ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 638/23314/24

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

2. Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . Його батько (син померлої - ОСОБА_3 ) помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкоємців немає.

Зазначив, що мав намір прийняти спадщину після смерті баби, проте з поважних причин, через хворобу, не звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк. З урахуванням запровадженого на території України воєнного стану, триваючих обстрілів міст Харкова та Києва він мав намір звернутися до нотаріальної контори в період з 18 по 22 вересня 2024 року, проте у зв`язку із поганим самопочуттям був вимушений звернутися за медичною допомогою. У період з 16 по 27 вересня 2024 року він перебував на лікуванні, та не мав можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у місті Києві.

4. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_2 у віці 85 років.

5. ОСОБА_2 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 .

6. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

7. З інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомо, що ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1 .

8. 06 серпня 2018 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчив приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома О. В. та зареєстрував у реєстрі за № 2164, за яким заповіла онуку ОСОБА_1 все належне їй майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалося, все те, що буде їй належати на день смерті, та на що за законом матиме право, зокрема її письмові твори наукового, філософського, історичного, політичного або іншого характеру.

9. З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Верум» від 27 вересня 2024 року відомо, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у період з 16 по 27 вересня 2024 року з діагнозом гостра інфекція верхніх дихальних шляхів.

10. 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_2 . На підставі цієї заяви нотаріальна контора завела спадкову справу № 157/2025 (номер у спадковому реєстрі 73938840).

11. 16 квітня 2025 року державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленков В. С. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не проживав та не був зареєстрований з нею за однією адресою.

12. Із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини ніхто не звертався, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 14 квітня 2025 року № 80825192.

Зміст рішення місцевого суду

13. Рішенням від 06 листопада 2025 року Київський районний суд міста Харкова відмовив у позові.

14. Місцевий суд керувався тим, що позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк.

Зазначив, що, будучи спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті баби, незалежно від наявності заповіту, сподіваючись отримати у власність спадкове майно, позивач мав звернутися до нотаріальної контори для оформлення спадщини протягом шести місяців після смерті спадкодавиці. Цю вимогу закону він не виконав без поважних причин.

Зміст постанови апеляційного суду

15. Постановою від 23 липня 2026 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасував рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 листопада 2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позов.

Визначив ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю тридцять календарних днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

16. Апеляційний суд врахував, що останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 припав на 23 вересня 2024 року. Протягом цього часу ОСОБА_1 не подав до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, 05 грудня 2024 року пред`явив позов про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, а 14 квітня 2025 року подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Зауважив, що з 16 до 27 вересня 2024 року позивач перебував на лікуванні у місті Києві, яке є територіально віддаленим від міста Харкова, обидва міста зазнають постійних обстрілів з боку рф. Попри це позивач звернувся до суду для надання йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини трохи більше ніж через два місяці після закінчення цього строку, що не є значним часовим проміжком.

Дійшов висновку, що наведені обставини об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню позивачем заяви про прийняття спадщини, яку, він хоча й помилково, але добросовісно вважав, що має подати саме у місті Харкові за місцем відкриття спадщини.

17. 19 серпня 2026 року Харківська міська рада подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2026 року, яку мотивувала неправильним застосуванням цим судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Просила скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 листопада 2025 року.

18. Підставами касаційного оскарження зазначила пункти 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме:

- застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 333/1912/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визначення тривалості незначного пропуску строку для прийняття спадщини під час застосування норм статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України].

Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

19. Ухвалою від 10 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

Зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у справі.

20. 12 жовтня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. Харківська міська рада зазначила, що в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 333/1912/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача, який у період строку прийняття спадщини постійно проживав на території міста Запоріжжя, де з 24 лютого 2022 року продовжують діяти всі державні органи, зокрема нотаріальні контори, непереборних обставин, які перешкоджали б йому як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Зауважила, що подібно до обставин зазначеної справи, позивач у цій справі не мав непереборних обставин, які перешкоджали б йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Не заперечила можливості визнання поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини гострого раптового захворювання в останні дні спливу шестимісячного строку в сукупності із незначним терміном пропуску цього строку, водночас наголосила, що відповідний висновок Верховного Суду, який застосував апеляційний суд, сформований за обставин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини лише на три дні, натомість у цій справі позивач звернувся до суду більш як через два місяці, а до нотаріуса - більш як за шість місяців після закінчення строку для звернення з відповідною заявою.

З огляду на це вважає, що необхідно сформувати висновок Верховного Суду щодо питання визначення тривалості незначного пропуску для прийняття спадщини під час застосування норм статті 1272 ЦК України.

22. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Межі розгляду справи касаційним судом

23. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

24. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

25. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

26. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційний судом в оскарженому судовому рішенні норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

27. За частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

28. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

29. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

30. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

31. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

32. За частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

33. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

34. Згідно із частинами першою та третьою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

35. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними(див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

36. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18).

37. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

38. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи(див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

39. За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (див. постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21).

40. У постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

41. У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач є спадкоємцем за заповітом та за законом першої черги за правом представлення, проживав у населеному пункту значною мірою територіально віддаленим від місця прийняття спадщини, мав намір та намагався вживати дії щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, проте пропустив цей строк з причин, які він вважав об`єктивними та поважними.

42. Суди дали власну оцінку наведеним позивачем причинам пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, водночас апеляційний суд оцінив всі обставини в сукупності у контексті принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, свободи заповіту, що включає також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання (ба більше за відсутності інших спадкоємців), врахував негативні наслідки агресії рф проти України (зокрема щодо атак на транспортну інфраструктуру), а також гостре захворювання позивача в останні дні строку на прийняття спадщини та в цілому незначний пропуск цього строку (протягом якого позивач, на його переконання, добросовісно здійснював всі необхідні дії).

43. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті баби та необхідність визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

44. Такі висновки суду не є необґрунтованими, довільними, ірраціональними, не підтвердженими доказами чи помилковими щодо фактів.

45. Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою обставин справи та зробленим на їх основі висновком про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

46. За частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надали мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду, а в цілому зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень касаційного суду і не охоплюється підставами касаційного оскарження, позаяк заявник не оскаржив судові рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

48. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінку доказів здійснив як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

49. Тож аргументи касаційної скарги не стосуються правильності застосування норм частини третьої статті 1272 ЦК України, яка передбачає саму можливість визначення судом спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у разі пропуску цього строку з поважних причин, а є незгодою зі здійсненою судом оцінкою наведених позивачем причин, поважність яких визначаються судом індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини конкретної справи, тобто належить до процедури доказування.

50. З цих міркувань безпідставними є аргументи щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм статті 1272 ЦК України, оскільки відповідні висновки вже сформовані, а питання визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини належить до дискреції суду, що розглядає конкретну справу.

51. Отже, доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом в оскарженому судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постановах Верховного Суду.

Тому в задоволенні касаційної скарги Харківської міської ради належить відмовити.

Щодо суті касаційної скарги

52. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

53. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а оскаржене ним судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

55. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

56. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, наразі немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду