ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/13822/24 (910/9588/25)

1.1. 27.11.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою ОСОБА_3 провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна тощо.

19.03.2025 Господарський суд міста Києва постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Комлика І. С.

1.2. 01.08.2025 Боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І. С. (далі - Позивач) подав позов про визнання недійсним договору поруки (далі - Договір поруки), укладеного 26.11.2019 Боржником та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. 26.11.2019 за № 3280.

1.3. Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного Договору поруки, за яким Боржник поручився за виконання зобов`язань фізичної особи ОСОБА_2 (далі - Третя особа) перед Відповідачем за укладеним між ним та Третьою особою 26.11.2019 договором позики, зобов`язання за яким Третя особа не виконала, у зв`язку з чим судовим рішенням з Боржника стягнуто заборгованість та відкрито відповідне виконавче провадження, з огляду на:

- відсутність економічної мети, так як за весь період дії і договору позики, і оспорюваного Договору поруки неодноразово шляхом внесення змін збільшувалась сума позики та продовжувався термін виконання зобов`язань, однак позичальник (Третя особа) жодного разу не повертав суму позики навість частково;

- стягнення судовим рішенням боргу за позикою не солідарно, а лише з Боржника як з поручителя, однак не з позичальника (Третьої особи);

- зменшення частки у статутному капіталі засновника Боржника (як поручителя) з 10 млн грн до 2 757 287 грн 00 коп., що майже тотожна суми заборгованості за позикою;

- відсутність у Боржника фінансової спроможності прийняти та виконувати збільшені зобов`язання за оспорюваним Договором (поруки) через від`ємне значення прибутку Боржника у 2020 році;

- відсутність у Боржника можливості реально виконати зобов`язання за Третю особу за умовами Договору поруки через значні зобов`язання Боржника перед іншими контрагентами з 2009 року, які Боржник не виконував, продовжуючи термін їх виконання.

2.1. 21.01.2026 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити та визнати недійсним оспорюваний Договір поруки.

2.2. Судове рішення мотивоване підтвердженням визначених Позивачем підстав для визнання Договору поруки недійсним з огляду на взяті Боржником як поручителем на себе зобов`язань з метою настання обставин, внаслідок яких виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що завдало збитків іншим кредиторам. При цьому суд зауважив, що у спірних правовідносинах не було спливу позовної давності.

3.1. 25.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив про скасування за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

3.2. Судове рішення мотивоване недоведенням Позивачем ознак фраудаторності оспорюваного Договору, оскільки:

- пред`явлення позову до Боржника як до поручителя щодо стягнення заборгованості за позикою є правом позикодавця;

- Позивач не довів, яким чином зміна розміру статутного капіталу товариства Боржника через два роки після вчинення оспорюваного правочину впливає на його чинність;

- у Боржника у 2019 році був зареєстрований прибуток більше 5 млн. грн;

- суд першої інстанції, процитувавши аргументи Позивача щодо існування рішень та вказавши розмір стягнення за ними, між тим не надав оцінки змісту таким рішенням на предмет моменту виникнення у Боржника заборгованості перед кредиторами за кожним рішенням, за кожним з яких у Боржника на момент вчинення оспорюваного Договору (поруки) відповідне зобов`язання ще не виникло;

- за доказами у справі у Боржника на момент укладення оспорюваного Договору в наявності були нерухоме майно, транспортні засоби, техніка та корпоративні права.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 26.11.2019 Відповідач (Позикодавець) та Третя особа (Позичальник) уклали договір позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. за № 3279 (далі - Договір позики, Основний договір).

Відповідно до положень пункту 1 Договору позики: "Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у сумі 1 208 213 (один мільйон двісті вісім тисяч двісті тринадцять) грн 00 коп., що на день укладання цього договору за курсом Національного банку України еквівалентно 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму грошових коштів, що на день розрахунку буде еквівалентна за курсом Національного банку України 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, на умовах визначених цим договором."

Пунктом 3 Договору позики визначено, що "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого лютого дві тисячі двадцятого року.".

4.2. Надалі Відповідач та Третя особа вносили в Договір позики зміни шляхом викладання пунктів 1 та 3 в нових редакціях, а саме:

- 20.02.2020 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. І. Вепрейчук за № 259, відповідно до пункту 1 якого, пункт 3 Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого травня дві тисячі двадцятого року.";

- 26.05.2020 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 635, відповідно до пункту 1 якого, пункт 3 Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого серпня дві тисячі двадцятого року.";

- 26.08.2020 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 1503, відповідно до пункту 1 якого, пункт З Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого листопада дві тисячі двадцятого року.";

- 26.11.2020 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 1968, відповідно до пункту 1 якого, пункт 3 Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого лютого дві тисячі двадцять першого року.";

- 26.01.2021 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 96, відповідно до пункту 1 якого, пункт 1 Договору позики викладено в редакції "Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у сумі 2 112 360 (два мільйони сто дванадцять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп., що на день укладання цього договору за курсом Національного банку України еквівалентно 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму грошових коштів, що на день розрахунку буде еквівалентна за курсом Національного банку України 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США, на умовах визначених цим договором." та пункт 3 Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого липня дві тисячі двадцять першого року.";

- 31.08.2021 між Позикодавцем та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Договору позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 1648, відповідно до пункту 1 якого, пункт 1 Договору позики викладено в редакції "Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у сумі 2 686 010 (два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч десять) грн 00 коп., що на день укладання цього договору за курсом Національного банку України еквівалентно 100000 (сто тисяч) доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму грошових коштів, що на день розрахунку буде еквівалентна за курсом Національного банку України 100000 (сто тисяч) доларів США, на умовах визначених цим договором." та пункт 3 Договору позики викладено в редакції "Повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого лютого дві тисячі двадцять другого року."

4.3. 26.11.2019 Відповідач (Позикодавець) та Боржник (Поручитель) уклали Договір поруки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 3280 (далі - Договір поруки).

Пунктом 1 Договору поруки визначено, що в Договорі поруки термін Основний договір вживається в наступному значенні: "Договір позики, укладений між Позикодавцем та Боржником 26 листопада 2019 року та посвідчений О. І. Вепрейчук, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3279, з усіма змінами та доповненнями до нього, (лімітна сума, відповідно до як буде сформована загальна сума основних зобов`язань Боржника за вищевказаним договором становить 1 208 213 грн 00 коп., термін виконання - 26.02.2020)".

У пункті 2.1 Договору поруки сторони погодили, що відповідно до умов цього договору, Поручитель поручається за виконання Позичальником зобов`язань перед Позикодавцем за Договором позики в повному обсязі. У разі порушення Позичальником зобов`язань за Договором, Поручитель нестиме солідарну відповідальність з Позичальником за таке порушення в межах всього належного йому (Поручителю) майна.

4.4. Відповідач та Боржник вносили в Договір поруки зміни шляхом викладання пункту 1 в нових редакціях, а саме:

- 20.02.2020 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. І. Вепрейчук за № 260, відповідно до пункту 1 якого термін виконання Основного договору - 26.05.2020;

- 26.05.2020 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. І. Вепрейчук за № 636, відповідно до пункту 1 якого термін виконання Основного договору - 26.08.2020;

- 26.08.2020 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. І. Вепрейчук за № 1504, відповідно до пункту 1 якого термін виконання Основного договору - 26.11.2020;

- 26.11.2020 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О. І. Вепрейчук за № 1969, відповідно до пункту 1 якого термін виконання Основного договору - 26.02.2021;

- 26.01.2021 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О .І. Вепрейчук за № 97, відповідно до пункту 1 якого поняття Основного договору в пункт 1 Договору поруки викладено в наступній редакції: "Договір позики, укладений між Позикодавцем та Боржником 26 листопада 2019 року та посвідчений О.І. Вепрейчук, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3279, з усіма змінами та доповненнями до нього, (лімітна сума, відповідно до якої буде сформована загальна сума основних зобов`язань Боржника за вищевказаним договором становить 2 112 360 грн 00 коп., термін виконання - 26.07.2021)";

- 31.08.2021 між Позикодавцем та Поручителем укладено Договір про внесення змін до Договору поруки, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук за № 1649, відповідно до пункту 1 якого поняття Основного договору в пункт 1 Договору поруки викладено в наступній редакції: "Договір позики, укладений між Позикодавцем та Боржником 26 листопада 2019 року та посвідчений О.І. Вепрейчук, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3279, з усіма змінами та доповненнями до нього, (лімітна сума, відповідно до якої буде сформована загальна сума основних зобов`язань Боржника за вищевказаним договором становить 2 686 010 грн 00 коп., термін виконання - 26.02.2022)".

4.5. У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань з повернення позики Відповідач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з Боржника як поручителя.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц вказаний позов було задоволено та стягнуто з Боржника на користь Відповідача 3 839 703 грн 00 коп. заборгованості за Договором позики, 1 083 532 грн 63 коп. пені, 12 405 грн 00 коп. судового збору.

4.6. 12.09.2023 приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі виконавчого листа № 757/25208/22 від 06.09.2023.

4.7. Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання його кредитором у цій справі про банкрутство Боржника.

4.8. Ліквідатор Боржника вказав, що із заяви Відповідача про визнання грошових вимог до Боржника ліквідатору стало відомо про укладення Договору позики та Договору поруки, що зумовило звернення із цим позовом про визнання недійсним Договору поруки через наявність у цього Договору ознак фраудаторного правочину, оскільки він вчинений на шкоду Позикодавцю, приховуючи справжній намір учасників правочину та не маючи очевидної економічної мети.

4.9. Позивач вказав, що 13.12.2021, за декілька місяців до настання моменту виконання зобов`язань за Договором позики, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, змінилась частка в статутному капіталі засновника поручителя (Боржника) з 10 000 000 грн на 2 757 287 грн, що майже тотожна сумі позики за Договором поруки.

4.10. Згідно з наданими Позивачем відомостями на сайті Опендатабот, які були додані до відповіді на відзив на позовну заяву, фінансові показники за 2020 рік, дохід 11 369 300 грн, чистий прибуток -11 360 800 грн, активи 38 664 900 грн, зобов`язання 97 011 300 грн. Також у вказаних відомостях зазначено, - 07.10.2021 доданий бенефіціарний власник, ОСОБА_4 ; 13.12.2021 Змінилась частка в статутному капіталі засновника 10 000 000 грн - 2 757 287 грн; 23.02.2024 Змінився керівник ОСОБА_5 на ОСОБА_4 .

4.11. Позивач у позовній заяві також зазначив про відсутність фінансової спроможності поручителя (Боржника) на прийняття фінансового зобов`язання у сумі 2 686 010 грн 00 коп., можливості його виконання як на дату укладання Договору поруки, так і у майбутньому.

При цьому Позивач послався на ненадання документів керівником поручителя (Боржника) ОСОБА_4 на відповідь Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 25.11.2024 про те, що фінансова звітність Поручителя (Боржника) за 2021-2023 роки відсутня, рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 320/27207/23, згідно з яким стягнуто з розрахункових рахунків Боржника податковий борг у сумі 57 902 грн 26 коп., а також Позивач вказав, що за даними OpenDataBot щодо фінансових показників Поручителя (Боржника) за 2020 рік чистий прибуток Поручителя був -11 360 800 грн 00 коп.

4.12. На підтвердження аргументів у позові Позивач долучив до позовної заяви такі докази: копію листа Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 25.12.2024 № 97609/6/26-15-12-01-07 (щодо надання інформації); копію листа арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича № 02-71/4413 від 02.04.2025 (про припинення повноважень керівника банкрута); копію Договору позики та договорів про внесення змін до нього; копію Договору поруки та договорів про внесення змін до нього; копію договору позики від 12.11.2009 між Велпорт Інтернаціональ Лімітед та Боржником та додаткових угод до нього; копію Акту звірки між Geocraft limited та Боржником від 31.08.2024; копію Договору № 1 відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2024 між ОСОБА_3 та Geocraft limited; копія претензії ОСОБА_3 до Боржника від 05.11.2024; копія Акту звірки між ОСОБА_3 та Боржником від 05.11.2024; копія листа директора Боржника від 07.11.2024 № 4 про визнання заборгованості за договором позики від 12.11.2009; скріншот з Єдиного реєстру боржників щодо Боржника; скріншот з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо Боржника.

4.13. Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі Відповідач послався на те, що Договір поруки укладений майже за п`ять років до дати, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство позивача; позичальник (Третя особа) не виконав свої зобов`язання за договором позики і не повернув заборгованість в сумі 3 839 703 грн 00 коп., у зв`язку із чим Відповідач 19.09.2022 звернувся до Печерського районного суду м. Києва про стягнення з Боржника як поручителя заборгованості за договором позики, і рішенням суду від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц позов було задоволено; Договором поруки не регулюються взаємовідносини між поручителем і боржником, а Відповідач, як кредитор, має право вимагати виконання зобов`язань як від боржника, так і від поручителя; на дату укладення Договору поруки Позивач був фінансово спроможним та володів об`єктами нежитлової нерухомості, транспортними засобами та корпоративними правами, тому є помилковими твердження позивача про відсутність фінансової спроможності на дату укладання договору.

4.14. На підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов Відповідач надав суду докази: фотокопію заочного рішення Печерський районний суд міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц, ухвалу від 12.07.2023; фотокопію Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (щодо належного Боржнику нерухомого майна); фотокопію фінансової звітності мікропідприємства Боржника за 2019 рік; фотокопію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Боржника; фотокопію листа ГУ ДПС у м. Києві щодо надання звіту Боржником; фотокопію відповіді № 31/26/8041/16-4116-2024 від 25.12.2024 (4895) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС щодо належних Боржнику транспортних засобів; фотокопію відповіді № 08.0/13901 від 19.12.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві щодо належної Боржнику техніки.

4.15. У відповіді на відзив Позивач заперечив проти доводів Відповідача, а також надав суду пояснення Третьої особи від 10.12.2022 та роздруківку OpenData щодо Боржника

Зазначені пояснення Третьої особи надавались ним Печерському районному суду міста Києва при розгляді ним справи № 757/25208/22-ц щодо стягнення заборгованості за Договором позики і у вказаних поясненнях зазначено, що отримані від Відповідача кошти передавались для ведення оптової торгівлі зерном Боржника в особі директора ОСОБА_5 , саме тому Боржник і виступив поручителем у такому договорі позики.

4.16. Провадження у справі про банкрутство Боржника перебуває на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025.

4.17. Згідно з відомостями Фінансової звітності мікропідприємства (Додаток 2 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність"), за 2019 рік, у Боржника наявний прибуток у сумі 5 683 400 грн 00 коп.

4.18. Позивач в обґрунтування позову зазначав, що не вбачається існування ознак можливості реального виконання зобов`язання і у зв`язку з наявністю значних грошових зобов`язань Поручителя (Боржника) перед іншими контрагентами на момент укладання оспорюваного Договору поруки.

В обґрунтування таких аргументів Позивач послався на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі 910/13822/24 визнано вимоги кредитора фізичної особи ОСОБА_3 до Поручителя (Боржника) на загальну суму 106 818 698 грн 82 коп.

Такі вимоги виникли на підставі Договору позики від 12.11.2009, укладеного 12.11.2009 між "Велпорт Інтераціональ Лімітед" (у подальшому 21.11.2012 замінено на компанію "Геокрафт Лімітед") та боржником, на виконання якого Компанія надала Боржнику позику в повному обсязі, 1 300 000,00 доларів США.

Строк повернення позики неодноразово продовжувався і Додатковою угодою № 5 від 01.04.2016 термін виконання зобов`язання змінено на 09.11.2021.

30.09.2024 "Геокрафт Лімітед" уклало з ОСОБА_3 . Договір № 1 відступлення права вимоги (цесії), за яким відступила останній право вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі Договору від 12.11.2009 та всіх додаткових угод до цього Договору.

4.19. Позивач також вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/13822/24 визнано вимоги кредитора ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 17 476 грн 60 коп., які виникли як плата у зв`язку зі скидом стічних вод Поручителем (Боржником) без умов на скид стічних вод у період з 01.01.2021 до 31.10.2023 і які не були на письмову вимогу кредитора сплачені в досудовому порядку, що також свідчить про фінансову неспроможність Поручителя у зазначений період.

Вказана письмова вимога була направлена наприкінці 2023 року.

Позивач також вказував, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить інформацію про зобов`язання Поручителя (Боржника) за рішеннями Господарського суду міста Києва у справах: №910/12536/20 від 11.11.2020, № 910/6155/20 від 07.08.2020, № 910/20100/21 від 30.05.2022, № 910/3992/21 від 19.07.2021, № 910/3140/21 від 27.04.2021, № 910/20134/20 від 01.03.2021, № 910/19589/20 від 17.02.2021, за якими відповідачем був Боржник, і з нього стягнута заборгованість.

Позивач також вказував, що за відомостями з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження за Поручителем (Боржником) є відкриті виконавчі провадження ВП 70915108 та ВП 69383342, стягувачем за яким є ТОВ "Легалліс Україна" у межах виконання рішень судів у справах № 910/20100/21 та № 910/3992/21, якими з Поручителя (Боржника) стягнуто більше 1 мільйона гривень у зв`язку з невиконанням зобов`язань, що виникли на підставі договору позики за 2019 рік.

4.20. Матеріалами справи підтверджується наявність у Боржника на час укладання оспорюваного Договору поруки нерухомого майна (двох нежитлових приміщень у місті Києві), транспортних засобів (п`яти автомобілів), техніки (навантажувача, комбайна, тракторів), а також корпоративних прав у ДП "Лугове" (частка 1 500 000 грн 00 коп., що складає 100% від статутного капіталу).

5.1. 25.06.2026 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 залишити в силі.

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми статей 13, 558 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахувавши висновки Верховного Суду, що викладені:

- у постановах від 02.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 04.10.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18162/21) щодо правил участі сторін договірних відносин щодо поруки за зобов`язаннями третіх осіб, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності та тих реальних мотивів, з яких сторони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності;

- у постановах від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)) щодо певної правової та фактичної мети правочину, яка не має бути неправомірною та недобросовісною;

- у постановах від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18 щодо необхідності доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, з поданням належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує;

- у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17 щодо стандарту переваги більш вагомих доказів.

Скаржник також просив врахувати, що заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц за участі Третьої особи, за яким з Боржника як з поручителя за оспорюваним договором стягнуто заборгованість з позики на користь Відповідача, скасоване, а справу призначено до розгляду у позовному загальному провадженні.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Аргументи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує обґрунтування, викладені в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, зводяться до:

- відсутності обґрунтування визначеної законом підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі;

- спростування аргументів про перекладення тягаря доказування на ліквідатора Боржника;

- законності Договору та господарської причини його укладення;

- безпідставного ототожнення скаржником оспорюваного Договору з пізніше укладеними договорами про внесення змін до оспорюваного Договору;

- відсутності заподіяння шкоди кредиторам на день укладення Договору;

- переоцінки доказів в частині посилання на активи Боржника;

- неможливості спростування законності оскаржуваної постанови з підстав скасування заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц;

- відсутності зв`язку між скаргами Відповідача на дії суддів та інших осіб та предметом касаційного оскарження;

- належного мотивування оскаржуваної постанови.

Щодо спору про недійсність правочину боржника

8.1. Предметом спору став вчинений Боржником з Відповідачем 26.11.2019 (за п`ять років до відкриття провадження у цій справі про банкрутство) правочин за Договором поруки, за яким Боржник поручився перед Відповідачем відповідати у повному обсязі за повне та своєчасне виконання Третьою особою зобов`язань згідно з договором позики від 26.11.2019 (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 4.1- 4.4).

У зв`язку з цим Суд звертається до правил розгляду та вирішення у межах справи про банкрутство спорів про недійсність правочинів, вчинених боржником.

8.2. Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні особливості, що відмінні від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямований на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

8.3. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, укладення боржником договору поза межами відповідного "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутства), визначеного, відповідно, статтею 20 Закону про банкрутство або статтею 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.

8.4. Загальне правило статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.5. При цьому, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

8.6. Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто, правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном (активами) з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна (активів) цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

8.7. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.

Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

8.8. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, а тому їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на користь третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісної поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

8.9. Враховуючи, що Позивач стверджує про відповідне зловживання правом Боржника при вчиненні ним оспорюваного правочину поруки, Суд звертається до положень параграфа 3 глави 49 розділу І книги п`ятої ЦК України, якими врегульовано правовідносини поруки. Так, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

8.10. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18162/21) (на висновки в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, пункт 6.1) і у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/20146/20 (910/9531/22) також викладав правові висновки щодо застосування норм права при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів поруки з підстав їх фраудаторності.

Так, Верховний Суд зауважив, що добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі як активної, так і пасивної поведінки всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бути спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу / обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.

8.11. Верховний Суд у постанові від 25.10.2023 у справі № 910/20146/20 (910/9531/22) також зазначив, що в силу закону майно юридичної особи фактично є способом забезпечення майбутніх зобов`язань боржника перед третіми особами-кредиторами. За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб`єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб`єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб`єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не змінює фраудаторної природи такого правочину.

Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

8.12. Водночас, загальне правило щодо солідарного обов`язку боржників (якими є боржник і поручитель у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, частина перша статті 554 ЦК України), яке випливає з приписів статей 543, 544 ЦК України, передбачає, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Аналогічні положення передбачені частинами другою, третьою статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання; до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Тобто, у разі виконання боржником солідарного обов`язку, у нього виникає відповідне право вимоги (зворотна вимога/регрес) до іншого солідарного боржника (решти солідарних боржників), а у відповідного боржника (боржників), у цій справі у Боржника (ТОВ "Агроінвест консалтинг"), - кореспондуючого цьому праву обов`язку Третьої особи на відповідну суму вже перед Боржником, який виконав солідарний обов`язок.

При цьому відповідне право вимоги Боржника до Третьої особи кваліфікується, у розумінні частини першої статті 62 КУзПБ, як майнове право у складі майнових активів Боржника, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси Боржника та продажу для задоволення вимог кредиторів (норми статей 63, 64 КУзПБ).

8.13. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо фактичного направлення запозичених Третьою особою у Відповідача коштів на використання у господарській діяльності Боржника, тобто в його інтересах (відомості про що з посиланням на надані Третьою особою пояснення надав саме Позивач, пункт 4.15), щодо обсягу та переліку наявних у Боржника активів (майна) та розміру його прибутку станом саме на момент вчинення оспорюваного правочину за Договором поруки (пункти 4.14, 4.17, 4.20), незазначення Позивачем відомостей щодо перевищення загального розміру зобов`язань Боржника станом на момент вчинення такого правочину (пункти 4.18, 4.19) над сукупною вартістю наявних у Боржника активів, а також враховуючи неоспорення Позивачем укладених додаткових угод до оспорюваного договору, Суд погоджується з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові про недоведення Позивачем тих обставин (пункт 1.3), зазначених ним на підтвердження ознак фраудаторності оспорюваного Договору поруки.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Відповідача у відзиві на касаційну скаргу (пункт 7.1) та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1), окремі з яких зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки наданих у справі доказів та встановлених судами, зокрема і апеляційним судом, на підставі цих доказів обставин, що не відповідає визначеним статтею 300 ГПК України межам повноважень суду касаційної інстанції під час розгляду ним справи; а також згідно з якими скаржник між тим не спростував встановлені апеляційним судом обставини щодо майнового стану Боржника на момент вчинення ним з Відповідачем оспорюваної угоди з поруки Боржником за виконання Третьою особою зобов`язань за Договором позики.

8.14. У зв`язку з викладеним Суд погоджується з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові про недоведення Позивачем заявлених ним матеріально-правових підстав для визнання оспорюваного Договору поруки недійсним та про скасування у зв`язку з цим протилежного рішення місцевого суду, висновки в якому не узгоджуються з встановленим апеляційним судом на підставі наданих у справі доказів обставинами.

8.15. Тож, з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження через відсутність зазначених скаржником порушень при постановленні апеляційним судом оскаржуваної постанови, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.16. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд