ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 595/1457/25

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 квітня

2024 року, індексний номер 72783492, ухвалене державним реєстратором Чортківської міської ради Тернопільської області Кельбою Г. М., стосовно об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на 1/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , як на майно колгоспного двору.

2. Позовні вимоги мотивує тим, що їй належить на праві власності 1/8 частина спірного домоволодіння (як члену колишнього колгоспного двору), яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями.

3. Однак, як їй стало відомо, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником згаданого будинку з господарськими спорудами зазначена лише ОСОБА_2 .

4. Бучацький районний суд Тернопільської області рішенням від 18 грудня

2025 року під головуванням судді Тхорик І. І. відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

5. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд вказував на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_1 народилась

ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, вона не була членом колгоспного двору, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року, відтак, у неї не виникло право власності на 1/8 частину спірного домоволодіння.

6. Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року залишив без руху.

7. Надав ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання цієї ухвали для оплати судового збору в розмірі 22 443,30 грн.

8. Апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

9. З матеріалів справи відомо, що згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (Додаток 2 до Порядку ведення єдино бази даних звітів про оцінку) від 14 серпня 2025 року № 201-20250814-0010228103, оціночна вартість житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 12 220 688,60 грн.

10. Таким чином, ціною позову є 1/8 вказаної вартості об`єкта нерухомості, що становить 1 527 586,07 грн, а 1% відповідно 15 275,86 грн.

11. При зверненні з цією апеляційною скаргою, згідно долученої квитанції, позивач сплатила судовий збір у розмірі 2 083,50 грн, а тому враховуючи викладене, при зверненні до суду з апеляційною скаргою, апелянту слід доплатити судовий збір в розмірі 22 443,30 грн (15 140,00 грн (максимальна ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою) + 1 211,20 грн (ставка судового збору за вимогу немайнового характеру) х 150% - 2 083,50 грн).

12. Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року визнав неподаною та повернув апелянту.

13. Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд вказував, що

09 лютого 2026 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху у відповідності до вимог чинного законодавства була надіслана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та представнику апелянта ОСОБА_3 в електронний кабінет як зареєстрованому користувачу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

14. 18 лютого 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 рекомендованого листа (трек-номер R067099322095).

15. Згідно з довідкою про доставку електронного документа, документ, а саме ухвала від 09 лютого 2026 року у справі № 595/1457/25 була доставлена представнику апелянта Парійчук Ю. Д. до електронного кабінету 09 лютого 2026 року.

16. Станом на 16 березня 2026 року вимоги ухвали суду виконані не були, недоліки апеляційної скарги не усунуті.

17. У березні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокатка Парійчук Ю. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просила ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

18. Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

19. Касаційна скарга містить арґумент про те, що висновки апеляційного суду, які викладені в ухвалі про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху від 09 лютого 2026 року помилкові.

20. Апеляційний суд не врахував, що ціна позову у цій справі становить

138 871,50 грн.

21. У довідці про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14 серпня 2025 року

№ 201-20250814-0010228103 (п. 20) зазначено - Оціночна вартість об`єкта оцінки 12 220 688,60 грн, у п. 20.1 Оціночна вартість поліпшень (13) зазначено - 1 110 971,69 грн, водночас, у п. 20.2 Оціночна вартість земельної ділянки (13) зазначено 11 109 716,91 грн.

22. Згідно методики даної оцінки, а саме винесених приміток, зокрема 13, про яку йдеться у п. 20.1, 20.2 дана сума зазначається у разі оцінки окремо розташованого об`єкта разом із земельною ділянкою - є складовою оціночної вартості об`єкта оцінки.

23. Тобто, сума, зазначена у п. 20, яка взята судом як ціна позову становить сукупність вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою.

24. Разом з тим, п. 20 (Оціночна вартість об`єкта оцінки) - п. 20.2 (Оціночна вартість земельної ділянки) = п. 20.1 (Оціночна вартість земельної ділянки), 12 220 688,60 грн - 11 109 716,91 грн = 1 110 971,69 грн. Тобто, вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 1 110 971,69 грн. Враховуючи, що предметом розгляду цього провадження є саме частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а не в сукупності із земельною ділянкою, вартість оцінки слід брати до уваги без врахування вартості земельної ділянки.

25. Ціна позову становить 138 871,50 грн (1 110 971,69 грн/8), так як позовні вимоги стосуються 1/8 вказаного будинку, 1% з якої - 1 389 грн, який був сплачений в якості судового збору до подання позову.

26. Під час подання апеляційної скарги відповідно сплачено 2 083,50 грн, що становить 150 % як цього вимагають вимоги Закону України «Про судовий збір».

27. Щодо судового збору стосовно вимоги немайнового характеру, то, на переконання представника заявника, така вимога є похідною від вимоги майнового характеру, а тому її не слід оцінювати окремо.

28. Доводом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 06 квітня 2026 року у справі № 620/2877/25, від 26 травня 2022 року у справі № 372/466/20, від 14 квітня 2020 року у справі № 914/842/19 та від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/2431/19.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

29. Верховний Судухвалою від 04 травня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Бучацького районного суду Тернопільської області.

30. 12 травня 2026 року справа № 595/1457/25 надійшла до Верховного Суду.

31. Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

32. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

38. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

39. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

40. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

41. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

42. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

43. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

44. Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

45. За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

46. Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме не надав суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

47. Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 389 ЦПК України.

48. Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час касаційного перегляду ухвали про повернення апеляційної скарги.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі

№ 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

50. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується в повній мірі з оскарженим рішенням суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

51. Згідно з пунктами 1, 2, 9, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

52. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) вказано, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. […] Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі

№ 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

54. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

55. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

56. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

57. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 01 січня 2025 року - 3 028 гривень, а отже 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 гривень.

58. Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

59. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивач заявляла одну вимогу немайнового (скасування рішення про державну реєстрацію) та одну вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою:

АДРЕСА_1 ).

60. Довід касаційної скарги про те, що оскільки вимоги немайнового характеру у цій справі є похідними від вимоги про визнання права на майно, а отже судовий збір не міг обраховуватися із вимоги немайнового характеру, оскільки такі відсутні, є помилковим тлумаченням заявником норм матеріального та процесуального права, оскільки вимога, зокрема про скасування рішення про державну реєстрацію хоча і має взаємозв`язок із спірним майном, проте є самостійною позовною вимогою.

61. Таким чином висновки апеляційного суду в цій частині правильні.

62. Закон передбачає обчислення суми судового збору, виходячи з вартості спірного майна та, поряд з цим, не визначає кола виключних доказів, на підставі яких встановлюється така вартість. За таких обставин до документів, що надаються на підтвердження вартості майна доцільно застосувати загальні принципи доказів.

63. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

64. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

65. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

66. Отже подані учасниками справи та наявні в матеріалах справи документи на підтвердження вартості майна, в тому рахунку для цілей обчислення судового збору, мають бути досліджені судом як письмові докази з урахуванням вимог наведених вище статей процесуального Закону.

67. Суд апеляційної інстанції вказував, що згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (Додаток 2 до Порядку ведення єдино бази даних звітів про оцінку) від 14 серпня 2025 року № 201-20250814-0010228103, оціночна вартість житлового будинку, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 становить

12 220 688,60 грн.

68. Проте погодитись з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не може з огляду на таке.

69. Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку» електрона довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об`єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості (п. 6 Розділу І).

70. Однак, відповідно до змісту долученої до матеріалів справи копії довідки від 14 серпня 2025 року № 201-20250814-0010228103 відомо, що оціночна вартість об`єкта оцінки 12 220 688,60 грн (п. 20), у п. 20.1 оціночна вартість поліпшень (13) зазначено - 1 110 971,69 грн, водночас, у п. 20.2 Оціночна вартість земельної ділянки (13) зазначено 11 109 716,91грн.

71. Згідно методики даної оцінки, а саме зроблених приміток, зокрема примітки

№ 13, про яку йде мова у п. 20.1, 20.2 - «13. Зазначається у разі оцінки окремо розташованого об`єкта разом із земельною ділянкою - є складовою оціночної вартості об`єкта оцінки».

72. Тобто, сума, зазначена у п. 20, яку використав суд апеляційної інстанції, як ціну позову становить сукупність вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою.

73. П. 20 (Оціночна вартість об`єкта оцінки) - п. 20.2 (Оціночна вартість земельної ділянки) = п. 20.1 (Оціночна вартість земельної ділянки), (12 220 688,60 грн - 11 109 716,91 грн = 1 110 971,69 грн).

74. Тобто, вартість спірного майна становить 1 110 971,69 грн.

75. Враховуючи, що предметом розгляду даного провадження є саме частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а не в сукупності із земельною ділянкою, то вартість оцінки слід брати до уваги без врахування вартості земельної ділянки, ціна позову становить 138 871,50 грн (1 110 971,69 грн/8), так як позовні вимоги пред`явлені лише щодо 1/8 спірного будинку, 1 % з якої становить - 1 389 грн.

76. За таких обставин колегія суддів вважає прийнятними доводи касаційної скарги в цій частині, а висновки суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 09 лютого 2026 року - помилковими.

77. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню.

78. Додатково колегія суддів зазначає, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

79. Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

80. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

81. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду