ПОСТАНОВА
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 (суддя - Мартинюк В.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді - Довга О.І., Затолочний В.С.) у справі № 813/112/18 за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для призначення позапланової перевірки Підприємства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2017 за № 2931.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просило залишити без задоволення.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.12.2017 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС відповідач прийняв наказ №2931 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Задовольнивши адміністративний позов та визнавши наказ Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2017 протиправним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного наказу.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 Податкового кодексу України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.
Зі змісту оскаржуваного наказу Офісу великих платників податків ДФС вбачається, що документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства призначено на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тобто у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 03.10.2017 Офіс великих платників податків ДФС направив на адресу Підприємства запит про надання інформації та її документального підтвердження, в якому зазначено, що за результатами аналізу даних РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за 2015 рік виявлено розбіжності, наведено цифрові показники, які, на думку контролюючого органу, свідчать про наявність розбіжностей та викладено невичерпний перелік документів, які слід надати позивачу.
Листом від 24.10.2017 Підприємство надало Офісу великих платників податків ДФС інформацію на запит від 03.10.2017, в якому виклало свої пояснення щодо наявності розбіжностей та надало додаткові документи.
Аналіз пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та положень Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1245, свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Таким чином, виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді, тоді суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Отримавши відповідь Підприємства щодо питань поставлених у запиті від 03.10.2017 та додаткові документи, Офіс великих платників податків ДФС, не проінформувавши платника податків про те, яку саме інформацію не було надано позивачем у його відповіді та які саме додаткові документи потрібно надати, крім вже наданих, призначив документальну позапланову невиїзну перевірку згідно з наказом від 29.12.2017 № 2931.
Зміст положень статей 78,79 Податкового кодексу України свідчить про те, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог щодо наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.
Вказані дії відповідача не в повній мірі відповідають приписам підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки дії Підприємства не можна вважати ненаданням платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.
Ані під час розгляду справи в суді, ані в касаційній скарзі відповідач не зазначив, на які саме пункти письмового запиту Офісу великих платників податків ДФС позивач не надав відповіді та які документи Підприємству слід додатково надати для повної відповіді на питання, наведені у запиті.
Доводи касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
