ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 940/1438/20

Описова частина

ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме 1/4 та 1/12 частини у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вона є спадкоємцем за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який є рідним сином спадкодавця ОСОБА_3 , помер раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, коли вона звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, нотаріус їй роз`яснила, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що її не прийняла.

Вважала, що вказаний строк пропустила з поважних причин, оскільки у жовтні 2020 року вона перебувала на самоізоляції, так як мала контакти з хворими на коронавірусну інфекцію та мала ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції, сама проживає в місті Києві, тому не мала можливості приїхати подати заяву нотаріусу, оскільки власного автомобіля не має та не мала можливості приїхати громадським транспортом.

Тетіївський районний суд Київської області рішенням від 27 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Спір щодо прийняття чи неприйняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не досліджує, оскільки у даному випадку він не впливає на вирішення спору про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Київський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнив.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року скасував та прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визначив ОСОБА_1 два місяці додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними, пов`язаними з об`єктивними перешкодами та істотними труднощами для неї для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Від ОСОБА_2 у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що хвороба позивача та перебування її на самоізоляції є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 521/14402/16-ц, які залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Також апеляційний суд не звернув уваги на постанову Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у якій зроблено висновок про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон пов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд апеляційної інстанції, прийнявши до уваги довідку, не зазначив у постанові в чому виразилося порушення норм процесуального права судом першої інстанції, та взагалі не спростовував висновок суду першої інстанції щодо неможливості прийняття доказу, поданого з порушенням вимог статті 83 ЦПК України (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року у справі № 6-3917св14).

Також поза увагою апеляційного суду залишилася постанова Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19, згідно з якою орган місцевого самоврядування може бути визначений відповідачем у справі у разі відсутності спадкоємців. У даному випадку позов пред`явлений до неналежного відповідача, що слугує підставою для відмови у його задоволенні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Порхун О. П. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у правовідносинах, які за змістом, підставами позову, обставинами спору не є тотожними до правовідносин у цій справі.

Пропуск позивачем строку для прийняття спадщини не спричинив ні для кого негативних наслідків. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався жоден із спадкоємців.

ОСОБА_2 не надала доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому правильно відповідачем у справі було визначено орган місцевого самоврядування.

Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тетіївського районного суду Київської області.

Справа № 940/1438/20 надійшла до Верховного Суду 29 грудня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Дід позивача ОСОБА_1 та чоловік третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, копією свідоцтва про народження позивача та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 27 листопада 2020 року про народження батька позивача - ОСОБА_4 .

Спадковим майном після його смерті є 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який є рідним сином спадкодавця ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть.

У листопаді 2020 року позивач звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, проте нотаріус листом за № 779/01-16 від 19 листопада 2020 року роз`яснив, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її.

Апеляційним судом також встановлено, що строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 розпочався 05 квітня 2020 року та закінчився 05 жовтня 2020 року.

Із заявою про вступ у права спадкування ОСОБА_1 звернулась 19 листопада 2020 року, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 , як на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, посилалась на те, що у жовтні 2020 року вона перебувала на самоізоляції, оскільки мала контакти з хворими на коронавірусну інфекцію та в подальшому сама мала ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції, що підтверджується довідкою КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради, Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини від 30 жовтня 2020 року.

Крім того, як на підставу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалася на те, що вона проживає в місті Києві, тому за станом здоров`я не мала можливості поїхати в місто Тетіїв подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, оскільки не має власного автомобіля та не мала можливості приїхати громадським транспортом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржувана постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) вказано, що «відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, провадження № 61-43201св18).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У справі, що переглядається, заперечуючи проти позовних вимог третя особа ОСОБА_2 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Вона є спадкоємцем першої черги та на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на час його смерті.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців.

Отже, внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем у цій справі має бути ОСОБА_2 ,оскільки буде порушене її право як спадкоємця.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положенням статей 51, 175 ЦПК України, не зазначила належного відповідача, прав та інтересів якого стосується ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення спору з неналежним складом учасників.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена відповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків, висловлених у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19, є необґрунтованими.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 464/6314/17 (провадження № 61-13581св21).

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 судам необхідно було відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом.

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та оскаржувана постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог із наведених вище підстав.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду