ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 750/10797/25

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») про захист прав споживача.

Позов мотивовано тим, що 24 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 7607С29, предметом якого є надання позивачу грошових коштів у сумі 65 432,09 швейцарських франків. До квітня 2013 року позивач виконував умови кредитного договору та сплачував банку кошти у швейцарському франку на визначені в кредитному договорі рахунки, а не на свій поточний гривневий рахунок.

У квітні 2013 року ОСОБА_1 письмово відмовився від виконання кредитного договору на підставі того, що банк не надав йому кошти у швейцарському франку відповідно до умов кредитного договору, не надав первинний документ перерахування коштів у швейцарському франку в безготівковій формі на його поточний банківський рахунок відповідно до положення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 кредитного договору, який засвідчує факт виконання урегульованої кредитним договором послуги, а реально надав зовсім інші по суті кошти в сумі 265 000,00 грн для виконання особистого зобов`язання, отримання яких не було волею позичальника та отримання яких не узгоджувалося кредитним договором.

Факти введення банком суд в оману щодо зарахування сплачених ОСОБА_1 коштів на гривневий поточний рахунок щодо валюти та розміру сплачених ним коштів банку призвело до винесення судом протилежних висновків та до захисту незаконних дій банку, до винесення судовими інстанціями в інших справах висновків, які суперечать встановленим судом у справі № 750/3453/16 реальним життєвим фактам.

ОСОБА_1 оскаржуються умисні дії банку при укладенні кредитного договору, якими позичальник був введений в оману стосовно його істотних умов та наявності права у банку на його укладення в погодженій сторонами сумі коштів.

Вважає, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають позивачу великих матеріальних збитків та зобов`язують робити те, що не є його обов`язком, оскільки без наявності коштів у швейцарському франку в достатній кількості для надання кредиту банк незаконно використав право власності на кошти в гривні та 24 травня 2007 року уклав кредитний договір з метою виконання погодженої договором банківського рахунку від 22 травня 2007 року послуги перерахування коштів в гривні з гривневого поточного рахунку на рахунок третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Регіон Капітал» та з метою незаконного отримання від позивача права власності на кошти у швейцарському франку на підставі фальшивого обліку заборгованості позивача.

Відповідач надав йому інформацію щодо програм кредитування, але приховав важливу інформацію, що програма кредитування у швейцарських франках була невигідною для Позичальника. Кредитним договором не узгоджувалося отримання коштів у швейцарських франках. Фактично у Відповідача не було в наявності швейцарських франків, а кошти згідно договору про участь у фонді фінансування будівництва перераховувалися саме в гривні, а тому повернення банку коштів у швейцарських франках є протиправним і таким, що порушує права позивача як споживача банківських послуг. Порушення банком порядку здійснення банківських операцій при видачі кредиту встановлено висновками експертних досліджень та судами.

Просив суд:

зобов`язати АТ «Укрексімбанк» добросовісно виконувати процесуальні права при розгляді справи та припинити вводити суд в оману, що відбувалося з листопада 2013 року;

зобов`язати АТ «Укрексімбанк» припинити дії, які порушують права позивача, та які вводять його в оману з 22 травня 2007 року та вводять суд в оману з листопада 2013 року;

визнати недійсним та незаконним укладений між ОСОБА_1 і АТ «Укрексімбанк» кредитний договір № 7607С29 від 24 травня 2007 року, яким урегульовані зобов`язання сторін у швейцарському франку та який укладений АТ «Укрексімбанк» з метою надання ОСОБА_1 коштів у сумі 265 000,00 грн;

визнати недійсним та незаконним укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрексімбанк» кредитний договір № 7607С29 від 24 травня 2007 року, яким урегульований обов`язок АТ «Укрексімбанк» надати ОСОБА_1 кошти в сумі 265 000,00 грн шляхом їх перерахування з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок третьої особи ТОВ «Фінансова Компанія «Регіон Капітал» та зустрічне зобов`язання ОСОБА_1 повернути АТ «Укрексімбанк» кошти в сумі 65 432,09 швейцарських франків з нарахованими процентами, який розглядав апеляційний суд Чернігівської області у справі № 750/3453/16-ц.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрексімбанк» про зобов`язання припинити дії, які порушують права, та про визнання договору недійсним у частині позовних вимог про визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року - закрито; в іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи по суті.

Ухвала суду мотивована тим, що при дослідженні матеріалів позовної заяви у справі, яка наразі розглядається судом, та змісту судових рішень у справі № 750/3453/16-ц встановлено тотожність у цих справах сторін спору, предмета позову, а також підстав позову у частині позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року.

Не вважається іншою (зміненою) підстава позову за умови доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.

Надання позивачем фактам та обставинам, які були предметом дослідження суду, більш детальних обґрунтувань та незгода з їх оцінкою в судовому рішенні у справі № 750/3453/16-ц не свідчить про наявність інших правових чи фактичних підстав позову.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали відмовлено.

У задоволенні клопотання АТ «Укрексімбанк» про притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в квітні 2016 року АТ «Укрексімбанк»звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором кредиту у сумі 51 169,18 швейцарських франків.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до АТ «Укрексімбанк» про захист прав споживачів, визнання договору та рахунку для зарахування кредиту недійсним.

У справі № 750/3453/16-ц рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним кредитний договір від 24 травня 2007 року № 7607С29, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 , у задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, у задоволенні позовних вимог АТ «Укрексімбанк» про стягнення боргу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2016 року скасовано, позовні вимоги АТ «Укрексімбанк»задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» 74 540,60 грн заборгованості по тілу кредиту, 106 560,91 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 75 000,00 грн пені за порушення строків погашення процентів та платежів за кредитним договором, а всього 256 101,52 грн, стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» 8 067,19 грн в повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 24 травня 2007 року № 7607С29, що укладений між АТ «Укрексімбанк»та ОСОБА_1 , відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року залишено без змін.

Із рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2016 року вбачається, що в зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати укладений сторонами договір недійсним з тих підстав, що позивач приховав інформацію про відсутність у нього залучених коштів у швейцарських франках і в такий спосіб ввів його в оману, що є нечесною підприємницькою практикою, не мав права укладати договір в іноземній валюті, тому як не мав ані індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу, ані самої іноземної валюти, не зробив жодної дії, спрямованої на перерахування йому кредиту в іноземній валюті, що свідчить про те, що договір є неукладеним.

У цій справі ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати недійсним укладений між ним та АТ «Укрексімбанк»кредитний договір № 7607С29 від 24 травня 2007 року. При цьому, у позовній заяві він вказував на те, що просить суд встановити нікчемність підпунктів 2.2.4 та 2.3.2 кредитного договору, валюту зобов`язання сторін за кредитним договором, факти надання йому недостовірної інформації на момент укладення кредитного договору, реальний факт валюти і розміру сплачених ним коштів банку, відмову банку від виконання погоджених в кредитному договорі зобов`язань та односторонню зміну банком умов кредитного договору.

Отже, підстави позову у справі, яка переглядається, та підстави позову, які були заявлені ОСОБА_1 у справі № 750/3453/16-ц, не є тотожними і у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ «Укрексімбанк» про притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності, оскільки останній скористався своїм правом на подання позову з інших, не заявлених ним раніше підстав, а також на подання заяви про винесення окремої ухвали.

За наслідками апеляційного перегляду цієї справи колегія суддів апеляційного суду також не встановила передбачених законом підстав для задоволення заяви позивача про винесення окремої ухвали щодо судді Косенка О. Д., оскільки суд першої інстанції мотивував вказане судове рішення відповідними нормами права, які, на його переконання, повинні бути застосовані, що не може свідчити про умисне порушення чи грубу недбалість. Сам факт скасування ухвали суду першої інстанції не є достатньою підставою для винесення окремої ухвали.

Аргументи учасників справи

26 березня 2026 року АТ «Укрексімбанк» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що наведені в оскаржуваній постанові висновки не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема, прямо суперечать рішенню у справі №750/3453/16-ц, яким на користь банку з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у гривні. Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні. Станом на сьогодні заборгованість за рішенням суду не погашена.

Суд першої інстанції дослідивши та проаналізувавши матеріали судової справи, в тому числі копії наданих сторонами документів, зокрема, щодо укладення та подальшої реалізації кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року, рішення судів всіх інстанцій стосовно визнання його недійсним, зробив правильний висновок, що позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. На вирішення спору щодо визнання недійсним кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року прийнято рішення суду, що набрало законної сили.

У справі № 750/3453/16-ц Чернігівський апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для визнання кредитного договору недійсним немає, оскільки ОСОБА_1 був поінформований про умови, підписав договір, отримав квартиру і тривалий час виконував зобов'язання. Водночас суд визнав, що банк діяв не зовсім прозоро, надавши кредит у гривні, але зобов'язавши сплачувати у франках, що створило додаткові ризики для споживача. Враховуючи це, а також майновий стан відповідача, суд вирішив стягнути заборгованість у гривні, а розмір пені зменшити до розміру основного боргу.

Позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року неодноразово розглядались судоми всіх інстанцій, зокрема і Верховним Судом, проте, судом апеляційної інстанції доводи банку проігноровані, неповністю досліджено матеріали справ, а тому помилково зробив висновки щодо нетотожності підстав позову. В восьмий раз звернення до суду з приводу спору, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який сім раз вже вирішено, рішення переглядались судами, і апеляційної, і касаційної інстанціями, набрали законної сили, є неприпустимим та не допускається (рішення, що набрали законної сили, містяться в матеріалах справи), ? у справах № 750/8312/13, № 750/3453/16, № 750/11990/20, № 750/251/21, № 750/3895/22, № 750/8296/23, № 750/9433/23.

Апеляційний суд не застосував імперативну норму ? пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України та безпідставно направив справу для продовження розгляду спору по суті, чим порушив принцип res judicataта правову позицію Верховного Суду.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржене судове рішення - залишити без змін.

Зазначає,що в касаційній скарзі AT «Укрексімбанк» не зазначено відомості про наявність або відсутність електронногокабінету в учасників справи, тому не дотримано вимоги статті 392 ЦПК України.

AT «Укрексімбанк» намагається змінити вступну частину судового рішення в даній справі та робить її подібною з судовим рішенням у справі № 751/3453/16-ц, що по суті є протиправним впливом на суд та є протиправним втручанням в його права заявляти вимоги, щоє спробою AT «Укрексімбанк» створити ілюзію подібних позовних вимог.

Вкасаційній скарзі AT «Укрексімбанк» посилається на велику кількість інших справ, які суди перших інстанцій не розглядали та їх тотожність невстановлювали.

Верховний Судпідкреслює, що нетотожність хоча б одного елементу виключає закриття провадження, але повний збіг - навпаки, зобов'язує суд закрити справу. Суд апеляційної інстанції визначив велику кількість нетотожних елементів його позовної заяви, що свідчить про винесення правильного судового рішення та скасування ухвали суду першої інстанції. Визначені в постанові суду апеляційної інстанції підстави його позову, та наведені ним у відзиві, не можуть вважатися стилістичнимвикладенням тих самих обставин та є новими підставами позову.

Вкасаційній скарзі AT «Укрексімбанк» недоречно посилається на судові рішення у справах № № 750/8312/13, 750/3453/16, 750/11990/20, 750/251/21, 750/3895/22, 750/8296/23, 750/9433/23, оскількивони не входять в межі касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційних скаргах доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2026 року доповнення до відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу AT «Укрексімбанк», яка подана адвокатом Гуйван Т. П., на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року повернуто заявнику без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року про закриття провадження у справі в частині та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається (див. постанови Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц, від 09 травня 2024 року в справі № 753/876/23, від 17 квітня 2024 року в справі № 669/417/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 вказано, що «визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права».

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналіз матеріалів справи та єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Укрексімбанк» про зобов`язання припинити дії, які порушують права, та просив суд, зокрема, визнати недійсним та незаконним укладений між сторонами кредитний договір № 7607С29 від 24 травня 2007 року, мотивуючи його тим, що звернувся до відповідача з метою отримання кредиту для фінансування будівництва власного житла. Відповідач приховав важливу інформацію, що програма кредитування у швейцарських франках була невигідною для позичальника. Кредитним договором не узгоджувалося отримання коштів у швейцарських франках. Фактично у відповідача не було в наявності швейцарських франків, а кошти згідно з договором про участь у фонді фінансування будівництва перераховувалися саме в гривні, а тому повернення банку коштів у швейцарських франках є протиправним і таким, що порушує права позивача як споживача банківських послуг;

у справі № 750/3453/16-ц ОСОБА_1 у травні 2016 року звернувся із зустрічним позовом до АТ «Укрексімбанк» про захист прав споживачів, визнання договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року та рахунку для зарахування кредиту недійсними, посилаючись на те, що банк уклав кредитний договір про надання кредиту у швейцарських франках, але протиправно надав кредит у національній валюті у розмірі 265 000,00 грн, а тому умова договору про повернення кредиту у іноземній валюті є протиправною та дискримінаційною. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2016 року скасовано, позовні вимоги АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» кредитну заборгованість, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 24 травня 2007 року № 7607С29 відмовлено;

разом з тим, суди не врахували, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) позивач просить про захист свого права. Такі обставини мають підтверджувати заявлені вимоги або мати інше значення для розгляду справи;

касаційний суд зауважує, що за наявності спору щодо тотожності підстави позову як елемента його змісту, порівняти такі підстави з метою застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд має можливість лише за змістом позову у відповідній іншій справі, незалежно від того, чи враховані певні обставини судом та чи надана їм правова оцінка в цій іншій справі;

проте в матеріалах цієї справи немає копії позову ОСОБА_1 , який розглядався у справі № 750/3453/16-ц. Тому як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, зробили передчасні висновки з приводу тотожності (нетотожності) підстав його позовів за вимогою про визнання недійсним кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року у цій справі та у справі № 750/3453/16-ц.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду, проте мотиви такого рішення апеляційного суду в оскарженій частині слід змінити.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду