ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 132/50/24

У січні 2024 року виконуючий обов`язки керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, який мотивував тим, що рішенням 23-ої сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 », йому було надано дозвіл на безоплатне користування приміщення вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради на АДРЕСА_1 .

У період з 2018 по 2021 роки ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_1 , без відповідної документації, здійсненив будівництво: кафе-бару (літ А) - площею 51,1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ Б) - площею 93,1 кв. м, цокольного поверху (літ п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ 3), вигрібної ями (літ 4), на які в подальшому виготовлено технічний паспорт.

ОСОБА_1 здійснив будівництво нежитлових будівель та споруд без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому вони є самочинними та з урахуванням цього, на підставі статті 376 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року позов було задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані нежитлові будівлі та споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 ринковою вартістю 612 356,00 грн.

Однак, в подальшому, за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури, постановою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року, зазначене рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалене нове, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Апеляційний суд мотивував своє рішення відсутністю доказів введення спірної будівлі в експлуатацію, непідтвердження її реєстрації як нерухомого майна та прав на неї за будь-якою особою, а також за відсутності надання особі органом місцевого самоврядування права на користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво.

При цьому, суд констатував факт самочинного будівництва ОСОБА_1 нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Під час судового розгляду ОСОБА_1 не надав будь-яких документів, відповідно до яких йому надано право власності чи користування земельною ділянкою.

За ініціативою Хмільницької окружної прокуратури до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Калинівської міської ради Хмільницького району 01 вересня 2023 року внесено відомості про припинення права власності ОСОБА_1 на вказані будівлі відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1141 (номер відомостей про речове право 47533313). Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 позовна вимога про усунення перешкод шляхом надання міській раді права на знесення самочинно побудованого гаража не є належним способом захисту права, оскільки при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване.

Прокурор просив суд визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ А) - площею 51,1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ Б) - площею 93,1 кв. м, цокольного поверху (літ п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ В), підпірної стінки (літ 1), підпірної стінки (літ 2), вигрібної ями (літ 3), вигрібної ями (літ 4) та стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 185,00 грн.

Калинівський районний суд Вінницької області рішенням від 25 липня 2024 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ А) - площею 51,1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ Б) - площею 93,1 кв. м, цокольного поверху (літ п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ В), підпірної стінки (літ 1), підпірної стінки (літ 2), вигрібної ями (літ 3), вигрібної ями (літ 4).

Вирішив питання судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач самочинно збудував спірне майно на земельній ділянці, яка належить на праві власності Калинівській міській раді Вінницької області та яка не була передана відповідачу для цієї мети, а тому в силу частини п`ятої статті 376 ЦК України за міською радою слід визнати право власності на самочинно збудоване майно.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2024 року спільну заяву Калинівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди задовольнив.

Затвердив мирову угоду, укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 , у редакції, викладеній сторонами.

Повернув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 % сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги, що становить 6 889,00 грн.

Визнав нечинним рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року.

Провадження у справі № 132/50/24 закрив.

Верховний Суд постановою від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнив.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року скасував, справу направив для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що предметом позову є визнання права комунальної власності на самочинно збудовані відповідачем будівлі та споруди на землі, яка перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради. Вказана вимога є односторонньою, будь-яких зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено, отже врегулювання спору можливе лише задоволенням/відмовою щодо наявних позовних вимог. Отже, відмова відповідача від стягнення витрат на будівництво не є передбаченою законом поступкою для вирішення спору, оскільки таких вимог ОСОБА_1 в межах цієї справи заявлено не було, а сторони, укладаючи на таких умовах мирову угоду, вийшли за межі предмета спору.

Вінницький апеляційний суд постановою від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при будівництві зазначених громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, забезпечено надійність об`єкта у відповідності до чинних будівельних норм. Докази того, що визнанням за Калинівською міською радою Вінницької області права власності на самочинне будівництво у судовому порядку будуть порушені права інших осіб, матеріали справи не містять. Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Калинівського районного суду Вінницької області.

17 вересня 2025 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І.↗ (суддя-доповідач), Литвиненко І. В.↗, Петрова Є. В.↗

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17,від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 28 лютого 2023 року у справі № 466/6895/19, від 08 травня 2024 року у справі № 126/1663/23.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що для визнання права власності на самочинне будівництво (у т. ч. за власником землі) потрібно встановити низку обставин: чи є позивач власником/користувачем земельної ділянки, чи звертався до компетентного органу про прийняття об`єкта в експлуатацію, чи правомірна відмова, чи немає порушень будівельних, санітарних, екологічних норм і прав третіх осіб.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у справі немає належних і допустимих доказів відповідності будівництва санітарним, екологічним нормам, відсутності порушення прав третіх осіб, а також звернення до компетентного державного органу.

У вересні 2025 року керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що рішенням 23-сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщеннями вільного призначення по АДРЕСА_1 » від 12 червня 2009 року громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на безоплатне користування приміщеннями вільного призначення в кількості 3 (трьох) приміщень, що розташовані на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

На земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу, за категорією: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області (кадастровий номер земельної ділянки 0521688800:04:000:0005), ОСОБА_1 самочинно збудував громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ А) - площею 51,1кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ Б) - площею 93,1 кв. м, цокольного поверху (літ п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ В), підпірної стінки (літ 1), підпірної стінки (літ 2), вигрібної ями (літ 3), вигрібної ями (літ 4), на які отримав технічний паспорт, який був виготовлений 05 липня 2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс» за його замовленням.

05 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із цивільним позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, в якому посилаючись на те, що проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд на АДРЕСА_1 , було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, тобто були зведені самочинно, просив визнати за ним право власності на ці об`єкти на підставі статті 376 ЦК України.

Калинівський районний суд Вінницької області рішенням від 24 травня 2022 року у справі № 132/879/22 позов задовольнив, визнав за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ А) - площею 51,1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ Б) - площею 93,1 кв. м, цокольного поверху (літ п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ В), підпірної стінки (літ 1), підпірної стінки (літ 2), вигрібної ями (літ 3), вигрібної ями (літ 4) та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього судового рішення державний реєстратор Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацька Л. В. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 64421319 від 08 серпня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесла запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт речових прав: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2619727205120; тип об`єкта: громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: ні; опис об`єкта: загальна площа (кв. м): 144.2, Опис: Кафе-бар позначене на плані літерою «А» - площею 51,1 кв. м, тераса, сходи, кафе-бар літ «Б» - площею 93,1 кв. м, цокольний поверх літ «п/Б», балкон, площадка, сходи, тераса, вбиральня літ «В», підпірна стінка «1», підпірна стінка «2», вигрібна яма «3», вигрібна яма «4»; адреса: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 47533313).

Вінницький апеляційний суд постановою від 27 червня 2023 року у справі № 132/879/22 задовольнив апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Вінницької області. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Відповідно до цієї постанови суду апеляційної інстанції, державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області Демко С. В. на підставі рішення за індексним номером 69166684 від 06 вересня 2023 року внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення речового права ОСОБА_1 на зазначені громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно із висновком експерта від 09 грудня 2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1 кв. м з терасою, площею 84,1 кв. м, сходами площею 2,8 кв. м, кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1 кв. м, площадка, площею 24,0 кв. м, сходами площею 3,8 кв. м, терасою площею 48,3 кв. м, вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, можна віднести до капітального будівництва.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених цими документами, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Вінницький апеляційний суд у постанові від 27 червня 2023 року у справі № 132/879/22 встановив, що спірні громадські будинки з господарськими спорудами збудовані ОСОБА_1 на невідведеній для цього земельній ділянці, без дозвільних документів і проекту, а отже є самочинним будівництвом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Разом з цим, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 зазначено, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що земельна ділянка, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області.

Також, суди встановили, що при будівництві зазначених громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, забезпечено надійність об`єкта відповідно до чинних будівельних норм. Вказане підтверджується висновком експерта від 09 грудня 2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ та технічним паспортом (реєстраційний номер ТІ01:5922-3259-1032-4231), який виготовлений 05 липня 2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс».

Доказів того, що визнанням за Калинівською міською радою Вінницької області права власності на самочинне будівництво у судовому порядку будуть порушені права інших осіб, матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 вказано, що право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Рішення суду може бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства. При існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. При існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2289/20).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Тому, враховуючи викладені обставини справи, суди дійшли до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17,від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 28 лютого 2023 року у справі № 466/6895/19, від 08 травня 2024 року у справі № 126/1663/23 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду