ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/573/25

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальний транспортний сервіс" (далі - ТОВ "ІТС", позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (далі - ДП "ЛІАЦ", відповідач, скаржник) про стягнення 5 259 055,54 грн, з яких: 4 699 999,60 грн заборгованості за договором; 259 999,98 грн забезпечення виконання договору; 1 810,66 грн 0,1 % річних нарахованих на суму боргу; 278 331,83 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу; 3 516,39 грн 3 % річних та 15 397,08 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму забезпечення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем своїх зобов`язань за договором поставки від 13.06.2024 № 13/06-1, укладеним між сторонами щодо своєчасної оплати поставленого програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження, а саме: безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа "Комп`ютерна програма "Metrix" з підтримкою 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів та послуг із його впровадження. Також позивач вказував на те, що 13.06.2024 між сторонами спору укладений договір забезпечення виконання договором поставки від 13.06.2024 № 13/06-1 на суму 259 999,98 грн.

1.3. Позивач зазначав, що належним чином виконав свої договірні зобов`язання, проте відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару та послуг у повному обсязі не виконав та залишок коштів за договором у сумі 4 699 999,60 грн не сплатив, а також не повернув позивачу забезпечення виконання договору у розмірі 259 999,98 грн, чим допустив прострочення грошових зобов`язань за цими договорами за загальний період з 16.07.2024 до 27.12.2024.

1.4. Зважаючи на те, що вимоги позивача відповідач не виконав, ТОВ "ІТС" також просить стягнути з відповідача проценти (0,1 % річних), визначених у пункті 9.2 договору, нарахованих на суму невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 1 810,66 грн; 278 331,83 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу; 3 516,39 грн 3 % річних та 15 397,08 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму забезпечення на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 (суддя Блажівська О. Є.) у справі № 910/573/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 (колегія суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП "ЛІАЦ" на користь ТОВ "ІТС" 4 699 999,60 грн боргу та 70 499,99 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

3.1. У касаційній скарзі ДП "ЛІАЦ", із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/573/25 в частині стягнення 4 699 999,60 грн основного боргу та 70 499,99 грн судового збору скасувати, а справу в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ДП "ЛІАЦ" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосували норми матеріального права щодо належного виконання змішаного договору, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.06.2026 у справі № 910/13616/24, зокрема, що поставка програмного продукту та його впровадження є взаємопов`язаними етапами, а тому належне виконання договору в цілому підлягає оцінці щодо досягнення сторонами погодженого комплексного результату.

4.1.3. Також за твердженням скаржника суди у вирішенні цього спору неправильно застосували положення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, які викладені у постановах від 05.09.2023 у справі № 910/14467/19 та від 11.09.2025 у справі № 922/2523/22, зокрема, щодо обов`язку суду надати мотивовану відповідь на істотні доводи сторін та належну оцінку доказів.

4.1.4. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій у вирішенні цього спору не врахували та не дали належної правової оцінки його доводам про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин фактичного виконання позивачем усього погодженого договором комплексу поставки, у т.ч. і ліцензування та впровадження, який фактично і є результатом виконання позивачем умов договору та створює для відповідача обов`язок сплати на його користь 4 699 999,60 грн.

4.1.5. Суди безпідставно послалися на обставини, які встановлені судовими рішеннями у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25, як на преюдиційні обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань, оскільки в означених справах не встановлено факту впровадження позивачем програмного забезпечення відповідно до Технічних вимог, як і не встановлено обставин щодо його сумісності з серверною інфраструктурою відповідача. Тобто не встановлено фактів стосовно досягнення сторонами результату, передбаченого договором. За наведеного, позивач стверджує, що суди у застосуванні положень статті 75 ГП України не врахували висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у справі № 910/15948/24.

4.1.6. Суди не надали належної оцінки умовах договору та залишили поза увагою, що договірний предмет складається не лише з передачі програмного об`єкта, а й з його технічного впровадження. Відповідач наголошує на тому, що ці етапи є взаємопов`язаними і лише факт виконання їх сукупності може свідчити про належне виконання позивачем умов договору в цілому. Суди не врахували, що передача програмного продукту та його подальше впровадження утворюють єдиний технологічний процес, спрямований на досягнення конкретного результату для замовника, без якого не можна формально прирівнювати передачу окремого носія чи програмного компонента до повного виконання договору.

4.1.7. Відповідач наголошує, що без встановлення істотних обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі, зокрема: який саме програмний продукт фактично переданий відповідачу, у т.ч. у який період та спосіб і він прийнятий уповноваженим особами замовника; обставини щодо фактичного впровадження цього продукту на сервері або віртуальному середовищі відповідача виконані позивачем; чи досягнуто результату який прагнув отримати відповідач, як замовник (чи було реалізовано передбачені Технічними вимогами канали обміну даними та інтеграції, як то передбачено умовами догвору), у т.ч. і спосіб фактичної передачі безстрокового невиключного право користування серверною частиною "Metrix" у погодженому обсязі та необхідні облікові дані, засоби керування, технічну, експлуатаційну та інтеграційну документацію, необхідну відповідачу для використання системи. За твердженням скаржника, саме наведений вище перелік дій визначає фактичні передумови для висновку про належність виконання позивачем умов договору.

4.1.8. Відповідач послідовно наголошував на фактах неналежного виконання позивачем договірних зобов`язань щодо розгортання, інсталяції та впровадження програмного продукту відповідно до вимог договору та Технічних вимог, як обов`язкової умови належної виконання зобов`язань і ці доводи підлягали обов`язковій перевірці судом.

4.1.9. Натомість суди не маючи спеціальних знань та без встановлення технічних обставин фактично порушивши вимоги норм статей 73 - 74, 76 - 79, 86, 91, 236, 269, 282 ГПК України фактично продублювали позицію позивача та ґрунтували свої висновки лише на факті передачі флеш-накопичувача та зазначення в Меморандумі про презентацію програмного продукту і його інсталяцію, у т.ч. і щодо наявності проблем із серверами відповідача.

4.1.10. За твердженням скаржника, всі означені вище обставини без додаткового встановлення технічних та часових обставин щодо належного виконання позивачем свого обов`язку з впровадження програмного продукту не є свідченням належного виконання позивачем умов договору та відповідно, обов`язку відповідача сплати повну вартість договору.

4.1.11. Відповідач вважає, з метою з`ясування дійсних обставин справи, за відсутності у суду необхідних спеціальних знань, суди мали обов`язок призначити у справі судову експертизу та достовірно встановити обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, шляхом отримання прямого доказу щодо обставин, які входять до предмету доказування, а не встановлювати їх на підставі опосередкованих доказів.

4.1.12. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та відповідно, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.

4.1.13. У цьому аспекті позивач наголошує на тому, що за висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.02.2026 у справі № 910/789/25 та від 02.04.2026 у справі № 902/335/25 порушення судами норм процесуального права та неналежне дослідження зібраних у справі доказів в обсязі, необхідному для встановлення фактичних обставин належного виконання комплексного предмета договору є безумовною підставою для скасування ухвалених судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. ТОВ "ІТС" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі встановлених фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

4.2.2. Також у відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

5.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що 13.06.2024 між ДП "ЛІАЦ" (покупець), в особі заступника генерального директора з електронного обліку деревини Космача А. П. та ТОВ "ІТС" (постачальник), в особі директора Уварової О. О. укладений договір поставки № 13/06-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність (код ДК 021:2015:48210000-3: Пакети мережевого програмного забезпечення) програмне забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження, а саме: безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа "Комп`ютерна програма "Metrix" з підтримкою 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів (далі - товар) та надати послуги з його впровадження (далі - послуги) за найменуваннями та за цінами, що вказуються у специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар і послуги та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов договору.

5.2. За умовами пунктів 1.2, 1.5 Договору найменування (асортимент), кількість та технічні вимоги товару визначаються у Додатках № 1 та № 2 до Договору.

5.3. Договором передбачається надання безстрокової невиключної ліцензії серверної частини програмного забезпечення з підтримкою на першому етапі до 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу з можливістю подальшого розширення на підставі окремих договорів. Похідні, що створюються у вигляді бази даних є власністю покупця (пункт 1.3 Договору).

5.4. Згідно з пунктом 1.6 Договору постачальник надає покупцю такі документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; акт впровадження товару; акт приймання-передачі товару; акт наданих послуг.

5.5. За змістом пункту 3.1 Договору, товар повинен бути поставлений постачальником протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання Договору, а впровадження товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з дати поставки товару.

5.6. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта наданих послуг, який підписується після впровадження товару та підписання обома сторонами акта приймання-передачі товару та акта впровадження товару (пункт 3.2 Договору).

5.7. Загальна вартість договору становить 5 199 999,60 грн з ПДВ, у тому числі: вартість товару становить 3 933 333,00 грн без ПДВ; вартість послуг становить 400 000,00 грн без ПДВ (пункт 4.2 Договору).

5.8. Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що розрахунок за товар та надані послуги здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з наданим оригіналом рахунку-фактури та підписаних уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару та акта наданих послуг. Оплата здійснюється таким чином:

- 100 % від вартості товару та вартості послуг, а саме 5 199 999,60 грн із ПДВ, у тому числі протягом 30-ти банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта наданих послуг, при наявності підписаних уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару та акту впровадження товару.

5.9. За умовами пункту 6.1 Договору покупець здійснює в установленому договором порядку перевірку відповідності товару та документації щодо товару вимогам договору, і за умови такої відповідності - приймає товар. Акт приймання-передачі товару передається постачальником уповноваженому представнику покупця. Постачальником надаються послуги з впровадження протягом 10-ти робочих днів, як визначено в пункті 3.1 Договору. Покупець здійснює перевірку відповідності працездатності товару та документації щодо товару вимогам договору, і за умови такої відповідності - підписує акт впровадження товару та акт наданих послуг. Від покупця та постачальника акти приймання-передачі товару, акт впровадження товару та акт наданих послуг підписують уповноважені особи сторін.

5.10. Згідно з умовами пункту 6.2 Договору у разі невідповідності товару умовам договору та/або якщо постачальником не передані одночасно з товаром документи, що його стосуються, або такі документи неналежно оформлені, то акт приймання-передачі товару не підписується, а подальше приймання товару призупиняється. В такому випадку покупець негайно викликає уповноваженого представника постачальника для складання дефектного акта. Уповноважений представник постачальника повинен прибути за викликом покупця у 2-денний строк від дати отримання виклику. Якщо уповноважений представник постачальника відмовиться від участі в оформленні документу про недоліки, або не матиме достатніх повноважень на підписання такого документу, або не прибуде на письмовий виклик покупця у визначений строк, покупець складає такий документ про недоліки (далі - дефектний акт) одноосібно. В дефектному акті зазначається перелік виявлених недоліків (невідповідність товару умовам договору, перелік відсутніх документів тощо), а також порядок та строки їх усунення (в тому числі - заміни постачальником товару, який не відповідає вимогам договору, та усунення ним інших недоліків). Загальний термін усунення недоліків (в тому числі - заміни) товару становить не більше 15-ти календарних днів з дати підписання дефектного акта, якщо інше не зазначено в дефектному акті. Усунення постачальником недоліків товару, здійснюється протягом визначеного покупцем в дефектному актів строку; при цьому, всі затрати, пов`язані з усуненням недоліків, покладаються на постачальника (без компенсації покупцем). Після усунення постачальником недоліків сторони підписують акт приймання-передачі товару відповідно до умов договору.

5.11. Сторони мають право залучити до контролю якості товару, що поставляється, незалежного експерта. У випадку, якщо незалежна експертиза підтверджує неналежну якість поставленого товару, витрати за проведення експертизи покладаються на постачальника (пункт 6.3 Договору).

5.12. У разі відмови постачальника усунути невідповідність товару, вважається, що постачальником надано товар неналежної якості та до постачальника застосовуються штрафні санкції, передбачені пунктом 9.3 договору (пункт 6.4 Договору).

5.13. За змістом пунктів 8.1, 8.2 Договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість поставленого товару відповідно до умов даного договору; прийняти поставлений товар належної якості згідно з умовами договору; здійснювати обробку персональних даних отриманих від постачальника, враховуючи вимоги законодавства про захист персональних даних; виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені даним договором, Цивільним і Господарським кодексами України. Покупець має право відмовитися від товару в разі невідповідності товару умовам договору, в тому числі у випадку порушення строків поставки. Відмова від прийняття товару направляється постачальнику письмовим повідомленням.

5.14. Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за даним договором становить 0,1 % від простроченої суми грошових зобов`язань за договором.

5.15. Договір він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024; в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором; в частині користування правами на програмний продукт - до кінця дії ліцензії; в частині гарантійного обслуговування - на строк гарантійного зобов`язання постачальника (пункт 14.1 Договору). Всі зміни, доповнення та додатки до даного договору оформлюються у письмовій формі та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 15.3 Договору).

5.16. Суди встановили, що на виконання умов Договору між сторонами підписані Додатки № 1 та № 2 до Договору - специфікація та технічні вимоги до програмного забезпечення телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та з послугами його впровадження

5.17. Також 13.06.2024 сторонами укладений договір забезпечення виконання договору про закупівлю товару № 13/06 (далі - договір забезпечення), за умовами якого ТОВ "ІТС" мало обов`язок внести 259 999,98 грн (5 % загальної суми по договору закупівлі) забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів, що укладається сторонами за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги за предметом закупівлі програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-05-27-012615-a). За умовами пункту 3.8 договору забезпечення, замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю на поточний рахунок учасника, зазначений в розділі 8 договору забезпечення, після належного виконання учасником договору про закупівлю, а саме в повному обсязі та належним чином. Факт належного виконання учасником договору про закупівлю підтверджується двостороннім актом звірки виконання договірних зобов`язань по договору про закупівлю, який оформлюється і направляється учасником не раніше, ніж протягом 10-ти робочих днів з дати поставки товару відповідно до умов договору про закупівлю, при умові відсутності інших, неврегульованих сторонами питань щодо виконання умов договору про закупівлю. Відповідна сума забезпечення перераховується учаснику в строк не пізніше 5-ти банківських днів з дня підписання замовником отриманого від учасник акта звірки виконання договірних зобов`язань по договору про закупівлю (пункт 3.9 Договору забезпечення).

5.18. На виконання умов договору забезпечення позивач згідно з платіжною інструкцією від 13.06.2024 № 1026 перерахував відповідачу 259 999,98 грн забезпечення виконання договору.

5.19. У матеріалах справи наявні видаткова накладна від 09.07.2024 № ВН-0000018 щодо поставки товару на суму 4 719 999,60 грн; акт приймання-передачі від 09.07.2024 № 18 щодо передачі товару на суму 4 719 999,60 грн; акт надання послуг від 09.07.2024 № ОУ-0000018 щодо впровадження товару відповідно до технічних вимог на суму 480 000,00 грн; акт про впровадження програмного забезпечення від 09.07.2024 № 18, які підписані лише з боку позивача в односторонньому порядку, а також рахунок-фактура від 09.07.2024 № СФ-0000018 на суму 5 199 999,60 грн.

5.20. Також суди встановили, що згідно з платіжною інструкціє від 05.08.2024 № 333 відповідач сплатив на користь позивача 500 000,00 грн часткової оплати за послуги за Договором та рахунком від 09.07.2024 № СФ-0000018.

5.21. Крім того 10.09.2024 сторони підписали Меморандум про співпрацю та партнерство на основі Договору поставки № 13/06-1 від 13.06.2024 (далі - Меморандум), метою якого є консолідація зусиль сторін, спрямованих на реалізацію умов договору в частині впровадження (розгортання) програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями (далі - платформа). Предметом Меморандуму є спільна діяльність сторін, спрямована на досягнення мети Меморандуму, що організується шляхом проведення онлайн зустрічей, зустрічей, демонстрування функціоналу платформи шляхом організації та проведення презентацій, здійснення необхідних доробок (доопрацювань) на вимогу покупця в межах умов договору.

5.22. У розділі 3 Меморандуму зазначено, що у рамках цього меморандуму для перевірки функціоналу платформи ТОВ "ІТС" здійснює розгортання платформи на серверах ДП "ЛІАЦ". Даним Меморандумом сторони засвідчують, що виконавець здійснив передачу програмного забезпечення та його інсталяцію на серверах замовника, в тому числі тих, що ним орендуються. З метою підтвердження намірів виконання умов Договору в частині оплати за поставлену платформу, ДП "ЛІАЦ" 05.08.2024 здійснив часткову оплату в розмірі 500 000,00 грн на рахунок ТОВ "ІТС".

Також у розділі 3 Меморандуму зазначено, що 09.09.2024 в приміщенні державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагенство) була проведена презентація платформи (програмного забезпечення), на якій були присутні голова Держлісагенства Смаль В. І., генеральний директор ДП "ЛІАЦ" Валієв Т. О., начальник управління господарського та автотранспортного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Мерзляков А. В., начальник управління захисту інформації та інформаційно-технологічного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Верещак П. В., начальник відділу інформаційно-технологічного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Голубенко І. В., уповноважені представники ТОВ "ІТС", після чого була проведена нарада, за результатом якої встановлена технічна та функціональна відповідність запропонованого виконавцем програмного забезпечення вимогам Договору від 13.06.2024 № 13/06-1 та необхідність здійснення оплати в повному обсязі. Також була визначена можливість подальшої додаткової інсталяції програмного забезпечення, у разі потреби замовника, що буде здійснено понад обсяг, обумовлений сторонами у договорі. Замовник підтверджує, що програмне забезпечення було встановлено з боку виконавця, як того вимагали умови договору, у повному обсязі. Однак, у зв`язку із наявними у замовника складнощами, пов`язаними із функціонуванням серверів, виконавцем взято на себе зобов`язання повторної безкоштовної інсталяції програмного забезпечення, після вирішення замовником таких складнощів. Через наявні проблеми із серверами у замовника, а також через відсутність у замовника фінансування у повному обсязі укладеного між сторонами договору, сторони дійшли згоди тимчасово не підписувати акти приймання-передачі, акти впровадження, видаткову накладну, акт наданих послуг, не дивлячись на фактичне повне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором. Такі документи сторони домовились підписати одразу після вирішення замовником питань, пов`язаних із його серверами (власними чи орендованими), а також після вирішення питань щодо фінансування задля виконання взятих на себе замовником зобов`язань з оплати за фактично виконані у повному обсязі виконавцем послуги за договором. Сторони не виключають можливість оплати частинами замовником за виконані з боку виконавця зобов`язання за укладеним між сторонами договором. Сторони беруть на себе зобов`язання: забезпечувати захист персональної або іншої конфіденційної інформації, що стала відома у зв`язку із реалізацією Меморандуму; утримуватися від дій, що можуть заподіяти будь-яку шкоду іншій стороні.

5.23. Згідно із розділом 4 Меморандуму цей меморандум набирає чинності з дня його підписання сторонами. Строк дії Меморандуму визначено строком дії основного Договору поставки від 13.06.2024 № 13/06-1 до 31.12.2024. Цей Меморандум може бути достроково припинений виключно за взаємною письмовою згодою сторін. У разі припинення дії цього Меморандуму, заходи, які були розпочаті на підставі Меморандуму і не завершені протягом строку його дії, продовжуються і завершуються згідно з умовами, що були раніше погоджені сторонами, за винятком, коли завершити ці заходи неможливо.

5.24. У розділі 5 Меморандуму зазначено, що будь-які інші спірні питання щодо тлумачення або застосування цього Меморандуму вирішуються сторонами шляхом проведення консультацій та досягнення взаємної згоди. Меморандум укладений у двох примірниках по одному примірнику кожній із сторін, що мають однакову юридичну силу.

5.25. Меморандум підписаний зі сторони замовника ДП "ЛІАЦ" - Тімуром Валієвим, а зі сторони виконавця - ТОВ "ІТС" Оленою Уваровою та скріплений печатками юридичних осіб.

5.26. Позивач листом від 14.11.2024 № 258 звернувся до відповідача у якому просив підписати первинні документи (видаткову накладну; акт впровадження товару; акт приймання-передачі товару; акт наданих послуг), які не були раніше підписані через причини, вказані в Меморандумі.

5.27. Відповідач листом від 15.11.2024 № 08-07-2/1025 повідомив позивача про відсутність первинних документів за договором та зазначив, що Меморандум не є належним доказом, який підтверджує правомірність постачання товару; про прострочення постачання товару; про відсутність видатків на придбання товару та послуг. У означеному листі відповідач також повідомив про відмову від товару на підставі пункту 8.2.2 Договору та зазначив про необхідність повернення позивачем, сплачених на його користь 500 000,00 грн.

5.28. Суди також встановили, що з метою підтвердження якості програмного забезпечення та його відповідності умовам договору позивач звернувся до Торгово-промислової палати (далі - ТПП).

5.29. 15.11.2024 Кременчуцьким відділенням Полтавської ТПП складений акт експертизи № В-99, яким встановлено, що пред`явлений флеш-накопичувач, в якому згідно з договором поставки від 13.06.2024 № 13/06-1 міститься програмне забезпечення, а саме: Безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа "Комп`ютерна програма "Metrix" з підтримкою 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів, кількістю 1 шт., упакований в паперовий конверт та в поліетиленовий файл, та завантажений у вантажний фургон Renault Kangoo № НОМЕР_1 . Автомобіль опломбований пломбами (4 шт.) з відбитком "Крем.отд." "ПТ ПП". Акт підписаний експертом Власенко Л.В. та представниками ТОВ "ІТС", скріплений печатками ТПП.

5.30. Позивач також надав суду товарно-транспортну накладну від 15.11.2024 № 02 (далі - ТТН) у якій заззначено: автомобіль Renault Kangoo № НОМЕР_1 автомобільний перевізник ТОВ "ІТС" водій ОСОБА_3., замовник/вантажовідправник ТОВ "ІТС"; вантажоодержувач ДП "ЛІАЦ"; пункт навантаження м. Дніпро, вул. Сімферопільська, 21; пункт розвантаження - м. Київ, вул. Деревообробна, 1; супровідні документи: видаткова накладна № ВН-0000018 від 18.11.2024 щодо поставки товару на суму 4 719 999,60 грн; акт приймання-передачі № 18 від 18.11.2024 щодо передачі товару на суму 4 719 999,60 грн; акт надання послуг № ОУ-0000018 від 18.11.2024 щодо впровадження товару відповідно до технічних вимог на суму 480 000,00 грн; акт про впровадження програмного забезпечення № 18 від 18.11.2024 (підписані представником позивача в односторонньому порядку); рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 09.07.2024 на суму 5 199 999,60 грн. Вантаж - безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа "Комп`ютерна програма "Metrix" з підтримкою 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів на загальну суму 4 719 999,60 грн. Здав (відповідальна особа вантажовідправника) Уварова О. О. - директор. Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) - підпис відсутній. Прибуття 20 в 10:00; вибуття 21 в 12:00.

5.31. Листом від 20.11.2024 № 420/1/08-03 Кременчуцьке відділення Полтавської ТПП повідомило ТОВ "ІТС", що 18.11.2024 фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку Кременчуцького відділення Полтавської ТПП - Коваленко А. А. вирушила з м. Кременчука до місця проведення експертизи за адресою розташування покупця - ДП "ЛІАЦ" в м. Київ, вул. Деревообробна, 1, згідно нарядів № В-100 від 18.11.2024, № В-101 від 18.11.2024 та наказу № 285 від 18.11.2024 про службове відрядження. Прибувши до місця призначення 18.11.2024 у ДП "ЛІАЦ" в м. Київ, вул. Деревообробна, 1, фахівцем-аналітиком з дослідження товарного ринку Коваленко А. А. та представником від постачальника - ТОВ "ІТС", м. Київ експедитором ОСОБА_3 на прохідній покупця були пред`явлені паспорти для отримання перепусток на в`їзд на територію покупця. В процесі перемовин, що відбувалися на прохідній, між представником від постачальника ТОВ "ІТС", м. Київ експедитором ОСОБА_3 та представниками покупця в.о. директора ОСОБА_2 і юристом Ніною Хоменушко, представнику постачальника експедитору ОСОБА_3 було відмовлено в прийомі товару на території покупця. Вантажний фургон Renault Kangoo № НОМЕР_1 з товаром відповідно до видаткових накладних № ВН-0000037 від 18.11.2024 та № ВН-0000018 від 18.11.2024 не був допущений на територію покупця - ДП "ЛІАЦ" в м. Києві, вул. Деревообробна, 1, для розвантаження товару. Враховуючи такі обставини фахівцем-аналітиком з дослідження товарного ринку Коваленко А. А. встановлено неможливість проведення експертизи за заявками № 262 від 15.11.2024 та № 263 від 15.11.2024 з визначення кількості товару при розвантаженні, в зв`язку з відмовою покупця - ДП "ЛІАЦ" прийняти товар від постачальника - ТОВ "ІТС".

5.32. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.12.2024 № 270 в якій, зокрема, зазначав про виконання умов Договору та просив повернути підписані акти, видаткові накладні, здійснити оплату за поставлене програмне забезпечення у залишку 4 699 999,60 грн, а також повернути забезпечення виконання договору в сумі 259 999,98 грн.

5.33. Наведені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом. У позові ТОВ "ІТС" вказує, що належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, проте відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару та послуг у повному обсязі не виконав, залишок коштів за договором у сумі 4 699 999,60 грн не сплатив, забезпечення виконання договору у розмірі 259 999,98 грн не повернув, чим допустив прострочення грошових зобов`язань за загальний період із 16.07.2024 до 27.12.2024.

5.34. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що за умовами Договору, моментом виконання зобов`язань позивача, як постачальника є факт підписання сторонами акта наданих послуг, який підписується після впровадження товару та підписанням обома сторонами акта приймання-передачі товару та акта впровадження товару, які сторонами не підписані. Позивачем порушені договірні зобов`язання з поставки товару у визначений Договором строк, а відтак, станом на 18.11.2024 відповідач не мав обов`язку приймати товар. За твердженням відповідача, Меморандум про співпрацю та партнерство від 09.09.2024, на який посилається позивач, як на доказ виконання ним зобов`язань за Договором, укладений між директорами позивача та відповідача як результат зловмисної домовленості та вважається недійсним, а відтак не породжує для сторін договору поставки №13/06-1 від 13.06.2024 жодних правових наслідків.

5.35. Суд апеляційної інстанції також встановив, що ДП "ЛІАЦ" зверталося до господарського суду з позовом до ТОВ "ІТС" про визнання недійсним Меморандуму від 10.09.2024 про співпрацю та партнерство між ДП "ЛІАЦ" та ТОВ "ІТС" на основі Договору поставки № 13/06-1 від 13.06.2024. На обґрунтування позовних вимог вказувало, що Меморандум укладений всупереч інтересам ДП "ЛІАЦ", його зміст не відповідав справжньому волевиявленню ДП "ЛІАЦ" та фактично спрямований на задоволення особистих інтересів його підписантів. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 16, 92, 203, 215, 216, 232, 237, 239 ЦК України.

5.36. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/1823/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.

5.37. Судові рішення аргументовані тим, що ДП "ЛІАЦ" належними доказами не підтвердило наявності зловмисної домовленості представників ДП "ЛІАЦ" з ТОВ "ІТС", а лише у позові констатовано про наявність, з точки зору ДП "ЛІАЦ", такої домовленості. Аналіз умов Меморандуму про співпрацю та партнерство від 10.09.2024 свідчить про те, що Меморандумом зафіксовано певні домовленості між сторонами, наміри сторін щодо подальшої співпраці, а також обставини щодо поставки постачальником програмного забезпечення. Фактично, Меморандум має інформаційних характер та відображає конкретні обставини та попередні домовленості (зокрема, повторної інсталяції програмного забезпечення) та події, що вже відбулися станом на час його підписання речей (здійснення ТОВ "ІТС" 05.08.2024 часткової оплати, встановлення ТОВ "ІТС" програмного забезпечення). Зміст Меморандуму не передбачає виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків і не встановлює конкретних правових наслідків для сторін. Отже, меморандум не є правочином в розумінні ст.ст. 202, 626 ЦК України, який породжує юридичні наслідки, оскільки не містить волевиявлення сторін щодо надання йому сили договору чи додаткової угоди до договору, не містить положень, які б свідчили про набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків його сторін в результаті його підписання. Оспорюваним Меморандумом не вносилися зміни до Договору поставки № 13/06-1 від 13.06.2024, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі. Положення Меморандуму не відображені у додатках до договору. Не призводить Меморандум і до зміни істотних умов відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022. Також Меморандум відсутній у переліку документів, який підлягає обов`язковому опублікуванню на веб-порталі публічних закупівель згідно із статтею 10 Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідно публікація такого документа не здійснювалася. З урахуванням наведеного, оспорюваний Меморандум, як документ, який не встановлює нових юридичних наслідків, а лише відображає певний стан речей та фіксує наміри сторін, які не породжують для сторін жодних правових наслідків та, відповідно не можуть впливати на дію, зміну, припинення або виконання основного договору, не може визнаватися судом недійсним, з огляду на відсутність обов`язкових ознак правочину. Отже, Меморандум не може бути самостійним предметом позову і, відповідно, способом захисту, порушеного, оспореного права, оскільки, лише в межах розгляду справи пов`язаної з вимогами за основним зобов`язанням може бути надана оцінка положенням Меморандуму, як доказу виконання/невиконання сторонами обов`язків за договором.

5.38. Верховний Суд ухвалою від 09.12.2025 у справі № 910/1823/25 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "ЛІАЦ" на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025.

5.39. Також ДП "ЛІАЦ" зверталося до господарського суду з позовом до ТОВ "ІТС" про розірвання, укладеного між сторонами 13.06.2024 Договору поставки № 13/06-1 та стягнення 500 000,00 грн безпідставно набутих коштів. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ТОВ "ІТС" допустило істотне порушення умов Договору, оскільки у погоджений сторонами строк не передало у власність ДП "ЛІАЦ" відповідний товар (програмне забезпечення) та не здійснило його впровадження, в той час як ДП "ЛІАЦ" зі свого боку перерахувало ТОВ "ІТС" попередню оплату і розраховувало на належне виконання контрагентом своїх зобов`язань.

5.40. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/511/25, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, у задоволенні позову відмовлено.

5.41. Суди виходили із того, що встановлені обставини спору не дають підстав для висновку про порушення ТОВ "ІТС" умов Договору. Непідписання відповідних актів та інших первинних документів, які підтверджували б фактичну передачу програмного забезпечення у спірних правовідносинах відбулося у зв`язку з наявністю проблем із серверами самого позивача, а відтак, доводи ДП "ЛІАЦ" у цій частині суди визнали безпідставними.

5.42. Постановою Верховного Суду від 26.11.2025 у справі № 910/511/25 касаційну скаргу ДП "ЛІАЦ" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/511/25 залишено без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у цій справі предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для стягнення з відповідача: заборгованості з оплати поставленого програмного забезпечення та наданих послуг за Договором; повернення суми забезпечення виконання Договору; стягнення процентів (0,1 % річних) визначених у пункті 9.2 договору та інфляційних втрат, нарахованих на суму невиконаного грошового зобов`язання; стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутого забезпечення.

7.2. Суди частково задовольнили позовні вимоги та стягнули з відповідача на користь позивача 4 699 999,60 грн заборгованості за Договором. В іншій частині позову відмовили.

7.3. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи у сукупності підтверджується факт належного виконання позивачем зобов`язань за Договором, як в частині поставки товару, так і в частині надання послуг із його впровадження. Однак відповідач в порушення умов пункту 6.1 Договору ухилився від підписання переданих йому позивачем первинних документів (акта наданих послуг, акта приймання-передачі товару та акта впровадження товару). У строки визначені пунктом 6.2 Договору не звертався до позивача з претензіями та/або зауваженнями стосовно повноти та своєчасності виконання умов Договору. Крім того, за висновками судів, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25 фактичні обставини не дають підстав для висновку про порушення ТОВ "ІТС" умов договору. Натомість непідписання актів та інших первинних документів, які підтверджували би фактичну передачу позивачем програмного забезпечення відповідачу у спірних відносинах, пов`язане лише з наявністю проблем із серверами ДП "ЛІАЦ".

7.4. Суди врахували та зазначили, що відповідач, здійснивши конклюдентні дії щодо підтвердження виконання договірних зобов`язань, шляхом часткової сплати за виконані роботи, згідно з платіжною інструкціє від 05.08.2024 № 333, а також погодження та укладання з позивачем Меморандуму про співпрацю та партнерство від 10.09.2024 (за змістом якого підтверджується виконання позивачем зобов`язань за договором та підтверджується обов`язок сплати відповідача за договором), в подальшому ухилився від підписання первинних документів, а також сплати на користь позивача залишку вартості переданого товару та виконаних робіт. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам).

7.5. За наведеного суди і дійшли висновків про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4 699 999,60 грн заборгованості.

7.6. У задоволенні іншої частин позовних вимог суди відмовили, оскільки строк виконання зобов`язання з повернення суми забезпечення у разі належного виконання позивачем умов основного договору, пов`язаний із фактом направлення на підписання та, власне, підписання відповідачем акта звірки виконання договірних зобов`язань по договору про закупівлю. За відсутності в матеріалах справи акта переданого на підпис відповідачу, строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення суми забезпечення станом на час вирішення цього спору не настав, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 259 999,98 грн забезпечення виконання договору заявлені передчасно, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму забезпечення.

7.7. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 1 810,66 грн 0,1 % річних та 278 331,83 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, суди виходили із того, що оскільки позивачем не доведено точної дати отримання відповідачем документів, із якою умови пункту 5.3 договору пов`язують настання перебігу 30-ти денного строку для оплати переданого товару та наданих послуг, то відповідно, суд позбавлений можливості встановити точну дату настання відповідного строку, а отже і встановити початок такого прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, з метою перевірки правильності нарахування заявлених позивачем до стягнення сум.

7.8. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, у частині відмови в задоволенні вимог позивача судові рішення жодним з учасників спору не оскаржуються, а тому в силу приписів статті 300 ГПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

7.9. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, відповідач вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норм процесуального права, покликаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.10. Касаційна скарга позивача, з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2. цієї постанови, а з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України мотивована з посиланням на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України - суди не дослідили зібрані у справі докази.

7.11. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.12. Верховний Суд виходить з того, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.13. Отже, відповідно до положень норм ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

7.14. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.15. З матеріалів справи та касаційної скарги вбачається, що позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача вартості суми Договору предмет якого передбачає поставку програмного забезпечення у вигляді безстрокової невиключної ліцензії на комп`ютерну програму та надання послуг з її впровадження.

7.16. В основу оскаржуваних судових рішень про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що матеріалами справи у сукупності підтверджується факт належного виконання позивачем зобов`язань за Договором, як в частині поставки товару, так і в частині надання послуг із його впровадження, водночас не підписання замовником актів приймання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам).

7.17. У касаційній скарзі відповідач вказує про неналежне виконання позивачем умов договору та наголошує на тому, що суди у вирішенні цього спору неправильно застосували положення статей 526, 628, 629, 692, 901 і 903 ЦК України, оскільки не врахували саму суть умов Договору, а також мети якої прагнув досягнути покупець, укладаючи Договір. Скаржник наголошує, що суди не встановили наявності всіх істотних умов договору та дійшли передчасних висновків щодо наявності у нього обов`язку сплатити на користь позивача спірну суму грошових коштів.

7.18. Із оскаржуваних судових рішень вбачається те, що відповідний висновок судів фактично ґрунтується виключно на тому, відповідач, отримавши від позивача акти, не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості поставленого товару та наданих послуг. При цьому, суд першої інстанції, з огляду на підписаний 10.09.2024 між ТОВ "ІТС" та ДП "ЛІАЦ" Меморандум вказав, що акти, та інші первинні документи, які підтверджували б фактичну передачу програмного забезпечення, були не підписані саме через наявні проблеми із серверами у замовника.

7.19. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд враховує та зазначає, що до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 525 ЦК України).

7.20. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (стаття 526 ЦК України).

7.21. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.22. Як встановили суди за своєю правовою природою відносини, укладений між сторонами Договір є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки, послуг та ліцензійного договору.

7.23. У цьому аспекті слід зауважити, що специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

7.24. Колегія суддів надаючи оцінку доводам касаційної скарги враховує та зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 910/13616/24, на яку посилається скаржник, викладено такі висновки: 1) одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників; 2) отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

7.25. Схожий усталений правовий висновок сформульовано також у постановах Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, тощо.

7.26. У наведеній скаржником постанові Верховний Суд також викладав висновок щодо відмінності договору про надання послуг від договору підряду та зазначив таке: "Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання послуги, її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб".

7.27. Враховуючи наведені вище висновки Верховний Суд у вирішенні цього спору, враховує встановлені судами фактичні обставини спору та зміст прав і обов`язків сторін, а також мету укладення Договору та характер погодженого сторонами результату вважає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відповідає ознакам договору підряду.

7.28. Суд враховує та наголошує, що за змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

7.29. Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, за умовами Договору сторони досягли згоди, що позивач, як постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю у власність Програмне забезпечення, а також надати послуги з його впровадження, а відповідач, як покупець зобов`язався прийняти товар і послуги та своєчасно здійснити оплату відповідно до його умов.

7.30. Тобто Договір містить два зобов`язання відповідача: (1) поставити Програмне забезпечення та (2) виконати впровадження цього Програмного продукту, зокрема встановити його на серверних ресурсах, комп`ютерах замовника та налаштувати під потреби останнього.

7.31. За умовами пунктів 6.1 - 6.2 Договору покупець здійснює в установленому Договором порядку перевірку відповідності Товару та документації щодо Товару вимогам Договору, і лише за умови такої відповідності - приймає Товар. Акт приймання-передачі Товару передається Постачальником уповноваженому представнику Покупця. Послуги з впровадження позивач має обов`язок виконати протягом 10 робочих днів, як визначено в пункті 3.1. Договору. Покупець здійснює перевірку відповідності працездатності Товару та документації щодо Товару вимогам Договору, і за умови такої відповідності - підписує Акт впровадження Товару та Акт наданих Послуг.

7.32. При цьому, суди залишили поза увагою, що за умовами пункту 5.3 Договору обов`язок у відповідача, як замовника щодо оплати виникає протягом 30-ти банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта наданих послуг, при наявності підписаних уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару та акта впровадження товару.

7.33. За відсутності у матеріалах справи підписаного між сторонами акта приймання-передачі товару, акта наданих послуг та акта впровадження товару, висновки судів в цій частині є переддчасними.

7.34. У цьому аспекті Суд враховує та зауважує, що у спірних відносинах відповідач не мав на меті придбати примірник Програмного продукту на цифровому носії як самостійний об`єкт цивільних прав. Навпаки, зі змісту Договору вбачається, що його метою було отримання впровадженого, налаштованого та готового до експлуатації Програмного продукту, яке забезпечувало б потреби господарської діяльності позивача. Саме цей результат становив майновий інтерес для замовника та визначав економічний сенс укладення Договору.

7.35. Суди не врахували, що замовлені відповідачем за Договором послуги з постачання та впровадження програмного продукту складаються з двох взаємопов`язаних між собою етапів, кожен з яких мав закінчуватися певним матеріальним результатом для покупця. Саме належне виконання позивачем двох етапів Договору сукупно і може свідчити про належість виконання позивачем його умов та, відповідно, створювати для відповідача обов`язок щодо виконання своїх грошових зобов`язань, як то визначено у пункті 5.3 Договору.

7.36. Суд враховує та зазначає, що сам факт того, що у Меморандумі міститься згадка про те, що позивач (виконавець) здійснив передачу програмного забезпечення та його інсталяцію на серверах замовника не свідчить про належність виконання позивачем зобов`язань щодо його подальшого впровадження. Вказані етапи не є самостійними та незалежними зобов`язаннями, як помилково вважали суди, а становлять єдиний технологічний процес виконання позивачем договірних зобов`язань, спрямований на досягнення конкретного матеріалізованого результату для відповідача. Передача позивачем програмного забезпечення виступає лише проміжним етапом виконання Договору, тоді як впровадження та налаштування Продукту є завершальними діями, без яких результат, на досягнення якого був спрямований Договір, не може вважатися досягнутим.

7.37. Подібні за змістом висновки, викладені також у постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 910/13616/24, на яку посилається скаржник.

7.38. Суд враховує та зауважує, що умови укладеного між сторонами Меморандуму жодним чином не підтверджують факту того, що встановлення програмного забезпечення на серверних потужностях відповідача, як це передбачено умовами Договору та Додатком № 2 до нього. Натомість зміст Меморандуму свідчить про протилежне та вказує, що впровадження програмного продукту завершено не було.

7.39. Слід також зауважити, що фактично позивач, як власник програмного забезпечення, укладаючи Договір, який містить умови щодо забезпечення ним впровадження безстрокової невиключної ліцензії серверної частини програмного забезпечення з підтримкою на першому етапі до 3 000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів та послуг із його впровадження, у т.ч. і з можливістю подальшого розширення на підставі окремих договорів, не міг не усвідомлювати наслідків щодо складнощів, які можуть бути пов`язаними із функціонуванням серверів покупця. Натомість умови Договору свідчать, що позивач взяв на себе зобов`язання належним чином виконати умови Договору, зокрема, і в частині надання послуг із його впровадження.

7.40. Водночас за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що після усунення зазначених у Меморандумі обставин програмне забезпечення позивачем було належним чином встановлено на серверних потужностях ДП "ЛІАЦ" та введено в експлуатацію відповідно до вимог Договору і Додатку № 2 до нього, висновки судів про наявність обов`язку відповідача сплатити вартість Договору є передчасними.

7.41. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

7.42. Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

7.43. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

7.44. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

7.45. Подібні за змістом висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у cправі № 910/15948/24 на яку посилається скаржник.

7.46. Верховний Суд також виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

7.47. Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідні висновки суду фактично ґрунтуються виключно на твердженням позивача, умовах пункту 6.2 Договору щодо права відповідача звернутися до позивача з претензіями та/або зауваженнями стосовно повноти та своєчасності виконання умов Договору, а також на обставинах, які встановлені судовими рішеннями у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25.

7.48. Суд враховує та зауважує, що відповідач стало та послідовно наголошував на неналежності виконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо розгортання, інсталяції та впровадження програмного продукту відповідно до умов Договору та Технічних вимог, як обов`язкової умови належної виконання зобов`язань. Ці доводи в силу положень статей 236, 238, 282 ГПК України підлягали обов`язковій перевірці судом.

7.49. Слід також враховувати, що за приписами частин четвертої, п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7.50. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК України).

7.51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 викладено правову позицію щодо загальних ознак розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки судом обставин справи, яка є усталеною в судовій практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у означеній постанові, зокрема, наголосила на тому, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (схожі за змістом висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 та постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 756/2484/19).

7.52. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону, тощо. Такі висновки Верховного Суду є усталеними та викладені у постановах від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 01.04.2025 у справі № 917/495/24, від 30.01.2025 у справі № 910/3822/24, від 14.11.2024 у справі № 922/5224/23, а також у постанові від 05.02.2026 у справі № 910/15948/24 на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі).

7.53. Надаючи оцінку доводам скаржника та висновкам, які містяться, зокрема, у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає, що у питанні застосування процесуальної норми статті 75 ГПК України та оцінки наявності підстав для звільнення від доказування ці висновки підлягають урахуванню судами при розгляді спорів безвідносно до обставин конкретної справи.

7.54. Однак, суд апеляційної інстанції означеного не та безпідставно послався у розгляді цього спору, зокрема, стосовно належності виконання своїх договірних зобов`язань позивачем на преюдиційність встановлених у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25 обставин та відсутності у діях позивача прострочення виконання договірних обов`язків.

7.55. Суди не встановили юридичних фактів, які підлягали встановленню у цьому спорі та не перевірили належним чином обставин щодо належності виконання позивачем своїх зобов`язань, а обмежилися формальною вказівкою про наявність судових спорів у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25, не врахувавши, що у означених справах не досліджувалися обставини, які є визначальними для цього спору, зокрема, щодо досягнення сторонами погодженого результату Договору, який по суті і становив майновий інтерес для відповідача та визначав для нього економічний сенс.

7.56. Верховний Суд також наголошує, що строки та умови Договору не підлягають виокремленню, натомість підлягають комплексній оцінці.

7.57. При цьому обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.58. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.59. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.60. Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки суди не надали належної оцінки умовам укладеного Договору та відповідно, не оцінили наявних у матеріалах справи доказів, доводів сторін та не встановив з достовірністю обставин, які є предметом доказування у цьому спорі, чим порушили вимоги статей 86, 236, 282 ГПК України. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам Договору, а тому у вирішенні спору фактично розділивши етапи поставки та впровадження програмного забезпечення, без урахування фактичних домовленостей сторін зафіксованих у Договорі та характеру правовідносин.

7.61. Не здійснивши дослідження та оцінки доказів у справі, що мало наслідком неповне з`ясування істотних обставин, які мають значення для вирішення цього спору, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування наведених норм ГПК України. Касаційна ж інстанція в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.62. У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не можна визнати законними і обґрунтованими.

7.63. Таким чином доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження.

7.64. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини третьої, частини четвертої статті 310 ГПК є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

8.2. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини вирішити спір.

9.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат з дотриманням порядку, передбаченого статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд