ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/4772/24

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 відкрито провадження у справі №904/4772/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" (далі - ТОВ "Енерготрейдинг"), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано ТОВ "Енерготрейдинг" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича.

3. 20.11.2025 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, податковий орган) звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8577119,62 грн, з яких: 7606916,00 грн - основний платіж, 953685,04 грн - штрафні санкції, 11673,78 грн - пеня та 4844,80 грн - судовий збір за подання заяви.

4. Заяву обґрунтовано наявністю у боржника несплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток іноземних юридичних осіб, визначених на підставі поданої боржником податкової звітності та прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

5. До складу вимог з податку на додану вартість (далі - ПДВ) ГУ ДПС включило: 6285456,00 грн основного платежу за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань №9076557170; 583217,41 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199510707; 1167790,00 грн основного платежу та 291947,53 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199500707; 61521,60 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2024 №0/60194/0407.

6. Вимоги з податку на прибуток іноземних юридичних осіб становили 153670,00 грн основного платежу та 15298,50 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195762302, 1700,00 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195792302, а також 11673,78 грн пені.

7. На підтвердження заявлених вимог ГУ ДПС подало, зокрема, розрахунок грошових вимог та інтегровані картки платника податків за відповідними видами податків. Щодо штрафу в сумі 61521,60 грн податковий орган зазначив, що відповідне податкове повідомлення-рішення оскаржувалося боржником в адміністративному суді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Господарські суди встановили, що заявлені ГУ ДПС грошові вимоги ґрунтуються на уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9076557170, податкових повідомленнях-рішеннях від 15.04.2025 та 16.04.2025, прийнятих за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 27.03.2025, а також податковому повідомленні-рішенні від 25.09.2024 №0/60194/0407, прийнятому на підставі акта перевірки від 13.08.2024 №54156/04-36-04-07/41950981.

9. 25.03.2025 ТОВ "Енерготрейдинг" подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9076557170 за лютий 2025 року, за яким ГУ ДПС заявило грошові вимоги в сумі 6285456,00 грн основного платежу. Зазначений розрахунок подано після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури постановою господарського суду від 11.03.2025.

10. Податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199510707 до боржника застосовано штрафні санкції в сумі 583217,41 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування протягом граничного строку. Господарські суди зазначили, що відповідні порушення стосувалися податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2023 року в сумі 907284,11 грн, жовтень 2024 року в сумі 257795,70 грн та лютий 2025 року в сумі 2710,00 грн.

11. За встановленими господарськими судами обставинами, граничні строки реєстрації відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних становили: щодо суми ПДВ 907284,11 грн - 18.03.2023; щодо суми ПДВ 257795,70 грн - 18.11.2024; щодо суми ПДВ 2710,00 грн - 20.03.2025.

12. За податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199500707 ГУ ДПС заявило 1167790,00 грн основного платежу та 291947,53 грн штрафних санкцій. Господарські суди пов`язали нарахування основного платежу з відсутністю декларування податкових зобов`язань з ПДВ за касовим методом за лютий 2023 року в сумі 866716,00 грн, жовтень 2024 року в сумі 6586530,00 грн та лютий 2025 року в сумі 6285456,00 грн.

13. Щодо штрафних санкцій у сумі 291947,53 грн господарські суди зазначили про порушення строків подання податкових декларацій з ПДВ та навели такі строки подання звітності й сплати податкових зобов`язань: 1) за податковою декларацією від 17.02.2023 №9053154206 - 20.02.2023 та 02.03.2023 відповідно; 2) за податковою декларацією від 20.11.2024 №9351766008 - 20.11.2024 та 02.12.2024 відповідно; 3) за документом від 25.03.2025 №9076557170 - 20.02.2025 та 03.03.2025 відповідно.

14. Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2024 №0/60194/0407 про застосування штрафних санкцій у сумі 61521,60 грн прийнято на підставі акта перевірки від 13.08.2024 №54156/04-36-04-07/41950981. Боржник оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному суді у справі №160/34834/24. У зв`язку із судовим оскарженням відповідну суму штрафних санкцій 19.02.2025 було виключено з інтегрованої картки платника податків як неузгоджену.

15. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №160/34834/24 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Енерготрейдинг" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2024 №0/60194/0407.

16. Податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195792302 до боржника застосовано штрафні санкції в сумі 1700,00 грн за неподання розрахунку (звіту) податкових зобов`язань нерезидента, який отримав доходи із джерелом їх походження з України. Господарські суди встановили, що граничні строки подання відповідної звітності припадали на період з 01.03.2019 до 01.03.2022.

17. Грошові вимоги за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195762302 в сумі 153670,00 грн основного платежу пов`язані із заниженням податку з доходів нерезидента за період з І кварталу 2018 року до IV кварталу 2021 року.

18. Штрафні санкції в сумі 15298,50 грн за зазначеним податковим повідомленням-рішенням застосовано у зв`язку з неоподаткуванням доходів нерезидента S&P Global Platts (США) за контрактом від 15.06.2018 №145651 у період з І кварталу 2018 року до IV кварталу 2021 року.

19. Крім основного платежу та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195762302, ГУ ДПС заявило 11673,78 грн пені, нарахованої відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 визнано грошові вимоги ГУ ДПС до ТОВ "Енерготрейдинг" у сумі 4844,80 грн судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів, 1321460,00 грн основного платежу - третя черга та 953685,04 грн штрафних санкцій - шоста черга. Грошові вимоги в сумі 6297129,78 грн, з яких 6285456,00 грн основного платежу та 11673,78 грн пені, відхилено.

21. Визнаючи грошові вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2025 та 16.04.2025 пов`язані з недекларуванням податкових зобов`язань, неподанням звітності та іншими порушеннями податкового законодавства за періоди, що передували визнанню боржника банкрутом.

22. Щодо штрафних санкцій у сумі 61521,60 грн за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2024 №0/60194/0407 місцевий господарський суд зазначив, що його судове оскарження триває, однак зазначене податкове повідомлення-рішення не скасоване. Тому відповідні грошові вимоги є чинними на момент їх заявлення та можуть бути розглянуті господарським судом у справі про банкрутство.

23. Відхиляючи вимоги в сумі 6285456,00 грн за уточнюючим розрахунком №9076557170 від 25.03.2025 та 11673,78 грн пені за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2025 №0195762302, господарський суд першої інстанції застосував ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Господарський суд виходив із того, що після визнання боржника банкрутом у нього не виникає додаткових зобов`язань, зокрема зі сплати податків і зборів, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із ліквідаційною процедурою, та припиняється нарахування штрафів, пені й інших економічних санкцій.

24. Місцевий господарський суд послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.02.2023 у справі №904/5722/14, про те, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, податкових декларацій не є підставою виникнення зобов`язань зі сплати податків і зборів, строк сплати яких настав після визнання боржника банкрутом. Підсумовуючи мотиви відхилення зазначених вимог, суд також указав, що відповідні нарахування здійснені під час дії мораторію.

25. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 залишено без змін.

26. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо підстав виникнення заявлених податкових зобов`язань та штрафних санкцій, можливості розгляду вимог за нескасованим податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2024 №0/60194/0407, а також застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ до вимог за уточнюючим розрахунком від 25.03.2025 та нарахованої пені.

27. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (далі - ТОВ "ТЕК", скаржник-1) звернулося з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у повному обсязі та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

28. Підставами касаційного оскарження скаржник-1 визначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Підставу, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник-1 обґрунтовує обставинами, передбаченими п. 1, п.4 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.

29. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ТОВ "ТЕК" зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 59 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2026 у справі №904/5725/21, зокрема в п. 49 цієї постанови.

30. За доводами скаржника-1, податкові повідомлення-рішення від 15.04.2025 та 16.04.2025 прийнято на підставі акта перевірки від 27.03.2025 після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому визначені ними грошові зобов`язання та штрафні санкції не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів з огляду на встановлену ч. 1 ст. 59 КУзПБ заборону виникнення у банкрута додаткових зобов`язань.

31. На підтвердження зазначеної позиції ТОВ "ТЕК" також посилається на постанови Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №904/2166/20, від 15.02.2023 у справі №904/5722/14, від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, від 08.10.2019 у справі №911/3883/16, від 14.08.2019 у справі №913/412/16, від 06.02.2020 у справі №911/1164/13, від 07.10.2020 у справі №15/293-б, від 14.09.2021 у справі №908/1671/16 та від 17.08.2022 у справі №924/995/19.

32. Скаржник-1 вважає, що висновки колегій суддів Верховного Суду, викладені в постановах від 27.08.2024 у справі №908/88/22, від 02.07.2024 у справі №908/855/22 та від 16.04.2024 у справі №926/869-б/23, не можуть мати переваги над висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство, викладеним у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14. Щодо пріоритетності висновків різних судових складів Верховного Суду ТОВ "ТЕК" посилається на постанову від 03.02.2026 у справі №916/13/24.

33. Стосовно штрафних санкцій у сумі 61521,60 грн за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2024 №0/60194/0407 скаржник-1 зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №160/34834/24 набрало законної сили 16.02.2026, тобто після визнання боржника банкрутом. Крім того, на думку ТОВ "ТЕК", адміністративні суди розглянули цей спір із порушенням правил юрисдикції, оскільки з 01.01.2025 ч. 2 ст. 7 КУзПБ прямо передбачає розгляд спорів про визначення та сплату грошових зобов`язань (податкового боргу) в межах справи про банкрутство.

34. У зв`язку із зазначеними законодавчими змінами ТОВ "ТЕК" вважає помилковим застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20, та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19. За твердженням скаржника, господарський суд мав самостійно розглянути відповідні вимоги по суті, а не обґрунтовувати їх визнання адміністративними судовими рішеннями; сума 61521,60 грн залишається належним чином неузгодженою.

35. ТОВ "ТЕК" також заперечує проти включення до першої черги вимог ГУ ДПС зі сплати судового збору в сумі 4844,80 грн, оскільки, на його думку, податкові вимоги мали бути відхилені в повному обсязі.

36. Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, скаржник-1 стверджує, що господарські суди встановили обставини, які мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів. На думку ТОВ "ТЕК", виникнення, узгодження та наявність податкового боргу можуть підтверджуватися лише податковими вимогами форми "Ю", передбаченими Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.

37. Скаржник-1 зазначає, що інтегрована картка платника податків є формою оперативного обліку, відомості якої ґрунтуються на показниках первинних документів. Посилаючись на дані такої картки, ТОВ "ТЕК" указує, що строк сплати спірної суми ПДВ у розмірі 6285456,00 грн визначено як 31.03.2025 саме податковим органом. За доводами скаржника, ГУ ДПС не довело допустимими доказами наявності узгодженого податкового боргу, а допущені господарськими судами порушення унеможливили встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

38. ГУ ДПС (далі - скаржник-2) у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 у частині відхилення його грошових вимог у сумі 6285456,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання зазначених вимог до ТОВ "Енерготрейдинг".

39. Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС визначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ у правовідносинах, у яких уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань подано після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, але він стосується податкового періоду та господарської діяльності боржника до відкриття цієї процедури.

40. За доводами податкового органу, уточнюючий розрахунок №9076557170 від 25.03.2025 подано для виправлення самостійно виявлених помилок у раніше поданій податковій звітності за лютий 2025 року. У рядку 1.1 цього розрахунку відображено обсяги постачання без ПДВ у сумі 34722972,00 грн та суму ПДВ у розмірі 6944594,00 грн. На думку ГУ ДПС, зазначені показники підтверджують здійснення боржником господарської діяльності до його визнання банкрутом 11.03.2025, тому визначальним для оцінки вимог є податковий період, якого стосується звітність, а не лише дата її подання.

41. Скаржник-2 стверджує, що господарські суди надали визначальне значення даті подання уточнюючого розрахунку, не врахувавши змісту звітності та періоду здійснення відповідних господарських операцій. Скаржник-2 вважає, що такий підхід не узгоджується з принципом справедливості та завданням господарського судочинства, а господарські суди неправильно застосували ч. 1 ст. 59 КУзПБ та порушили вимоги ст.ст. 86, 236, 269 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

42. Відзиви на касаційні скарги у встановлений Верховним Судом строк не надійшли.

43. Предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 щодо грошових вимог ГУ ДПС до ТОВ "Енерготрейдинг". ТОВ "ТЕК" заперечує визнання вимог у сумі 2279989,84 грн, а ГУ ДПС - відхилення вимог у сумі 6285456,00 грн. Відхилення пені в сумі 11673,78 грн ГУ ДПС у касаційній скарзі не оспорює.

44. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

45. З огляду на підстави відкриття касаційного провадження Верховний Суд має вирішити: чи виключає прийняття податкового повідомлення-рішення після визнання боржника банкрутом можливість визнання вимог за попередні періоди; яке значення мають узгодженість грошового зобов`язання та наявність чи відсутність податкової вимоги форми "Ю"; як застосовується ч. 1 ст. 59 КУзПБ до уточнення звітності за попередній період та до штрафу за порушення строку, який настав після відкриття ліквідаційної процедури.

46. Наслідки визнання боржника банкрутом підлягають оцінці за ч. 1 ст. 59 КУзПБ у редакції, чинній на 11.03.2025. До визначення та уточнення ПДВ застосовуються наведені нижче положення ПК України в редакції, чинній у березні 2025 року. Питання юрисдикції оцінюється з урахуванням редакції ч. 2 ст. 7 КУзПБ, яка набула чинності з 01.01.2025.

47. За визначенням, наведеним у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

48. Поняття кредитора у справі про банкрутство розкрито у ст. 1 КУзПБ, згідно з якою кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

49. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

50. Згідно з абз. 3-5 ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

51. Абз. 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ у редакції Закону України від 19.09.2024 №3985-IX "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" (далі - Закон №3985-IX) передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

52. За п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п. 37.2 ст. 37 цього Кодексу податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

53. Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

54. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

55. За п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно з п. 203.2 цієї статті сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

56. Згідно з абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

57. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

58. За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 2 цієї статті жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За ч. 3 ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. На цьому наголосила судова палата у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 із посиланням, зокрема, на постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18 та від 07.11.2019 у справі №904/9024/16.

60. У п. 10.1 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, на яку посилається ТОВ "ТЕК", Верховний Суд виснував, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які аналогічні за змістом положенням ч. 1 ст. 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила.

61. Постанова Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №904/5725/21 є саме тією постановою, неврахування висновків якої ТОВ "ТЕК" визначило підставою касаційного оскарження. У її п. 49 відтворено висновок судової палати від 19.01.2021 у справі №916/4181/14 про легітимне очікування боржника бути звільненим від податкового обов`язку щодо платежів, строк сплати яких настав після визнання банкрутом. У п. 51 цієї постанови зазначено, що не підлягають визнанню грошові вимоги податкового органу лише з тих підстав, що податкові зобов`язання були самостійно задекларовані боржником.

62. Водночас у справі №904/5725/21 розглядалися, зокрема, нарахування плати за землю за вересень-грудень 2023 року та податку на нерухоме майно за III-IV квартали 2023 року після визнання боржника банкрутом 21.08.2023 (п.п. 47, 52). Отже, висновок цієї постанови потрібно застосовувати з урахуванням характеру та часу виникнення кожної вимоги, а не лише дати документа, яким її оформлено.

63. У п. 56 постанови судової палати від 17.01.2024 у справі №903/51/20 Верховний Суд зазначив, що ст. 58 ПК України встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, п. 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19). У п. 62 судова палата прямо відступила від висновків постанови від 14.08.2019 у справі №913/412/16, на яку також посилається ТОВ "ТЕК".

64. Згідно з висновком, викладеним у п. 70 постанови від 17.01.2024 у справі №903/51/20, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

65. Судова палата у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 виснувала, що з огляду на положення ст.ст. 45-47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

66. У п. 38.4 постанови від 16.04.2024 у справі №926/869-б/23, на яку ТОВ "ТЕК" посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд звернув увагу, що якщо основне податкове зобов`язання, і його момент невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

67. Наведений висновок про значення часу виникнення основного зобов`язання та права на штрафні санкції відтворено також у постановах від 02.07.2024 у справі №908/855/22 (п. 38) та від 27.08.2024 у справі №908/88/22 (п. 39). Саме щодо співвідношення цих постанов із висновком судової палати заперечує ТОВ "ТЕК".

68. У постанові від 03.02.2026 у справі №916/13/24, на яку посилається ТОВ "ТЕК", зазначено, що логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Застосовуючи цей висновок, належить врахувати також постанову судової палати від 17.01.2024 у справі №903/51/20 та прямо здійснений у ній відступ.

69. Щодо посилання ТОВ "ТЕК" на постанову від 28.07.2022 у справі №904/2166/20 Верховний Суд зауважує, що у п. 49 цієї постанови викладено висновок про те, що виникнення грошових зобов`язань пов`язано з отриманням податкового повідомлення-рішення або завершенням його судового оскарження із прямим посиланням на постанову від 14.08.2019 у справі №913/412/16. Саме від такого висновку у справі №913/412/16 судова палата відступила 17.01.2024 у справі №903/51/20. Тому висновок п. 49 постанови у справі №904/2166/20 не може застосовуватися без урахування цього пізнішого відступу судової палати.

70. У постанові від 15.02.2023 у справі №904/5722/14, на яку посилаються ТОВ "ТЕК" та місцевий господарський суд, зазначено, що, враховуючи вищевикладені норми законодавства та правову позицію Верховного Суду, заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб та по податку на додану вартість за період з 04.03.2020 по 01.08.2021, а саме після визнання боржника банкрутом, суперечать ч. 1 ст. 59 КУзПБ. Натомість у цій справі належить перевірити, який обов`язок відображено в уточненні звітності за попередній період. Самого збігу дати подання звітності з ліквідаційною процедурою для застосування цього висновку недостатньо.

71. Наведені ТОВ "ТЕК" постанови від 08.10.2019 у справі №911/3883/16, від 06.02.2020 у справі №911/1164/13, від 07.10.2020 у справі №15/293-б, від 14.09.2021 у справі №908/1671/16 та від 17.08.2022 у справі №924/995/19 враховуються щодо встановленої законом заборони додаткових податкових зобов`язань у ліквідаційній процедурі. Проте ця заборона не звільняє від установлення часу виникнення конкретної вимоги та не дає підстав ототожнювати його з датою прийняття податкового повідомлення-рішення. Саме такого розмежування потребують доводи обох скаржників у цій справі.

72. Додатково Верховний Суд враховує постанову Верховного Суду від 07.09.2026 у справі №905/169/25, прийняту після подання касаційних скарг 02.09.2026, що відповідає ч. 4 ст. 300 ГПК України. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що самостійно визначена та задекларована платником зазначена сума податкового зобов`язання є узгодженою з часу його декларування боржником відповідно до вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України. Також Верховний Суд указав на помилкове перекладення на податковий орган обов`язку доказування виконання боржником самостійно задекларованого зобов`язання.

73. Наведені висновки постанови від 07.09.2026 у справі №905/169/25 стосуються узгодженості самостійно задекларованих зобов`язань та оцінки доказів їх погашення. Водночас у цій постанові не вирішувалося питання застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ до грошової вимоги за уточнюючим розрахунком, поданим після визнання боржника банкрутом за попередній податковий період.

74. У постанові від 07.09.2026 у справі №905/169/25 Верховний Суд наголосив на обов`язку господарського суду надати правовий аналіз підстав, характеру, розміру та моменту виникнення заявлених грошових вимог. У тій справі господарські суди, зокрема, не дослідили змісту податкових повідомлень-рішень і не з`ясували підстав відповідних нарахувань. Цей висновок в тому числі підлягає врахуванню при оцінці повноти дослідження доказів у цій справі.

75. У п. 27 постанови Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №904/5725/21, на яку посилається ТОВ "ТЕК", зазначено, що заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. У п. 28 цієї постанови Верховний Суд указав на необхідність дослідження сукупності поданих заявником доказів, оцінки наявних у них невідповідностей, аргументів і заперечень щодо відповідних вимог.

Стосовно касаційної скарги ТОВ "ТЕК"

76. Застосовуючи наведене до касаційної скарги ТОВ "ТЕК", Верховний Суд відхиляє довід, що всі вимоги за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2025 та 16.04.2025 мають бути відхилені лише через прийняття цих документів після 11.03.2025. Такий довід ототожнює документальне оформлення вимоги з її виникненням і не відповідає висновку судової палати у справі №903/51/20.

77. Верховний Суд також враховує, що доводи ТОВ "ТЕК" не обмежуються посиланням на прийняття податкових повідомлень-рішень після визнання боржника банкрутом. Посилаючись на п. 49 постанови Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №904/5725/21, ТОВ "ТЕК" також заперечує можливість визнання вимог, строк виконання яких настав після відкриття ліквідаційної процедури.

78. Висновок господарських судів про правомірність усіх штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0199510707 не випливає з установлених ними обставин. Господарські суди навели строк реєстрації накладної щодо ПДВ у сумі 2710,00 грн - 20.03.2025. Ця дата є пізнішою за дату визнання боржника банкрутом - 11.03.2025. Правового обґрунтування визнання санкції за порушення цього строку з урахуванням ч. 1 ст. 59 КУзПБ оскаржені рішення не містять.

79. Саме віднесення накладної до лютого 2025 року не усуває необхідності з`ясувати, коли виникло порушення, за яке застосовано штраф. У цій частині заперечення ТОВ "ТЕК" щодо застосування наслідків визнання боржника банкрутом потребують урахування. Водночас установлений господарськими судами строк не дає касаційному суду права самостійно визначити розмір відповідної частини штрафу та відхилити її, уперше дослідивши розрахунок до податкового повідомлення-рішення.

80. Окремої перевірки потребують і висновки щодо податкового повідомлення-рішення №0199500707. Господарські суди визнали 1167790,00 грн основного платежу, водночас пославшись на суми 866716,00 грн, 6586530,00 грн та 6285456,00 грн без пояснення їх співвідношення. Штраф 291947,53 грн вони пов`язали з порушенням строків подання декларацій, не навівши правового обґрунтування застосованого розрахунку. Щодо документа від 25.03.2025 №9076557170 наведено строки 20.02.2025 і 03.03.2025, але не пояснено їх відповідності звітному періоду, якого стосується уточнення.

81. Наведені невідповідності стосуються підстав, розміру та моменту виникнення визнаних вимог, від яких залежить застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ. Тому вони не можуть бути усунуті лише уточненням мотивів судових рішень без дослідження відповідних доказів.

82. Отже, господарські суди, визнаючи вимоги за податковими повідомленнями-рішеннями №0199500707 та №0199510707, не врахували висновку, викладеного у п. 49 постанови Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №904/5725/21, щодо застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ до податкового обов`язку, строк виконання якого настав після визнання боржника банкрутом, оскільки не з`ясували обставин, необхідних для застосування цього висновку до кожної складової заявлених вимог. Водночас господарські суди не забезпечили перевірки підстав, розміру та моменту виникнення цих вимог, а також не надали належної оцінки встановленим невідповідностям у доказах, що не узгоджується з висновками, викладеними у пп. 27-28 цієї постанови. У цій частині доводи ТОВ "ТЕК" про неврахування висновків Верховного Суду та недослідження доказів є обґрунтованими. Без усунення зазначених недоліків висновок про визнання вимог за цими двома податковими повідомленнями-рішеннями в загальній сумі 2042954,94 грн є передчасним.

83. За таких мотивів неможливо перевірити правильність застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ до кожної складової вимог за цими двома податковими повідомленнями-рішеннями. Верховний Суд не може усунути зазначені недоліки власним дослідженням акта перевірки та додатків до нього, оскільки це виходило б за межі ч. 2 ст. 300 ГПК України.

84. Щодо 61521,60 грн за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2024 №0/60194/0407 ТОВ "ТЕК" посилається на набрання адміністративним судовим рішенням законної сили 16.02.2026. Проте завершення узгодження саме собою не означає виникнення нового зобов`язання в ліквідаційній процедурі. Тому цей довід не є підставою для відхилення вимоги за ч. 1 ст. 59 КУзПБ.

85. Доводи ТОВ "ТЕК" щодо зміни правил юрисдикції та його посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 і від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 не змінюють предмета цього касаційного перегляду. Верховний Суд перевіряє судові рішення щодо грошових вимог у справі про банкрутство, а не законність розгляду адміністративної справи №160/34834/24. Водночас сама наявність нескасованого податкового повідомлення-рішення не звільняє господарський суд від обов`язку надати правову оцінку заявленій кредиторській вимозі та запереченням проти неї.

86. Верховний Суд також відхиляє довід про підтвердження податкових вимог виключно податковою вимогою форми "Ю". Наведений п. 59.1 ст. 59 ПК України регулює надсилання документа у разі виникнення податкового боргу. Він не встановлює, що тільки цей документ є допустимим доказом грошової вимоги у справі про банкрутство. Відсутність податкової вимоги сама собою не робить недопустимими податкові повідомлення-рішення, звітність та розрахунки до них.

87. Інтегрована картка платника податків підлягає оцінці разом із документами, на підставі яких до неї внесено облікові відомості. Її похідний характер не є самостійною підставою недопустимості. Тому довід ТОВ "ТЕК" про встановлення обставин виключно недопустимими доказами не підтверджує підстави, передбаченої п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Натомість повнота дослідження доказів і належність мотивування оцінюються окремо.

88. Вимоги з податку на прибуток іноземних юридичних осіб господарські суди пов`язали з порушеннями 2018-2021 років, а штраф за неподання звітності - зі строками 2019-2022 років. Загальне посилання ТОВ "ТЕК" на квітневі дати податкових повідомлень-рішень не спростовує цих висновків. Інших обґрунтованих підстав для скасування визнання відповідних 153670,00 грн основного платежу та 16998,50 грн штрафних санкцій наведеними доводами не встановлено.

89. Заперечення проти 4844,80 грн судового збору ТОВ "ТЕК" обґрунтувало необхідністю повного відхилення податкових вимог. Оскільки ця передумова не підтвердилася, похідний довід про виключення зазначених витрат із першої черги задоволення вимог також відхиляється.

Щодо скарги ГУ ДПС

90. Стосовно скарги ГУ ДПС Верховний Суд погоджується з тим, що дата подання уточнюючого розрахунку не може бути єдиною підставою для висновку про виникнення додаткового зобов`язання після визнання боржника банкрутом. Уточнення раніше поданої звітності та декларування нової господарської операції потребують розмежування. Застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ вимагає встановити, який податковий обов`язок відображено в уточненні та коли виникли обставини, з якими закон пов`язує відповідну грошову вимогу.

91. Посилання ГУ ДПС на показники уточнюючого розрахунку та його подання за лютий 2025 року потребує оцінки разом з іншими доказами підстав, розміру та моменту виникнення заявленої вимоги. Для вирішення цього питання необхідно також з`ясувати співвідношення зазначених показників із розрахунком вимог за податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199500707.

92. Господарські суди відхилили 6285456,00 грн за уточнюючим розрахунком, але одночасно послалися на цю саму суму при визнанні 1167790,00 грн за податковим повідомленням-рішенням №0199500707. Вони не пояснили, яке значення вона має в кожному розрахунку та чи узгоджуються між собою висновки про визнані й відхилені вимоги.

93. ТОВ "ТЕК" посилається на відображення в інтегрованій картці платника податків строку сплати 6285456,00 грн -31.03.2025, тобто після визнання боржника банкрутом. Ця обставина має значення для застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ, однак потребує з`ясування правових підстав визначення зазначеного строку. Саме відображення дати в облікових даних не замінює встановлення змісту податкового обов`язку та передбаченого законом строку його виконання. Господарські суди не з`ясували, чи пов`язана зазначена дата зі строком виконання зобов`язання за відповідний звітний період або з поданням уточнюючого розрахунку.

94. Вирішуючи питання застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ, необхідно розмежовувати уточнення розміру податкового зобов`язання, яке існувало до визнання боржника банкрутом, та виникнення в ліквідаційній процедурі додаткового зобов`язання, на яке поширюється встановлена цією нормою заборона. Для такого розмежування мають значення зміст виправлених показників, підстави виникнення податкового обов`язку та встановлений законом строк його виконання. Тому ні подання уточнюючого розрахунку після визнання боржника банкрутом, ні його подання за попередній звітний період самі собою не є достатніми для вирішення питання про визнання відповідної грошової вимоги.

95. Господарські суди встановили дату подання уточнюючого розрахунку та звітний період, якого він стосується, проте не розкрили змісту виправлення і не визначили, яке саме зобов`язання відображає заявлена сума 6285456,00 грн. Не пояснено також її співвідношення з нарахуваннями за податковим повідомленням-рішенням №0199500707, при обґрунтуванні яких господарські суди навели цю саму суму. Щодо цього самого документа господарські суди навели строки подання звітності 20.02.2025 та сплати зобов`язання 03.03.2025, не пояснивши їх відповідності зазначеному ними звітному періоду - лютому 2025 року. Правових підстав визначення строку виконання зобов`язання, якого стосується вимога 6285456,00 грн, господарські суди не з`ясували.

96. Отже, висновок про відхилення вимоги зроблено без установлення обставин, необхідних для застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ. У цій частині доводи ГУ ДПС щодо неправильного застосування зазначеної норми, заявлені на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, є обґрунтованими. Водночас ці недоліки не можуть бути усунуті шляхом ухвалення Верховним Судом нового рішення про визнання вимоги, оскільки це потребувало б дослідження змісту уточнюючого розрахунку та пов`язаних із ним доказів, що виходить за межі повноважень, визначених ч. 2 ст. 300 ГПК України.

97. За наведених обставин, висновки господарських судів щодо 6285456,00 грн за уточнюючим розрахунком №9076557170, 1167790,00 грн основного платежу та 291947,53 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0199500707, а також 583217,41 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0199510707 є передчасними. Виявлені недоліки стосуються встановлення підстав, моменту виникнення та розміру цих вимог. Їх усунення потребує дослідження доказів судом, уповноваженим установлювати фактичні обставини справи.

98. Під час нового розгляду суд має оцінити вже подані докази та заперечення учасників, з`ясувати зміст уточнення й співвідношення сум у податкових розрахунках, установити момент виникнення кожної вимоги та права на відповідну санкцію.

99. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

100. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

101. Відповідно до абз. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

102. Оскільки підтвердилася підстава касаційного оскарження ГУ ДПС, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а неправильне застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ призвело до недослідження змісту уточнюючого розрахунку №9076557170 та його співвідношення з вимогами за податковим повідомленням-рішенням №0199500707, висновок про відхилення 6285456,00 грн є передчасним. Встановлення цих обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України. Судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 310 ГПК України.

103. Стосовно визнаних 2042954,94 грн підтвердилася підстава касаційного оскарження ТОВ "ТЕК", передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки, не встановивши момент виникнення кожної складової відповідних вимог та права на застосування штрафних санкцій, господарські суди не врахували висновок, викладений у п. 49 постанови Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №904/5725/21, щодо застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ. Водночас недослідження відповідних доказів та неусунення невідповідностей у їх оцінці унеможливили встановлення обставин, необхідних для вирішення питання про визнання 1167790,00 грн основного платежу і 291947,53 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0199500707 та 583217,41 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0199510707. Зазначене процесуальне порушення у сукупності з обґрунтованістю підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідає умовам п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.

104. Наведені порушення допущені господарським судом першої інстанції та не усунуті апеляційним судом, тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції відповідно до п. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 310 ГПК України.

105. З огляду на викладене касаційні скарги ТОВ "ТЕК" та ГУ ДПС підлягають частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 - скасуванню в частині відхилення 6285456,00 грн вимог за уточнюючим розрахунком №9076557170, визнання 1167790,00 грн основного платежу та 291947,53 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199500707, а також визнання 583217,41 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2025 №0199510707. Справу в цій частині належить направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. У решті оскарженій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

106. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

107. Оскільки справа в частині передається на новий розгляд і остаточне вирішення відповідних кредиторських вимог не відбулося, розподіл судових витрат у цій частині здійснює господарський суд за результатами нового розгляду за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

108. З огляду на викладене Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом судових рішень у касаційному порядку.

Керуючись статтями 300, 308-310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд