ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 308/8180/15-ц

У липні 2015 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» (далі - КС «Тур'я») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2014 року у справі № 308/6993/14-к під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 05 лютого 2014 року за № 1201407003000244 встановлено, що на підставі використання ОСОБА_5 завідомо підроблених документів 02 листопада 2007 року між КС «Тур'я» і позичальником ОСОБА_3 та поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір кредиту-поруки № 430/1, згідно з яким отримано кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн зі сплатою

45 % річних за користування кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором (пункти 1.1, 2.2, 2.3 договору) у ОСОБА_3 виникла заборгованість у сумі 57 567,44 грн з яких: за кредитом - 18 029,28 грн, за відсотками за користування кредитом - 39 538,16 грн.

КС «Тур'я» 02 листопада 2015 року подала до суду клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та уточнену позовну заяву, в якій остаточно просила стягнути з ОСОБА_5 збитки у сумі 57 567,44 грн, завдані кримінальним правопорушенням.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 листопада 2015 року позов КС «Тур'я» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без розгляду. Позов КС «Тур'я» до ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_5 на користь КС «Тур'я» - 18 029,28 грн збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка станом на 09 липня 2015 року складає

18 029,28 грн.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 листопада 2015 року скасовано у частині вирішення позовних вимог КС «Тур'я» до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, та у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КС «Тур'я» до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що відсутні правові підстави, які передбачені статтями 1166, 1177 ЦК України, для майнової відповідальності ОСОБА_5, а тому у задоволенні позову відмовив.

У вересні 2016 року КС «Тур'я» подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт винних та неправомірних дій відповідача повністю доведений та міститься в матеріалах справи. ОСОБА_5 відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не подала доказів і не довела відсутність своєї вини у завданні кредитній спілці шкоди, як і не подала доказів на спростування розміру заподіяної шкоди, заявленої позивачем, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 24 квітня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

У листопаді 2016 року від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу КС «Тур'я», в яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 жодного привласнення чи розтрати грошових коштів кредитної спілки не вчиняла, а лише надала довідки на ім'я ОСОБА_3 від 02 листопада 2007 року за № 1/3 про те, що він працює на посаді ріелтора в агенції нерухомості «Мегаполіс» та розмір його заробітної плати, на ім'я ОСОБА_4 від 02 листопада 2007 року № 1/2 про те, що вона працює офіс-менеджером в агенції нерухомості «Мегаполіс» та розмір її заробітної плати та довідку про доходи від 02 листопада 2007 року за № 1/1 на ім'я ОСОБА_5, якою підтвердила, що вона працює директором в агенції нерухомості «Мегаполіс».

Вищевказані підроблені документи у пакеті з іншими документами були надані позичальником ОСОБА_3 до КС «Тур'я». На підставі наданих ним необхідних документів 02 листопада 2007 року між Ужгородською філією № 1 КС «Тур'я» (кредитор) і позичальником ОСОБА_3 та поручителями ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладений договір кредиту-поруки № 431/1, згідно з яким

ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 25 000, 00 грн зі сплатою 45 % річних за користування кредитом. За виконання позичальником грошових зобов'язань за вказаним договором поручилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Видатковим касовим ордером від 02 листопада 2007 року № 2071 підтверджується факт про повне виконання обов'язку кредитодавця за договором, а також отримання позичальником грошової суми у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_3

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 червня 2014 року у справі № 308/6993/14-к ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження, відомості про яке

05 лютого 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12014070030000244 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою, третьою статті 358 та частинами першою та другою статті 190 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. Вказана ухвала набрала законної сили 19 червня 2014 року.

З вищезазначеної ухвали вбачається, що ОСОБА_5 надала представникам

КС «Тур'я» підроблені документи, довідку про доходи від 02 листопада 2007 року за вих. № 1/3 на ім'я ОСОБА_3 про те, що він дійсно працює ріелтором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи від 02 листопада 2007 року за вих. № 1/1 на ім'я ОСОБА_5, про те, що остання дійсно працює директором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи за від 02 листопада 2007 року вих. № 1/2 на ім'я ОСОБА_4 про те, що остання дійсно працює офіс-менеджером в агенції нерухомості «Мегаполіс». На підставі необхідного переліку документів та вищезазначених довідок 02 листопада 2007 року між КС «Тур'я» в особі директора Ужгородської філії № Снігур Г. І., позичальником ОСОБА_3 і поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір кредиту-поруки № 431/1.

У межах кримінального провадження цивільний позов про відшкодування збитків у сумі 18 029,28 грн заявлений не був. Збитки внаслідок підроблених документів про місце роботи та розмір заробітної плати позичальника та поручителів встановлені не були.

Із карточки платежів за гривневим кредитом за договором № 431/1, позичальником якого є ОСОБА_3, вбачається, що останній платіж за кредитом здійснений

23 березня 2015 року на суму 1 250,00 грн - проценти за користування кредитом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому встановлення прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно із розрахунку КС «Тур'я» заборгованість за даним кредитним договором складає 57 567,44 грн, з яких: 18 029,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 39 538,16 грн - заборгованість за користування кредитом.

Отже, первісна сума позовних вимог - 57 567,44 грн, так і остаточна ціна позову - 18 029,28 грн є саме кредитною заборгованістю, тобто наслідком договірно-зобов'язальних правовідносин, а не майновою шкодою як об'єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_5 у формі кримінального правопорушення (деліктних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 12 чинного ЦПК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої й четвертої статті 60 ЦПК України 2004 рокукожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні норми містяться й у частині третій статті 12 і частинах першій та шостій статті 81 чинного ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 жодного привласнення чи розтрати грошових коштів КС «Тур'я» не вчиняла, лише надала підроблені довідки про місце роботи та розмір заробітної плати позичальника та поручителів, тобто про їхню платоспроможність, як майбутніх позичальника та поручителя, таким чином у кримінальному порядку не встановлений факт заподіяння ОСОБА_5 майнової шкоди (збитків) КС «Тур'я» як потерпілому та/або цивільному позивачу, при цьому кредитні кошти, отримані саме ОСОБА_3 на підставі укладеного договору кредиту-поруки, а отже, ОСОБА_5 кредитний договір не укладала, кредитні кошти не отримувала та договір кредиту-поруки є чинним.

Наведені доводи у касаційній скарзі про те, що факт винних та неправомірних дій відповідача повністю доведений та ОСОБА_5 не подала доказів і не довела відсутність своєї вини у завданні кредитній спілці шкоди, як і не подала доказів на спростування розміру заподіяної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки не доведено наявність шкоди, спричиненої позивачу. Наявність заборгованості за договорами кредиту, не свідчить на наявність шкоди, оскільки питання стягнення заборгованості за договором може бути вирішено в судовому порядку.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду