ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 457/537/24

У березні 2024 року ТОВ «Кітекспрес» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що 26 серпня 2023 року на автодорозі М-06 Київ - Чоп у місті Пасіки-Зубрицькі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля Scania R420, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Кітекспрес», та автомобіля BMW 316, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 457/1301/23, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача, автомобіль Scania R420 отримав пошкодження лівої передньої частини. Вказані пошкодження не заважали автомобілю позивача рухатися самостійно і його було переміщено на СТО офіційного дилера SCANIA (ТОВ «Сканія Україна») для здійснення відновлювального ремонту. Первинна вартість ремонту автомобіля з урахуванням нових та оригінальних запасних частин, яку було визначено на СТО офіційного дилера SCANIA, складала 204 403,74 грн. До того ж відновлювальний ремонт автомобіля Scania R420 зайняв би досить тривалий строк, пов`язаний із замовленням та доставкою нових/оригінальних деталей. Однак з метою мінімізації вартості ремонту за ініціативою позивача при здійсненні ремонту були використані деякі запасні частини, які були придбані раніше для ремонту іншого транспортного засобу, що підтверджується рахунком-фактурою 000705545/23 від 25 серпня 2023 року, та деталі, які раніше були у використанні, а також неоригінальні запасні частини (аналоги). Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 104 602,85 грн з ПДВ (в т.ч. ТОВ «Сканія Україна» - 97 849,99 грн, ТОВ «КПП Центр» - 6 752,86 грн). З метою мінімізації негативних для себе наслідків (збитки та штрафні санкції) та задля можливості подальшої експлуатації автомобіля для здійснення господарської діяльності, товариство вимушено було якнайшвидше забезпечити його відновлювальний ремонт.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з даними страхового полісу № ЕР-213443931 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії полісу з 21 лютого 2023 року до 20 лютого 2024 року; страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн. Забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб «BMW 316» державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 , страхувальником зазначений ОСОБА_1

30 серпня 2023 року товариство звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з письмовим повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Листом товариство повідомлено про прийняте рішення від 14 вересня 2023 року за вих. № 2300001458-3, яким відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених п. 37.1.3. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

19 січня 2024 року ТОВ «Кітекспрес» звернувся із письмовою вимогою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не була отримана відповідачем та повернулась на адресу товариства.

Тому вважає, що у відповідача виникло зобов`язання перед ТОВ «Кітекспрес» відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

ТОВ «Кітекспрес» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 104 602, 85 грн.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Кітекспрес» франшизу в розмірі 3 200,00 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який добросовісно уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. З огляду на зазначене, у позивача виникло право звернення до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страхової компанії відповідача, а у останньої виник обов`язок відшкодування в межах ліміту за договором майнового страхування.

У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження

№ 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Закону 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України). При цьому обмеження, встановлені статтею 1194 ЦК України, не поширюються на зазначені правовідносини, оскільки наведена норма регламентує визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати (тобто така виплата мала бути проведена) і не встановлює будь-яких обмежень у разі, якщо у страховика не виникло обов`язку зі сплати страхової виплати.

Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 після настання ДТП у встановлений законом строк надав ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з яким уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, письмові пояснення щодо ДТП, яка мала місце 26 серпня 2023 року. Крім того, матеріали справи містять відомості про звернення і позивача до страхової компанії, проте у виплаті страхового відшкодування було відмовлено. Підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування стало невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і недотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема, звільнення страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи або потерпілого.

При цьому позивачем не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі або ж залучення у справі належного відповідача.

Оскільки позивач звертається із позовними вимогами лише до завдавача шкоди, цивільна відповідальність якого застрахована, позовні вимоги про відшкодування відповідачем шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі франшизи, встановленій при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на яку завжди зменшується страхове відшкодування (статті 12, 36 Закону №1961-IV). Окрім цього відповідач визнав позов в частині стягнення франшизи, оскільки його визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Кітекспрес» задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кітекспрес» завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду, пов`язану із відновлення транспортного засобу Scania R420, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Кітекспрес», у розмірі 104 602,85 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, у позивача виникло право звернення до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страхової компанії відповідача, а у останньої виник обов`язок відшкодування суми грошових коштів в якості відшкодування в межах ліміту за договором майнового страхування. З матеріалів справи вбачається, що листом про прийняте рішення від 14 вересня 2023 року за вих. № 2300001458-3 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування страхова компанія посилалась на пункт 37.1.3. статті 37 Закону №1961-IV у зв`язку з відновленням пошкодженого транспортного засобу.

Відтак у ТОВ «Кітекспрес» виникло безумовне право на звернення до суду із позовом саме до відповідача, а не до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Крім того, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Відтак, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції у постанові у справі № 61-1156св18 від 14 лютого 2018 року дійшов висновку про те, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

З огляду на наведе та враховуючи відмову третьої особи у виплаті страхового відшкодування позивачу, останній звернувся із позовною заявою саме до відповідача.

Згідно з рахунком-фактурою 000705545/23 від 25 серпня 2023 року та видатковою накладною FTM0029321/23 від 29 серпня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 104 602, 85 грн з ПДВ. Відповідач у справі не спростував вказаний розрахунок, а тому вказану суму належить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.

Аргументи учасників справи

20 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд фактично поставив під сумнів обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності водіїв наземних транспортних засобів, застосував правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, у якій викладено висновок про те, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди. Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. У постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її завдавачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди застрахована.

Тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії), пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

З`ясувавши, що позивач не залучив до справи в якості співвідповідача чи відповідача страхову компанію відповідача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Натомість апеляційний суд не врахував відповідних правових висновків Верховного Суду і безпідставно стягнув з нього матеріальну шкоду, при цьому не встановив, що саме дії позивача призвели до відмови у виплаті йому страхового відшкодування. Відремонтувавши автомобіль до його огляду представником страхової компанії, потерпілий діяв недобросовісно і тим самим створив передумови для стягнення матеріальної шкоди завданої ДТП з відповідача.

18 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Кітекспрес» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 вказаного Закону). Отже, у ТОВ «Кітекспрес» виникло право звернення до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страхової компанії відповідача, а у останніх виник обов`язок відшкодування суми грошових коштів сплачених потерпілому в якості відшкодування в межах ліміту за договором майнового страхування. Проте листом про прийняте рішення від 14 вересня 2023 року за вих. № 2300001458-3 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено ТОВ «Кітекспрес» у виплаті страхового відшкодування. Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «УСК ««Княжа Вієнна Іншуранс Груп» посилалась на пункт 37.1.3. статті 37 Закону №1961-IV у зв`язку з відновленням пошкодженого транспортного засобу. Відтак у ТОВ «Кітекспрес» виникло безумовне право на звернення до суду із позовом саме до відповідача, а не до страхової компанії.

Апеляційний суд правильно врахував правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики для особи, яка подає касаційну скаргу, та мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до постанови Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2024 року у справі № 457/1301/23, яка набрала законної сили 22 вересня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Як вбачається з указаної постанови суду, 26 серпня 2023 року о 19 год 10 хв. на автодорозі Київ-Чоп 14-06, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смуху зустрічного руху та скоїв зіткненням з автомобілем марки «SCANIA R420», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пунктів 11.3, 11.4 Правил дорожнього руху.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-213443931.

30 серпня 2023 року власник транспортного засобу марки «Scania R420» ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до листа про прийняте рішення від 14 вересня 2023 року за вих. № 2300001458-3 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено позивачу у страховому відшкодуванні, підставою чого стало невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (у зв`язку з відновленням пошкодженого транспортного засобу).

Відповідно до рахунку-фактури 000705545/23 від 25 серпня 2023 року та видаткової накладної FTM0029321/23 від 29 серпня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 104 602, 85 грн з ПДВ.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження

№ 61-5252сво23)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом №1961-IV.

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV (тут і далі ? в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.5 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 69), на яку є посилання в касаційній скарзі, звертала увагу на те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблений висновок:

«визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Тому Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов`язковим».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), на яку посилається заявник в касаційній скарзі, зазначено:

«53. Розглядаючи справу № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» (далі-ПрАТ «СК «Грандвіс») до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про зворотне стягнення виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

54. При цьому у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у якій було відступлено від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив потерпілому страхове відшкодування має право пред`явити вимоги до винної особи або її страховика. З урахуванням вказаних мотивів та з огляду на те, що в зазначеній постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження

№ 14-316цс18), не висловлювалась правова позиція щодо наслідків застосування преклюзивного (річного) строку та обсягу відповідальності страхувальника у випадку його пропуску, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких правових висновків немає.

62. Відповідно до статті 33 Закону №1961-IV страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.

63. У свою чергу, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (стаття 34 Закону №1961-IV). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.

64. У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

65. Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

66. Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

67. Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

68. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

85. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

86. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

120. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33.1.1статті 33.1 Закону № 1961-IV).

135. Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

136. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

149. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

150. Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі

№6-954цс16).

151. З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

155. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

156. Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

159. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення майнової шкоди, завданої належному ТОВ «Кітекспрес» транспортному засобу, пошкодженому внаслідок ДТП, яке відбулося 26 серпня 2023 року, позивач вказав, що автомобіль позивача фактично відремонтував власними зусиллями, вартість відновлювального ремонту склала 104 602,85 грн, яку просив стягнути на свою користь з відповідача;

суди встановили, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 457/1301/23; згідно з страховим полісом № ЕР-213443931 обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»; 26 серпня 2023 року ТОВ «Кітекспрес» звернулося до ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте отримало відмову з підстав, визначених підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 Закону №1961-IV (у зв`язку з відновленням пошкодженого транспортного засобу);

суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув з відповідача 3 200,00 грн (франшиза), а в іншій частині позовних вимог відмовив з тих підстав, що належним відповідачем за вимогами про стягнення майнової шкоди в межах страхової суми є страхова компанія, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача;

апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов у повному обсязі та вважав, що оскільки страхова компанія відмовила позивачеві у виплаті страхового відшкодування з підстав, визначених підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 Закону №1961-IV, у ТОВ «Кітекспрес» виникло безумовне право на звернення до суду із позовом саме до відповідача, а не до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Суд апеляційної інстанції також вважав, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. У спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Відмова страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової сумиз підстави, передбаченої у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV, не виключає право особи звернутися до суду з позовом до страховика про стягнення відповідного відшкодування. Право щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом

№ 1961-IV має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінку всіх учасників, і недотримання принципу добросовісності може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема, звільнення страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці потерпілого, якщо потерпілий не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки;

звертаючись до суду з вимогами безпосередньо до страхувальника, позивач не посилався та не підтвердив, що відмова страховика обумовлена обставинами, які не залежали від його дій, та ним було вжито розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування у встановленому Законом № 1961-IV порядку, і тому відсутність обов`язку страховика з виплати страхового відшкодування не пов`язана з його діями, зокрема, які призвели до неможливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди, що покладає виконання такого обов`язку на особу, відповідальність якої застрахована;

з огляду на викладене, враховуючи, що заявлений розмір шкоди не перевищує розміру страхових виплат, за обставин цієї справи відсутні підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати таку шкоду в межах ліміту відповідальності страховика покладається на особу, відповідальність якої застрахована;

апеляційний суд також не врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її завдавачем має визначені законом межі та порядок реалізації, відступила від висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її завдавачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність завдавачашкоди застрахована. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування;

суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» взяла на себе обов`язок при настанні страхового випадку відповідно до встановленого ліміту відповідальності відшкодувати у встановленому Законом №1961-IV порядку шкоду заподіяну майну третьої особи - ТОВ «Кітекспрес», а тому у позивача виникло право вимоги до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страхової компанії відповідача про відшкодування потерпілому такої шкоди в межах страхової суми;

разом з тим, за обставин цієї справи загальний висновок суду першої інстанції, що лише страховик може бути належним відповідачем за пред`явленими вимогами, є передчасним. Суд першої інстанції послався на висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), що випадком, за якого є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальностів межах ліміту відповідальності страховика, є лише пропуск строків, передбачених статтею 37 Закону № 1961-IV. Проте такого висновку зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду не містить.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. Враховуючи результат розгляду справи, із ТОВ «Кітекспрес» на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду