ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/30809/25

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.08.2025 № 577/32-00-07-13.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, позов задоволено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» судові витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 залишено без змін.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства та вважає, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.02.2022 по справі № 440/7120/20, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 05.09.2019 по справі №826/841/17, від 21.03.2018 по справі №815/4300/17, від 24.01.2019 по справі №910/15944/17.

У доводах касаційної скарги зазначає, що в даному випадку відсутній факт належного обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а винагорода адвоката в розмірі 12000 грн не є співмірною складності справи та витраченого часу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції - без змін..

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи та проведенням експертиз.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до матеріалів даної справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору № 28-08-2025/В44-1 від 28.08.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між Адвокатським обєднанням «АЛМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА»; виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» довіреностей від 01.01.2025 та 01.01.2026, якими уповноважено адвоката Ромащенка К.В. на представництво інтересів позивача зокрема в судах; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3228 від 19.12.2016; акта приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2026 до договору № 28-08-2025/В44-1 від 28.08.2025; платіжної інструкції № 3806 від 28.01.2026 про оплату ТОВ «ОМЕГА» 100000,00 грн на рахунок АО «АЛМ» за надання правничої допомоги згідно з договором № 28-08-2025/В44-1 від 28.08.2025.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 договору про надання правничої допомоги № 28-08-2025/В44-1 від 28.08.2025 за надання послуг, передбачених цим договором, клієнт зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання гонорар у розмірі 100000,00 грн з урахуванням ПДВ. Гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження справи в адміністративному суді першої інстанції.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу судами враховано, що розгляд справи здійснювався судом у порядку загального позовного провадження, представник позивача подав до суду позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення (надійшли до суду 01.12.2025, 18.12.2025), брав участь у судових засіданнях 28.11.2025, 19.12.2025, 21.01.2026, 26.01.2026 (судове засідання 31.12.2025 не відбулося через відсутність інтернет-зв`язку, що унеможливило фіксування судового засідання технічними засобами).

Відтак, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, яким стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 000 грн, є законним та обґрунтованим.

У касаційній скарзі відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду щодо розподілу судових витрат, викладені у судових рішеннях, за наслідками розгляду подібних справ.

Суд вказує, посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки щодо оцінки того чи іншого аргументу сторони у справі, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов. Як слідує, Верховний Суд у постановах, що наводить відповідач, ухвалюючи рішення, врахував встановлені обставини та надані документи у конкретній адміністративній справі.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд