ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 532/2886/25

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ГО «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дійсним членом ГО «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, заслуженим майстром спорту, багаторазовим чемпіоном і призером чемпіонатів та Кубків України, Європи та Світу з армрестлінгу, є членом збірної України з цього виду спорту.

08 липня 2025 року відбулося засідання правління ГО «Федерація армрестлінгу України», про проведення якого позивач не був попереджений заздалегідь і на якому без нього було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях строком на 4 роки, про що позивачу стало відомо від членів організації. Запрошення на засідання правління ГО «Федерація армрестлінгу України» ОСОБА_1 не отримував, результати зазначеного засідання не надсилалися.

З цим рішенням незгоден з підстав того, що воно не аргументовано та прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) Статутних та нормативно-процесуальних документів ГО «Федерація армрестлінгу України».

Президентом ГО «Федерація армрестлінгу України» є ОСОБА_3 , який був головуючим на зборах правління 08 липня 2025 року. Ксерокопію рішення (витяг з протоколу №5 від 08 липня 2025 року) ОСОБА_1 було отримано від Української федерації спорту інвалідів з УОРА, членом якої ОСОБА_1 також є особою з інвалідністю внаслідок війни та приймає участь у змаганнях з армрестлінгу як особа з інвалідністю.

З моменту отримання копії рішення позивачем було подано декілька запитів президенту ГО «Федерація армрестлінгу України» ОСОБА_3 щодо отримання нормативних документів, пов`язаних з дискваліфікацією позивача, на яких ґрунтується рішення правління ГО «Федерація армрестлінгу України». На час подання цього позову, відповіді і запрошуваних документів ГО «Федерація армрестлінгу України» не надала. На офіційному сайті ГО «Федерація армрестлінгу України» відсутні статутні та інші документи, що регулюють діяльність організації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не має можливості аргументувати з достатньою впевненістю свою позицію, ґрунтуючись на нормах статутних та інших документів, якими керується ГО «Федерація армрестлінгу України».

Рішення, прийняте 08 липня 2025 року Президією ГО «Федерація армрестлінгу України», є неаргументованим. Заява про те, що на чемпіонаті України була надана недостовірна інформація щодо класифікації спортсменів з пара-армреслінгу є безпідставною. У протоколі про дискваліфікацію відсутнє посилання, який чемпіонат України мається на увазі, не доведено, а ні прізвища спортсменів, а ні надано доказів порушення. Крім того, у зв`язку з особливістю спортсменів, яких тренує ОСОБА_1 , а саме спортсменів з фізичними вадами і відповідно до Регламентів усіх чемпіонатів України, серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату і Правил змагань з армрестлінгу (пункт 9 Розділу XII Правил спортивних змагань з армрестлінгу, затверджений заступником міністра Міністерства молоді та спорту України ОСОБА_4 , оригінал знаходиться у відповідача, текст правил взято з офіційного сайту ГО «Федерація армрестлінгу України») на змаганнях повинен бути присутнім лікар-класифікатор, який визначає клас спортсменів. ОСОБА_1 не є лікарем-класифікатором, тому визначати клас спортсменів не має права, але ж мандатна комісія і головний суддя допустили до змагань усіх спортсменів, які були заявлені, що підтверджує, що всі необхідні вимоги вони виконали і відповідають заявленому класу.

Таким чином, відповідно до зайнятих призових місць, спортсмени відібралися на чемпіонат Європи на підставі класів, затверджених головним суддею ОСОБА_3 на чемпіонаті України, що повинно підтверджуватися відповідним протоколом (на запит протокол не наданий), який підписується головним суддею змагань. Стосовно невідповідності класам спортсменів на Чемпіонаті Європи, зазначає, що класи спортсменів на ці змагання були затверджені мандатною комісією Чемпіонату України, який відбувався з 01-05 квітня 2025 року у м. Воловець, відповідно до розділу VI Правил. На Чемпіонаті Європи при проходженні міжнародної класифікації дійсно декілька спортсменів були переведені в інший клас ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), що стало наслідком того, що на Чемпіонаті України класифікацію спортсменів затвердив головний суддя змагань ОСОБА_3 (він же займає посаду Президента ГО «Федерація армрестлінгу України»), взявши на себе усю відповідальність за класифікацій спортсменів, але спортсмени були допущені до змагань, їхні результати не скасовані і питань щодо якоїсь фальсифікації класів ОСОБА_1 організаторами не ставилося. Сам факт допуску до змагань і не скасування результатів змагань підтверджує необґрунтованість зазначених у рішенні підстав.

Рішення президії про відсторонення ОСОБА_1 від участі у змаганнях посилається на порушення: а) дисциплінарного кодексу ФАУ; б) Статуту Федерації армрестлінгу України; в) Конституції ВАФ. Таке посилання є безпідставним і незрозумілим та не визначає, що конкретно порушено, а саме, яку статтю, якого документа порушено позивачем. Так, Дисциплінарний кодекс має 16 видів порушень, і яке має на увазі Правління ГО «Федерація армрестлінгу України», незрозуміло. Статут ГО «Федерація армрестлінгу України» та Конституція ВАФ зовсім не містить положень щодо відсторонення від участі в змаганнях. Так, при накладанні якогось виду дисциплінарного стягнення повинно бути зазначено не тільки нормативний документ, а і відповідність діяння нормі, в якій воно визначено, вказано в чому полягає дія, за яку накладається стягнення та зазначено міру відповідальності, яка повинна бути вказана в нормативному документі з зазначенням пункту, абзацу, частини, статті, розділу. Саме «порушення», за яке ОСОБА_1 притягли до відповідальності, сформульоване як «фальсифікація», але це загальний термін, що описує різні види підроблення та вчинення проступків, пов`язаних із незаконною зміною документів, предметів або даних. Жоден з документів, що надавались ОСОБА_1 на всеукраїнські і міжнародні змагання проходили мандатні комісії, є офіційними, не підроблялись, не замінювались, а при умові, що на всеукраїнські змагання надавались ті ж самі документи, що і на міжнародні не можна говорити про якусь фальсифікацію. При накладанні дисциплінарного стягнення повинно бути визначено в якості кого притягається особа, що передбачено пунктом 1.5. Дисциплінарного кодексу ГО «Федерація армрестлінгу України». Такі положення відсутні в оскаржуваному рішенні. При розгляді дисциплінарного проступку повинні бути присутні члени дисциплінарного комітету (Статутом такого органу не передбачено; порядок створення дисциплінарним Кодексом не визначено), які, як видно з отриманого мною рішення, були відсутні на засіданні Правління ГО «Федерація армрестлінгу України» 08 липня 2025 року ОСОБА_1 не знайдено склад Дисциплінарної комісії, а також відсутня інформація про членів суддівської колегії, які входять до дисциплінарної комісії. Запит на отримання відповідного документу було надіслано відповідачу. Відповідь на час подання цього позову не отримано.

ОСОБА_1 просив:

визнати рішення ГО «Федерація армрестлінгу України» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях на 4 роки незаконним та скасувати його.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

статутом відповідача визначено спеціальних суб`єктів, яким дана громадська організація підпорядкувала вирішення всіх внутрішніх спорів даної громадської організації, а саме - Правління Федерації як орган першої інстанції, а оскарження рішень Конференції - до суду відповідно до чинного законодавства на момент такого оскарження (орган другої інстанції). У частині дев`ятій статті 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вирішення спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону постійно діючим спортивним третейським судом. Таким чином, в законі зроблено посилання на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, і зазначено, що вирішення таких спорів здійснюється не державними судами, а постійно діючим спортивним третейським судом. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16, постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц та від 11 січня 2024 року у справі № 910/13732/22, які зробили висновки про те, що спори між суб`єктами сфери фізичної культури і спорту, зокрема і пред`явлені до спортивних асоціація, не підлягають розглядові жодним державним судом у порядку будь-якої юрисдикції;

матеріали справи не містять відомостей про те, чи було проведено досудове врегулювання спору та вирішення питання із уповноваженими органами правління (керівними органами) Федерації, як це прямо визначено у Статуті Федерації армрестлінгу України, а відтак, і вирішення спору судом відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень;

тому позов ОСОБА_1 до ГО «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому закриває провадження у цій справі та роз`яснює, що спір підлягає вирішенню у порядку, визначеному статутом.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

предметом спору є визнання рішення правління ГО «Федерація армрестлінгу України» від 08 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , який є дійсним членом ГО «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, членом збірної України з цього виду спорту, до дисциплінарної відповідальності у вигляді відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях на 4 роки незаконним та його скасування;

закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки спір підлягає вирішенню у порядку, визначеному Статутом. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції;

як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, членом збірної України з цього виду спорту. З витягу з протоколу № 5 правління Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» від 08 липня 2025 року вбачається, що згідно з дисциплінарним кодексом ФАУ, статутом Федерації армрестлінгу України, за організацію фальсифікацій класів, пов`язану з участю в змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня, вирішено відсторонити ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки (а. с. 10). Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, зокрема суб`єктний склад учасників спору, предмет спору, колегія суддів дійшла висновку, що спір стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації, а саме оскарження рішення правління Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» від 08 липня 2025 року, яким вирішено відсторонити ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки. Згідно з пунктом 4.4 дисциплінарного кодексу Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», затвердженого конференцією ГО «Федерація армрестлінгу України» від 12 серпня 2022 року № 1, рішення правління ГО «ФАУ» про застосування дисциплінарних санкцій остаточне і оскарженню не підлягає (а. с. 16). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір і у цьому випадку, оскільки позов пред`явлено у порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України;

аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16, постанові КЦС Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц та постанові КГС Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 910/13732/22, зокрема про те, що втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання», а тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

Аргументи учасників справи

02 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року, в якій просив:

ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року скасувати;

визначити підсудність справи № 532/2886/25 відповідно до норм чинного законодавства України та надати відповідні роз`яснення;

постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року скасувати;

направити справу № 532/2886/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

підстави закриття провадження, визначені в статті 255 ЦПК України, стосуються справ, по яких розпочато розгляд по суті. Справа № 532/2886/25 перебувала на етапі підготовчого провадження. Підстави закриття справ на етапі підготовчого провадження мають вичерпний перелік та визначені у статті 200 ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21));

суд першої інстанції не виконав вимоги частини першої статті 256 ЦПК України, яка передбачає обов`язок суду визначити юрисдикцію та роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи;

в ухвалі суду першої інстанції вказано про вирішення спору у порядку, визначеному статутом ГО «Федерація армрестлігну України», що суперечить статті 124 Конституції України, яка передбачає пряму заборону делегування функцій судів;

ані спортсмен, ані тренер, ані член громадської організації, ані спортивний суддя, ані представник не визначені Законом України «Про фізичну культуру і спорт» як суб`єкт у сфері фізичної культури і спорту. Тому міркування, викладені в ухвалі Кобеляцького районного суду Полтавської області щодо розгляду справи між фізичною особою та ГО «Федерація армрестлінгу України» в постійно діючому спортивному третейському суді є безпідставними, неаргументованими та помилковими;

суд першої інстанції неправильно тлумачать норми статуту ГО «Федерація армрестлінгу України».

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

08 жовтня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.↗

Ухвалою Верховного Суду від 27жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 08 липня 2025 року відбулося засідання правління ГО «Федерація армрестлінгу України», на якому було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки.

На думку позивача, спірне рішення прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) статутних та нормативно-процесуальних документів ГО «Федерація армрестлінгу України», а тому відсторонення ОСОБА_1 від участі у змаганнях є безпідставним, правлінням ГО «Федерація армрестлінгу України» порушено порядок прийняття відповідного рішення, власне прийняття такого рішення є перевищенням повноважень, наданих правлінню відповідно до статуту ГО «Федерація армрестлінгу України», відсторонення від участі у змаганнях є істотним порушенням прав позивача.

У статуті ГО «Федерація армрестлінгу України», що затверджений протоколом № 1 від 02 квітня 2021 року рішенням звітно-виборчої конференції всеукраїнської громадської організації «Українська Федерація Армспорту» передбачено, що:

ГО «Федерація армрестлінгу України» є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб (пункт 1.1.);

Федерація у своїй діяльності керується Конституцією України, ЦК України, ПК України, Законом України «Про громадські об`єднання», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», іншим чинним законодавством України та цим Статутом. Правовою основою діяльності Федерації є також регламентні документи та рішення загального характеру, що приймаються Організацією у межах їх статутних повноважень і є обов`язковими для всіх членів (пункт 1.4.);

усі члени Федерації є рівними у реалізації своїх прав та обов`язків. До прав члена Федерації належить, зокрема, оскаржувати рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації, подавати заяви, заперечення і скарги на прийняті ними рішення до Правління та вимагати розгляду скарг та заяв на Конференції; оскаржувати рішення Конференції до суду (пункт 4.5-4.5.1);

члени федерації зобов`язані дотримуватись положень статуту (пункт 4.5.2);

рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації можуть бути оскаржені членом (членами) Федерації (пунктом 7.1);

первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення Президента Федерації та/або Віцепрезидента Федерації подається до Правління, яке зобов`язане розглянути скаргу на найближчому засідання, із обов`язковим викликом члена громадського об`єднання, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги Правлінням: повторна скарга подається до Конференції, яка зобов`язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов`язковим викликом члена, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації подається до Правління, дії, бездіяльність або рішення якого яких оскаржується (пункт 7.1.1);

Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення члена Правління - подається до Президента Федерації, який зобов`язаний розглянути скаргу протягом 20 робочих днів, із обов`язковим викликом члена громадського об`єднання, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги» - Президентом Федерації - повторна скарга подається до Конференції, яка зобов`язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов`язковим викликом члена, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. Скарга, яка потребує розгляду на позачерговій Конференції, є підставою для скликання такої Коференції протягом тридцяти днів з дня надходження такої скарги (пункт 7.1.2);

на дії, бездіяльність або рішення конференції федерації скарга подається до суду, відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень (пункт 7.1.3)

Згідно з пунктом 4.4 дисциплінарного кодексу Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», затвердженого конференцією ГО «Федерація армрестлінгу України» від 12 серпня 2022 року № 1, рішення правління ГО «ФАУ» про застосування дисциплінарних санкцій остаточне і оскарженню не підлягає (а. с. 16).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Касаційний суд вже вказував, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати правомірну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункти, 65, 75 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі № 670/729/22 (провадження № 61-8280св24)).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 (провадження № 11-1125апп18) зазначено:

«відповідно до ст. 20 Закону № 3808-XII спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо; далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту. У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань. Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі - Закон № № 4572-VI) громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами ст. 3 Закону № 4572-VI громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, (…) в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом. Рівність перед законом передбачає, що громадські об`єднання є рівними у своїх правах та обов`язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об`єднання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 (провадження № 11-1125апп18) зазначено:

«З матеріалів позовної заяви убачається, що спір виник між ОСОБА_3 (спортивний суддя), як суб`єктом у сфері баскетболу, та ФБУ, яка відповідно до Статуту є Всеукраїнською громадською організацією (зі статусом юридичної особи) фізкультурно-спортивної спрямованості, що сприяє розвитку баскетболу в Україні, організовує та бере безпосередню участь у проведенні широкого кола заходів з цього виду спорту в Україні. ФБУ здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про об`єднання громадян» та «Про фізичну культуру і спорт», інших законів та нормативно-правових актів, а також Статуту.

Відповідно до п. 1.6 Статуту ФБУ є членом ФІБА та міжнародної федерації баскетболу Європи (далі - ФІБА-Європа), визнає принципи та правила Олімпійської хартії, цілі, завдання, Статут ФІБА, регламент та правила ФІБА, регламент ФІБА-Європа.

Згідно з п. 1.8.4 Статуту ФБУ взаємодіє з органами державної влади і правління, органами місцевого самоврядування стосовно розвитку баскетболу в Україні.

Аналіз наведених правових норм, статус громадської організації та її основні завдання, які визначені в Законі № 3808-XII, а також заборона державних органів втручатись у діяльність громадських об`єднань, дає Великій Палаті Верховного Суду підстави для висновку, що ФБУ відповідно до чинного законодавства не наділена повноваженнями на виконання окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень, а тому спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру.

В аспекті спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на той факт, що предметом позову у цій справі є оскарження ОСОБА_3 (судді ФБУ) рішення Президії ФБУ від 24 вересня 2015 року щодо застосування до нього дисциплінарного заходу у вигляді довічної дискваліфікації з посади судді за допущене зловживання при виконанні професійно-спортивного обов`язку (порушення правил «чесної гри»).

За твердженням позивача, ФБУ, посилаючись на власний Статут, прийняла рішення про застосування до ОСОБА_3 санкції (довічна дискваліфікація з посади судді), яка не передбачена цим Статутом, чим протиправно підмінила та втрутилась у повноваження ФІБА-Європа.

Відповідно до п. 4.5.5 Статуту питаннями, що належать до компетенції Президії ФБУ, є: забезпечення виконання завдань і функцій ФБУ, покладених на ФБУ чинним законодавством України, цим Статутом, рішеннями Конференції ФБУ та Ради ФБУ, договором із центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту, а також статутами, регламентами, директивами та рішеннями органів ФІБА та ФІБА-Європа; вирішення інших питань, крім тих, які прямо віднесено до компетенції Конференції ФБУ чи Ради ФБУ.

Пунктами 4.5.10, 4.5.21, 4.5.27 Статуту передбачено, що чергові засідання Президії ФБУ скликаються Президентом ФБУ. Засідання Президії ФБУ заноситься до протоколу, який ведеться Секретарем засідання Президії ФБУ. Рішення Президії ФБУ набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо самим рішенням не передбачено інше.

З витягу протоколу № 3 засідання Президії ФБУ від 24 вересня 2015 року убачається, що на порядку денному засідання розглядалося питання щодо неспортивної поведінки діючого судді ОСОБА_3, спрямованої на порушення правил «чесної гри» під час участі збірної команди (U16) на Чемпіонаті Європи, який проходив з 6 по 16 серпня 2015 року в м. Софія (Болгарія). За результатом розгляду зазначеного питання одноголосно було прийнято рішення про довічну дискваліфікацію судді ОСОБА_3. від будь-яких змагань, які проводяться під егідою ФБУ, та направлено до ФІБА-Європа лист з інформацією про прийняте на засіданні Президії ФБУ рішення.

Відповідно до п. 2.3.16. Статуту основним завданням ФБУ, зокрема, є забезпечення правового і соціального захисту інтересів членів ФБУ, спортсменів, тренерів, суддів та інших фахівців з баскетболу, ветеранів спорту.

За порушення Статуту, нанесення матеріальних чи матеріальних збитків до членів ФБУ або інших осіб, які беруть участь у змаганнях, можуть бути застосовані дисциплінарні санкції згідно Положення, затвердженого Президією ФБУ (п. 3.14 Статуту).

Згідно п. 3.17.2 Статуту члени ФБУ зобов`язані визнавати юрисдикцію Спортивного арбітражного суду (Court of Arbitration for Sport, CAS) у м. Лозанна (Швейцарія), як це визначено у відповідних положеннях статутів ФІБА та ФІБА-Європа.

Із зазначеного можна зробити висновок, що оскільки члени ФБУ повинні дотримуватись правил, встановлених міжнародними спортивними організаціями, таким як ФІБА та ФІБА-Європа, а ФБУ, в свою чергу, є членом зазначених організацій, спори між суб`єктами у сфері баскетболу та ФБУ стосовно дотримання офіційних правил баскетболу і принципів чесної гри, є предметом арбітражного провадження, що передбачено п. 3.17.2 Статуту.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що станом на час розгляду справи судом касаційної інстанції діє «Положення про дисциплінарні санкції ФБУ», затверджене рішенням Ради ФБУ 24 грудня 2015 року, розділом VI якого передбачена процедура розгляду справ про дисциплінарні правопорушення та прийняття рішення про накладення дисциплінарних санкцій за зверненням будь-якої особи, що володіє інформацією про здійснення суб`єктом у сфері баскетболу дисциплінарного правопорушення. Також в ст. 30 цього Положення визначено, що рішення, прийняте за результатом розгляду скарги про дисциплінарне правопорушення, може бути оскаржене зацікавленою стороною в Спортивному арбітражному суді в м. Лозанні.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов про визнання протиправним і скасування рішення ФБУ не може бути розглянутий в судовому порядку адміністративним судом (у тому числі у судовому порядку будь-якої юрисдикції).

Таким чином, закриття провадження в цій адміністративній справі є правильним саме з наведених мотивів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц (провадження № 61-20411св21) зазначено:

«статутом громадської спілки визначено спеціальних суб`єктів, яким громадське об`єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: органи здійснення футбольного правосуддя: Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами та Кодексом Спортивного арбітражного суду.

Позивач ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» не є членом об`єднання ГС «УАФ», а входить до складу асоційованого члена ГС «Федерація футболу м. Києва» (виключення якої із членів ГС «УАФ» оскаржується позивачем), яка в свою чергу згідно з пунктом 1 статті 5 Статуту ГС «Федерація футболу м. Києва», затвердженого протоколом засідання делегатів Першої чергової конференції цієї спілки від 07 грудня 2018 року, є членом ФФУ.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, що спір стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації, а саме: оскарження рішення ХХІІІ Конгресу ГС «УАФ», який є вищим органом управління, про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ», зміни персонального складу керівних органів ГС «УАФ» та затвердження нової редакції статуту ГС «УАФ», Верховний Суд дійшов висновку, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір.

Втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями - суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «про громадські об`єднання».

Аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 та Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 757/11487/17-ц.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, про закриття провадження у справі в частині вимог ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до ГС «УАФ» у зв`язку з підсудністю цього спору господарському суду, є помилковим, оскільки Статутом ГС «УАФ» передбачений порядок оскарження внутрішніх спорів між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, та органи, які здійснюють футбольне правосуддя, а тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції. [...] позивачі є членами чи офіційними особами членів громадських об`єднань.

Відповідно до пункту 19 Статуту ГС «УАФ» суб`єкт футболу - будь-які юридичні або фізичні особи, які задіяні або працюють у футболі.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у розумінні цього Статуту є суб`єктами футболу, то на них поширюються положення частини другої статті 49 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» про те, що органи здійснення футбольного правосуддя вирішують усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі.

Таким чином, вимоги позивачів до ГС «УАФ» не можуть бути розглянуті у судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки рішення, прийняті статутними органами всеукраїнської спортивної національної футбольної асоціації у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю такої асоціації.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ» не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту ГС «УАФ», оскільки такі рішення є результатом внутрішньої діяльності футбольної асоціації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. […] Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45), від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (пункт 30)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі № 670/729/22 (провадження № 61-8280св24) зазначено: «право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати правомірну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивачки юридичної можливості заявляти як позовні вимоги про встановлення фактів є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається тим, що позивачка має можливість заявити та доводити належні позовні вимоги, на які їй вказали суди у цій справі. З огляду на викладене судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині вимог про встановлення фактів слід скасувати, а провадження у справі за такими вимогами закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначав, що є дійсним членом ГО «Федерація армрестлінгу України». Оскарженим рішенням ГО «Федерація армрестлінгу України» позивача відсторонено від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки. Позивач вважає, що вказане рішення не аргументовано та прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) Статутних та нормативно-процесуальних документів ГО «Федерація армрестлінгу України». ОСОБА_1 просив визнати рішення ГО «Федерація армрестлінгу України» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях на 4 роки незаконним та скасувати його;

суд першої інстанції при закритті провадження в справі міркував так, що матеріали справи не містять відомостей про те, чи було проведено досудове врегулювання спору та вирішення питання із уповноваженими органами правління (керівними органами) Федерації, як це прямо визначено у Статуті Федерації армрестлінгу України, а відтак, і вирішення спору судом відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень. Апеляційний суд при залишенні без змін рішення суду першої інстанції вважав, що спір стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір і у цьому випадку, оскільки позов пред`явлено у порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України;

ОСОБА_1 є членом ГО «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, членом збірної України з цього виду спорту. Відповідно до витягу з протоколу №5 правління ГО «Федерація армрестлінгу України» від 08 липня 2025 року згідно з дисциплінарним кодексом ФАУ, статуту Федерація армрестлінгу України, за організацію фальсифікацій класів, пов`язану з участю в змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня, вирішено відсторонити ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки;

у рішенні ГО «Федерація армрестлінгу України» про притягнення ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року зазначено, що воно прийняте на підставі дисциплінарного кодексу ФАУ та статуту Федерації армрестлінгу України (а. с. 158);

суди встановили, що згідно з пунктом 7.1 статуту ГО «Федерація армрестлінгу України» рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації можуть бути оскаржені членом (членами) Федерації. Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення члена Правління - подається до Президента Федерації, який зобов`язаний розглянути скаргу протягом 20 робочих днів, із обов`язковим викликом члена громадського об`єднання, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги Президентом Федерації - повторна скарга подається до Конференції, яка зобов`язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов`язковим викликом члена, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. Скарга, яка потребує розгляду на позачерговій Конференції, є підставою для скликання такої Конференції протягом тридцяти днів з дня надходження такої скарги (пункт 7.1.2 статуту ГО «Федерація армрестлінгу України»);

апеляційний суд в постанові послався на пункт 4.4 дисциплінарного кодексу ГО «Федерація армрестлінгу України», яким передбачено, що рішення правління ГО «Федерація армрестлінгу України» про застосування дисциплінарних санкцій остаточне і оскарженню не підлягає. Натомість згідно з пунктом 1.3 дисциплінарного кодексу ГО «Федерація армрестлінгу України», на який суди не звернули уваги, всі спори, які виникають за результатами санкцій даного кодексу вирішуються згідно з чинним законодавством за згодою сторін або в судовому порядку (а. с. 13);

за таких обставин суди не надали оцінки положенням статуту та дисциплінарного кодексу ГО «Федерація армрестлінгу України», які стосуються оскарження застосування дисциплінарних санкцій, не звернули уваги на їх суперечливий характер і потребу в їх тлумаченні цих положень для вирішенняя колізій між ними;

у відзиві на позов ГО «Федерація армрестлінгу України» вказувало, що спори в спортивних федераціях розглядаються спеціалізованими внутрішніми органами: дисциплінарними комітетами, палатами з вирішення спорів, апеляційними комісіями. На національному рівні це можуть бути спортивні третейські суди, а в серйозних випадках - міжнародний Спортивний арбітражний суд (CAS) у Лозанні (а. с. 104);

суди не встановили, які саме спеціалізовані внутрішні органи ГО «Федерація армрестлінгу України» розглядають спори щодо оскарження застосування дисциплінарних санкцій або спортивні третейські суди;

суди послалися на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16, постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц та від 11 січня 2024 року у справі № 910/13732/22, зокрема, про те, що втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання», а тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції;

касаційний суд зауважує, що у вказаних справах суди встановили, що згідно з статутними документами громадської організації передбачений недержавний суд, який має компетенцію вирішувати відповідний спір (спортивний арбітражний суд в м. Лозанні; органи здійснення футбольного правосуддя: Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія)). Натомість у цій справі на підставі документів, наявних у матеріалах справи, суди не з`ясували, чи повноважний вирішувати спори ГО «Федерація армрестлінгу України» недержавний суд або інший орган.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про закриття провадження у справі.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду