ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 309/1214/16-ц

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), треті особи: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С. І., ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 02 вересня 2003 року вона уклала з ВАТ «Хустське автотранспортне підприємство 12142» договір оренди нежитлового приміщення та прилеглої до нього території, що використовується під кафе. На порушення умов договору оренди, зазначене підприємство 12 квітня 2006 року продало ОСОБА_2 це приміщення. У травні 2006 року вона звернулась до суду з позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2006 року. Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2006 року задоволено її заяву про забезпечення вказаного позову та заборонено ОСОБА_2 провадити будь-які дії щодо спірного кафе.Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2006 року, яке набрало законної сили, переведено на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2006 року, визнано її покупцем у вказаному договорі, виключивши з договору покупця ОСОБА_2 . Маючи намір розпорядитися вказаним майном, вона дізналась, що на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_3 перед ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 25 квітня 2007 року уклала з банком договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І., за яким передано в іпотеку банку нежитлову будівлю площею 51,1 кв. м, позначену на плані літ. «Ш», що знаходиться на АДРЕСА_1 . Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано, відчуження цього об`єкта - заборонено. Отже, без її відома і поза її волею в іпотеку банку передано належне їй нерухоме майно, чим порушено право власності.Укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець всупереч вимогам закону та змісту договору, діючи недобросовісно, достеменно знаючи про наявність спору щодо майна, про ухвалене в ньому судове рішення, встановлене судом забезпечення позову тощо, засвідчила перед іпотекодержателем недостовірну інформацію щодо начебто відсутності прав і вимог третіх осіб щодо майна, яке передавалося в іпотеку. З фактом наявності спору щодо майна та судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 до укладання спірного іпотечного договору, був обізнаний і нотаріус Чіжмарь С. І., який попри це посвідчив договір.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки від 25 квітня 2007 року № 2007/840-МК/47, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І.; виключити з Державного реєстру іпотек відомості щодо обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літ. «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 25 квітня 2007 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І.; вилучити інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження, накладене приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. 25 квітня 2007 року щодо заборони відчуження вказаного майна.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 25 квітня 2007 року, укладений ОСОБА_2 із ВАТ КБ «Надра» і посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. Виключено з Державного реєстру іпотек відомості щодо обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літ. «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 25 квітня 2007 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. Виключено інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження, накладене приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. 25 квітня 2007 року щодо заборони відчуження нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літ. «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесену у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 25 квітня 2007 року № 2007/840-МК/47, укладеного ВАТ КБ «Надра» із ОСОБА_2 як із іпотекодавцем та із ОСОБА_3 як із боржником за основним зобов`язанням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 на момент укладення договору іпотеки від 25 квітня 2007 року була власником нерухомого майна, переданого ОСОБА_2 в іпотеку банку. Крім того, на час укладення оспорюваного договору існувала судова заборона проводити будь-які дії щодо спірного нерухомого майна.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року апеляційні скарги ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений із порушенням вимог закону, внаслідок недобросовісних дій іпотекодавця, цим договором порушені законні майнові права та інтереси ОСОБА_1 щодо нерухомого майна, яке без її відома та всупереч наявним даним про її обґрунтований законний цивільний інтерес та щодо судової заборони на розпорядження ним, передане в іпотеку. ПАТ КБ «Надра» не подавало до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, а посилання у запереченнях на позов про обізнаність ОСОБА_1 із 2007 року про укладення оспорюваного договору іпотеки не є обґрунтованою заявою про застосування позовної давності.

Постановою Верховного Суд від 30 жовтня 2019 року касаційні скарги ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» «Надра» та ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заявлено про застосування строку позовної даності, оскільки позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, так як з часу укладення оспорюваного правочину минуло десять років. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, належним чином не дослідив матеріали справи, не звернув уваги на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою заяву відповідача про застосування строку позовної давності та помилково зазначив, що відповідач не подавав заяву про застосування строку позовної давності. Дослідження обставин, на які посилався відповідач у заяві про застосування строку позовної давності, має істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі їх підтвердження у задоволенні позову може бути відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року рішення скасовано, ухвалено у справі нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заявлено про застосування строку позовної даності, оскільки позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, так як з часу укладення оспорюваного правочину минуло десять років. Отже, загальна позовна давність, під яку підпадає оспорений договір іпотеки становить три роки. У межах цього строку позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Так як оскаржений договір укладений 25 квітня 2007 року про наявність якого позивачеві відомо з (2006) - 2007 року, то строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду, закінчився ще у 2010 році. Твердження позивача про те, що їй стало відомо про існування договору іпотеки тільки перед зверненням до суду, не підтверджено доказами, оскільки у 2007 році, після ухвалення судом рішення про переведення прав і обов`язків покупця, позивачеві при зверненні до нотаріуса повідомлено про перебування спірного майна в іпотеці згідно з договором іпотеки, укладеного з ПАТ «КБ Надра».

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, в якій просить скасувати судове рішення суде апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 146/293/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі №146/296/16-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. Позивач не належним чином повідомлена про розгляд справи, у зв`язку з чим була фактично позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України. Згідно із інформацією, викладеною на офіційному сайті Закарпатського апеляційного суду інтернет посиланням: https://zka.court.gov.ua/sud4806/prescentr/news/986175/, відповідно до розпорядження голови Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, рішення зборів суддів від 31 серпня 2020 року, у зв`язку із виявленням у працівників суду захворювання C0VID-19, повідомлено: тимчасово з 31 серпня до 04 вересня 2020 року розгляд справ у відкритих судових засіданнях не відбуватиметься. Heзважаючи на запровадженні карантинні заходи, суд апеляційної інстанції розглядає цю справу за відсутності учасників справи та ухвалює оскаржувану постанову. Лише у листопаді 2014 року позивачу стало відомо про договір іпотеки, оскільки вона не є його стороною та не підписувала його.

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно із частинами першою, другою, сьомою, восьмою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), то підстав для задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату ічас судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої-сьомої, дев`ятої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У підпункті 15.8 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 розділу XIV «Надання інформації на веб-порталі» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами і доповненнями), на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються інформація (посилання на неї): оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся.

З огляду на викладене застосуванню частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, а саме опублікуванню оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України повинно передувати з`ясування місця проживання (перебування) відповідача.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 283/289/18-ц (провадження № 61-18125св19) та від 12 березня 2020 року у справі № 522/5315/15-ц (провадження № 61-40463св18).

Із матеріалів справи убачається, що Закарпатський апеляційний суд 14 липня 2020 року направляв сторонам у справі повідомлення про призначення справи до судового розгляду на 03 вересня 2020 року. Крім того, зробив оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України (т. 2, а. с. 167-168а).

03 вересня 2020 року суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі у її розгляді сторін у справі. При цьому, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі у справі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на сайті «Судова влада України».

Разом із тим, ОСОБА_1 не є відповідачем, третьою особою, свідком, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме.

Таким чином, частини одинадцята, дванадцята статті 128 ЦПК України не підлягають застосуванню при здійсненні повідомлення про виклик у судове засідання позивача, а отже,розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України судової повістки-повідомлення про призначення вказаної справи до розгляду в силу вимог статті 128 ЦПК України не є належним повідомленням позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що учасники, у тому числі ОСОБА_1 , були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи.

Отже, доводи заявника про неналежне його повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності осіб, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначені порушення унеможливили справедливий розгляд справи та встановлення обставин, які входять до предмета доказування і маютьзначення для правильного її вирішення.

Отже, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції не виклав у судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і розглянуто справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК Українисудові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив позивача про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду