ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/236/18

Вступ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аланд груп» (далі - ТОВ «Аланд груп») звернулось із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 908/236/18, в якій просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нові рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Аланд груп» задовольнити в повному обсязі.

2. Підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами ТОВ «Аланд груп» зазначає ухвалення Європейським судом з прав людини (далі -ЄСПЛ) рішення у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд груп» проти України» від 28 травня 2026 року (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE) за заявами № 57804/17, № 31516/19 (далі також - Рішення),яким визнано обмеження доступу до правосуддя за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під час вирішення справи

№ 908/236/18, яке полягає у відсутності згоди між судами щодо предметної юрисдикції спору.

3. Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду заяви ТОВ «Аланд груп» про перегляд судового рішення за виключними обставинами дійшла висновку про її часткове задоволення у зв`язку з характером установлених ЄСПЛ порушень, допущених національними судами під час розгляду цієї справи, які покладені в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції.

4. У лютому 2018 року ТОВ «Аланд груп» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи - підприємця Штанкевича Григорія Яковича (далі - ФОП Штанкевич Г. Я., орендар, боржник), Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Пологівський ВДВС, виконавча служба), Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Запорізького обласного управління (далі -АТ «Ощадбанк», Банк), Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (далі - Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області) та Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ) про визнання права власності на врожай озимої пшениці, зібраний Пологівським ВДВС у 2014 році, а саме на пшеницю м`яку 5 кл. гр. Б 2014 року загальною заліковою вагою 82 541 кг.

5. Позовна заява обґрунтована посиланням на статті 16, 204, 261, 264, 267, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 52, 56, 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), чинного на час виникнення спірних правовідносин (до 05 жовтня 2016 року), а також тим, що згідно з актами опису та арешту майна від 04 липня 2014 року серії ВП № 40936083 і від 26 липня 2014 року серії ВП № 40936083 державний виконавець наклав арешт на майбутній врожай (зерно) озимої пшениці 2014 року (далі - спірний врожай), розташований на полях загальною площею 87 га на території Чапаєвської сільської ради Пологівського району Запорізької області, орендованих ФОП Штанкевичем Г. Я.

6. У подальшому спірний врожай було зібрано Пологівським ВДВС наприкінці липня 2014 року, здано на відповідальне зберігання ТОВ «Оптімус плюс» та у червні 2016 року реалізовано Державним підприємством «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») на електронних торгах, тоді як відповідно до пункту 7.1 договору про спільну діяльність від 27 листопада 2012 року (далі - договір про спільну діяльність), укладеного між ФОП Штанкевичем Г. Я. та ТОВ «Аланд груп», останній є власником майна, набутого у результаті спільної діяльності, в тому числі отриманого врожаю, і лише після його реалізації позивачем одержаний прибуток розподіляється між учасниками спільної діяльності порівну.

7. Крім того, ТОВ «Аланд груп» заявило клопотання про поновлення строку позовної давності, яке мотивоване її перериванням у зв`язку з тривалим розглядом спорів про право власності на врожай у порядку адміністративного та цивільного судочинства із серпня 2014 року по листопад 2017 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 28 січня 2008 року між Пологівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Штанкевичем Г. Я. (орендар) укладено договори оренди землі № 040827600002, № 040827600003, № 040827600004, № 040827600005, № 040827600006, № 040827600007 загальною площею 335,8 га.

9. 27 листопада 2012 року між ФОП Штанкевичем Г. Я. (сторона - 1) та ТОВ «Аланд груп» (сторона - 2) укладено договір про спільну діяльність без об`єднання вкладів по вирощуванню сільськогосподарської продукції, за умовами пунктів 1.1, 6.1 якого предметом договору є спільна діяльність сторін по обробітку орендованих стороною - 1 земель сільськогосподарського призначення з метою досягнення наступних господарських і комерційних цілей: вирощування сільськогосподарської продукції, забезпечення збереження врожаю, продажу сільськогосподарської продукції, розвитку тваринництва, удосконалення матеріально-технічної бази господарств. Грошові, майнові і трудові внески сторін, а також майно, набуте у результаті спільної діяльності, є спільною власністю.

10. Пунктом 7.1 договору про спільну діяльність передбачено, що усе майно, набуте (утворене або придбане) у результаті спільної діяльності, повністю належить стороні - 2. Сторона - 2 самостійно проводить реалізацію майна, отриманого за результатами спільної діяльності, а отриманий дохід насамперед використовується для погашення матеріальних витрат, зазначених у розділах 3 та 4 цього договору, а також сплати податків і зборів.

11. На виконання умов договору про спільну діяльність позивач 10 жовтня 2013 року здійснив закупівлю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» пшениці для посіву, що підтверджується договором купівлі-продажу пшениці від 10 жовтня 2013 року, товарною накладною від 14 жовтня 2014 року№ 35 та рахунком-фактурою від 14 жовтня 2013 року № 42.

12. На примусовому виконанні у Пологівському ВДВС з 03 вересня 2013 року (дата відкриття першого виконавчого провадження) перебувало зведене виконавче провадження ВП № 40936083 (дата приєднання до складу зведеного 01 листопада 2013 року) з примусового виконання, зокрема: виконавчого листа Пологівського районного суду Запорізької області по справі

№ 0820/1430/2012-2/0820/223/2012 від 03 липня 2012 року про стягнення з Штанкевича Г. Я. на користь ПАТ «Ощадбанк» боргу в сумі 258 429,63 грн; вимоги Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області від 06 серпня 2013 року № Ф-258У про стягнення з ФОП Штанкевича Г. Я. на користь Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області боргу в сумі 2 194,72 грн; рішення Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області від 08 серпня 2013 року № 644 про стягнення з ФОП Штанкевича Г. Я. на користь Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області боргу в сумі 198,21 грн; рішення Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області від 08 серпня 2013 року № 648 про стягнення з ФОП Штанкевича Г. Я. на користь Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області боргу в сумі 595,36 грн; вимоги ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 06 грудня 2013 року № Ф-02 про стягнення з ФОП Штанкевича Г. Я. на користь держави боргу в сумі 706,50 грн.

13. 04 лютого 2014 року Пологівський ВДВС виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 40936083, а саме майбутнього врожаю всіх посівів 2013-2014 років, що засіяні чи будуть засіяні на земельних ділянках загальною площею 337,4162 га, які перебувають в оренді боржника.

14. Відповідно до акта опису та арешту майна від 04 липня 2014 року ВП № 40936083, ВДВС в присутності боржника за виконавчим документом ФОП Штанкевича Г. Я., залученого до проведення виконавчих дій на підставі постанови від 03 липня 2014 року землевпорядника Чапаєвської сільської ради Гончаренко В. М. описано та арештовано майбутній врожай 2014 року насіння (зерна) озимої пшениці, розташований на полях площею 67 га, 10 га, 10 га, насіння (зерна) соняшнику, розташований на полях площею 88,8 га, 6 га, 55 га, часнику зимнього, розташований на полі площею 8 га, гірчиці, розташований на полі площею 7 га.

15. Постановою Пологівського ВДВС від 24 липня 2014 року для забезпечення проведення та організації виконавчих дій щодо збору описаного та арештованого майна ФОП Штанкевича Г. Я. за актом від 04 липня 2014 року ВП № 40936083, а саме майбутнього врожаю 2014 року насіння (зерна) озимої пшениці, розташованого на полях загальною площею 87 га, у зв`язку з незабезпеченням боржником засобів для збору та перевезення арештованого майна згідно зобов`язання від 23 липня 2014 року, залучено суб`єкта господарювання -Селянське (фермерське) господарство «Софія» (далі - СФГ «Софія») до проведення та організації виконавчих дій у зв`язку з можливим ризиком втрати зазначеного майна.

16. 24 липня 2014 року між виконавчою службою (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус плюс» (далі -ТОВ «Оптімус плюс») в особі Магедівського виробничо-структурного підрозділу (зерновий склад) укладено договір складського зберігання № МД-0000043, а 25 липня 2014 року між виконавчою службою (замовник) та СФГ «Софія» (виконавець) укладено договір про надання послуг на збір описаного та арештованого майна, відповідно до якого в порядку та на умовах договору, виконавець зобов`язується надати замовнику за плату послуги по виконанню сільськогосподарських робіт відповідно до постанови від 24 липня 2014 року.

17. 26 липня 2014 року о 14 год 40 хв Пологівський ВДВС забезпечив у повному обсязі проведення виконавчих дій щодо збору та перевезення описаного та арештованого майна, а саме зерна озимої пшениці урожаю 2014 року, про що було складено акт державного виконавця в присутності боржника та представника стягувача -ПАТ «Ощадбанк».

18. Факт передачі описаного та арештованого майна, а саме зерна озимої пшениці 5 класу урожаю 2014 року заліковою (фактичною) вагою 82 541 кг на зберігання ТОВ «Оптімус плюс» підтверджується договором складського зберігання

№ МД-0000043, реєстрами № 96/159 від 25 липня 2014 року, № 100/175 від 25 липня 2014 року, № 102/180 від 26 липня 2014 року та складськими квитанціями на зерно № 105 від 25 липня 2014 року, № 109 від 25 липня 2014 року, № 111 від 26 липня 2014 року.

19. Виконавча служба провела дії щодо оцінки описаного та арештованого майна боржника та 08 лютого 2016 року на адресу Запорізької філії ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна з пакетом документів.

20. Згідно з протоколом від 08 червня 2016 року № 173472 арештоване майно (зерно озимої пшениці 5 класу посівів 2014 року у кількості 82 349 кг) було реалізовано на електронних торгах за ціною 211 225,19 грн.

21. Листом від 30 червня 2016 року № 8548 Пологівський ВДВС повідомив Запорізьку філію ДП «СЕТАМ» про те, що 22 та 23 червня 2016 року на рахунок відділу з обліку депозитних сум надійшли кошти у сумі 200 663,93 грн за придбання лота № 147322 згідно з протоколом від 08 червня 2016 року № 173472.

22. Згідно з розпорядженням Пологівського ВДВС від 29 червня 2016 року № 40789942/2 зазначені кошти було розподілено на погашення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та на погашення заборгованості перед стягувачами, а саме: 103 026,53 грн перераховано на користь ТОВ «Оптімус плюс» за надання послуг зі зберігання описаного та арештованого майна боржника; 46 795,54 грн - на користь СФГ «Софія» за надання послуг, пов`язаних зі збором врожаю озимої пшениці; 6 951,00 грн - в рахунок погашення витрат виконавчого провадження, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню ВП № 40936083; 4 389,09 грн - в рахунок погашення виконавчого збору за виконавчими документами, які перебували у складі зведеного виконавчого провадження ВП № 40936083; 18 490,96 грн, 4 948,60 грн, 16 062,21 грн - в рахунок погашення заборгованості на користь Пологівської ОДПІ.

23. 30 червня 2016 року державним виконавцем Пологівського ВДВС складено акт про проведені електронні торги, копію якого було направлено на адресу покупця, ДП «СЕТАМ» та сторін виконавчого провадження.

Рішення судів адміністративної юрисдикції

24. 31 липня 2014 року ТОВ «Аланд груп» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до виконавчої служби з вимогами зобов`язати прийняти рішення про зняття арешту з урожаю озимої пшениці, зібраного ним у 2014 році, зобов`язати прийняти рішення про визнання недійсними актів опису та арешту майна в частині опису й арешту врожаю озимої пшениці, зобов`язати вчинити дії по поверненню пшениці урожаю 2014 року.

25. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі № 808/4948/14 зобов`язано Пологівський ВДВС: прийняти рішення про зняття арешту, накладеного актом опису та арешту майна від 04 липня 2014 року серії ВП № 40936083, а також актом опису та арешту майна від 26 липня 2014 року серії ВП № 40936083, з урожаю озимої пшениці, зібраного ним у 2014 році з полів площею 67 га, 10 га та 10 га, розташованих на території Чапаєвської сільської ради Пологівського району Запорізької області, орендованих ФОП Штанкевичем Г. Я.; прийняти рішення про визнання недійсними актів опису та арешту майна від 04 липня 2014 року серії ВП № 40936083 та від 26 липня 2014 року серії ВП № 40936083 в частині опису арешту урожаю озимої пшениці, зібраного ним у 2014 році з полів площею 67 га, 10 га та 10 га, розташованих на території Чапаєвської сільської ради Пологівського району Запорізької області, орендованих ФОП Штанкевичем Г. Я.; вчинити дію по поверненню ТОВ «Аланд груп» пшениці м`якої 5 класу групи Б заліковою вагою 82 541 кг урожаю 2014 року, зібраного ним у 2014 році з полів площею 67 га, 10 га та 10 га, розташованих на території Чапаєвської сільської ради Пологівського району Запорізької області, орендованих ФОП Штанкевичем Г. Я.

26. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та закрито провадження у справі № 808/4948/14 на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що оскільки в цій справі виник спір про право власності на врожай, зібраний в 2014 році з полів площею 67 га, 10 га, 10 га, розташованих на території Чапаївської сільської ради, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення питання права власності на майно.

Рішення судів цивільної юрисдикції

27. У квітні 2015 року ТОВ «Аланд груп» звернулось до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом до виконавчої служби про визнання права власності на майно (зерно озимої пшениці) та зняття з нього арешту.

28. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року у справі № 324/808/15-ц позовні вимоги ТОВ «Аланд груп» до Штанкевича Г. Я. , Пологівського ВДВС, ПАТ «Ощадбанк», Управління ПФУ в Пологівському районі, Пологівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту задоволено частково. Визнано за ТОВ «Аланд груп» право власності на 1/2 частину врожаю озимої пшениці м`якої 5 класу в кількості 41 270,5 кг, зібраної Пологівським ВДВС у липні 2014 року з полів площею 67 га, 10 га та 10 га, розташованих на території Чапаєвської сільської ради Пологівського району Запорізької області, орендованих ФОП Штанкевичем Г. Я. та переданої на зберігання до Магедівського виробничо-структурного підрозділу ТОВ «Оптімус плюс» згідно з складськими квитанціями на зерно від 25 липня 2014 року № 105 (серія АХ № 537605), від 25 липня 2014 року № 109 (серія АХ № 537609) та від 26 липня 2014 року № 111 (серія АХ № 537611), та знято арешт з 1/2 частини цього врожаю озимої пшениці.

29. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2016 року рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року у справі № 324/808/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

30. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року скасовано рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 20 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2016 року, а провадження у справі

№ 324/808/15-ц закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір у цій справі повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

31. У лютому 2018 року ТОВ «Аланд груп» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом у цій справі.

32. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

33. З урахуванням положень статей 179, 189, 261, 267, 328, 331, 332, 334, 392, 775 ЦК України, статті 144 ГК України, статей 93, 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 43, 44, 60 Закону № 606-ХІV та статей 73, 74, 76, 77-79, 81, 86, 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що обумовлено: 1) недоведеністю набуття позивачем права власності на спірний врожай з підстав відсутності у ТОВ «Аланд груп» статусу користувача земельних ділянок загальною площею 337,4 га та відсутності у ФОП Штанкевича Г. Я. права їх передачі як вкладу за договором про спільну діяльність, 2) недоведеністю оспорювання чи невизнання ФОП Штанкевичем Г. Я. права власності позивача (ФОП Штанкевичем Г. Я. у відзиві на позов повністю визнано позовні вимоги), 3) недоведеністю порушення прав позивача з боку інших відповідачів - ПАТ «Ощадбанк», Управління ПФУ, Пологівської ОДПІ, які є лише стягувачами у зведеному виконавчому провадженні ВП № 40936083, 4) недоведеністю протиправності дій Пологівського ВДВС щодо звернення стягнення на арештоване майно боржника ( Штанкевича Г. Я. ) та скасування актів опису і арешту майна або визнання недійсними постанов про вчинення виконавчих дій. При цьому суд першої інстанції зазначив, що, подаючи позов спочатку до Запорізького окружного адміністративного суду (справа № 808/4948/14) та в подальшому до Пологівського районного суду Запорізької області (справа № 324/808/15-ц), позивач самостійно помилково визначив предмет спору та склад учасників судового процесу, оскільки спір, який виник внаслідок вчинення виконавчою службою примусових дій у виконавчому провадженні, стосувався права власності на майно, наявність прав на яке позивачу необхідно було доводити в судовому порядку шляхом подання позову до суду з урахуванням спору про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, та відповідного суб`єктного складу сторін судового процесу.

34. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року залишено без змін.

35. Постанова мотивована тим, що у розумінні статті 392 ЦК України передумовою для визнання права власності є наявність спірного майна, тобто його фактичне існування, а оскільки зерно озимої пшениці 5 класу посівів 2014 року, на яке позивач просить визнати за ним право власності, на момент подання позову до місцевого господарського суду вже було реалізовано, а грошові кошти від його реалізації були розподілені в межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Пологівського ВДВС, то позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності спірного майна, тобто його фактичне існування на момент подання позовної заяви, що у свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, ТОВ «Аланд груп» в межах цієї справи фактично заявило позов не для визнання, а для набуття права власності на спірний врожай, тому такий позов не може бути задоволено.

36. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Аланд груп» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року залишено без змін.

37. Колегія суддів касаційної інстанції з урахуванням, зокрема, системного аналізу змісту статей 16, 184, 185, 189, 328, 392 ЦК України погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем наявності спірного майна на момент подання позовної заяви, оскільки станом на час подання позову в лютому 2018 року майно (пшениця 5 класу), яке є споживчою річчю і не може зберігатись у первісному вигляді протягом тривалого часу, було реалізоване на торгах у червні 2016 року.

38. Суд касаційної інстанції відхилив припущення скаржника, що суд апеляційної інстанції мав констатувати в мотивувальній частині постанови про набуття позивачем права власності на спірний врожай або ж частково задовольнити позов шляхом визнання права власності позивача на спірне майно за певний період (з моменту його виникнення до моменту продажу). Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вимога позивача щодо можливості його визнання власником спірного врожаю у минулому періоді часу не призводить до поновлення порушеного права позивача, а спрямована передусім на встановлення факту, що має юридичне значення, проте у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

39. Колегія суддів зауважила, що, подавши у 2018 році позов про визнання права власності на майно, яке було реалізоване у 2016 році на прилюдних (електронних) торгах в порядку примусового виконання судового рішення в цивільній справі, результати яких не оскаржені і не визнані в недійсними в судовому порядку, позивач помилково обрав неефективний спосіб судового захисту своїх прав, оскільки згідно з імперативними вимогами частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Звідси суд касаційної інстанції також констатував про несвоєчасну реалізацію позивачем права на судовий захист своїх прав у встановлений законом спосіб оскільки, подаючи позов спочатку до суду адміністративної, а згодом цивільної юрисдикції, ТОВ «Аланд Груп» самостійно помилково визначило предмет спору та склад учасників судового процесу, оскільки спір, який виник внаслідок вчинення виконавчою службою примусових дій у виконавчому провадженні, стосувався права власності на майно, наявність прав на яке позивачу необхідно було доводити в судовому порядку шляхом подання до господарського суду позову про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, та суб`єктного складу сторін судового процесу.

40. 03 червня 2019 року ТОВ «Аланд груп» подало до ЄСПЛ заяву проти держави України зі скаргою на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, тобто обмеження доступу до правосуддя.

41. Рішенням від 28 травня 2026 року у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд Груп» проти України» (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE) ЄСПЛ визнав прийнятною заяву ТОВ «Аланд Груп» щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з обмеженнями у доступі до суду.

42. Відносно заяви № 31516/19, поданої 03 червня 2019 року ТОВ «Аланд Груп», ЄСПЛ встановив такі факти.

43. У липні 2014 року підприємство-заявник оскаржило до адміністративних судів постанову державного виконавця про накладення арешту на врожай пшениці. Воно стверджувало, що було власником цього врожаю на підставі договору, укладеного з приватною особою, та що накладення арешту на врожай для погашення боргу цієї особи було незаконним. На виконання вказівок, викладених в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, у квітні 2015 року підприємство-заявник звернулося зі своїми вимогами до цивільних судів. У лютому 2018 року, виконуючи вказівки, наведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, воно звернулося з відповідними вимогами до господарських судів. Тим часом у червні 2016 року врожай був реалізований державними виконавцями. Остаточною постановою від 27 листопада 2018 року (врученою підприємству-заявнику 14 грудня 2018 року) Верховний Суд залишив без задоволення її вимоги, зазначивши, що: (i) оскільки врожай було продано у червні 2016 року, підприємство-заявник не довело факт існування спірного майна станом на момент подання позову до господарських судів у лютому 2018 року; (ii) підприємство-заявник не оскаржило арешт врожаю в межах господарського провадження до моменту його реалізації; (iii) підприємство-заявник помилково звернулося зі своїми вимогами спочатку до адміністративних, а згодом до цивільних судів.

44. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники скаржилися на обмеження у доступі до суду. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.

45. ЄСПЛ наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Однак це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана

(див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine).

46. Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ не встановив фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику із цього питання ЄСПЛ вважав, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявників на доступ до суду.

47. Отже, виснував, що ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

48. Додаток до цього рішення ЄСПЛ викладено у формі таблиці, відповідно до якої ключовою проблемою, яка обмежила доступ до суду ТОВ «Аланд Груп», зазначено відсутність згоди між різними судами щодо підсудності справи.

49. ЄСПЛ також постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку. Згідно з додатком до цього рішення ТОВ «Аланд Груп» присуджено суму в розмірі 1 500 євро на відшкодування моральної шкоди.

50. 26 червня 2026 року заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 908/236/18, в якій просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нові рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Аланд груп» задовольнити в повному обсязі.

51. Підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами заявник визначив встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

52. Обґрунтовуючи наявність згаданої підстави для перегляду судового рішення, заявник посилається на ухвалене 28 травня 2026 року рішення ЄСПЛ у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд Груп» проти України» (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE), яким встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з обмеженням у доступі до суду.

53. Заявник зазначає, що державою Україною в особі її судової гілки влади підприємству було обмежено доступ до правосуддя усіма трьома можливими судовими юрисдикціями, в яких ТОВ «Аланд груп» пройшло всі інстанції. Тому ТОВ «Аланд груп» завідомо не має можливості самостійно визначити, за якою саме з трьох юрисдикцій подавати цю заяву. У зв`язку з наведеним, ТОВ «Аланд груп» подає таку заяву по всіх трьох судових юрисдикціях (адміністративна, цивільна, господарська) з тим, щоб Велика Палата Верховного Суду, яка розглядатиме цю заяву, мала процесуальну можливість визначити єдино правильну юрисдикцію та в її межах розглянути відповідну справу.

54. Ухвалою від 01 липня 2026 року суддя Великої Палати Верховного Суду відкрив провадження за виключними обставинами у цій справі та призначив заяву до розгляду на 15 липня 2026 року; витребував з Господарського суду Запорізької області матеріали справи, а в Міністерства юстиції України - копію рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою, а від заявника та відповідачів у цій справі - додаткові пояснення з підтверджуючими документами щодо зміни найменування / реорганізації / ліквідації юридичних осіб, які є відповідачами у цій справі та щодо наявності підстав для залучення до участі у справі правонаступників відповідних учасників справи.

55. 06 липня 2026 року з Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи.

56. 07 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов лист Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень) про надання інформації, в якому останній повідомляє, що не є правонаступником Пологівського ВДВС, однак здійснює примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція, зокрема, Пологівського ВДВС.

57. 09 липня 2026 року від ТОВ «Аланд груп» надійшли пояснення щодо правонаступників, зокрема щодо інформації, наданої відділом примусового виконання рішень.

58. 10 липня 2026 року від Міністерства юстиції України надійшла копія рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.

59. 14 липня 2026 року від АТ «Ощадбанк» в особі філії - Запорізьке обласне управління надійшли заперечення на заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами.

60. 15 липня 2026 року в судовому засіданні Велика Палата Верховного Суду вирішила питання щодо процесуального правонаступництва у справі, зокрема замінила Пологівський ВДВС на Пологівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Пологівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на Головне управління ДПС у Запорізькій області, а також оголосила перерву в розгляді справи до 07 жовтня 2026 року.

61. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 жовтня 2026 року повідомила учасників справи, що судове засідання з розгляду заяви відбудеться 14 жовтня 2026 року, а ухвалою від 20 жовтня 2026 року повідомила учасників справи, що судове засідання з розгляду заяви відбудеться 28 жовтня 2026 року.

62. Представник АТ «Ощадбанк» подав заперечення, в яких не погоджується із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами та просить відмовити у її задоволенні.

63. На думку АТ «Ощадбанк», незважаючи на те, що ЄСПЛ виснував, що «право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції, однак це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана», Верховний Суд ухвалив правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, виконавши при цьому основне завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення судом спору.

64. Представник відповідача зазначає, що, приймаючи рішення у справі, Верховний Суд виснував, що основною підставою для відмови у позові є те, що позивач обрав неефективний спосіб судового захисту своїх прав, а вимога щодо встановлення певних фактів, зокрема щодо наявності в особи права власності на майно, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Водночас господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

65. АТ «Ощадбанк» наголошує на тому, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

66. Водночас зазначає, що, враховуючи реалізацію у 2016 році врожаю пшениці, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання права власності на вже реалізоване майно та зняття з нього арешту, навіть при задоволенні позову, у подальшому не відновить порушених прав позивача та не спричинить скасування результатів аукціону (набуття у власність спірного майна добросовісним набувачем).

67. З урахуванням змісту доводів заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а також змісту рішення ЄСПЛ від 28 травня 2026 року у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд груп» проти України» (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE), перед Великою Палатою Верховного Суду постали питання щодо:

1) наявності підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами;

2) предметної юрисдикції розгляду цього спору.

68. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, оцінила доводи заявника, дослідила матеріали заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та матеріали справи, а також зміст рішення ЄСПЛ і дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви виходячи з таких міркувань.

Щодо підстав перегляду судового рішення за виключними обставинами

69. Частина друга статті 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

70. Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

71. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

72. Стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищає суд (частина перша); кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (частина п`ята).

73. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

74. За статтею 46 Конвенції держави-учасниці зобов`язані виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

75. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

76. Згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

77. Отже, ЄСПЛ є міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

78. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

79. При зверненні із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 908/236/18 позивач посилався на рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного 28 травня 2026 року у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд груп» проти України» (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE), як на підставу перегляду судового рішення, ухваленого судом України при розгляді зазначеної справи, і розгляд такої заяви належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 321 ГПК України.

Щодо порядку виконання рішення ЄСПЛ та підстав повторного розгляду справи

80. Реалізація гарантій України кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, прав і свобод, визначених у розділі І Конвенції, відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року

№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в частині четвертій статті 11 ГПК України.

81. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, параграф 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення.

82. Більше того, перебуваючи під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач є вільною у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов`язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.

83. В Україні порядок виконання рішень ЄСПЛ унормовано Законом № 3477-IV, згідно з абзацом дев`ятим статті 1 якого, зокрема, виконанням рішення є: виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; вжиття заходів загального характеру.

84. За правилами частини другої статті 10 Закону № 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

85. У свою чергу, частина третя статті 10 Закону № 3477-IV передбачає, що відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

86. Отже, перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним з механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

87. Звертаючись із заявою про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

88. Усунення наслідків шляхом перегляду судових рішень національних судів забезпечується, наскільки це можливо, відновленням попереднього правового становища, яке особа (заявник) мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

89. Водночас Комітет міністрів Ради Європи у своїй Рекомендації від 19 січня 2000 року

№ R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» зауважив, що у виняткових випадках повторний розгляд справи або поновлення провадження є найбільш ефективним, якщо не єдиним засобом досягнення restitutio in integrum, та наголосив, що компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення зазначеного принципу.

90. Отже, встановлення ЄСПЛ порушення Конвенції саме по собі не є автоматичною і безумовною підставою для перегляду судових рішень національних судів. Для обрання відповідного механізму відновлення порушеного права необхідно дослідити зміст допущеного порушення, його чинники і наявні в національній правовій системі засоби та їх ефективність.

91. З урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що справа підлягає повторному розгляду у зв`язку з установленням міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом лише за наявності таких умов:

1) судові рішення національних судів України є такими, якими закінчено розгляд справи або які унеможливлювали судовий розгляд;

2) ці рішення національних судів України набрали законної сили;

3) наявність рішення міжнародної установи, юрисдикція якої визнана Україною (такими є рішення ЄСПЛ);

4) у такому рішенні міжнародної установи (рішенні ЄСПЛ) констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;

5) у такому рішенні міжнародної установи (рішенні ЄСПЛ) зазначено про порушення національними судами при розгляді справи гарантованих Конвенцією прав заявника, тобто порушення норм права до ухвалення чи при ухваленні рішення, яким було вирішено спір по суті чи закрито провадження у справі, залишено заяву без розгляду або відмовлено у відкритті провадження, а саме у суді першої, апеляційної та за наявності касаційної інстанцій, чи при здійсненні контролю за виконанням судових рішень;

6) у такому рішенні міжнародної установи (рішенні ЄСПЛ) має бути зазначено чи з його змісту можна зробити висновок про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру для відновлення попереднього юридичного стану заявника;

7) таке відновлення попереднього юридичного стану заявника можливе шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

92. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 та 28 березня 2018 року у справах № 2-3435/11 (провадження № 14-12звц18) та № 2-428/11 (провадження № 14-46звц18), від 17 квітня 2018 року у справі № 235/2573/13-ц (провадження № 14-3звц18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 25 лютого 2020 року у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).

93. У рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, із самого рішення ЄСПЛ також можна зробити висновок про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції настільки, наскільки це можливо, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.

94. Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, у тому числі відновлення провадження у справі, можливий, якщо у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення Україною зобов`язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, у якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.

Щодо суті заяви

95. Остаточною постановою у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволені позову, поданого до суду господарської юрисдикції у 2018 році, про визнання права власності на майно (пшеницю), яке було продане в межах виконавчого провадження у 2016 році. Суд касаційної інстанції з урахуванням актуальної судової практики виходив з того, що: оскільки врожай було продано у червні 2016 року, підприємство-заявник не довело факт існування спірного майна станом на момент подання позову до господарських судів у лютому 2018 року; підприємство-заявник не оскаржило арешт врожаю в межах господарського провадження до моменту його реалізації; (iii) підприємство-заявник помилково звернулося зі своїми вимогами спочатку до адміністративних, а згодом до цивільних судів.

96. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ТОВ «Аланд груп» 03 червня 2019 року звернулось до ЄСПЛ із заявою № 31516/19, у якій скаржилося на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

97. Як випливає зі змісту та суті рішення ЄСПЛ від 28 травня 2026 року у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд груп» проти України» (CASE OF FOMICHOV AND ALAND GROUP, TOV v. UKRAINE), порушення конвенційних приписів полягало в обмеженні права заявника на доступ до суду по причині відсутності згоди між різними судами щодо підсудності справи.

98. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

99. Зі змісту рішення ЄСПЛ та матеріалів справи вбачається, що позивач у цій справі, дотримуючись процесуальних вказівок, викладених у рішеннях судів адміністративної, а потім цивільної юрисдикції, послідовно звертався з відповідним позовом до судів різних юрисдикцій.

Щодо дотримання правил предметної юрисдикції під час розгляду цієї справи

100. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду справи судом, встановленим законом, стосується також дотримання правил предметної юрисдикції.

101. Як убачається з матеріалів справи та установлено судами, позивач у цій справі звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно, яке було реалізовано в межах виконавчого провадження стягувачами та боржником в якому є юридичні особи.

102. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на усталену практику застосування судами положень статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (аналогічна норма містилась в статті 60 Закону № 606-ХІV), відповідно до якої спори, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні з приводу визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, мають приватноправову природи та підлягають розгляду за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц, 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16).

103. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у разі, коли учасниками справи є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту майна з урахуванням характеру спору позов про зняття арешту з нерухомого майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16 (К/9901/9234/18)].

104. У цій справі остаточне рішення у спорі щодо права власності на спірний урожай було ухвалено судами господарської юрисдикції, тобто заявник отримав доступ до суду тієї юрисдикції, яка відповідно до характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу учасників була компетентною розглянути заявлені ним вимоги.

Щодо способу поновлення порушеного права

105. Установлюючи порушення права заявника на доступ до суду, ЄСПЛ врахував насамперед відсутність згоди між різними судами щодо підсудності розгляду справи, що фактично, з урахуванням тривалості розгляду судами різних юрисдикцій, вплинуло на результат остаточного рішення у цій справі, позаяк на час звернення позивачем до суду господарської юрисдикції спірний врожай вже був реалізований, що з поміж іншого стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

106. Водночас обставина реалізації спірного врожаю на момент звернення до суду господарської юрисдикції з позовом про визнання права власності на нього має оцінюватися з урахуванням установленого ЄСПЛ конвенційного порушення права заявника на доступ до суду.

107. Натомість судові рішення у цій господарській справі поклали несприятливі наслідки такої юрисдикційної невизначеності саме на заявника, визнавши несвоєчасним його звернення до господарського суду.

108. Такий підхід, ураховуючи висновки ЄСПЛ, не може вважатися сумісним із гарантіями статті 6 Конвенції.

109. Рекомендація № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи виходить з необхідності забезпечення на національному рівні належних можливостей для повторного розгляду справи або поновлення провадження, коли це є необхідним для усунення наслідків встановленого порушення. Особливого значення така можливість набуває у випадках, коли порушення було наслідком серйозних процесуальних недоліків, які поставили під сумнів результат національного провадження.

110. Наведені вище обставини в розумінні частини другої статті 10 Закону № 3477-IV та пункту II Рекомендації № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи є передумовою для повторного розгляду цієї справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції.

Щодо можливості ухвалення рішення по суті заяви без направлення справи на новий розгляд

111. Велика Палата Верховного Суду враховує, що перегляд за виключними обставинами здійснюється за правилами касаційного провадження (частина друга статті 325 ГПК України). Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права в межах доводів касаційної скарги (заяви), не маючи права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій чи відхилені ними, оцінювати достовірність доказів або їх перевагу.

112. Усебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

113. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також взаємного зв`язку доказів у сукупності.

114. Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів з`ясування фактів, тоді як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

115. З огляду на характер порушення, констатованого ЄСПЛ, а також необхідність визначення належного способу захисту, надання оцінки зміні фактичних обставин цієї справи з моменту прийняття судових рішень в ній та належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями продовжувати розгляд цієї справи самостійно та ухвалити рішення по суті спору.

116. З огляду на те, що встановлене ЄСПЛ порушення стосується саме процесуальних умов, за яких заявникові не було забезпечено належного доступу до суду, Велика Палата Верховного Суду не може самостійно вирішити по суті питання, які не були належним чином розглянуті внаслідок такого порушення. Ухвалення нового рішення без проведення повного судового розгляду фактично означало б заміну одного обмеження доступу до суду іншим, оскільки заявник був би позбавлений можливості отримати повноцінний розгляд своїх доводів та заперечень у належній процесуальній формі.

117. Відтак, з огляду на характер установленого ЄСПЛ порушення, необхідним заходом є скасування судових рішень у справі № 908/236/18 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

118. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (абзац п`ятий частини третьої статті 325 ГПК України).

119. З огляду на характер установлених ЄСПЛ порушень та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, чи про перевагу одних доказів над іншими, - права ТОВ «Аланд груп» підлягають поновленню шляхом забезпечення повторного розгляду справи саме судом першої інстанції, а тому підлягають скасуванню рішення Господарського суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 908/236/18 з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 300, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду,