ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/16569/22

У серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Фірма «Хмельницькбуд» (далі - ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача державного реєстратора Хмельницької міської ради Юзькової І. В. про скасування рішення державного реєстратора.

Позов мотивований тим, що 12 січня 2021 року державним реєстратором Хмельницької міської ради Юзьковою І. В. вчинено реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме, блок гаражів № НОМЕР_1 , обладнаний чотирма гаражними дверима, загальною площею 97,6 кв. м.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним, оскільки 21 червня 2007 року за відповідачем було зареєстровано право власності на гараж, блок № НОМЕР_1 (два гаражі на три двері), загальною площею 66,8 кв. м. Для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор перенесла з суттєвими змінами, які не ґрунтуються на правовстановлюючих документах, запис про право власності з Реєстру прав на нерухоме майно. На сьогоднішній день між ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» та ОСОБА_1 існує судовий спір у справі № 686/5838/18 за позовом ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» про визнання права власності. Володіючи інформацією, що блок НОМЕР_1 (два гаражі на три двері), який належить відповідачу, та гаражі № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які належать ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд», є різними об`єктами нерухомості (відрізняються назвою, площею, інструктивними та технічними характеристиками, що підтверджується висновком судового експерта), відповідач свідомо вчинив дії, спрямовані на неправомірне заволодіння майном ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд», шляхом проведення незаконної реєстрації права власності на підставі сфальсифікованих документів, а державний реєстратор своїм рішенням від 14 січня 2021 року зареєструвала право власності за ОСОБА_1 на інше майно, ніж те, яке передбачено правовстановлюючим документом та відомостями в Реєстрі прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив скасувати рішення державного реєстратора Юзькової І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56142229 від 14 січня 2021 року, «про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на гараж блок № НОМЕР_1 (два гаражі обладнані чотирма дверима, що розташований: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки (відсутній)) за ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року у задоволенні позову ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю порушеного права позивача, яке потребує захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку порушеному праву чи інтересу позивача на момент його звернення до суду;

позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем, при цьому зазначив, що державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно зареєстрував право власності за відповідачем, чим фактично змінив власника майна;

при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає;

відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи;

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі № 686/5838/18, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в позові ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання права власності відмовлено;

враховуючи те, що відсутнє право, яке потребує захисту, підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на майно відсутні.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції та зазначив, що:

позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірних гаражів, а відтак колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що відсутнє право, яке потребує захисту, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог;

таким чином, встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини є преюдиційними відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України і не підлягають доказуванню у цій справі.

03 липня 2025 року ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд», шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подало доВерховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний реєстратор під час проведення оскаржуваної дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості блок гаражів № НОМЕР_1 обладнаний чотирма гаражними дверима, не перевірив відповідність поданих документів, та в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснила оскаржувану реєстрацію, змінивши не лише технічні характеристики об`єкта нерухомості, а й назву і тип об`єкта нерухомості та не перевірила суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що повинно було стати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Суд не дослідив зібрані у справі докази та судом апеляційної інстанції було застосовано процесуальні норми (частина перша статті 79 ГПК України) без врахування правових позицій викладених в постановах Верховного Суду щодо стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просив касаційну скаргу ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзиви мотивовані тим, що доводи касаційної скарги ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 686/16569/22 безпідставні, необґрунтовані, не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

04 січня 2023 року отримано висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Вінницьке відділення) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 6119/22-21 від 08 грудня 2022 року. Проведення судової експертизи було доручено експерту: Колонюку В. В. Висновок підготовлено для подання до суду. Про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерт був обізнаний. Дослідження проведено методом співставлення результатів візуального та інструментального обстеження з наданої технічною документацією та нормативними документами, чинними в галузі будівництва. В результаті проведеного дослідження зроблено висновки: 1. Фактична площа основи (забудови) гаражів №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (блок НОМЕР_1), розташованих по АДРЕСА_1 , відповідає площі основи (забудови), вказаній в технічній документації і висновку експерта оцінювача. 2. Гаражі АДРЕСА_5 є тотожними блоку гаражів № НОМЕР_1 за цією адресою. Отже, тотожність гаражів № № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 і блоку АДРЕСА_3 підтверджується судовими рішеннями, технічною документацією, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та висновком судової будівельно-технічної експертизи. Експерт Колонюк В. В. також надав пояснення у судовому засіданні у справі № 686/5838/18.

Відсутні будь-які законні підстави для скасування рішення Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Юзькової І. В. № 56142229 від 14 січня 2021 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2268766968101) - блок гаражів № НОМЕР_1 , обладнаний чотирма гаражними дверима. Доводи касаційної скарги безпідставні. Підстави касаційного оскарження судових рішень необґрунтовані. На сторінці 10 касаційної скарги зазначається: «Таким чином, суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України) та судом апеляційної інстанції було застосовано процесуальні норми (частина 1 статті 79 ГПК України) без врахування правових позицій викладених в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17…". Тобто, касант посилається на норми ГПК України, а не цивільного процесуального законодавства. Крім того, помилково посилаючись на недослідження судом доказів у справі, касант безпідставно просить позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 21 липня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 686/16569/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у вказаній справі.

У жовтні 2025 року матеріали справи № 686/16569/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2026 року закрито касаційне провадження у справі № 686/16569/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2025 року зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 08 липня 2022 року у справі № 914/1750/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 924/508/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Юзькової І.В. від 14 січня 2021 року № 56142229 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2268766968101) - блок гаражів № НОМЕР_1 , обладнаний чотирма гаражними дверима, загальною площею 97,6 кв. м.

Відповідно до свідоцтва, виданого 09 листопада 2004 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Поліщук Н. В., ОСОБА_1 належить на праві власності майно, яке складається з блоку НОМЕР_1 загальною площею 120,2 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 , придбане за 20 169 грн з прилюдних торгів, яке раніше належало ВАТ «Хмельницькбуд» на підставі наказу представництва Фонду державного майна у м. Хмельницькому про приватизацію №20 від 27 червня 1995 року, затвердженого плану приватизації від 27 червня 1995 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2004 року у справі №2/188-Н відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд» до ДП «Спецсервіс» МВС України про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд», що відбулися 27 лютого 2004 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 листопада 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 лютого 2007 року, позов ОСОБА_1 до ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд» про усунення перешкод у користуванні майном задоволено, а в зустрічному позові ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд» до ОСОБА_1 , Державної виконавчої служби в м. Хмельницькому, Державного підприємства МВС України «Спецсервіс» в особі Хмельницької філії, про визнання прилюдних торгів по продажу майна підприємства, акту державного виконавця про затвердження результату торгів та свідоцтва про право власності недійсним, відмовлено.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2012 року у справі № 2218/8658/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 листопада 2013 року, зобов`язано ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» усунути перешкоди у здійсненні користування, володіння та розпорядження ОСОБА_1 належним йому блоком АДРЕСА_4 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг від 14 січня 2021 року) ОСОБА_1 є власником блоку гаражів № НОМЕР_1 , обладнаного чотирма гаражними дверима (загальна площа - 97,6 кв. м, гараж № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) по АДРЕСА_1 ). Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 09 листопада 2004 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі № 686/5838/18, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання права власності.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження№ 61-2417сво19)).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 757/508/20-ц (провадження № 61-19919св21) зазначено, що: «порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. […] Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» звертаючись з позовом про скасування рішення державного реєстратора, посилалось на те, щоприйняте рішення є протиправним, оскільки 21 червня 2007 року за відповідачем було зареєстровано право власності на гараж, блок № НОМЕР_1 (два гаражі на три двері), загальною площею 66,8 кв. м. Для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор перенесла з суттєвими змінами, які не ґрунтуються на правовстановлюючих документах, запис про право власності з Реєстру прав на нерухоме майно. На сьогоднішній день між ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» та ОСОБА_1 існує судовий спір у справі № 686/5838/18 за позовом ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» про визнання права власності. Володіючи інформацією, що блок НОМЕР_1 (два гаражі на три двері), який належить відповідачу, та гаражі № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які належать ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд», є різними об`єктами нерухомості (відрізняються назвою, площею, інструктивними та технічними характеристиками, що підтверджується висновком судового експерта), відповідач свідомо вчинив дії, спрямовані на неправомірне заволодіння майном ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд», шляхом проведення незаконної реєстрації права власності на підставі сфальсифікованих документів, а державний реєстратор своїм рішенням від 14 січня 2021 року зареєструвала право власності за ОСОБА_1 на інше майно, ніж те, яке передбачено правовстановлюючим документом та відомостями в Реєстрі прав на нерухоме майно;

відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірних гаражів, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутнє право, яке потребує захисту, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог;

обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

суди встановили, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2012 року у справі № 2218/8658/12 встановлено, що 27 лютого 2004 року на публічних торгах з примусової реалізації майна належного ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд», ОСОБА_1 придбав гаражі блок - НОМЕР_1 , розміром 16,7 х 7,2 х 3,0 м., площею 120,2 кв. м, будівельним об`ємом 360,7 куб. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 16 про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, відомістю № 16 від 27 лютого 2004 року та актом про проведення прилюдних торгів від 03 березня 2004 року, що затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Хмельницького міського управління юстиції. 09 листопада 2004 року позивачеві на придбане майно було видане свідоцтво на право власності, що складається з блоку №2 (два гаражі на три двері) загальною площею 120,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 21 червня 2007 року вказані гаражі, як власник зареєстрував у Хмельницькому бюро технічної інвентаризації. Вищевказаним рішенням зобов`язано ПАТ «Фірма «Хмельницькбуд» усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні ОСОБА_1 належним блоком НОМЕР_1 (два гаражі на три двері) загальною площею 120,2 кв. м на АДРЕСА_1 . Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі № 686/5838/18, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання права власності на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 30,8 кв. м, гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 30,4 кв. м ., гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 16,2 кв. м, гараж № НОМЕР_5 , загальною площею 20,2 кв. м, що знаходяться на вул. Володимирській, 109 в м. Хмельницькому;

за таких обставин суди зробили обгрунтований висновок, що позивач не довів наявність свого порушеного права чи інтересу, що є самостійною підставою для відмови в позові;

посилання позивача на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у зазначеній справі, відрізняються від правовідносин у справі, що переглядається;

інші доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки вони аналогічні аргументам апеляційної скарги, яким судом апеляційної інстанції вже надано належну правову оцінку. Зміст скарги переважно зводиться до вимоги про переоцінку доказів та встановлення інших обставин справи, що в силу приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду