ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 758/3781/23

У квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі - ТОВ «Бест Лізинг» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук О. В., про визнання договорів дарування та договорів купівлі-продажу недійсним.

Позов мотивований тим, що 22 липня 2021 року між ТОВ «Бест Лізинг» та ТОВ «Сат Агро» було укладено договори фінансового лізингу № 210722-1/ФЛ-Ю-С та № 210722-2/ФЛ-Ю-С, відповідно до умов яких позивач передав ТОВ «Сат Агро» у платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене у специфікаціях до договору, а ТОВ «Сат Агро» зобов`язалось прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені такими договорами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеними договорами лізингу 26 липня 2021 року між ТОВ «Бест Лізинг» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 210726-11/11, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «Сат Агро» зобов`язань за договорами фінансового лізингу від 22 липня 2021 року № 20722-1/ФЛ-Ю-С та № 20722-2/ФЛ-Ю-С у повному обсязі.

ТОВ «Сат Агро» зобов`язання за договорами лізингу щодо сплати лізингових платежів виконувало не в повному обсязі, внаслідок чого ТОВ «Бест Лізинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовами про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 листопада 2022 року було відкрито провадження в справі № 911/1898/22 за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 23 листопада 2022 року було відкрито провадження в справі № 911/2390/22 за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 , ТОВ «Світ Агротехніки» про солідарне стягнення заборгованості.

Відповідно до ухвал Господарського суду Київської області від 14 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 про дату та час судових засідань у справі № 911/1898/22 була повідомлена належним чином.

В ухвалах Господарського суду Київської області від 21 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року також зазначено, що ОСОБА_1 про дату та час судових засідань в справі № 911/2390/22 була повідомлена належним чином.

Тому позивач вважав, що ОСОБА_1 була обізнана про хід розгляду Господарським судом Київської області справ № 911/1898/22 та № 911/2390/22, розуміла наслідки прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та свій обов`язок щодо їх виконання.

Разом із цим, у березні 2023 року позивачу стало відомо, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 було укладено низку правочинів, за якими вона відчужила належне їй на праві власності нерухоме майно своїй матері - ОСОБА_2

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3051, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належну їй 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3052, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належні їй житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3053, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач стверджував, що договори дарування вчинені ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання майбутніх судових рішень та без наміру створення правових наслідків, обумовлених такими договорами, оскільки вони були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після відкриття проваджень у справах господарського суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що вказує на перебування у прямих зв`язках.

Це свідчить про те, що дії сторін договорів дарування були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання, шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судових рішень Господарського суду Київської області по справах № 911/1898/22 та № 911/2390/23 про стягнення грошових коштів.

06 липня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бовбалан Н. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 3319, відчужила на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .

11 липня 2023 року на підставі договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , останній набув у власність: житловий будинок АДРЕСА_2 з відповідними надвірними будівлями та спорудами, та земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007 адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008 за адресою: АДРЕСА_2

У вересні 2023 року представником позивача подано заяву про зміну предмета позову. Заява, зокрема, мотивована тим, що оспорювані договори купівлі-продажу були укладені після отримання Відповідачем-2 відомостей щодо звернення позивачем до суду із заявою про забезпечення позову та з метою уникнення накладення арешту на майно в якості забезпечення позову, щоб в подальшому у позивача були перешкоди у зверненні стягнення на майно, належне Відповідачу-1, тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину (що перебувають в тісному родинному зв`язку) вивести нерухоме майно з власності спочатку ОСОБА_1 , а потім і ОСОБА_2 , під час існування майнового спору за участю ОСОБА_1 як відповідача у справах № 911/1898/22 та № 911/2390/23, з метою подальшого уникнення виконання відповідного грошового зобов`язання на підставі рішення суду. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_3 , якому ОСОБА_2 , перебуваючи в тісному родинному зв`язку з ОСОБА_1 , перепродала 1/2 частину квартиру, є пов`язаною особою з ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_1 ) є засновниками ТОВ «МастерКлаас» (ЄДРПОУ 39101464), керівником якого є ОСОБА_7 , на підтвердження чого позивачем надано до суду роздруківку з сайту Opendatabot.

ТОВ «Бест Лізинг», з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. B., зареєстрований в реєстрі за № 3051 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3051;

визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3052 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку загальною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3222781502:02:002:0007, проведену на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3052;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008 за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3053 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проведену на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3053;

визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 06 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н. Р., зареєстрований в реєстрі за № 3319 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 3319;

визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянка загальною площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, посвідчений 11 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 1316 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3222781502:02:002:0007, проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1316;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 11 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 1319 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1319;

стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року в задоволенні заяви представника ТОВ «Бест Лізинг» про забезпечення позову вказаного товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук О. В., про визнання договорів дарування недійсними відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 ; житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

заявником не наведено достатніх доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року:

заяву представника ТОВ «Бест Лізинг» про забезпечення позову задоволено;

вжито заходи забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,1686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:02:002:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

10 липня 2023 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 ;

із урахуванням змісту заявлених позовних вимог, а також: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, суд вважає обґрунтованими твердження представника заявника про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у даній справі.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва в складі судді Ковбасюк О. О. від 14 листопада 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Бест Лізинг» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , вказуючи на те, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність заборгованості ТОВ «САТ АГРО» перед ТОВ «Бест Лізинг» за відповідними договорами лізингу та про наявність позовів про стягнення з неї суми заборгованості на користь ТОВ «Бест Лізинг», а також про відкриття судом проваджень по таких позовах. Вказане свідчить про те, що позивачем не доведено протиправної поведінки ОСОБА_1 при укладенні з ОСОБА_2 договорів дарування нерухомого майна. Для того, щоб передбачати негативні наслідки у випадку примусового виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, перш за все необхідно мати відомості про наявність заборгованості та відповідного судового рішення, при примусовому виконанні якого можливе звернення стягнення на належне відчужувачу нерухоме майно. Водночас, діючим законодавством не передбачено заборону на укладання договорів дарування між близькими родичами. Щодо укладання 11 липня 2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 , представник зазначив, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були обізнані про судові справи відносно стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Бест Лізинг» та про позовну заяву щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок, які було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , та про намагання ТОВ «Бест Лізинг» забезпечити зазначений позов. Окремо представник зазначив, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_2 та земельних ділянок з кадастровими номерами 3222781502:002:0007 та 3222781502:002:0008, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на вказані об`єкти нерухомого майна він набув в порядку, визначеному чинним законодавством України. На момент укладання відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме станом на 11 липня 2023 року, відомості про будь-які обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні, що підтверджується змістом самого договору. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Також представник вказує на необґрунтованість доводів позивача в частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, придбане ОСОБА_4 , стверджуючи, що позивачем не наведено правового обґрунтування таких позовних вимог;

ухвалою Господарського суду Київської області від 23 листопада 2022 року було відкрито провадження по справі № 911/2390/22 за позовом ТОВ ««БЕСТ ЛІЗИНГ» до ТОВ «САТ АГРО», ОСОБА_1 , ТОВ «Світ Агротехніки» про солідарне стягнення. Відповідно до ухвал Господарського суду Київської області від 14 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 про дату та час судових засідань по справі № 911/1898/22 була повідомлена належним чином. В ухвалах Господарського суду Київської області від 21 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року також зазначено, що ОСОБА_1 про дату та час судових засідань по справі №911/2390/22 була повідомлена належним чином;

з урахуванням зазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 обізнана про хід розгляду Господарським судом Київської області справ № 911/1898/22 та №911/2390/22, розуміє наслідки прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та свій обов`язок щодо їх виконання. Усі оспорювані правочини були укладені після відкриття Господарським судом міста Києва проваджень у справах № 911/1898/22 та № 911/2390/23 за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ОСОБА_1 , а тому такі правочини були укладені з метою подальшого уникнення виконання ОСОБА_1 , як відповідача у справах № 911/1898/22 та № 911/2390/23, відповідного грошового зобов`язання на підставі рішення суду;

суд врахував висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, згідно з якою належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача. Тому суд зробив висновок про те, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є пред`явлення ним віндикаційного позову з метою витребування майна із чужого незаконного володіння. Обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові;

для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном;

з огляду на наведене, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд зробив висновок, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є пред`явлення ним відповідного віндикаційного позову, з метою витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому суд відмовив у позові із цієї підстави.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року:

апеляційну скаргу ТОВ «Бест Лізинг» задоволено частково;

рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Бест Лізинг» задоволено частково;

визнано недійсним договір дарування 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. B., зареєстрований в реєстрі за № 3051;

визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований у реєстрі за № 3052;

визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 20 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3053;

визнано недійсним договір купівлі-продажу в частині продажу 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 06 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н. Р., зареєстрований в реєстрі за № 3319;

визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянка загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 11 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1316;

визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 11 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 1319;

відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на житловий будинок АДРЕСА_4 ; на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007; на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - ОСОБА_1 ;

у задоволенні інших вимог позову ТОВ «Бест Лізинг» відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову базувалося на висновку про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту прав позивача у даному випадку є пред`явлення ним відповідного віндикаційного позову, з метою витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто, застосовуючи статті 387, 388 ЦК України. Разом з тим, ТОВ «Бест Лізинг», обґрунтовуючи позов, посилався як на підставу для задоволення своїх позовних вимог на положення статті 234 ЦК України, наголошуючи, що не є і ніколи не був власником об`єктів нерухомого майна, які були відчужені сторонами, тому не може звертатися із віндикаційним позовом. У той же час відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були укладені оспорювані позивачем договори, з метою ухилення від виконання майбутніх судових рішень у справах № 911/198/22, № 911/2390/23, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договорами відчуження майна, що здійснюються на шкоду кредитору - ТОВ «Бест Лізинг»;

приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин);

у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України). У справі, що переглядається: очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків; колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2, передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України) є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. За таких обставин, суди неправильно застосували норми матеріального права у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна В. Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О. В., про застосування як способу цивільного захисту процедуру реституції, а саме - повернення майна частки у розмірі 1/3 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2, то судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги»;

у справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів відчуження) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори відчуження) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника. Встановлені апеляційним судом обставини дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори відчуження є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору. До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні, відноситься: момент вчинення договорів дарування (20 грудня 2022 року, тобто після відкриття провадження (15 листопада 2022 року, 23 листопада 2022 року) і до першого судового засідання (відповідач ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про судові засідання 14 грудня 2022 року і 21 грудня 2022 року, згідно з ухвалами від 14 грудня 2022 року Господарського суду Київської області у справі № 911/1898/22 та від 21 грудня 2022 року № 911/2390/22, однак не з`явилася); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори - ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 та перебуває з останньою у прямих родинних зв`язках (т. 1 а.с. 196-198); ОСОБА_3 - засновник ТОВ «МастерКлаас» (ЄДРПОУ 39101464) (т. 2 а.с. 109), керівником якого є ОСОБА_7 - чоловік відповідача ОСОБА_1 , котрий зокрема надавав нотаріально посвідчену згоду на поручительство останньої перед кредитором (т. 2 а.с. 87); ціна в оспорюваних договорах дарування (1/2 частка квартири АДРЕСА_3 - за ціною, яка складає 50 000 грн, житловий будинок АДРЕСА_2 з відповідними надвірними будівлями та спорудами, та земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - 100 000, 00 грн, земельну ділянку, площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008 за адресою: АДРЕСА_2 - за ціною, яка складає 50 000 грн); боржник ( ОСОБА_1 ), яка відчужує майно (об`єкти нерухомого майна) на підставі договорів дарування на користь близького родича після пред`явлення до неї позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинила оспорювані договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника; на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не мали наміру настання юридичних наслідків, є те, що після укладення договору купівлі-продажу остання не змінила адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання, продовжуючи проживати у квартирі АДРЕСА_3 , відповідно до відповіді, наданої Департаментом з питань реєстрації ВО КМР (КМДА) (т. 2 а. с. 110);

відповідач ОСОБА_4 , у випадку проявлення розумної обачності перед укладенням оспорюваних правочинів купівлі-продажу, мав об`єктивну можливість звернути увагу, що з 20 грудня 2022 року до 11 липня 2023 року, тобто протягом майже півроку, ОСОБА_1 дарує усе належне їй нерухоме майно своїй матері ОСОБА_2 , а остання вказане майно продає, та звернути увагу і з`ясувати (поцікавитись) причиною такого відчуження у короткий проміжок часу;

апеляційний суд зазначив, що підстав вважати зазначені правочини фіктивними немає, оскільки обставини справи свідчать про вчинення набувачами нерухомого майна дій щодо розпорядження ним. При цьому встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності. За положеннями статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. З цих підстав підлягають визнанню недійсними і наступні договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та між ОСОБА_2 з ОСОБА_4 ;

апеляційний суд вказав, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику. Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21). У зв`язку з цим в зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання оспорюваних позивачем правочинів недійсними та застосування наслідків такої недійсності саме відновленням правового становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_1 відчуженого нею майна за правочинами, визнаними судом апеляційної інстанції фраудаторними, а саме: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007; земельної ділянки площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Судове рішення про задоволення позовних вимог не перешкоджає ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заявити про вимоги повернення сплачених грошей за договорами, визнаними судом недійсними.

Аргументи учасників справи

06 жовтня 2025 року ОСОБА_4 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, у якій просив:

скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 758/3781/23 в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , та земельну ділянку загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, та на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - ОСОБА_1 ;

залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року в частині відмови при задоволенні позову стосовно скасування державної реєстрації права власності: на житловий будинок АДРЕСА_4 , та на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3222781502:02:002:0007, що було проведено на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1316; на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1319, за ОСОБА_4 .

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_4 є добросовісним набувачем нерухомого майна, йому не було відомо про судові справи щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованності на користь ТОВ «Бест Лізинг», а Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 був обізнаний про зазначений судовий спір та про позовну заяву щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_2 , які було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . На момент укладання відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме станом на 11 липня 2023 року, відомості про будь-які обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відсутнє;

ухвалюючи рішення на підставі якого ОСОБА_4 буде позбавленим права власності на нерухоме майно оцінював лише єдину обставину - проявив ОСОБА_4 розумну обачливість чи не проявив. Питання добросовісності взагалі судом апеляційної інстанції не досліджувалося;

навіть оцінюючи поведінку ОСОБА_4 при укладені відповідних договорів, суд не прийняв до уваги наступне: ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 не все належне їй майно, а лише нерухоме майно, що розташоване в с. Юрівка, і це майно представляє собою єдине ціле - дві земельні ділянки, що межують між собою і огороджені єдиним парканом та житловим будником, який знаходиться на цих земельних ділянках; ОСОБА_4 не володів інформацією про загальний майновий стан ОСОБА_2 та не знав і не міг знати чи є земельні ділянки та житловий будинок, що розташовані в с. Юрівка єдиним майном, що їй належить, чи здійснювався продаж іншого нерухомого майна одночасно з нерухомим майном, що придбавав ОСОБА_4 ; продаж нерухомого майна, яке ОСОБА_2 отримала в дар від своєї доньки, тим паче в особливий період (військовий стан в країні), не є чимось підозрілим; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно відомостям, які містяться у відритих джерелах набули право власності на це нерухоме майно та мали право відчужувати таке нерухоме майно;

висновок суду апеляційної інстанції про «розумну обачність» суперечить висновкам зробленим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19;

внаслідок задоволення позовних вимог він буде позбавлений права власності на належне йому нерухоме майно. Водночас перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Водночас, суд проігнорував той факт, що у разі задоволення позову буде порушено баланс між загальним інтересом суспільства/інтересам кредитора та вимогами захисту прав ОСОБА_4 , як власника та добросовісного набувача нерухомого майна;

з урахування висновків Верховного Суду, ОСОБА_4 у касаційній скарзі вказує, що питання можливості/неможливості припинення права власності на майно (вилучення майна) в поєднанні з застосуванням положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини, Верховний Суд пов`язує з наступними обставинами: добросовісна поведінка набувача; процедура набуття майна; порівняльна вартість спірного майна з майновим станом набувача; волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри стосовно майна; необхідність набувачем у разі втрати майна шукати способи компенсації своїх втрат.

19 листопада 2025 року та 20 листопада 2025 року ТОВ «Бест Лізинг» через підсистему Електронний суд подало відзиви на касаційну скаргу, які підписані адвокатом Картавенком О. В., в якій просило:

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовити.

постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзиви ТОВ «Бест Лізинг» мотивовані тим, що:

оспорювані правочини були укладені під час розгляду судових справ про стягнення заборгованості та безпосередньо під час розгляду справи про визнання не дійсним договорів дарування у Подільському районному суді міста Києва;

договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника;

ОСОБА_4 є досвідченим фахівцем в галузі права, що підтверджується тим, що він прийняв участь та/або здійснення представництва більше ніж у 163 судових проваджень. Вказане підтверджує, що ОСОБА_4 є належним та досвідченим користувачем веб-порталу Судова Влада та Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином останній маючи достатній правовий досвід у галузі права й маючи навички та здібності у користуванні веб-порталу Судова Влада та Єдиного державного реєстру судових рішень знав та/або міг знати про наявність відкритих судових проваджень пов`язаних в стому числі із визнанню недійсними оспорюваного майна. Так, ще 25 квітня 2023 року в Державному реєстрі судових рішень та на веб-порталі Судова влада (сформовано розділ) в відкритому доступі була опублікована ухвала Подільського районного суду від 05 квітня 2023 року, якою було відмовлено ТОВ «Бест Лізинг» у забезпеченні позову, шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії з оспорюваним майном (яке в подальшому й було відчужено на користь ОСОБА_4 );

ОСОБА_4 діючи розумно, будучи фахівцем у галузі права, маючи відповідні навички та здібності пов`язані із вмінням користуватись веб-порталом Судова влада, Єдиним реєстром судових рішень, водночас будучи учасником рядку електронних торгів, будучи керівником та власником й використовуючи адміністративний ресурс ТОВ «ФК «Паріс» діяльність якої невідривно пов`язана із нерухомістю, коштами та боржниками, водночас користуючись правовою допомогою фахівця в галузі прав у вигляді адвоката, - знав або міг знати про наявність відритих судових проваджень про визнання недійними договорів, які стосуються оспорюваного майна й наявність судових рішень про стягнення заборгованості з реального власника оспорюваного майна;

ОСОБА_4 був належним чином та в повному обсязі ознайомлений з наявністю судового провадження пов`язаних із оспорюваним майном та останній свідомо вчинив дії, щодо укладання фраудаторного правочину, яким останній продовжив ланцюг правочинів вчинених на зло кредитора з метою унеможливлення рішення судів;

ОСОБА_4 не доведено здійснення належного розрахунку за придбання майна, що в свою чергу ставить додатково під сумнів дійсність намірів сторін оспорюваного правочину;

суд першої інстанції не правильно визначив коло сторін віндикаційного позову у даній судовій справі та ототожнив позивача по справі з особою, що втратила можливість володіти річчю, який в свою чергу (позивач) майном ОСОБА_1 ні коли не володів та не був його власником;

наведені ОСОБА_4 судові справи, що розглядались Верховним Судом стосуються виключно витребування майна із чужого незаконного володіння й розглядались з призми віндикації за обставинами із застосуванням норм права пов`язаних із електронними аукціонами, біржовими торгами, відчуженням та набуттям майна під час ліквідації боржника, інвестиційними договорами, пам`ятками культурної спадщини, спадщини та спадкування, набуття право власності на підставі скасованого рішення суду, за розірваним договором або відчуженням майна при наявній забороні, тобто з будь-яких підстав та застосуванням різних норм права, що не стосуються конкретних обставин, які слугували підставами та застосовувались для розгляду судової справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 вересня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.↗

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21; від 10 вересня 2025 року у справі № 757/56621/23; від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц; від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

Як свідчить аналіз касаційної скарги постанова апеляційного суду оскаржується ОСОБА_4 в частині задоволених позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення від ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ; на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007; на земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - ОСОБА_1 . В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини

22 липня 2021 року між ТОВ «Бест Лізинг» та ТОВ «Сат Агро» було укладено договори фінансового лізингу від 22 липня 2021 року № 210722-1/ФЛ-Ю-С та № 210722-2/ФЛ-Ю-С, відповідно до умов яких позивач передав ТОВ «Сат Агро» у платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене у специфікаціях до договору, а ТОВ «Сат Агро» зобов`язалось прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені такими договорами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеними договорами лізингу 26 липня 2021 року між ТОВ «Бест Лізинг» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 26 липня 2021 року № 210726-11/11, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «Сат Агро» зобов`язань за договорами фінансового лізингу від 22 липня 2021 року № 210722-1/ФЛ-Ю-С та № 210722-2/ФЛ-Ю-С у повному обсязі.

ТОВ «Сат Агро» зобов`язання за договорами лізингу щодо сплати лізингових платежів виконувало не у повному обсязі, внаслідок чого ТОВ «Бест Лізинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовами про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 911/1898/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107369668) за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.

Зі змісту ухвал Господарського суду Київської області від 14 грудня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107982102) та від 25 січня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108652313), оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, представник ОСОБА_1 у справі № 911/1898/22 про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 911/2390/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107475590) за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 , ТОВ «Світ Агротехніки» про солідарне стягнення заборгованості.

В ухвалі Господарського суду Київської області від 25 січня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109209083), оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень, також зазначено, що ОСОБА_1 про час і місце судового засідання у справі № 911/2390/22 була повідомлена належним чином.

Відповідачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Реєстру актів цивільного стану.

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та її матір`ю - ОСОБА_2 , укладено договір дарування 1/2 частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3051, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належну їй 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3052, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належні їй житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3053, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 06 квітня 2023 року у справі № 911/1898/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110252379) за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 стягнуто солідарно з ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 та ТОВ «Світ Агротехніки» на користь ТОВ «Бест Лізинг» 1 235 147,44 грн основного боргу, 193 258,86 грн 24 % річних, 161 000,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 187 028,83 грн інфляційних втрат та 22 894,76 грн пені про солідарне стягнення заборгованості. Вирішено розподіл судових витрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у справі № 911/2390/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115408034) за позовом ТОВ «Бест Лізинг» до ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 , ТОВ «Світ Агротехніки» стягнуто солідарно з ТОВ «Сат Агро», ОСОБА_1 та ТОВ «Світ Агротехніки» на користь ТОВ «Бест Лізинг» 1 263 330,20 грн основного боргу, 248 110,97 грн інфляційних втрат, 240 622,61 грн 24 % річних, 161 000,00 грн штрафу, 364 515,84 грн пені та 34 163,40 грн судового збору. Зустрічний позов залишено без розгляду.

Вказані рішення набрали законної сили, даних про їх перегляд та (або) скасування (зміну) до суду апеляційної інстанції не надано.

06 липня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бовбалан Н. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 3319, відчужила квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3

11 липня 2023 рокуна підставі договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , останній набув у власність: житловий будинок АДРЕСА_2 з відповідними надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0008 за адресою: АДРЕСА_2 .

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).

У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) вказано, що Велика Палата Верховного Суду відступає від свого висновку, сформульованого в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, шляхом його такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Касаційний суд підкреслює, що:

відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження № 61-7737св24), пункт 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25));

мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22 (провадження № 61-1582св23));

тлумачення статті 220 ЦК України свідчить, що рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання договору недійсним, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, визнання договору дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814 св18));

для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Цей суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому необов`язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року в справі № 159/5846/23 (провадження № 61-13665св24));

цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу за договором. Боржник, який відчужує майно на підставі безоплатного договору на користь своєї невістки після настання строку повернення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, спрямованого на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: безоплатність договору; момент укладення договору (зокрема після настання строку повернення боргу); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові. Наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати), дружина чи колишня дружина боржника, невістка, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року в справі № 347/721/22 (провадження № 61-17527св24));

позов про оспорення правочину є споконвічно приватною конструкцією і «покликаний» не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Цей спосіб захисту орієнтований на його використання для «знищення» такого юридичного факту як договір (правочин); на рівні приватноправових норм не міститься обов`язку поєднувати позов про оспорювання правочину фраудаторного правочину із іншою позовною вимогою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2025 року в справі № 756/19178/21 (провадження № 61-7109св25));

застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) вимогою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24));

універсального характеру для кваліфікації правочину як вчиненого на шкоду кредитору набула така «формула»: пункт 6 статті 3 ЦК України + статті 13 ЦК України = фраудаторність правочину (див. ухвалу Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18 травня 2026 року в справі № 698/476/25 (провадження № 61-6522ск26)).

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)). Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що:

«очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».

Велика Палата Верховного Суду вказала, що:

необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів;

недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб;

метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину;

належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. пункти 138 - 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)).

Касаційний суд вже зазначав, що:

цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23));

Ключовим питанням в цій справі є те чи застосовується до повернення боржнику майна, яке було відчужене на підставі фраудаторного правочину, принцип доброї совісті? Тобто чи виключає добросовісність останнього набувача майна можливість повернення його боржнику.

Касаційний суд вже вказував, що:

з урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23));

як принцип доброї совісті взагалі, так і його прояви, не можуть бути обмежені певною сферою. Якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то набуття такого права на чужу річ (обмеженого речового права) як права іпотеки, також має допускатися правопорядком(див. постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Касаційний суд підкреслює, що:

принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою, а тому він застосовується і до повернення боржнику від останнього набувача майна, яке було в подальшому відчужене йому стороною фраудаторного правочину. Тобто добросовісність останнього набувача майна може виключати повернення його боржнику;

якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то і у разі подальшого відчуження майна стороною фраудаторного правочину, добросовісність останнього набувача може виключати повернення його боржнику;

до обставин, які можуть свідчити, що недобросовісність останнього набувача майна, яке було йому відчужене в подальшому стороною фраудаторного правочину, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину, на підставі якого особа майно, відчужене на підставі фраудаторного правочину (зокрема, в період між відмовою в забезпеченні позову та до забезпечення позову); суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір на підставі якого набуто майно (наприклад, родичі чи квазіродичі боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа чи пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб з боржником). Для добросовісного набувача має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середній розумній та обачній особі;

в основі кваліфікації правочину як фраудаторного є недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки той чи інший правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення (унеможливлення) звернення стягнення на майно боржника чи створення переваг для інших кредиторів. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є недобросовісними та зводяться до зловживання правом (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд2 6 лютого 2020 року в справі № 753/765/17 (провадження № 61-40871св18), пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)). Тому вразі коли суд визнав фраудаторними як перший правочин на підставі якого боржник вперше відчужив майно, так і наступний правочин, який був підставою для набуття права власності на майно боржника останнім набувачем, і останній набувач не оскаржує судове рішення в частині визнання недійсним (фраудаторним) його правочину, то з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та кваліфікації його правочину як фраудаторного, то відсутні підстави для аналізу добросовісності останнього набувача за вимогою про повернення майна боржнику від останнього набувача.

У справі, що переглядається:

при відмові в задоволенні позову про визнання недійсними фраудаторних правочинів та застосування наслідків недійсності фраудаторних правочинів суд першої інстанції міркував так, що належним способом захисту інтересів позивача є в цьому випадку віндикаційний позов;

апеляційний суд при визнанні недійсними договорів міркував так, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів відчуження) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори відчуження) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника. Встановлені обставини дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори відчуження є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору. Відповідач ОСОБА_4 , у випадку проявлення розумної обачності перед укладенням оспорюваних правочинів купівлі-продажу, мав об`єктивну можливість звернути увагу, що з 20 грудня 2022 року до 11 липня 2023 року, тобто протягом майже півроку, ОСОБА_1 дарує усе належне їй нерухоме майно своїй матері ОСОБА_2 , а остання вказане майно продає, та звернути увагу і з`ясувати (поцікавитись) причиною такого відчуження у короткий проміжок часу. Встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності. За положеннями статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. З цих підстав підлягають визнанню недійсними і наступні договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 з ОСОБА_4 ;

суд апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог ТОВ «Бест Лізинг» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення від ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та дві земельні ділянки ОСОБА_1 міркував так, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику. Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21). У зв`язку з цим в зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання оспорюваних позивачем правочинів недійсними та застосування наслідків такої недійсності саме відновленням правового становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_1 відчуженого нею майна за правочинами, визнаними судом апеляційної інстанції фраудаторними, а саме житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 3222781502:02:002:0007; земельної ділянки площею 0,1686 га, кадастровий номер - 3222781502:02:002:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Судове рішення про задоволення позовних вимог не перешкоджає ОСОБА_4 заявити про вимоги повернення сплачених грошей за договорами, визнаними судом недійсними;

касаційний суд зауважує, що принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою, а тому він застосовується і до повернення боржнику від останнього набувача майна, яке було в подальшому відчужене йому стороною фраудаторного правочину. Тобто добросовісність останнього набувача майна може виключати повернення його боржнику. Разом з тим в цій справі такий висновок не підлягає застосуванню, оскільки диспозитивність - це один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах. В цій справі відповідач ОСОБА_4 оскаржив постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Бест Лізинг» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення від ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та дві земельні ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_4 постанову апеляційного суду в частині визнання недійсними як фраудаторних договорів, укладених між ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , не оскаржив;

касаційний суд підкреслює, що в основі кваліфікації правочину як фраудаторного є недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки той чи інший правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення (унеможливлення) звернення стягнення на майно боржника чи створення переваг для інших кредиторів. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є недобросовісними та зводяться до зловживання правом (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд26 лютого 2020 року в справі № 753/765/17 (провадження № 61-40871св18), пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)). Тому вразі коли суд визнав фраудаторними як перший правочин на підставі якого боржник вперше відчужив майно, так і наступний правочин, який був підставою для набуття права власності на майно боржника останнім набувачем, і останній набувач не оскаржує судове рішення в частині визнання недійсним (фраудаторним) його правочину, то з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та кваліфікації його правочину як фраудаторного відсутні підстави для аналізу добросовісності останнього набувача за вимогою про повернення майна боржнику від останнього набувача. Тому касаційний суд відхиляє відповідні аргументи касаційної скарги та робить висновок, що постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Бест Лізинг» про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення від ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та дві земельні ділянки ОСОБА_1 підлягає залишенню без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду