ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 645/6039/25

1. Описова частина

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2019 року № 631158446 в розмірі 134 241,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 08 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», банк) і ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631158446. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником умов договору позичальник зобов`язаний достроково виконати всі богові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк умови кредитного договору виконав належним чином. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 134 241,40 грн, з яких: 78 605,91 грн прострочене тіло кредиту, 55 635,49 грн - відсотки за користування кредитом.

12 серпня 2022 року загальні збори акціонерів АТ «Альфа-Банк» затвердили рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Слобідський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 29 січня 2026 року позов задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2019 року № 631158446 у розмірі 134 241,40 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року у цій справі.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху із наданням строку для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору, та зазначенням обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання відповідача та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 11 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 повторно залишив без руху із наданням строку для усунення недоліків заяви шляхом зазначення обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання відповідача та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 14 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року визнав неподаною та повернув заявнику.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що відповідач не усунув недоліків заяви про перегляд заочного рішення в установлений строк, зокрема не навів обставин, які свідчать про поважність причин неявки в судове засідання відповідача та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву.

Харківський апеляційний суд постановою від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу Кундіуса І. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення. Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про повернення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

У серпні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кундіус І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року і направити справу до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд заочного рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи немає доказів належним чином повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, що і є причиною неявки в судове засідання відповідача.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у заяві про перегляд заочного рішення ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи немає документів, на які позивач посилався у своїй позовній заяві та на які посилається суд в заочному рішенні як на обґрунтування задоволення позовних вимог. Крім того, в заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилався на невідповідність змісту письмових доказів (документів), які є в матеріалах справи, висновкам суду, викладеним у заочному рішенні, а також посилався на незастосування судом першої інстанції норм ЦК України, які суд, на думку відповідача, повинен був застосувати. Тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення його заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 вересня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Вимоги до форми і змісту заяви про перегляд заочного рішення визначені у статті 285 ЦПК України.

Так, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Згідно з частиною шостою статті 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини восьмої статті 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Результат аналізу вказаних норм права дає підстави для висновку, що на стадії вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції лише перевіряє відповідність такої заяви за формою та змістом вимогам статті 285 ЦПК України, зокрема щодо зазначення в такій заяві обставин, що, на думку відповідача, свідчать про поважність причин його неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Відповідно до матеріалів цієї справи, у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху із наданням строку для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору, та зазначенням обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання відповідача та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 11 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 повторно залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків заяви шляхом зазначення обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання відповідача та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і доказів про це.

Слобідський районний суд м. Харкова ухвалою від 14 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року визнав неподаною та повернув заявнику.

Встановивши, що ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року не зазначив обставин, що, на думку відповідача, свідчать про поважність причин його неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також не виконав ухвал суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху, в частині зазначення вказаних обставин, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, в цілому дійшов правильного висновку про повернення заяви про перегляд заочного рішення.

Водночас Верховний Суд констатує, що апеляційний суд помилково надав оцінку і наявним в матеріалам справи доказам щодо повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, оскільки оцінку поважності/неповажності таких причин суд надає під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті (стаття 288 ЦПК України), а не під час вирішення питання про прийняття заяви. Разом з тим зазначена обставина не вплинула на правовий результат вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду