ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 500/692/25

9. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, зокрема статей 242 та 328 КАС України.

10. Скаржник наголошує, що спірні правовідносини є публічно-правовими, оскільки вони стосуються періоду, коли ОСОБА_1 перебував на посаді начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11. У касаційній скарзі представник позивача посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, який, на його думку підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що не було зроблено судом апеляційної інстанції. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

12. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість розгляду вимоги про стягнення шкоди адміністративним судом за відсутності самостійного публічно-правового спору. Зі свого боку, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, на який посилається скаржник, не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки позов не спрямований на вирішення спору щодо прийняття на службу, її проходження, звільнення, дисциплінарної відповідальності чи оскарження управлінського рішення суб`єкта владних повноважень.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).

15. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

17. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

18. Предметом касаційного перегляду у цій справі є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

19. Верховний Суд зауважує, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві.

20. У цій справі предметом спору є стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником установи - фізичною особою у зв`язку з виконанням ним трудової функції.

21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді начальника сектору соціальних виплат - головний бухгалтер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 31 серпня 2024 року був звільнений з цієї посади.

22. Після звільнення позивача проведено службове розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах: рішення судів не були оскаржені у встановленому порядку, у тому числі, через неправильне оформлення документів або через несплату судового збору у справах №580/2418/24, №580/1805/24, №580/4073/24, №580/12202/23, №580/4074/24, №620/4825/24, №580/5316/24.

23. 04 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ №392 "Про результат службового розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів в судах". Цим наказом вирішено вважати дії начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 протиправними та такими, що нанесли шкоду державі у розмірі 557 947 грн у зв`язку із неналежним виконанням ним обов`язків у вигляді службової бездіяльності. Помічнику начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи - начальнику юридичної служби відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" організувати роботу щодо стягнення з колишнього начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 коштів у сумі 557 947 грн.

24. Листом від 28 листопада 2024 року №1021/15/1833 ОСОБА_1 повідомлено про притягнення до матеріальної відповідальності за результатами вказаного вище службового розслідування.

25. Позивач, вважаючи протиправними дії ОСОБА_1 , які завдали шкоду державі у сумі 557 947 грн з метою стягнення цих коштів (шкоди державі), звернувся з вказаним позовом до суду.

26. Здійснивши аналіз спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

27. Вирішуючи питання відповідності цього спору визначенню адміністративного спору та (не)належності його розглядати у порядку адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить із такого.

28. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

29. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

30. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

31. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

32. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

33. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

34. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

35. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

37. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

38. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

39. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №466/1150/18.

40. Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

41. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

42. Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

43. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

44. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

45. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

46. Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, однак правовідносини, які виникли у цій справі не є подібним до спірних, враховуючи предмет та сторін спору. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у постанові від 22 січня 2020 року у справі №813/1045/18, який полягає в такому.

47. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

48. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

49. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

50. Ураховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом бездіяльності під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

51. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. Оскільки оскаржуване судове рішення перешкоджає подальшому провадженню у справі, а також позбавляє скаржника права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, його належить скасувати.

54. За таких підстав касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 належить задовольнити, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

55. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд