ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 415/380/20

Описова частина

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» (далі - ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», товариство) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що 13 квітні 2019 року о 03 годині 45 хвилин у відділенні дифузії цеху кісткового клею ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» з її матір`ю - ОСОБА_3 стався нещасний випадок при виконанні трудових обов`язків, унаслідок отриманих травм вона померла.

Через смерть матері вона постійно перебуває у пригніченому емоційному та психічному стані, душевний біль, спричинений смертю матері, не можна вгамувати у будь-який спосіб або відшкодувати у повному обсязі, у цьому випадку її страждання є пожиттєвими.

Крім того, факт душевного, емоційного потрясіння, погіршення її психічного стану здоров`я потягнув за собою зрив вагітності. Смерть матері призвела до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагає докладання додаткових зусиль для організації свого подальшого життя.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері - ОСОБА_3 , 200 000 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, 200 000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» у дохід держави судові витрати в розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матір позивачки загинула унаслідок нещасного випадку на виробництві, чим ОСОБА_1 спричинено моральних страждань, тому ураховуючи ступінь її фізичних та моральних страждань, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті позивачки, а також з урахуванням конкретних обставин у справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, міський суд дійшов висновку про обґрунтованість її позовних вимог та стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю матері, 200 000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які переживала ОСОБА_1 . Крім того, на користь позивачки стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджено належними доказами, а клопотання про зменшення відповідач не подавав.

Постановою Луганського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, 200 000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ТДВ«Лисичанський желатиновий завод» у дохід держави судові витрати в розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні докази належного повідомлення міським судом відповідача про розгляд справи 16 вересня 2021 року, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Телефонограма у справі не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З ТДВ«Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю матері на виробництві, підлягає стягненню 200 000 грн ураховуючи ступінь фізичних і моральних страждань доньки загиблої, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у її житті, а також з урахуванням конкретних обставин у справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості.

Посилання відповідача на відсутність доказів загибелі матері позивача з його вини, на увагу не заслуговують, оскільки ним не заперечувався факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди. Крім того, згідно з пунктом 7 акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1 від 16 липня 2019 року нещасний випадок із смертельним наслідком, який стався з матір`ю позивачки визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Позивачкою відповідними доказами підтверджено витрати на професійну правничу допомогу, у тому числі копією договору про надання правової допомоги від 29 липня 2019 року, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером на правову допомогу серії ВВ № 1002629, копією меморіального ордеру про сплату гонорару адвоката № 2PL765661, копією квитанції акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 29 липня 2019 року. Вимог про неспівмірність цієї суми відповідач не заявляв.

У касаційній скарзі ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 415/380/20 з Лисичанського міського суду Луганської області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року у задоволенні заяви ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 415/380/20 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, відмовлено.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою не обґрунтовано розмір моральної шкоди та не доведено безспірність вини відповідача щодо наслідків нещасного випадку, в якому загинула її матір.

Відповідач вказував, що за наявною у нього інформацією позивачка від Фонду соціального страхування України за наслідками настання нещасного випадку мала можливість отримати грошову компенсацію у розмірі 200 000 грн, яка розрахована Фондом.

Суди дійшли помилкового висновку про те, що для відшкодування моральної шкоди позивачці відсутні підстави для встановлення вини відповідача у настанні нещасного випадку з матір`ю ОСОБА_1 на виробництві.

Районний суд розглянув справу з порушенням вимог процесуального права, оскільки не повідомив товариство про день, час і місце її розгляду, унаслідок чого відповідач був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин у справі.

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Оскільки нещасний випадок стався під час виконання матір`ю позивачки трудових обов`язків у ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», а її смерть настала унаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивачки, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8), копії свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 10), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 12) слідує, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

Відповідно до копії трудової книжки з 21 вересня 2018 року мати позивачки - ОСОБА_3 працювала у ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» апаратником виробництва кісткового клею (а.с. 15-16).

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 13 квітня 2019 року о 03 годині 45 хвилин на ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» від 16 липня 2019 року за формою Н-1 ОСОБА_3 , працюючи апаратником виробництва кісткового клею 5 розряду у відділенні дифузії цеху кісткового клею ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», знаходилась на робочому місці коли стався вибух на дифузорі № 2, унаслідок чого вона отримала вибухову травму з множинними закритими двобічними переломами ребер, кісток правої гомілки та термічними опіками голови, тулуба, кінцівок.

Нещасний випадок із смертельним наслідком, що стався 13 квітня 2019 року з апаратником виробництва кісткового клею у ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» ОСОБА_3 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 23-26).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Відповідно до довідки про причини смерті від 15 квітня 2019 року причиною смерті ОСОБА_3 є вибухова травма з множинними закритими двобічними переломами ребер, кісток правої гомілки та термічними опіками голови, тулуба, кінцівок (а.с. 18).

Згідно з листом амбулаторно-поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємства «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» ОСОБА_1. зверталася до лікаря-психіатра м. Лисичанська Луганської області за амбулаторною допомогою 09 серпня 2019 року, 29 серпня 2019 року, 28 листопада 2019 року з погіршенням психічного стану після смерті її матері.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого комунального некомерційного підприємства «Лисичанська багатопрофільна лікарня» № 10-76 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у гінекологічному відділенні з 21 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року, заключний діагноз - замерла вагітність (а.с. 110).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з частиною другою статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167

ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року, № 68490/01, «STANKOV v. BULGARIA»).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України визначено що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, провадження № 61-21511 сво 19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» обов`язку по відшкодуванню позивачці як дочці загиблого унаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтями 23, 1167 ЦК України.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю матері на виробництві, 200 000 грн, ураховуючи ступінь фізичних і моральних страждань доньки загиблої, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у її житті та наслідків, які наступили. Апеляційним судом враховано засади розумності, виваженості, пропорційності та справедливості, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Крім того, апеляційний суд врахував роз`яснення, надані судам у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з яким розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, оскільки відсутні докази належного повідомлення міським судом відповідача про розгляд справи 16 вересня 2021 року, що спростовує доводи касаційної скарги, оскільки у відповідача була процесуальна можливість надати відповідні пояснення та докази при апеляційному перегляді.

Посилання касаційної скарги на відсутність доказів загибелі матері позивачки з вини товариства, є безпідставними, тому що товариством не заперечувався факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, а відповідно до пункту 7 акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1 від 16 липня 2019 року нещасний випадок, який стався з матір`ю ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При цьому вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах, яка у цій категорії справ є сталою.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду