ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27 серпня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020265100000001, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нововоскресенськ Нововоскресенського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості немає, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком 2 липня 2020 року приблизно о 13:00 ОСОБА_8 , перебуваючи у житловому будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно на ґрунті неприязних відносин завдав чотири удари кулаком по обличчю ОСОБА_9 , в результаті чого останньому було заподіяно тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника та представника потерпілого, а вирок суду – без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення. На думку захисника, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що вчинене кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством. Таким чином, цей суд вийшов за межі висунутого засудженому обвинувачення та безпідставно не закрив кримінальне провадження.
У касаційній скарзі представник потерпілого – адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції було здійснено без участі потерпілого та його представника, котрі не були належним чином повідомлені про час та дату розгляду.
У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілого, захисник ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілого – адвокат ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення. Зазначає, що твердження сторони захисту про те, що потерпілий примирився із засудженим, відмовився від обвинувачення та нібито бажав закрити кримінальне провадження – є безпідставними.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілого підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого. Прокурор частково підтримав касаційну скаргу представника потерпілого та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності з ч.1 ст. 412 істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як вбачається з ч. 3 вказаної статті, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим у заподіянні потерпілому ОСОБА_9 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження на ґрунті неприязних відносин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника засудженого та представника потерпілого, вказаний вирок залишив без зміни.
При цьому, в своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що засуджений ОСОБА_8 вчинив злочин, пов`язаний із домашнім насильством, а його винуватість повністю встановлена дослідженими доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Разом із цим, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Це не виключає того, що докази існування ситуації домашнього насильства можуть міститися і в самих обставинах злочину, які доводять, що певний випадок насильства є проявом поведінки, характерної для домашнього насильства.
Докази того, що інкримінований злочин пов`язаний з домашнім насильством, мають бути надані стороною обвинувачення, аби сторона захисту отримала можливість їх спростувати.
Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов`язаний з домашнім насильством, є відображенням цієї обставини у формулюванні обвинувачення з встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин.
Як зазначено в обвинувальному акті, конфлікт між засудженим та потерпілим стався на ґрунті виниклих неприязних відносин, що саме по собі не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілого з боку засудженого, як цього не було встановлено і під час судового розгляду кримінального провадження.
При цьому, із звукозапису судового засідання у суді першої інстанції убачається, що засуджений повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, за обставин викладених у обвинувальному акті, та відмовився давати показання щодо обставин його вчинення. Потерпілий у суді пояснив, що до моменту події вони із засудженим майже не бачились та між ними конфліктів не було, чому останній завдав йому ударів йому не зрозуміло.
Таким чином, з наданих потерпілим показань не можливо встановити, що дії засудженого були спрямовані на вчинення домашнього насильства. Крім того, таке обвинувачення не було висунуто ОСОБА_8 згідно з обвинувального акта та не було встановлено під час судового розгляду.
Переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд не врахував вимоги ч. 1 ст. 337 КПК, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Враховуючи неведене, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні фактично встановив, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, тим самим вийшов за межі обвинувачення.
Таке недотримання вимог кримінального процесуального закону має наслідок у вигляді істотного впливу на права засудженого щодо забезпечення права на справедливий суд, оскільки викладені в ухвалі апеляційного суду обставини не охоплювались пред`явленим йому обвинуваченням.
Доводи про те, що потерпілого не було належним чином повідомлено про час та дату апеляційного розгляду є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до змісту зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду при призначення апеляційного розгляду на 27 жовтня 2020 року було отримано потерпілим 19 жовтня 2020 року.
Разом із цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження 23 жовтня 2020 року потерпілий уклав договір з адвокатом ОСОБА_6 про надання правничої допомоги, 26 жовтня 2020 року адвокат частково ознайомився з матеріалами справи. В подальшому, адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання, датоване 26 жовтня 2020 року про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні та неможливістю представника потерпілого брати участь у розгляді, у зв`язку з зайнятістю в іншому кримінальному процесі, про що долучив повістку про виклик до суду. В клопотанні адвокат просив не розглядати справу без участі потерпілого.
Проте, незважаючи на те, що представник потерпілого не був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, за наявності клопотання про відкладення розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності потерпілого та його представника, при цьому свого рішення належним чином не обґрунтував.
На думку колегії суддів, допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_10 – скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції,під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд