ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 376/2689/25

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Державної інспекції архітектури та містобудування України у особі Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду позовом про усунення перешкод у користуванні власними земельними ділянками та об`єктами будівництва.

2. Мотивували тим, що 28 травня 2025 року головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури, містобудування та державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Калиновський Є. А. виніс рішення № 200/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 5/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6813-3118-6506-2445, рішення № 201/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 6/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6836-9568-2604-3578, рішення № 202/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 7/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6850-6546-7632-1836. Калиновський Є. А. виніс та підписав вказані рішення на підставі проведеної перевірки відділу архітектури, містобудування та інфраструктури. Позивачі вважали, що рішення видано з порушенням, а саме відсутні конкретні посилання на обставини, які слугували підставою для зупинення дії будівельних паспортів. Позивачі зазначали, що ними було подано повний пакет документів для видачі будівельних паспортів та їм не За результатами проведення перевірки Відділом архітектури було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. У Акті зазначено, що будівельні роботи позивачі ведуть з порушенням вимог пункту 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (протипожежні вимоги), а саме у безпосередній близькості до межі земельної ділянки та розташованих на ній споруд, належних заявниці, по заяві якої проводилася перевірка. Позивачі вважали, що вказані у Акті порушення не є підставою для зупинення дії будівельних паспортів.

3. Враховуючи зазначене, позивачі просили суд:

- усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0006 та 3224010100:01:057:0010 та об`єктом будівництва «Реконструкція житлового будинку з прибудовою другого поверху по АДРЕСА_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 200/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 5/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6813-3118-6506-2445;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3224010100:01:057:0080 та об`єктом будівництва «Реконструкція житлового будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 , шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 201/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 6/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6836-9568-2604-3578;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3224010100:01:057:0079 та об`єктом будівництва «Нове будівництво двохповерхового житлового будинку на АДРЕСА_2 », шляхом визнання та скасування рішення № 202/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 7/21, виданого 16 вересня 2021 року, який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6850-6546-7632-1836;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

4. Ухвалою від 08 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, Сквирський районний суд Київської області відмовив у відкритті провадження у справі.

5. 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за допомогою засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

6. Мотивують тим, що суди не врахували ту обставину, що відповідачем у справі визначена особа, яка не здійснювала управлінських функцій щодо позивачів, що на їх переконання вказує саме на наявність спору про право цивільне (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

7. Також вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23 та у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 2-а-460/08/2704.

8. У відзиві на касаційну скаргу Державна інспекція архітектури та містобудування України зазначила, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення треба залишити без змін, оскільки вимоги позивачів є похідними від оскарження правомірності дій суб`єкта владних повноважень.

Провадження у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою від 18 травня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

10. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

11. 01 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

12. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вересні 2025 року звернулися до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, в якому просили:

- усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0006 та 3224010100:01:057:0010 та об`єктом будівництва «Реконструкція житлового будинку з прибудовою другого поверху по АДРЕСА_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 200/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 5/21, виданого 16 вересня 2021 року, яка зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6813-3118-6506-2445;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3224010100:01:057:0080 та об`єктом будівництва «Реконструкція житлового будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 » шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 201/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 6/21, виданого 16.09.2021 року, який зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6836-9568-2604-3578;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3224010100:01:057:0079 та об`єктом будівництва «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3 (колишня АДРЕСА_4 » шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 202/02/17-25 про зупинення дії будівельного паспорта № 7/21, виданого 16.09.2021 року, який зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:6850-6546-7632-1836.

13. Підставою позову зазначили, що 28 травня 2025 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури, містобудування та державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Калиновським Є. А. прийнято рішення № 200/02/17-25, № 201/02/17-25, № 202/02/17-25, якими зупинено дії будівельних паспортів № 5/21, № 6/21, № 7/21, виданих 16 вересня 2021 року. Зазначені рішення прийняті за результатами проведеної відділом архітектури, містобудування та інфраструктури Сквирської міської ради перевірки у присутності начальника Голуба В. М., однак про проведення перевірки позивачів не було повідомлено. Крім цього, посилаючись на законодавство, що регулює суспільні відносини у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю, позивачі стверджували, що спірні рішення неправомірні, оскільки вони прийняті з порушенням Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103.

14. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються оскарження дій суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним публічних владно-управлінських функцій, а отже спір носить публічно-правовий характер.

15. З такими висновками колегія суддів погоджується, керуючись такими міркуваннями.

16. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

17. Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

18. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

19. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

22. До адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15.

23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 зроблено висновок, що «спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими».

24. Схожі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 463/4564/16-а, від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13, від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18.

25. Отже - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

26. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

27. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

28. У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що цей спір виник у зв`язку з ухваленням суб`єктом нагляду рішень про припинення дії будівельних паспортів, виданих ним, у зв`язку з тим, що паспорти видані з порушенням пункту 2.4 Розділу ІІ Порядку видачі будівельного паспорта, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (в редакції, чинній на 16 вересня 2021 року). Цим пунктом визначено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

- неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

- невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам, правилам

29. Позивачі вважали, що оспорюваними рішеннями, якими зупинено дію будівельних паспортів, порушено їх право на користування власними земельними ділянками для будівництва на них житлових будинків.

30. Також позивачі зазначили у позові, що вказані рішення були прийняті головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органів з питань архітектури, у якому заначено, що позивачі ведуть будівельні роботи з порушенням вимог п. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 року «Планування і забудова територій» (протипожежні вимоги).

31. Позивачі безпосередньо зазначили, що зазначені у акті порушення на їх переконання на є підставою для зупинення дії будівельних паспортів. Крім того, позивачі посилалися на те, що чинним законодавством не передбачено такого виду санкцій як зупинення дії будівельного паспорта.

32. Частиною першою статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

33. Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.

34. Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Положення) державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

35. Підпунктом 2 пункту 4 Положення визначено, що ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, проектувальниками, підрядниками, експертними організаціями та виконавцями окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

36. Пунктами 4, 6 Положення визначено, що ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань скасовує чи зупиняє дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ; розглядає в порядку нагляду рішення про скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

38. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку визначено, що основними завданнями нагляду є, зокрема, скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

39. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду ДІАМ мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ (підпункт 6 пункту 5 Порядку).

40. Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до адміністративного суду.

41. Отже, винесення відповідачем рішень про зупинення дії будівельних паспортів, які мали індивідуальний характер, є реалізацією ним своїх владно-управлінських функцій. Спірні правовідносини лежать у площині правовідносин, які набувають ознаки публічно-владних, в яких одна сторона є органом публічної влади та здійснила свої владно-управлінські функції з контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування, суб`єкти спору не мають юридичної рівності з огляду на обсяг повноважень відповідача порівняно з обсягом прав позивачів у спірних правовідносинах. Крім того, оскарження саме рішень, ухвалених у порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування згідно з законом передбачене у порядку саме адміністративного судочинства.

42. Посилання у позові на те, що головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури, містобудування та державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України на неправомірність зупинення дії будівельних паспортів, виданих Сектором містобудування та архітектури і інфраструктури Сквирської міської ради, а отже спір виник фактично між суб`єктами владних повноважень, однак порушує особисті майнові права позивачів на вільне володіння належними їм земельними ділянками для будівництва будинків не спростовують публічно-правовий характер правовідносин та визначений законом порядок вирішення таких спорів.

43. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові правильно керувався тим, що спір виник саме між позивачами та структурним підрозділом Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо ухвалених ним рішень, підставою ухвалення яких на думку позивачів стало неналежне виконання службовою особою посадових повноважень.

44. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм процесуального права відмінного від чинного правозастосування.

45. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 червня 2024 року у справі № 2-а-460/08/2704, від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23, оскільки зазначені правові висновки нерелевантні.

46. У постанові від 20 червня 2024 року у справі № 2-а-460/08/2704 Верховний Суд вказав на те, що справу про визнання незаконними дій та скасування рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката слід розглядати у порядку цивільного судочинства. Тобто, правовий висновок сформульований без врахування вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

47. З аналогічних підстав колегія суддів визнає нерелевантним правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23, у якому наголошено на тому, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

48. Водночас у спірних правовідносинах оспорювані рішення інспектора з нагляду за дотриманням законодавства у сфері містобудування не призвели до остаточного набуття, зміни або припинення прав та обов`язків фізичної чи юридичної особи, а являють собою тимчасовий захід для усунення недоліків, виявлених під час здійснення будівництва об`єкта нерухомого майна.

49. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

50. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростували.

Щодо судових витрат

52. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

53. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду