ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/12561/23

1. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Рибальський" (далі - ТОВ "Комплекс Рибальський"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" (далі - ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД") з позовом про стягнення 15 844 672,88 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, які виступили замовниками будівництва по об`єкту "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (Стадія "П", 4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини) на вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва не звернулися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, чим порушили права та інтереси позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, що передбачено положеннями пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-ІХ).

3. Позивач просить суд стягнути кошти - пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахований позивачем на підставі наявної в нього технічної документації на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 15.11.2016 Київська міська рада відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняла рішення № 411/1415 (яке набрало чинності з 01.01.2017), яким затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок № 411/1415).

5. Згідно із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником. Кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати (пункти 4.1, 4.3 Порядку № 411/1415).

6. Водночас відповідно до пункту 4.2 Порядку № 411/1415 до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучалися замовники, зокрема, у разі нового будівництва та / або реконструкції на території міста Києва: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення (абз. 2); об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів у встановленому порядку (абз. 5).

7. 19.12.2019 Київська міська рада прийняла рішення № 460/8033 (яке набрало чинності з 01.01.2020) про внесення змін та доповнень у рішення № 411/1415.

8. Відповідно до пункта 4.1 рішення № 460/8033 замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкту в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва / реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва / реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

9. Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати (пункт 4.3 рішення № 460/8033).

10. У пункті 4.2 рішення № 460/8033 міська рада конкретизувала, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники, зокрема, у разі нового будівництва та / або реконструкції на території міста Києва: об`єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади) в разі, якщо спорудження таких об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється відповідно до цільового призначення земельної ділянки, після передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об`єктом (абзац 4); об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів у встановленому порядку (абзац 7).

11. Відповідачі є замовниками комплексної забудови території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) Стадія "П" (4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини) на вул. Електриків, 21- 23, 23-Б у Подільському районі м. Києва.

12. 24.11.2017 відповідачі отримали дозвіл № ІУ 113173281806 на виконання будівельних робіт на вказаному вище об`єкті комплексної забудови та 24.11.2017 розпочали будівельні роботи, які тривали до 15.07.2021.

13. Станом на 24.11.2017 була чинною стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка закріплювала обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

14. Судами не встановлено обставин укладення між позивачем та відповідачами договору про пайову участь замовників у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва до 01.01.2020.

15. 01.07.2021 відповідачі змінили дані щодо об`єкта забудови у дозволі на виконання будівельних робіт від 24.11.2017 № ІУ 113173281806 на "Нове будівництво Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва)" (VII черга будівництва. Коригування).

16. 26.08.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 26.07.2021 видала відповідачам сертифікат № ІУ123210721598 щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта "Нове будівництво Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва)" (VII черга будівництва. Коригування) (1 пусковий комплекс 1 - житловий будинок № 1 секції 1, 2, 3; пусковий комплекс 2 - центр розвитку дитини; пусковий комплекс 3 - підземний дворівневий паркінг) проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

17. У розділі вказаного сертифіката "Пайова участь" підставою для звільнення відповідачів від сплати пайової участі зазначено частину третю пункта 13 Закону № 132-ІХ (якою статтю 40 виключено із тексту Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

18. 17.05.2023 Департамент звернувся до відповідачів з вимогою підписати розрахунки пайової участі і повернути їх в Департамент не пізніше 31.05.2023, проте відповідачі її не виконали.

19. Позивач стверджує, що всупереч положенням Закону № 132-ІХ та Порядку № 411/1415 (із змінами та доповненнями згідно з рішенням № 460/8033) відповідачі протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення об`єкта забудови в експлуатацію не зверталися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та відповідно пайового внеску у розмірі 15 844 672,88 грн протиправно не сплатили.

20. Справа розглядалась судами неодноразово.

21. 30.10.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь Департаменту пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 15 844 672,88 грн та судовий збір 190 136,07 грн.

22. Рішення обґрунтовано тим, що відповідачами не виконано обов`язку зі сплати пайового внеску до бюджету міста Києва, а тому порушено права позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури міста Києва, що відповідно свідчить про правомірність заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову

23. 26.06.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

24. 07.11.2024 Верховний Суд ухвалив постанову, якою скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25. Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції, приймаючи до розгляду додаткові пояснення відповідача-2 та поновлюючи йому процесуальний строк на подання таких доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, повною мірою не мотивував вчинення таких дій, що призвело до порушення норм статей 80, 118, 119, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

26. 19.03.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

27. Приймаючи нове рішення у справі про відмову у позові, апеляційний суд, обґрунтовуючи підстави прийняття додаткових доказів, поданих відповідачем-2 на стадії апеляційного розгляду, зазначав, що відповідачі не отримували ухвал суду першої інстанції, а тому були позбавлені можливості подати додаткові докази у справі, вказане свідчить про наявність підстав для поновлення строку на подачу доказів.

28. Щодо суті позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідачів відсутній обов`язок брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується частина четверта статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Враховуючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин пунктів 2, 5, 6 частини четвертої статті 40 вказаного Закону, відсутні підстави для залучення відповідачів як замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що свідчить про відсутність у відповідачів обов`язку зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту та відповідно відсутність у відповідачів обов`язку з повернення грошових коштів у заявленій у позові сумі 15 844 672,88 грн на підставі статті 1212 ЦК України.

29. 16.10.2025 Верховний Суд ухвалив постанову, якою скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

30. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не врахував вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.11.2024, не визначив правильно, яку процесуальну дію необхідно вчинити, не дослідив доказів, вказавши на те, що:

- під час нового розгляду справи апеляційний суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для прийняття поданих відповідачем-2 на стадії апеляційного розгляду додаткових доказів, без надання належної оцінки тому факту, що наведені відповідачем-2 причини пропуску строку не є винятковими, поважними та такими, що об`єктивно не залежали від його волі, як того вимагає закон;

- апеляційний суд порушив принцип диспозитивності, проігнорувавши повну зміну підстав та доводів апеляційної скарги відповідача-2 вже після відкриття провадження, а саме: 1) відповідач-2, звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтовував її тим, що обов`язок сплати пайової участі у відповідачів відсутній, оскільки до 01.01.2020 відповідний договір з позивачем укладено не було, а після 01.01.2020 правова підстава для сплати пайової участі відпала через зміни в законодавстві (пункт 13 розділу І Закону № 132-ІХ); 2) згодом відповідач-2 подав нові докази та пояснення, де зазначав, що звільняється від сплати пайової участі в силу закону (частина четверта статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), оскільки об`єкт є комплексною забудовою, в межах якої збудовано соціальну інфраструктуру (приватні дитсадок і школу), що є внеском в розвиток інфраструктури міста при комплексній забудові і будівництві соціальних об`єктів;

- апеляційний суд, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-2 з одних підстав та обґрунтування, фактично переглянув рішення суду першої інстанції з інших підстав та обґрунтувань, на які вказував відповідач-2 у своїх поясненнях, поданих з порушенням процесуальних строків;

- під час нового розгляду справи апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України;

31. 15.04.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою змінив рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023, позов задовольнив частково.

32. Під час нового розгляду апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд справи лише в межах первісно визначених доводів апеляційної скарги відповідача-2 щодо відсутності у відповідачів обов`язку сплати пайової участі, оскільки до 01.01.2020 договір пайової участі з позивачем укладено не було, а після 01.01.2020 правова підстава для сплати пайової участі відпала через зміни в законодавстві (пункт 13 розділу І Закону № 132-ІХ).

33. Відхиляючи вказані доводи відповідача-2, апеляційний суд виснував, що враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзаца 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та те, що спірне будівництво розпочате у 2017 році, введено в експлуатацію у 2021 році, при цьому станом на 01.01.2020 відповідний договір про сплату пайової участі укладений не був, відповідачі, як замовники будівництва, були зобов`язані протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію, доказів чого матеріалів справи не містять.

34. Щодо розміру обсягу пайової участі апеляційний суд виходив з наступного:

- обов`язок сплати пайової участі виник у відповідачів з 01.01.2020 та мав бути виконаний до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 26.08.2021;

- відповідний розрахунок мав бути позивачем здійснений виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України станом на 01.10.2019, які діяли станом на 01.01.2020 та затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.12.2019 № 286 (14 694,00 грн за 1 кв. м);

- апеляційний суд визнав розрахунок позивача частково неправильним. Позивач розраховував суму за нормами та показниками вартості спорудження житла, що діяли у 2023 році. Проте апеляційний суд вказав, що розрахунок мав здійснюватися за показниками станом на 01.01.2020 (момент виникнення обов`язку), враховуючи скасування адміністративними судами у справі № 320/44099/23 деяких порядків, затверджених Київською міською радою. Зокрема, апеляційний суд на підставі частини другої статті 365 КАС України врахував, що рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 втратили свою чинність 17.10.2024 (дата ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/44099/23), тобто були чинними на момент, коли позивачем мав бути проведений розрахунок пайової участі (01.01.2020);

- за розрахунком апеляційного суду загальний розмір пайової участі, яку відповідачі мали сплатити, становить 11 026 983,48 грн.

35. Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 15.04.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 4 815 689,40 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 30.10.2023.

36. Підставою касаційного оскарження Департамент визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на тому, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 12.08.2025 у справі 910/6623/24, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 19.02.2026 у справі № 910/18540/23 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 - щодо застосування пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ, статті 1212 ЦК України, Порядку № 411/1415 та наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.12.2019 № 286;

- у постановах Верховного Суду від 07.11.2024, 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, від 19.02.2026 у справі № 910/18540/23, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 - щодо застосування частин другої, четвертої, восьмої статті 80, частин першої-третьої статті 269, статей 235, 270, 275 ГПК України.

37. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що суд апеляційної інстанції в порушення положень статті 269 ГПК України розглянув справу поза межами поданої апеляційної скарги та здійснив вихід за межі доводів апеляційної скарги. Зокрема, апелянт не ставив під сумнів правильність та обґрунтованість розрахунку пайового внеску, зробленого Департаментом, проте суд апеляційної інстанції, правомірно зазначивши про те, що саме Департамент уповноважений здійснювати розрахунок пайової участі, помилково замість Департаменту здійснив перерахунок розміру пайової участі (частково задовольнив позовні вимоги).

38. Департамент стверджує, що апеляційний суд помилково здійснив розрахунок на підставі показників вартості будівництва станом на 01.01.2020 (момент, коли замовник мав звернутися за розрахунком), в той час як розрахунок пайового внеску має здійснюватися за нормативами, чинними на момент прийняття об`єкта в експлуатацію (у даному випадку - серпень 2021 року), адже саме тоді виникає фактичне порушення зобов`язання і забудовник стає власником.

39. Крім того, скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про логічну суперечність в тексті постанови: у мотивувальній частині суд пише, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а в резолютивній - задовольняє її частково. Наведене, на думку скаржника, суперечить вимогам статті 236 ГПК щодо зрозумілості та обґрунтованості рішення.

40. ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на тому, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постановах Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 910/7466/24 та від 09.04.2026 у справі № 910/3310/24 - щодо застосування підпункту 2 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ - у частині імперативного звільнення від сплати пайової участі (а) будівлі навчального закладу, якою є Центр розвитку дитини, (б) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів, та (в) об`єктів будівництва на земельній ділянці, де споруджено об`єкт соціальної інфраструктури;

- у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 - щодо порядку застосування підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ та порядку обрахування розміру пайової участі для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 і не завершено станом на цю дату;

- у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 - щодо моменту виникнення обов`язку зі сплати пайової участі для об`єктів, не введених в експлуатацію станом на 01.01.2020 (10 робочих днів після цієї дати), та необхідності повної правової оцінки правовідносин з урахуванням усіх обставин справи;

- у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25 - щодо ставок та порядку розрахунку пайової участі (4 % для нежитлових та 2 % для житлових будівель) під час перехідного періоду 2020 року, а також щодо обов`язку сторін співпрацювати з органом місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі;

- у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 914/3777/23 - щодо застосування статті 1212 ЦК України у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі та необхідності встановлення наявності матеріально-правової підстави обов`язку зі сплати таких коштів;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 - щодо обов`язку суду самостійно надавати правову кваліфікацію відносинам сторін на підставі встановлених фактів та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню;

- у постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі № 909/1135/19 - щодо обов`язковості вказівок Верховного Суду для суду нижчої інстанції при новому розгляді справи (частина п`ята статті 310 ГПК України);

- у постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 - щодо обсягу обов`язку дослідження доказів за статтею 86 ГПК України та підстав направлення справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

42. Крім того, скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що:

- апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, що мали суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема: дозвіл ДАБІ № ІУ 113173281806 від 24.11.2017, сертифікат № ІУ 123210721598 від 26.08.2021, розрахунок позивача з прямою вказівкою площі Центру розвитку дитини 7 402 кв. м (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);

- апеляційним судом не встановлено та не оцінено обставин, які мають значення для справи (характер об`єкта будівництва, його функціональне призначення, належність до категорій, звільнених Законом № 132-ІХ) (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України);

- судом апеляційної інстанції не виконано обов`язкових вказівок Верховного Суду, наведених у постановах від 07.11.2024 та 16.10.2025 (частина п`ята статті 310 ГПК України);

- апеляційним судом порушено принципи змагальності, диспозитивності, рівності сторін, а також обов`язок повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи (статті 13, 14, 86 ГПК України).

43. Департамент у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" просить ухвалити рішення, яким закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2, наголошуючи на тому, що Верховний Суд є судом права і не може встановлювати нові обставини чи оцінювати докази. Відповідач-2 обґрунтовує свою касаційну скаргу обставинами та нормами права, які не встановлювалися судами попередніх інстанцій та взагалі не заявлялися ним у його апеляційній скарзі.

44. Департамент зазначає, що оскільки забудовник не подав відзив у суді першої інстанції, він позбавлений права заперечувати проти наведених позивачем обставин, зокрема щодо розрахунку пайового внеску, інфляційних втрат або наявності підстав для звільнення від сплати через будівництво соціального об`єкта. В апеляційній скарзі відповідач-2 посилався виключно на відсутність договору до 01.01.2020 та неможливість застосування Закону № 132-ІХ до будівництва 2017 року.

45. Позивач зауважує, що суд має розглядати справу виключно в межах вимог та доводів сторін. Касаційний суд вже двічі вказував у цій справі (постанови від 07.11.2024 та 16.10.2025), що зміна підстав оскарження та вихід за межі первісних доводів апеляційної скарги є порушенням цього принципу.

46. 26.10.2026 від ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункта 2 частини першої статті 231 ГПК України.

47. Вказане клопотання мотивоване тим, що 22.10.2026 набрав чинності Закон України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства" № 5018-IX (далі - Закон № 5018-IX), який імперативно припинив зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі в силу закону. Заявник зазначає, що нове законодавче регулювання прямо поширюється на триваючі відносини, у тому числі на стадії судового розгляду, забороняючи подальше нарахування та стягнення цих коштів. Відповідно, матеріально-правова вимога позивача перестала існувати, що свідчить про повну відсутність предмета спору. Додатково заявник вказує, що обов`язок зі сплати пайового внеску не виникав і до зміни закону, оскільки об`єкт будівництва включає заклад освіти (центр розвитку дитини), що самостійно звільняє замовника від пайової участі.

48. Крім того, 26.10.2026 від ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання судового рішення, у якому заявник просить Суд зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 910/12561/23 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

49. В свою чергу, 27.10.2026 від Департаменту надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, які мотивовані тим, що оскільки на момент ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій був наявний предмет спору, то підстави для застосування пункта 2 частини першої статті 231 ГПК України на стадії касаційного провадження відсутні. Департамент зазначає, що за сталою практикою Верховного Суду (зокрема, постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20) закриття провадження через відсутність предмета спору допускається виключно тоді, коли він був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

50. Департамент також наголошує на неконституційності перехідних положень Закону № 5018-IX, вказуючи, що вони порушують принцип незворотності дії закону в часі та принцип юридичної визначеності, адже спірні правовідносини щодо будівництва виникли ще у 2017 році та закінчилися введенням об`єкта в експлуатацію у 2021 році.

51. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо касаційної скарги Департаменту

53. У касаційній скарзі Департамент зазначає, що апеляційний суд неправильно визначив момент, станом на який має розраховуватися розмір пайової участі. Скаржник наполягає, що суд безпідставно застосував показники опосередкованої вартості спорудження житла станом на 01.10.2019 (які діяли станом на 01.01.2020), оскільки, на думку Департаменту, розрахунок мав здійснюватися за нормами, чинними на момент введення об`єкта в експлуатацію або на дату здійснення розрахунку.

54. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

55. У контексті наведеного колегія суддів звертається до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.10.2026 у справі № 922/2047/25, у пункті 8.17 якої об`єднана палата виснувала, що розмір платежів пайової участі, які підлягають сплаті за правилами розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, однак не сплачені замовником будівництва до введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, та які у зв`язку з такою несплатою орган місцевого самоврядування має право вимагати перерахувати від замовника будівництва після введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію як безпідставно збережені таким замовником кошти пайової участі, визначається:

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - станом на момент початку будівництва;

- для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 і які на цю дату не введені в експлуатацію за відсутності укладеного договору про пайову участь, - станом на 01.01.2020, тобто на день набрання чинності відповідних змін за Законом № 132-IX, з якими цей Закон пов`язує початок процедури визначення розміру пайової участі щодо таких об`єктів (пункти 8.9, 8.12).

56. Об`єднана палата також наголосила, що прийняття об`єкта в експлуатацію є лише строком, з якого вважається, що замовник будівництва порушує зазначені зобов`язання, і саме з цього моменту кошти набувають статусу безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Визначення ж розміру пайової участі за показниками, чинними на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, призводило б до того, що базова сума безпідставно збереженого виконувала б функцію компенсації знецінення коштів, яку закон покладає на інший правовий інструмент (статтю 625 ЦК України).

57. З огляду на те, що постанову об`єднаної палати від 02.10.2026 у справі № 922/2047/25 офіційно оприлюднено 12.10.2026, тобто вже після подання касаційних скарг у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору висновку щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, що підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати відповідного платежу), однак не сплачена замовником будівництва до введення / прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

58. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, будівництво спірного об`єкта було розпочато у 2017 році (дозвіл на виконання будівельних робіт видано 24.11.2017). Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 26.08.2021. При цьому судами встановлено обставину неукладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020.

59. З огляду на те, що будівництво спірного об`єкта розпочато до 01.01.2020, а введено його в експлуатацію у 2021 році за відсутності укладеного договору, апеляційний суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру пайової участі із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, чинних саме станом на 01.01.2020 (14 694,00 грн за 1 кв. м).

60. Відповідно, доводи Департаменту про необхідність застосування показників 2021 або 2023 років ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та прямо суперечать актуальним правовим висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

61. Департамент також посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги в порушення вимог статті 269 ГПК України та принципу диспозитивності, оскільки відповідач-2 в апеляційній скарзі не ставив під сумнів арифметичну правильність самого розрахунку пайового внеску та не надавав контррозрахунку, а просив повністю відмовити в позові через відсутність обов`язку зі сплати як такого.

62. Зокрема, доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводилися виключно до того, що між сторонами в період дії статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто до 01.01.2020, не було укладено договору про пайову участь, а тому, на думку відповідача-2, правова підстава для сплати пайової участі відсутня. Крім того, відповідач-2, зауважував на тому, що положення підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Закону України № 132-ІХ не можуть застосовуватися до відповідачів, оскільки норми, зазначені в даному підпункті, застосовуються до замовників будівництва, які почали будівництво об`єкта на земельній ділянці лише в період 2020 року, тоді як відповідачами як замовниками будівництва виконання будівельних робіт по зведенню об`єкта розпочалося ще у 2017 році.

63. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

64. Водночас згідно з частиною четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

65. Звертаючись з позовною заявою, Департамент здійснив розрахунок пайової участі, яка підлягала сплаті за введене в експлуатацію будівництво, із застосуванням коефіцієнту 2 відсотки, виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, визначених станом на 02.08.2023, які затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 647 від 27.07.2023 (24 764,00 грн за 1 кв. м) за весь об`єкт будівництва.

66. Проте здійснення Департаментом розрахунку на підставі нормативів 2023 року для зобов`язання, розмір якого в силу прямої вказівки Закону № 132-IX фіксується станом на 01.01.2020, є неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції.

67. За таких обставин апеляційний суд правомірно реалізував свої повноваження щодо усунення порушень матеріального закону. Суд під час вирішення спору керується фундаментальним принципом jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким саме на суд покладено обов`язок надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із встановлених фактів, та застосувати належні норми права для визначення дійсної суми, яка підлягала сплаті. Відсутність власного контррозрахунку відповідача в апеляційній скарзі не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність заявлених до стягнення сум вимогам закону та не наділяє позивача правом стягувати кошти в розмірі, що суперечить чинному правовому регулюванню.

68. Отже, виправлення апеляційним судом методології розрахунку та приведення її у відповідність до норм матеріального права спрямоване на ухвалення справедливого та об`єктивного рішення, а тому порушень меж перегляду справи (стаття 269 ГПК України) у діях апеляційного суду в цій частині не вбачається.

69. Щодо доводів Департаменту про суперечність висновків апеляційного суду з огляду на те, що в мотивувальній частині постанови вказано фразу "апеляційна скарга не підлягає задоволенню", а в резолютивній - "задовольнити частково", Верховний Суд зазначає наступне.

70. Зі змісту, логіки та послідовності мотивувальної частини оскаржуваної постанови чітко вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив помилковість розрахунку позивача та дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми стягнення з 15 844 672,88 грн до 11 026 983,48 грн. За своєю правовою природою це є частковим задоволенням апеляційної скарги, що і було правильно відображено судом в резолютивній частині постанови.

71. За висновком колегії суддів, наявність в одному з абзаців мотивувальної частини постанови твердження про те, що скарга не підлягає задоволенню, має ознаки очевидної технічної описки. Ця описка не спотворює суті ухваленого рішення, не впливає на правильність здійсненого судом перерахунку і може бути виправлена в порядку статті 243 ГПК України.

72. Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Отже, формальні неточності чи описки не є самостійною та достатньою підставою для скасування судового рішення.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД"

74. У касаційній скарзі ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" стверджує, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права (статей 86, 236, 269 ГПК України) та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема не застосували підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, який передбачає імперативне звільнення замовника від сплати пайової участі у разі будівництва закладів освіти та об`єктів соціальної інфраструктури. Скаржник наголошує, що апеляційний суд, формально відмовивши у прийнятті нових доказів, повністю проігнорував ті докази, які вже містилися в матеріалах справи з моменту розгляду в суді першої інстанції і прямо вказували на наявність у складі об`єкта "центру розвитку дитини". Скаржник також наголошує на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності без належного повідомлення, а апеляційний суд не усунув цих порушень.

75. Оцінюючи вказані доводи, Верховний Суд зазначає наступне.

76. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд спору в суді першої інстанції відбувся без участі відповідачів. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином повідомлялися про розгляд справи, оскільки поштова кореспонденція поверталася з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" або "за закінченням терміну зберігання", що в силу пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України вважається днем вручення судового рішення.

77. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

78. Верховний Суд бере до уваги, що під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції встановив факт направлення судом першої інстанції процесуальних документів (зокрема, ухвал про відкриття провадження від 10.08.2023 та від 28.08.2023) на хибну адресу.

79. Зокрема, апеляційним судом встановлено, що юридичним місцезнаходженням ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" є: м. Київ, вул. Електриків, 23Б, а ухвали суду першої інстанції від 10.08.2023 про відкриття провадження у справі (в якій зокрема запропоновано скаржнику надати відзив і докази по справі у строк 15 днів з моменту отримання ухвали), від 28.08.2023, направлялись йому за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 23, тобто не за адресою юридичного місцезнаходження, що є порушенням вимог статті 120 ГПК України. В свою чергу, за адресою м. Київ, вул. Електриків, 23Б були направлені лише ухвали від 25.09.2023 (про витребування доказів і відкладення підготовчого засідання), від 09.10.2023 (про призначення справи до розгляду по суті), в яких не зазначено про можливість подати докази та/або відзив по справі та не встановлено жодних строків на подання таких.

80. Внаслідок вказаного порушення норм процесуального права відповідач-2 був об`єктивно позбавлений можливості дізнатися про відкриття провадження у справі та реалізувати своє право на судовий захист (зокрема, подати відзив на позовну заяву та надати первинні докази).

81. Разом з тим, розглядаючи спір по суті за відсутності відзиву та заперечень відповідачів, суд першої інстанції мав обов`язок повно, всебічно та об`єктивно дослідити наявні в матеріалах справи докази, надані самим позивачем, та надати їм належну правову оцінку.

82. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу після її направлення на новий розгляд Верховним Судом, припустився тієї ж помилки, що й місцевий суд, - не врахував, що для перевірки доводів відповідачів про відсутність обов`язку зі сплати пайового внеску не обов`язково було залучати нові докази, оскільки достатні відомості про склад об`єкта (зокрема, наявність дитячого садка) містилися у первинних доказах, наявних у справі на час розгляду справи судом першої інстанції.

83. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

84. Проте суди попередніх інстанцій припустилися порушення норм процесуального права (статті 86, 236 ГПК України), оскільки залишили поза увагою наявні в матеріалах справи первинні докази, надані позивачем (дозвіл ДАБІ від 24.11.2017 № ІУ 113173281806, сертифікат від 26.08.2021 № ІУ 123210721598 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (Стадія "П", 4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини)", а також власний розрахунок Департаменту, у якому визначено площу "центру розвитку дитини" у розмірі 7 402,00 кв. м), які прямо вказували на наявність у складі комплексу об`єкта соціальної інфраструктури - центру розвитку дитини площею 7 402,00 кв. м.

85. Належне дослідження цих доказів мало суттєве значення для визначення матеріально-правових підстав виникнення у відповідача обов`язку зі сплати пайового внеску станом на час вирішення спору судами попередніх інстанцій. Вказане процесуальне порушення, разом із розглядом справи за відсутності неналежно повідомленого відповідача, є безумовною підставою для скасування судових рішень.

86. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. Зважаючи на те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу за відсутності відповідачів, не дослідив зібрані докази щодо складу об`єкта будівництва та наявності підстав для звільнення замовника від сплати пайової участі, а суд апеляційної інстанції цих порушень норм процесуального права не усунув, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" про необхідність направлення справи на новий розгляд саме до суду першої інстанції.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

88. 26.10.2026 від ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутність предмета спору). Клопотання мотивоване тим, що 22.10.2026 набрав чинності Закон № 5018-IX, яким доповнено розділ V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пунктом 6-11 та імперативно припинено зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі.

89. Зокрема, пунктом 6-11 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено:

Установити, що не нараховуються та не стягуються із замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - кошти пайової участі), що виникли на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства":

- припиняються зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі, що виникли на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні";

- визнаються судом такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи, які видані на підставі судових рішень про стягнення коштів пайової участі на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Положення абзаців першого - четвертого цього пункту поширюються на відносини, що виникли у зв`язку з нарахуванням та стягненням у судовому порядку коштів пайової участі на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" до набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства" та які тривають станом на дату набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства", у тому числі на стадії судового розгляду або виконавчих проваджень."

90. У клопотанні про закриття провадження у справі ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 5018-IX матеріально-правові зобов`язання зі сплати коштів пайової участі припинені в силу закону, що свідчить про повну відсутність предмета спору.

91. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

92. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

93. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20).

94. Водночас відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

95. Суд касаційної інстанції, в силу приписів статті 300 ГПК України, перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права станом на час ухвалення оскаржуваних рішень.

96. Оскільки Закон № 5018-IX набрав чинності вже після ухвалення постанови апеляційного суду, суди попередніх інстанцій об`єктивно не могли допустити порушення його норм, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі або скасування судових рішень судом касаційної інстанції виключно через неврахування судами цього нормативного акта.

97. Верховний Суд зазначає, що хоча новий Закон № 5018-IX імперативно припиняє зобов`язання замовників будівництва зі сплати пайової участі та прямо врегульовує це питання на стадії виконання судового рішення (визначаючи, що виконавчі документи, видані на підставі відповідних судових рішень, визнаються судом такими, що не підлягають виконанню), однак вказаний закон не передбачає відповідних процесуальних механізмів щодо безумовного скасування раніше ухвалених судових рішень або закриття провадження у справі судом касаційної інстанції виключно з цієї підстави.

98. Водночас, оскільки допущені судами порушення норм процесуального права (щодо неналежного повідомлення сторони та недослідження доказів) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мали значення для правильного вирішення справи на момент її розгляду, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

99. Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати наведене, забезпечити належне повідомлення учасників справи та повноцінну реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому, вирішуючи спір по суті, суду необхідно надати належну правову оцінку зміні правового регулювання спірних правовідносин, зокрема положенням Закону № 5018-IX, який набрав чинності 22.10.2026, та його впливу на існування спірних матеріально-правових зобов`язань сторін на час ухвалення нового рішення.

Щодо клопотання про зупинення виконання судового рішення

100. Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або з власної ініціативи може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

101. Тобто застосування відповідного процесуального інструменту можливе виключно на період здійснення касаційного провадження та має тимчасовий характер.

102. З огляду на те, що за результатами касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний розгляд є завершеним.

103. Оскільки оскаржуване судове рішення, про зупинення виконання якого просить заявник, скасовано по суті, відпала процесуальна необхідність та об`єктивна можливість зупиняти його виконання. За таких обставин клопотання ТОВ "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" залишається без розгляду.

104. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

105. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

106. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -