ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/30502/25

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави України в особі в особі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування моральної шкоди.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що судове рішення у справі № 686/13188/21 мало бути виконано до 02 квітня 2025 року, але не виконане дотепер. При цьому стягнення грошей в рахунок відшкодування моральної шкоди є одним із механізмів забезпечення реалізації права на справедливий суд, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

3. Зазначає, що наслідком невиконання рішення суду є порушення його права на судовий захист, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямований на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення є триваючим правопорушенням та триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.

4. Вважає, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень суду.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з держави України в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 000 грн.

6. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

7. Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди, завданої порушенням права на судовий захист внаслідок тривалого невиконання судового рішення у справі № 686/13188/21.

8. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 15 квітня 2026 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі

№ 686/13188/21, за період з 02 квітня 2025 року по 15 вересня 2025 року скасовано та провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

9. Колегія суддів виходила з того, що відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, за період з 02 квітня по 15 вересня 2025 року вже було предметом судового розгляду у справі № 686/26369/25, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі в частині цих позовних вимог.

10. Суд врахував, що сама лише зміна позивачем розміру стягнення, за аналогічних підстав позову, не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.

11. Щодо рішення суду першої інстанції про відмову в позові в іншій частині вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної, на думку позивача, у період з 16 вересня по 22 жовтня 2025 року, колегія судів погодилась з висновками міськрайонного суду про їх недоведеність.

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі

№ 686/30502/25 скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 686/30502/25, які у червні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 826/7371/15, від 04 вересня 2020 року у справі № 640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/13511/17, від 16 березня 2026 року у справі № 461/2147/25 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Вказує, що не може бути обмеженим право особи на судовий захист, яке включає в себе і право на виконання судового рішення.

17. Наголошує, що його право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення суду, за що держава несе відповідальність, презюмується. При цьому відповідач не надав доказів на спростування своєї вини та спростування презумпції завдавача шкоди, не заперечував заявлену суми моральної шкоди. Вважає, що позивач не зобов`язаний доводити наявність душевних страждань з приводу порушення його прав, оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду.

18. Стверджує, що забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язком держави.

19. У червні 2026 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що позивачем у цій справі не заявлено вимог до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а крім того не доведено вчинення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини протиправних рішень, дій чи бездіяльності та не вказано конкретної норми, яку він порушив.

Обставини справи, встановлені судами

20. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року у справі № 686/13188/21 стягнуто з держави України на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації моральної шкоди та 10 грн майнової шкоди.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у відшкодуванні шкоди.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі

№ 686/13188/21 скасовано постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 вересня 2021 року залишено в силі.

21. 02 січня 2025 року до ГУ ДКС України у Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня

2022 року у справі № 686/13188/21 щодо стягнення з держави України 500 грн компенсації моральної шкоди та 10 грн майнової шкоди.

22. ГУ ДКС України у Хмельницькій області на виконання абзацу 2 пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), направило до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Офісу Генерального прокурора лист від 02 січня 2025 року № 04-20-10/48 щодо надання у разі наявності документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача на виконання виконавчого листа.

23. Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області листом від 08 січня 2025 року № 4507-2025 та Офіс Генерального прокурора листом від 08 січня 2025 року № 15/1/2-14110-21 повідомили ГУ ДКС України у Хмельницькій області про відсутність документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.

24. ГУ ДКС України у Хмельницькій області на виконання пунктів 35-37 Порядку № 845 листом від 14 січня 2025 року № 04-20-08/368 надіслало виконавчий лист у справі № 686/13188/21 та інші документи, передбачені порядком виконання рішень, для виконання до Державної казначейської служби України.

25. Виконавчий лист у справі № 686/13188/21 про стягнення з держави України на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації моральної шкоди та 10 грн майнової шкоди станом на час подання позову у розглядуваній справі не виконано.

26. 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 у справі № 686/26369/25 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі

№ 686/13188/21.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 січня 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі

№ 686/13188/21 в період з 02 квітня 2025 року по 02 червня 2025 року скасовано і закрито провадження в цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 січня 2026 року.

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

32. Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).

33. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. У статті 56 Конституції України вказано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

35. Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

36. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

37. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. пункт 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

38. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у справі № 9901/374/21).

39. У справі, що переглядається, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

40. Апеляційний суд в цілому погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, але вважав за необхідне закрити провадження у справі щодо вимоги про відшкодування шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, за період з 02 квітня 2025 року по 15 вересня 2025 року, оскільки ці вимоги вже були предметом судового розгляду в іншій справі.

41. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо необґрунтованого закриття апеляційним судом провадження у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, за період з 02 квітня 2025 року по 15 вересня 2025 року.

42. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з врахуванням змін, внесених за наслідком апеляційного перегляду справи, дійшов загалом правильного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності держави України в особі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та заподіяння такими рішеннями, діями чи бездіяльністю моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, у період з 16 вересня 2025 року по 22 жовтня 2025 року у заявленому позивачем розмірі.

43. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

44. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що позивач вже звертався з відповідними позовами до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/13188/21, у задоволенні яких йому було відмовлено (справи

№ 686/15644/25, № 686/24750/25, № 686/26369/25).

45. Тоді як у розглядуваній справі ОСОБА_1 не зазначає які саме дії чи бездіяльність держави України в особі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини призвели до невиконання судового рішення у справі

№ 686/13188/21 у період з 16 вересня по 22 жовтня 2025 року.

46. Ревізія судових рішень у справах № 686/15644/25, № 686/24750/25, № 686/26369/25 не належить до повноважень Верховного Суду в межах цього касаційного провадження.

47. За обставин цієї справи, висновки суду першої інстанції, з врахуванням змін, внесених за наслідками перегляду справи, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі

№ 826/7371/15, від 04 вересня 2020 року у справі № 640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/13511/17, від 16 березня 2026 року у справі

№ 461/2147/25, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

48. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

51. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

52. Оскарженні судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

53. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

54. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, та постанови апеляційного суду - без змін.

55. Колегією суддів не встановлено підстав для розгляду справи у судовому засіданні з викликом чи повідомленням учасників справи, як того просив ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 2, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду