ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/2726/24

1.1. 30.07.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Агроінвест" (далі - Боржник) за правилами, визначеними Кодексом України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

05.08.2025 Господарський суд Одеської області постановив: припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати Боржника банкрутом, відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.

1.2. 24.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" (далі - Кредитор, ТОВ "Спектр-Агро") подало заяву про часткову відмову від забезпечення та зміну черговості задоволення вимог Кредитора до Боржника у сумі 1 679 880 грн 26 коп. з виключенням цих вимог із реєстру вимог кредиторів Боржника як забезпечених заставою майна Боржника та включенням їх до реєстру вимог кредиторів Боржника як конкурсних вимог із задоволенням у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

1.3. Заява обґрунтована частковим задоволенням визнаних у цій справі забезпечених грошових вимог Кредитора до Боржника за рахунок предмета застави в ході його реалізації на аукціоні у процедурі ліквідації Боржника у цій справі та залишком незадоволених вимог Кредитора до Боржника на заявлену суму, які лишились незабезпеченими внаслідок втрати відповідного предмета застави (через його продаж).

2.1. 16.04.2026 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026) про відмову у задоволенні заяви Кредитора про відмову від частини кредиторських вимог, забезпечених заставою на суму 1 679 880 грн 26 коп., про виключення із реєстру вимог кредиторів забезпечених грошових вимог Кредитора у сумі 1 679 880 грн 26 коп. та про включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника як конкурсних вимог.

2.2. Судові рішення мотивовані погашеним характером всіх визнаних у цій справі забезпечених вимог Кредитора до Боржника за наслідками реалізації відповідного предмета застави незалежно від суми, за яку був реалізований предмет застави та на яку відповідно були задоволенні вимоги Кредитора як забезпеченого у цій справі.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 17.08.2021 ТОВ "Спектр-Агро" та Боржник уклали договір № 520/21-САТ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого ним визначалися умови купівлі-продажу та/або поставки сільськогосподарської техніки та запчастин.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, 27.12.2022 ТОВ "Спектр-Агро" (заставодержатель) та Боржник (заставодавець) уклали договір застави № 3/520/21-САТ (далі - Договір застави).

3.2. 17.12.2021 за умовами Договору поставки Боржнику був поставлений товар на суму 4 135 825 грн 46 коп. (що була визнана судом у цій справі, як забезпечені вимоги).

Забезпечені вимоги ТОВ "Спектр-Агро" у сумі 4 135 825 грн 46 коп. ґрунтуються на Договорі застави, предметом якого є сільськогосподарська техніка (Трактор Deutz-Fahr AGROTRON X 720 DCR, серійний номер WSXL930400LD50148).

3.3. ТОВ "Спектр-Агро" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника на суму 6 078 286 грн 14 коп.

3.4. Ухвалою суду від 31.10.2024 визнано вимоги ТОВ "Спектр-Агро" до Боржника в сумі 6 078 286 грн 14 коп. та 6 056 грн 00 коп. судового збору.

3.5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у попередньому засіданні визначено визнані вимоги кредиторів до Боржника, зокрема і ТОВ "Спектр-Агро" у сумі 1 942 460 грн 68 коп., 4 135 825 грн 46 коп. - як забезпечені вимоги та 6 056 грн 00 коп. судового збору.

Визнані вимоги ТОВ "Спектр-Агро" у сумі 6 078 286 грн 14 коп., з яких 4 135 825 грн 46 коп. є забезпеченими, виникли за Договором поставки, а також підтверджені ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі № 916/600/24.

3.6. В ході проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Боржника забезпечені вимоги ТОВ "Спектр-Агро" до Боржника у сумі 4 135 825 грн 46 коп. були задоволені частково, у сумі 2 455 945 грн 20 коп. у зв`язку із реалізацією на аукціоні предмета застави, сільськогосподарської техніки (Трактор Deutz-Fahr AGROTRON X 720 DCR, серійний номер WSXL930400LD50148).

3.7. Починаючи з 05.08.2025 та станом на теперішній час Боржник перебуває в ліквідаційній процедурі.

3.8. Згідно з наданим звітом ліквідатора Боржника між ТОВ "Спектр-Агро" та Боржником складено протокол від 02.02.2026 про продаж колісно - транспортного засобу, трактор колісний, марки DEUTZ-FAHR заставному кредитору та підписано відповідний акт приймання - передачі.

Грошові вимоги ТОВ "Спектр-Агро" як заставного кредитора погашено на суму 2 455 945 грн 20 коп., з яких незадоволеними залишаються забезпечені заставою грошові вимоги в сумі 1 679 880 грн 26 коп.

4.1. 02.07.2026 ТОВ "Спектр-Агро" подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнення підстав касаційного оскарження на виконання ухвали Суду від 20.07.2026 про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.04.2026 і прийняти нове рішення, яким прийняти відмову Кредитора від частини кредиторських вимог у сумі 1 679 880 грн 26 коп., як забезпечених заставою майна Боржника згідно з договором застави від 27.12.2022 № 3/520/21-САТ, виключити такі вимоги із реєстру вимог кредиторів у цій справі як забезпечені, включити їх до такого реєстру як конкурсні вимоги, які підлягають задоволенню у четверту чергу, залишивши без змін розподіл черговості визнаних інших вимог Кредитора до Боржника згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2024.

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статей 45, 47, 81 КУзПБ у вирішенні питання щодо черговості вимог забезпеченого кредитора , частина яких лишилась незадоволеною за результатами реалізації, а у зв`язку із цим і втрати предмета застави, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування таких норм, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі № 913/849/14, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16 (пункти 44.1, 44.2 постанови), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15. При цьому скаржник зауважив про помилкове врахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2026 у справі № 907/491/17, оскільки дана судова практика (позиція суду) не є релевантною.

5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей КУзПБ щодо питань:

- чи вважається новими вимогами кредитора зміна їх статусу та переходу із забезпечених до конкурсних;

- чи відбувається під час вирішення судом даного питання фактичний перегляд раніше заявлених та визнаних судом вимог кредитора саме у формі прийняття нового судового рішення, в тому числі й настання наслідків для кредитора, оскільки конкурсний кредитор набуває права голосу під час ухвалення рішень на зборах кредиторів.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Аргументи ліквідатора Боржника арбітражної керуючої Потупало Н. І. у відзиві на касаційну скаргу загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях та зводяться до:

- подання Кредитором заяви про часткову відмову від забезпечення та зміну черговості задоволення вимог Кредитора після реалізації заставного майна та погашення заставних вимог Кредитора;

- припинення за законом застави (іпотеки) та погашення вимог забезпеченого кредитора у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.

Щодо зміни черговості задоволення вимог заставного кредитора у зв`язку з реалізацією предмета застави у процедурі ліквідації боржника

7.1. Предметом судового розгляду згідно з оскаржуваними судовими рішеннями стали грошові вимоги Кредитора до Боржника на заявлену суму, які становлять залишок незадоволених вимог Кредитора до Боржника, що вже були визнані ухвалою суду у цій справі як забезпечені заставою майна Боржника, однак щодо яких Кредитор заявив про часткову відмову від забезпечення та зміну черговості їх задоволення з внесенням відповідних змін до реєстру вимог кредиторів Боржника (пункти 1.4, 1.5, 3.5, 3.6, 3.8).

У зв`язку з цим Суд звертається до визначеного законом правового режиму вимог кредитора, забезпечених заставою майна боржника, у тому числі за наслідками реалізації належного боржнику предмета застави у процедурі ліквідації у справі про банкрутство.

7.2. Відповідно до положень статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

7.3. Частиною другою статті 45 цього Кодексу передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Відповідно до приписів частини шостої цієї статті КУзПБ:

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду;

- вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду;

- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

- ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною шостою статті 45 КУзПБ також передбачено, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

7.4. Таким чином, за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, на підставі якої у реєстрі вимог кредиторів визначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги тощо (частина друга статті 47 КУзПБ).

Основними ж видами кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсні та забезпечені кредитори, при цьому до дискреційних повноважень забезпеченого кредитора належить його право визначити у якій частині він бажає стати конкурсним (незабезпеченим) кредитором.

7.5. За змістом наведених положень КУзПБ реєстр вимог кредиторів виконує дві функції: 1) визначення кількості голосів для проведення зборів кредиторів; 2) облік вимог кредиторів для подальших розрахунків.

7.6. Правила внесення змін до реєстру вимог кредиторів були прямо визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), у частині другій статті 25 якого було передбачено, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

7.7. Наразі за нормами КУзПБ у порівнянні із зазначеним Законом про банкрутство законодавець по-іншому врегулював процедуру ведення такого реєстру та внесення до нього змін, а саме.

Ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора, який відповідно до статті 65 КУзПБ, подає до суду дані про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.

Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

За змістом положень пунктів 1, 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства та на який покладено обов`язок визначати форму та порядок ведення реєстру кредиторів шляхом розроблення, видання та оприлюднення регуляторних актів.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги) встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень КУзПБ з урахуванням положень, передбачених Вимогами.

7.8. Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 № 594/5 (див. висновки, сформульовані Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у пункті 72.5 постанови від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

7.9. Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

Відповідно до пункту 12 Розділу ІІІ "Ведення реєстру" Вимог:

- до Відомостей про майно вноситься інформація згідно із заявами забезпечених кредиторів (за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника), а також згідно з відповідним державним реєстром;

- за відсутності вимог забезпечених кредиторів до боржника Відомості про майно не заповнюються;

- у графу 11 "Сума коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення" вносяться відомості про суму отриманих від реалізації заставного майна коштів до відшкодування витрат у порядку, встановленому частиною третьою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства;

- відомості щодо кожного кредитора містять підсумковий запис "Усього (за кредитором)" із зазначенням загальної вартості майна, загального розміру забезпечених зобов`язань, загальної суми отриманих від реалізації майна коштів, загального розміру задоволених (погашених) вимог, які формуються шляхом додавання внесених відомостей в межах кожної графи;

- відомості про майно містять підсумкові записи щодо загальної вартості усього заставного майна боржника, загальної суми забезпечених зобов`язань та загальної суми задоволених (погашених) вимог всіх забезпечених кредиторів.

Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі "Примітки" відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.

Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції ліквідатора, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі відомостей, отриманих, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить їх до реєстру.

7.10. Частиною шостою статті 64 КУзПБ визначено, що: погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово; арбітражний керуючий здійснює погашення вимог забезпеченого кредитора протягом 10 робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення.

7.11. Поряд з наведеним Суд зазначає, що визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення виконання зобов`язань, зокрема норм статей 572, 575, 589, 591 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України "Про заставу", "Про іпотеку".

7.12. Згідно з положеннями частини четвертої статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу (задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення визначені частиною першою статті 24 Закону України "Про заставу", згідно з якими у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

7.10. Таким чином, звернення стягнення на предмет застави, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави не покриває вимоги заставодержателя, не свідчить про припинення зобов`язальних правовідносин сторін, що були забезпечені заставою майна боржника, й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним відповідного грошового зобов`язання у незадоволеній частині, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум з іншого майна боржника.

Тому, якщо вартості реалізованого предмета іпотеки не вистачило на погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням основного зобов`язання, кредитор в силу норм ЦК України та Закону України "Про заставу" має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.

7.13. За змістом положень частини першої статті 575 ЦК України, частини четвертої статті 591 ЦК України та частини першої статті 24 Закону України "Про заставу" застава, як забезпечувальне зобов`язання, зумовлює право заставодержателя на одержання суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета застави на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, з іншого майна боржника в порядку черговості, визначеної законом.

7.14. Тобто, вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета застави на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог як і їх черговість повинен визначатися судом. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14 та інших, на які послався скаржник.

7.15. Таким чином, виходячи з наведеного правового аналізу щодо порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наслідків реалізації предмета застави, якщо одержана від реалізації не покриває вимоги заставодержателя, Суд доходить висновку про те, що в ході процедури банкрутства боржника ведення реєстру може передбачати внесення змін до нього як в разі виникнення додаткових зобов`язань боржника, так і в разі реалізації предмета іпотеки (застави) у разі недостатності коштів на погашення забезпечених вимог, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Тож обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів, слід розглядати в контексті мети його затвердження та цілей, визначених КУзПБ, з дотриманням принципу, за яким не можна витлумачити одну норму цього Закону таким чином, що її застосування призведе до нівелювання інших його положень або ж створить конфлікт між нормами.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постанові від 28.05.2026 у справі № 910/25520/13 (пункти 44, 45, 46) з посиланням на висновки у постанові від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18.

7.16. За змістом наведених положень та висновків щодо підстав та порядку формування та ведення реєстру вимог кредиторів, внесення в нього змін (висновки у пунктах 7.9, 7.15 цієї постанови) у взаємозв`язку з іншими наведеними нормами КУзПБ, а також нормами ЦК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про заставу" із застосуванням системного методу інтерпретації Суд дійшов висновку, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації. Після продажу заставного (іпотечного) майна вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, включаються до реєстру вимог кредиторів до відповідної черги за правилами цього Закону.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 926/4740-б/16, від 27.06.2018 у справі № 922/2250/16, від 06.09.2018 у справі № 918/1071/15, від 11.09.2018 у справі № 909/1060/16.

7.17. Поряд з цим, на відміну від зазначеного, вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в заставу (іпотеку). Такі вимоги вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог спеціальних норм відповідного нормативного акту з питань банкрутства (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19).

7.18. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо розміру визнаних вимог Кредитора як забезпечених заставою майна Боржника, задоволення лише частини цих вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації відповідного предмета застави (пункти 3.5- 3.8 цієї постанови), Суд зазначає про помилковий висновок судів в оскаржуваних рішеннях про погашений характер всіх визнаних у справі вимог Кредитора до Боржника як забезпечених за наслідком реалізації належного Боржнику предмета застави незалежно від суми, за яку предмет застави був реалізований та на яку відповідно були задоволенні відповідні вимоги Кредитора як забезпеченого у цій справі.

А тому є безпідставною та такою, що суперечить викладеним у цій постанові висновкам, відмова судів у задоволенні заяви Кредитора про відмову від частини кредиторських вимог, забезпечених заставою на суму 1 679 880 грн 26 коп., про виключення із реєстру вимог кредиторів забезпечених грошових вимог Кредитора у сумі 1 679 880 грн 26 коп. та про включення цих вимог до реєстру вимог як конкурсних вимог. Тоді як відповідні вимоги Кредитора у цій справі підлягають задоволенню, що зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у спірних правовідносинах нового рішення з включенням відповідних вимог до реєстру вимог як конкурсних вимог та визначенням черговості їх задоволення.

Дійшовши цих висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 5.1, 5.2) та відхиляє протилежні аргументи Боржника (пункт 6.1) у відзиві на касаційну скаргу.

7.19. Згідно із пунктами 4, 6 частини першої статті 64 КУзПБ у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

7.20. Поряд з наведеним Суд також зазначає про таке.

Ухвала за результатами розгляду вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Положення щодо порядку формування зборів та комітету кредиторів, що визначені частиною першою статті 48 КУзПБ, встановлюють, що учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу, зокрема, кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

7.21. Тож значення дій забезпеченого кредитора щодо визначення ним, у якій частині він бажає стати конкурсним (незабезпеченим) кредитором саме на стадії виявлення кредиторів розкривається у чітко встановленій законодавством стадійності, сутність якої зводиться до формування зборів та комітету кредиторів, права конкурсних кредиторів приймати участь у зборах та комітеті кредиторів з правом вирішального голосу тощо.

Вся сукупність голосуючих голосів учасників зборів кредиторів, що визначена ухвалою попереднього засідання, - є максимально можливою сукупністю голосів зборів кредиторів, що впливає на їх кворум та визначення подальшої долі провадження у справі про банкрутство. Діючим законодавством не передбачено можливості їх майбутнього збільшення, у той час як зменшеними вони можуть бути, зокрема, внаслідок одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів (частина сьома статті 41 КУзПБ), ліквідації конкурсного кредитора за відсутності правонаступників тощо.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постанові від 28.05.2026 у справі № 910/25520/13.

7.22. На переконання Суду законодавець чітко обумовив право голосу на зборах/комітеті кредиторів двома умовами: а) наявність незабезпечених конкурсних вимог до боржника; б) заявлення таких вимог у строк, встановлений законом.

Суд не вбачає підстав для розширювального тлумачення норм права у цьому випадку, оскільки таке розширювальне тлумачення у меншій мірі відповідає сутності та меті провадження у справі про банкрутство, зокрема у розрізі одномоментного формування колективних органів кредиторів, покликаних забезпечити контроль зі сторони кредиторів за провадженням у справі про банкрутство, аніж протилежний варіант тлумачення. При цьому буквальне тлумачення закону у такому випадку було б більше спрямоване на забезпечення стабільних відносин у провадженні у справі про банкрутство у царині незмінності максимальної кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на зборах/комітеті кредиторів.

З урахуванням наведеного Суд зазначає про відсутність підстави для надання Кредитору права вирішального голосу на зборах/комітеті кредиторів із кількістю голосів відповідно до заявлених ним для визнання грошових вимог у сумі 1 679 880 грн 26 коп. як незабезпечених заставою майна Боржника, оскільки це призвело б до фактичного перегляду результатів формування представницьких органів кредиторів поза межами та способами, премо передбаченими законодавством про банкрутство, що є не сумісним з принципами правової визначеності та стабільності процедур банкрутства.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постанові від 28.05.2026 у справі № 910/25520/13 (пункти 61- 65).

7.23. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України Суд доходить висновку, що касаційна скарга, попри часткову обґрунтованість наведених в ній аргументів (пункти 5.1, 5.2), підлягає задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення заяви ТОВ "Спектр Агро" про часткову відмову від забезпечення та зміну черговості задоволення вимог кредиторів: прийняття відмови Кредитора від забезпечення кредиторських вимог у сумі 1 679 880 грн 26 коп., виключення цих грошових вимог із реєстру вимог кредиторів Боржника як забезпечених заставою майна Боржника та включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника у цій справі як вимог конкурсного кредитора із задоволенням у четверту чергу, без права голосу на зборах кредиторів та зборах комітету кредиторів.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд