ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/27020/25

1.Описова частина

У жовтні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулося до суду із заявою, в якій просило зобов`язати АТ «Сенс Банк» надати інформацію про обсяг та обіг коштів з відображенням дат і часу платежів, платників, сум та призначенням платежу за такими розрахунковими рахунками фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2024 року: НОМЕР_1 (840-дол. США), НОМЕР_1 (978-євро), НОМЕР_1 (980-українська гривня).

Обґрунтовуючи вимоги, заявник посилався на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включений до плану графіка документальних планових перевірок на червень 2025 року.

Копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 21 травня 2025 року № 2235-П, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 21 травня 2025 року № 503 направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зазначену в реєстраційних даних платника: АДРЕСА_1 .

З метою проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 працівники ГУ ДПС у Хмельницькій області 05 та 06 червня 2025 року здійснили виїзд на зазначену юридичну адресу. Однак встановлено відсутність ОСОБА_1 за цією адресою, про що складено акти про неможливість проведення перевірки.

Згідно з листом Головного управління Національної поліції Хмельницької області від 22 липня 2025 року встановити місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 не виявилося можливим.

З метою проведення документальної планової виїзної перевірки та визначення правильності нарахування і сплати податків і зборів за період, що підлягає перевірці, до АТ «Сенс банк» направлено запит про надання інформації про обсяг та обіг коштів з відображенням дати та часу платежів, платників та призначенням платежу. Проте банк відмовив у наданні запитуваної інформації.

З метою недопущення ухилення від сплати податків і зважаючи на необхідність проведення якісної перевірки, в ході якої необхідно встановити своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), додержання валютного законодавства та достовірно і повно з`ясувати наявність або відсутність порушень податкового законодавства, а також враховуючи, що для проведення перевірки необхідна інформація про обіг та обсяг коштів на рахунках ОСОБА_1 , який не надав документів для перевірки, існує об`єктивна потреба в розкритті банківської таємниці про обіг і обсяг коштів на банківських рахунках цього платника податків.

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 12 листопада 2025 року в задоволенні заяви відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник не довів необхідності розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю. Заявник не надав доказів неможливості вручення ОСОБА_1 наказу про проведення перевірки у інший спосіб, ніж направлення поштового повідомлення. Із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду більше ніж через чотири місяці з моменту закінчення строку проведення перевірки.

Київський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ГУ ДПС у Хмельницькій області просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року й ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування статті 62 Закону № 2121-ІІІ, пп. 20.15 п. 20.1 статті 20, п. 72.4 статті 73 Податкового кодексу України до спірних правовідносин у розрізі відмови в задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, з підстав відсутності в матеріалах справи відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Касаційна скарга мотивована тим, що ФОП ОСОБА_1 включений до плану-графіка документальних планових перевірок на червень 2025 року. Суди не мотивували в чому полягає необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо застосування статті 62 Закону № 2121-ІІІ. Контролюючий орган направляв ФОП ОСОБА_1 , повідомлення щодо проведення перевірки та здійснював виїзд за адресою реєстрації платника податків, однак проведення перевірки було неможливим у зв`язку із відсутністю особи.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

30 квітня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 травня 2025 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області видало наказ № 22351-П про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 05 червня 2025 року, тривалістю 10 робочих днів, за період діяльності з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2024 року.

22 травня 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області направило ОСОБА_1 повідомлення від 21 травня 2025 року № 503 про проведення документальної планової перевірки з 05 червня 2025 року.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 лист не отримав.

05, 06 червня 2025 року уповноважені на перевірку особи склали акти про неможливість проведення документальної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки він відсутній за адресою: АДРЕСА_1 , його фактичне місцезнаходження невідоме.

11 червня 2025 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області склало запит щодо встановлення фактичного місця знаходження особи ОСОБА_1

УП № 1 ГУНП в Хмельницькій області повідомило ГУ ДПС у Хмельницькій області про неможливість встановлення місцезнаходження ОСОБА_1

Головне управління ДПС у Херсонській області направило запит від 02 липня 2025 року №9965/6/22-01-24-07-12 до АТ «Сенс Банк» щодо надання інформації про надання інформації про обсяг та обіг коштів за відкритими банківськими рахунками ОСОБА_1 за період з 06 жовтня 2023 року до 31 грудня 2024 року з відображенням дати та часу платежів, платників та призначенням платежу.

АТ «Сенс Банк» листом від 16 липня 2025 року №33700-09.4-2025 відмовило у розкритті банківської таємниці.

Відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця немає.

Банківських документів на підтвердження того, що дійсно ОСОБА_1 має відкриті в АТ «Сенс Банк» рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , немає.

2. Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

У пункті 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункти 77.1, 77.2 статті 77 ПК України).

У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

У пункті 77.4 ПК України визначено , що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до статті 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

За обставинами цієї справи 21 травня 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області видало наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 05 червня 2025 року, тривалістю 10 робочих днів.

Суди також установили, що наказ від 21 травня 2025 року ФОП ОСОБА_1 не отримував.

Встановивши, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не довело обставин, за яких проведення перевірки було неможливим, не підтвердило вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення наказу, врахувавши, що уповноважені працівники податкового органу здійснили лише два виходи за податковою адресою платника, а також те, що строк перевірки закінчився 14 червня 2025 року, і наказу про її проведення в інший період немає, та контролюючий орган звернувся до суду через чотири місяці після її закінчення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви, адже податковий орган не підтвердив вжиття всіх заходів для вручення вказаній фізичній особі - підприємцю повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 465/5337/24 від 23 грудня 2025 року у справі № 686/8216/25, від 02 квітня 2026 року у справі № 757/18140/24.

Верховний Суд відхиляє твердження в касаційній скарзі заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки зазначений судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці.

Аргументи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують, зводяться до трактування норм матеріального права на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду