ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 711/3934/19

Описова частина

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора, у якому просив визначити додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини, пропущений з поважних причин, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Надано ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 28 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» оскаржив його в апеляційному порядку.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Придніпровського районного суду від 17 січня 2020 року.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_3 посилався на те, що з 2000 року він постійно проживає у Франції, судові повістки направлялися на адресу його місця реєстрації у місті Черкаси, де він відсутній тривалий час. У зв`язку з чим вважав, що не був належним чином повідомлений судом про розгляд справи. Про наявність рішення дізнався лише у липні 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому заявником до клопотання було долучено копію рішення Придніпровського районного суду від 17 січня 2020 року, яке було роздруковано з Єдиного державного реєстру судових рішень 15 листопада 2025 року о 20 год. 58 хв.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 січня 2020 року залишено без руху.

Надано заявнику строк протягом десяти днів для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою із зазначенням поважних підстав пропущення такого строку.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кореспонденція, яка направлялась ОСОБА_3 під час розгляду справи за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , поверталась на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси з відміткою «за відсутністю адресата». Докази отримання поштових відправлень заявником в матеріалах справи відсутні. Апеляційну скаргу подано 28 квітня 2026 року, хоча як вказує сам заявник, про оскаржуване рішення йому стало відомо в липні 2025 року. З огляду на дату винесення рішення суду першої інстанції, дату коли заявник дізнався про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року та дату подання апеляційної скарги, апеляційний суд констатував, що заявником було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення, тобто апеляційна скарга подана із значним пропуском встановленого процесуального строку. Таким чином вважав, що заявнику необхідно подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою з зазначенням поважних підстав пропущення такого строку.

13 травня 2026 року від ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків із зазначенням підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, заявник повідомив, що:

з 2000 року він постійно проживає у Франції та фактично не перебуває за адресою реєстрації в Україні;

про існування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року він випадково дізнався у липні 2025 року із мережі інтернет, виявивши судовий спір за його участю. Повний текст вказаного судового рішення зміг отримати та детально опрацювати лише у листопаді 2025 року;

з 2025 року він перебуває у складному соціально-економічному становищі у Франції, втратив роботу, перебував на обліку France Travailта проходив професійну підготовку до отримання кваліфікації CAP Electrscste. У цей період він змушений був одночасно вирішувати питання працевлаштування, навчання та підготовки документів у цій судовій справі, що вимагало значного часу та зусиль. При цьому не мав фінансової можливості своєчасно залучити адвоката для професійного супроводу справи.

15 травня 2026 року ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення доказів та від цієї ж дати - додаткові пояснення у справі, до яких долучив картки руху заяви, а саме:апеляційної скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року, адресованої Черкаському районному суду Черкаської області 08 листопада 2025 року та Придніпровському районному суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року, що на думку заявника свідчить про його намагання звернутися до суду з апеляційною скаргою в строки визначені ЦПК України. При цьому посилався на відсутність спеціальних процесуальних знань та складність технічного інтерфейсу підсистеми «Електронний суд» у зв`язку з чим помилково подав апеляційну скаргу у обох випадках до місцевого суду замість апеляційного суду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 червня 2026 року продовжено строк ОСОБА_3 для усунення вказаних в ухвалі суду від 11 травня 2026 року недоліків.

Водночас роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в зазначений термін, відповідно до вимог статті 358 ЦПК України судом апеляційної інстанції буде відмовлено у відкритті провадження.

Також у вказаній ухвалі колегією суддів апеляційного суду акцентовано увагу, що як до апеляційної скарги, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і до поданої заяви про усунення недоліків заявником долучено додатки на іноземній мові без перекладу на українську відповідно до вимог законодавства.

24 червня 2026 року від ОСОБА_3 на адресу Черкаського апеляційного суду засобами поштового зв`язку надійшли документи з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, а саме: довідка служби зайнятості France Travail від 13 травня 2026 року, що підтверджує період безперервної реєстрації у списку шукачів роботи в період з 30 травня 2024 року по теперішній час, та довідка про завершення навчання, що підтверджує, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 15 вересня 2025 року до 17 квітня 2026 року пройшов навчання за програмою професійної підготовки за спеціальністю «електрик».

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований з 01 червня 1983 за адресою: АДРЕСА_1 .

Усі процесуальні документи, судові виклики та рішення суду направлялись судом першої інстанції ОСОБА_3 за вказаною адресою та повертались суду з відміткою причини повернення - «за відсутністю адресата», зокрема дата повернення оскаржуваного рішення суду - 30січня 2020 року.

Водночас апеляційний суд констатував, що стверджуючи про те, що про оскаржуване рішення йому стало відомо в листопаді 2025 року, до апеляційної скарги ОСОБА_3 додано копію оскаржуваного рішення, що виготовлено з Єдиного державного реєстру судових рішень. Дата витягу - 15 листопада 2025 року.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ОСОБА_3 вже з 15 листопада 2025 року було достеменно відомо про існування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси та про його зміст.

Разом із тим, з апеляційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції лише 28 квітня 2026 року.

З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_3 пропустив строк на апеляційне оскарження судового рішення, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтована та не містить доказів наявності об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість вказаному відповідачу своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути ним усунуті.

Враховуючи вищезазначене, викладені причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними.

12 серпня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 червня

2026 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановленаз порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, які мають значення.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 вересня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_3 з 01 червня 1983 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 27 травня 2019 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08 липня 2019 року о 09:00 год.

07 червня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було здійснено виклик ОСОБА_3 шляхом надсилання останньому за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 судової повістки про виклик до суду на 08 липня 2019 року о 09:00 год.

Конверт з рекомендованим повідомленням разом з судовою повісткою про виклик до суду на 08 липня 2019 року на 09:00 год., копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви з додатками, адресований ОСОБА_3 , повернувся на адресу Придніпровського районного суду м.Черкаси із відміткою «за відсутністю адресата».

Розгляд справи було відкладено на 24 вересня 2019 року, а потім на 23 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 04 грудня 2019 року, 17 січня 2020 року.

Судові повістки на 24 вересня 2019 року, 23 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 04 грудня 2019 року, 17 січня 2020 року, адресовані ОСОБА_3 за місцем його реєстрації, також повернулися на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси із відміткою «за відсутністю адресата».

17 січня 2020 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвалено судове рішення.

Згідно супровідного листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2020 року копію судового рішення від 17 січня 2020 року було надіслано ОСОБА_3 за місцем його реєстрації.

Конверт з рекомендованим повідомленням разом з копію судового рішення від 17 січня 2020 року повернувся на адресу Придніпровського районного суду м.Черкаси із відміткою «за відсутністю адресата».

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ: від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» та інші).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах для усіх учасників процесу, а не лише для відповідача, передбачених вимогами законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), досліджуючи питання про можливість поновлення строку апеляційного оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення,дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження усправі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.

У цій справі відповідач ОСОБА_3 не є особою, яка ініціювала розгляд судового провадження. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, про наявність судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини він не знав і не міг знати про розгляд цієї справи у суді першої інстанції.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції підставно дослідив обставини щодо наявності / відсутності поважних причинпропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановлено, що 17 січня 2020 року Придніпровським районним судом м.Черкаси ухвалено рішення.

При цьому відповідач ОСОБА_3 не був присутнім в судовому засіданні.

У відповідності до частини п`ятої статті 272 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно із пунктом 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення такого рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно супровідного листа від 21 січня 2020 року копію рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року, на виконання частини п`ятої статті 272 ЦПК України, було надіслано ОСОБА_3 за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Конверт з рекомендованим повідомленням разом з копію судового рішення від 17 січня 2020 року повернувся на адресу Придніпровського районного суду м.Черкаси із проставленною 30 січня 2020 року відміткою «за відсутністю адресата».

При таких обставинах, з огляду на положення пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України, днем вручення ОСОБА_3 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 рокуслід вважати 30 січня 2020 року.

Водночас у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_3 стверджував, що про наявність рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року він дізнався лише у липні 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а повний текст вказаного судового рішення зміг отримати та детально опрацювати лише у листопаді 2025 року.

При цьому заявником до клопотання було долучено копію рішення Придніпровського районного суду від 17 січня 2020 року, яке було роздруковано ним з Єдиного державного реєстру судових рішень 15 листопада 2025 року о 20 год. 58 хв.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку, що ОСОБА_3 вже з 15 листопада 2025 року було достеменно відомо про існування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року та про його зміст.

Разом із тим, з апеляційною скаргою на вказане рішення суду ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції лише 28 квітня 2026 року.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

У постанові Верхового Суду від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Ураховуючи, що заявником не дотримано строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а обставин об`єктивного характеру, які зашкодили своєчасній подачі апеляційної скарги та могли б бути враховані апеляційним судом як поважні, ним наведено не було, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм цивільного процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду