ВИРОК
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121070000670, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2023 року за ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого у зв`язку з відбуттям строку покарання 21 лютого 2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області вироком від 07 серпня 2025 року засудив ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК до покарання у виді громадських робітна строк 240 годин і на підставі ч. 1 ст. 91-1 цього Кодексу застосував до нього обмежувальний захід - направлення для проходження програми для кривдників протягом трьох місяців.
2. Згідно з вироком ОСОБА_7 за місцем проживання на АДРЕСА_1 умисно систематично вчиняв щодо своєї матері ОСОБА_8 домашнє насильство: з метою приниження і залякування застосовував психологічне та фізичне насильство, унаслідок чого притягався до адміністративної відповідальності за частинами 1 і 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за події, які мали місце 11 червня, 08 липня і 23 серпня 2024 року. Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ввечері 22 вересня 2024 року він продовжив домашнє насильство над своєю матір`ю: він грубо і нецензурно висловлювався на її адресу, погрожував фізичною розправою, наносив ляпаси і удари руками по голові, виганяв з будинку й кидався різними предметами, чим принизив честь і гідність потерпілої та викликав неприємні відчуття у вигляді емоційного дискомфорту, негативних емоцій і переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку, психологічних страждань, спричинив їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Крім того, ОСОБА_7 систематично справляв потреби на речі та предмети побутового вжитку, що унеможливило нормальне існування з ним в одному будинку.
3. Кропивницький апеляційний суд 10 грудня 2025 року скасував вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за ст. 126-1 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Строк відбування призначеного покарання ухвалено рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку. Також апеляційний суд ухвалив виключити із вступної частини вироку посилання на судимості ОСОБА_7 за вироками Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року, 03 і 18 листопада 2021 року. У решті вирок апеляційний суд залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду, а саме призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин і на підставі ч. 1 ст. 91-1 КК застосувати до нього обмежувальний захід - направлення для проходження програми для кривдників протягом трьох місяців. Скаржник вважає вирок апеляційного суду необґрунтованим, незаконним і несправедливим. Стверджує, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині покарання, не врахував, що ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, є особою з інвалідністю, має легку розумову відсталість, при якій спостерігається знижений рівень інтелекту, труднощі в навчанні, обмежені можливості розвитку мови та соціальної адаптації. Зазначені обставини, на думку адвоката, дають підстави вважити більш дієвим покаранням для підзахисного саме громадські роботи, а не позбавлення волі. Отже, призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі не може вважатися законним, обґрунтованим і таким, що сприятиме виправленню підзахисного та попередженню вчинення ним нових злочинів.
5. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
6. Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її, змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити покарання ОСОБА_7 , призначивши йому громадські роботи й направивши його для проходження програми для кривдників.
7. Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
8. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
9. Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. У касаційній скарзі захисник, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, ставить під сумнів виконання апеляційним судом вимог статей 50 і 65 цього Кодексу в ході призначення покарання винуватому. Вказує, що вирок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині призначеного засудженому покарання є незаконним і немотивованим.
13. Статтею 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі:
1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
14. Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, котрий просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного винуватому покарання та ухвалити новий вирок, дійшов висновку, що доводи, викладені в цій апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасуванню.
15. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд указав, що з огляду на вимоги ст. 50 КК, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, та ураховуючи приписи ст. 65 КК про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, призначене ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт явно не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі й не може бути необхідним і достатнім для його виправлення.
16. Так, призначаючи обвинуваченому покарання, місцевий суд послався на вчинення ОСОБА_7 нетяжкого кримінального правопорушення, його негативну характеристику з місця проживання, на те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних злочинів, а також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, неодружений, ніде не працює, значиться на обліку в лікаря - психіатра у зв`язку з легкою розумовою відсталістю, водночас не перебуває на обліку в лікаря - нарколога, відсутність обставин, які обтяжують покарання. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
17. Водночас, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, місцевий суд належним чином не врахував конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме того, що обвинувачений, будучи судимим за домашнє насильство стосовно власної матері ОСОБА_8 за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2023 року за ст. 126-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, після звільнення з місць позбавлення волі 21 лютого 2024 року на шлях виправлення не став і через короткий проміжок часу із червня по вересень 2024 року систематично, не зважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, продовжував вчиняти щодо потерпілої психологічне та фізичне насильство.
18. Колегія суддів апеляційного суду правильно визнала безпідставним урахування судом першої інстанції обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , його щире каяття. Посилаючись на практику Верховного Суду, апеляційний суд наголосив, що щире каяття це певний психічний стан винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням ним своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Проте обіцянки залежного від алкоголю ОСОБА_7 про недопущення надалі протиправних вчинків та його поведінка після звільнення з місць позбавлення волі свідчать про формальне визнання обвинуваченим своєї вини і не узгоджуються з визначеними характерними ознаками щирого каяття.
19. Апеляційний суд узяв до уваги дані висновку судово-психіатричної експертизи від 13 травня 2025 року № 190 про те, що ОСОБА_7 у момент скоєння правопорушення страждав і наразі страждає легкою розумовою відсталістю, проте ступінь розумового недорозвинення є таким, що не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, щодо інкримінованого діяння ОСОБА_7 є осудним і не потребує застосування заходів медичного характеру (а. с. 142-144). А також суд зважив на досудову доповідь, яка хоча й має рекомендаційний характер і не є вирішальною, але підлягає врахуванню разом з іншими обставинами в їх сукупності, за її даними ОСОБА_7 має високий ризик повторного вчинення злочину та представляє реальну небезпеку як для суспільства, так і окремих осіб (а. с. 38-43).
20. Як правильно констатувала колегія суддів апеляційного суду, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення стосовно власної матері, кількість епізодів і їх систематичність, негативні характеристики обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність сталих соціальних зв`язків свідчать про те, що ОСОБА_7 становить суспільну небезпеку, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуттям покарання, призначеного в межах санкції ст. 126-1 КК.
21. Урахувавши наведене та взявши до уваги, що матеріали провадження не містять жодних позитивних даних стосовно особи обвинуваченого і сторона захисту не надала таких даних під час апеляційного розгляду справи, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і його особі, а також неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ст. 126-1 КК. Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_7 апеляційний суд визнав необхідними й достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
22. Верховний Суд не має підстав уважати призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість. При цьому Суд вважає за необхідне нагадати правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження 13-31кс19), про те, що справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
23. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому, на переконання Верховного Суду, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд