ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 308/9100/19

У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Гук О. О., звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі державний виконавець), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» (далі - ТОВ «Приватна експертна служба»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» (далі - ТОВ «Еталон»).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2019 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , подану адвокатом Гук О. О., задоволено частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2019 року скасовано, провадження за скаргою закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено ФОП ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

17лютого 2020 року ТОВ «Еталон» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що ТОВ «Еталон» понесло витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 122,50 грн, а під час розгляду скарги у суді першої інстанції ТОВ «Еталон» понесло витрати на правничу допомогу в розмірі 4 352,08 грн, а тому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 загальну суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8 474,58 грн.

19лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.

На обгрунтування заяви зазначав, що внаслідок подання ФОП ОСОБА_1 апеляційної скарги він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 18 520,00 грн, а тому просив відшкодувати йому зазначені витрати.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні заяв ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на правничу допомогу відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статті452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Однак, у цій справі за результатом апеляційного розгляду провадження за скаргою було закрито і судом не ухвалювалось судове рішення про відмову у задоволенні скарги, тому відсутні правові підстави для покладення судових витрат на ФОП ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційні скарги ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд помилково керувався положеннями статті 452 ЦПК України, що не регулює питання компенсації судових витрат у разі закриття провадження, та не застосував загальні положення цивільного процесуального законодавства, зокрема статтю 142 ЦПК України, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення судових витрат на ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у задоволенні заяв ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на правничу допомогу відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Зазначене кореспондується з положеннями статті 44 ЦПК України, за змістом якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальним правами не допускається. Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що необґрунтовані дії заявника (боржника), як підстава для компенсації здійснених заінтересованими особами витрат, пов`язаних з розглядом справи, повинні передбачати наявність свідомих недобросовісних дій ФОП ОСОБА_1 , які б давали змогу стверджувати про зловживання ним своїми процесуальними правами. ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 не довели того, які саме необґрунтовані (неправильні, недобросовісні) дії ФОП ОСОБА_1 були ним здійсненні при зверненні до суду, під час розгляду справи та в чому вони виражені, а саме: чи діяв він недобросовісно і пред`явив необґрунтовану скаргу; чи протидіяв правильному і швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний скаржник мав на меті протиправну мету - ущемлення прав й інтересів зацікавлених осіб; чи були його дії умисні та який ступінь його вини і чим це підтверджується тощо. Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Саме по собі звернення ФОП ОСОБА_1 до суду зі скаргою у порядку, регламентованому розділом VII«Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, провадження у справі за якою апеляційним судом закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції, а також оскарження заявником в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданої ним скарги, не може свідчити про необґрунтовані (недобросовісні) його дії, які б слугували підставою для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України щодо відшкодування заінтересованим особам судових витрат.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Еталон» на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулько Б. І.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. задоволено. Касаційну скаргу ТОВ «Еталон» на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Воробйовій І. А., судді, які входять до складу колегії: Хопта С. Ф., Погрібний С. О.

27 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Воробйовій І. А., судді, які входять до складу колегії: Хопта С. Ф., Погрібний С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року заяву про самовідвід судді Воробйової І. А. задоволено. Касаційні скарги ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Хопта С. Ф., Погрібний С. О.

Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргами ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 , витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ТОВ «Еталон» мотивована тим, що апеляційний суду в порушення положень статті 142 ЦПК України неправомірно відмовив товариству в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, чим позбавив його права на компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо недоведеності необґрунтованих (недобросовісних) дій ФОП ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою, зокрема, не урахував, що:

-звернення до суду зі скаргою ініціював саме заявник (боржник), який у добровільному порядку не виконав рішення суду і ухиляється від його примусового виконання з квітня 2015 року, у тому числі шляхом звернення до суду з численними скаргами (справи № 910/2332/15-г, № 308/9100/19, № 308/9198/19) та двома позовами (справа № 308/10824/15-ц, № 308/10149/19), жоден з яких судом не було задоволено;

- представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Гук О. О. неодноразово зверталася до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, що дає обґрунтовані підстави вважати, що метою таких клопотань було затягування судового розгляду, заявник (боржник) не направив заперечення (відповідь) на відзив ТОВ «Еталон» та не з`являвся в судові засідання, що свідчить про відсутність реального інтересу до вирішення справи і нехтування своїми процесуальними обов`язками.

Зазначені дії заявника (боржника) були спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду, а тому не можуть вважатися неумисними, оскільки за умови відсутності таких дій з боку боржника, виконавче провадження могло бути закінчено фактичним виконанням рішення суду значно раніше.

Ураховані апеляційним судом висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц та від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки стосуються випадку залишення судом позову без розгляду у зв`язку з волевиявленням самого позивача або у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, тоді як у справі, що переглядається провадження у справі закрито з підстав порушення правил юрисдикції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що саме ним як заінтересованою особою мало бути доведено необґрунтованість (недобросовісність) дій заявника (боржника) при зверненні до суду зі скаргою. Так, у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №902/136/21 Верховний Суд зробив висновок, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій позивача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду.

Апеляційний суд не врахував, що з метою захисту своїх прав, він змушений був звернутися за професійною правничою допомогою адвоката, а отже, нести витрати з її оплати.

Відзиви на касаційні скарги учасники справи до суду не подали.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного оскарження у справі, яка переглядається, є ухвала Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року про відмову у задоволенні заяв стягувачів ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 про розподіл понесених ними судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Судом установлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2019 року, провадження за скаргою закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснено ФОП ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції вирішив спір з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, оскільки порушені у скарзі ФОП ОСОБА_1 питання щодо дій державного виконавця з використання звіту про оцінку майна, підлягають вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 142 ЦПК України, згідно з частиною п`ятою якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі необхідною умовою для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А тому, стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 16 червня 2021 року у справі № 904/9024/16.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що для задоволення вимог ТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 компенсації здійснених судових витрат, заінтересовані особи мають довести, які саме необґрунтовані (неправильні, недобросовісні) дії заявника здійснені ним при звернення до суду, під час розгляду справи та в чому вони виражені.

Посилання ОСОБА_2 на те, що у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 902/136/21 викладений протилежний висновок щодо обов'язку доведення стороною, яка заявляє про компенсацію понесених судових втрат, необґрунтованості дій позивача, а саме, що відповідною нормою (частиною п'ятою статті 130 ГПК України, яка є аналогічною за своїм змістом до частини п'ятої статті 142 ЦПК України) не вимагається встановлення у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій або наявність умислу на вчинення протиправних дій є безпідставними, оскільки у справі № 902/136/21 суд касаційної інстанції підтвердив раніше викладений ним висновок про те, що для стягнення компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, на виконання встановленого статтею 74 ГПК України обов`язку доведення суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, мав довести, а суд встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зауваживши, що частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Так, у справі № 902/136/21 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за інших фактичних обставин. Зокрема зазначив, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, що свідчить про його свідоме волевиявлення, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката. Тобто самим фактом звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Натомість, у справі, що переглядається, провадження за скаргою ФОП ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України на стадії перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, і заявник жодними своїми діями не сприяв вирішенню питанню про закриття провадження у справі.

Установивши, що саме по собі невиконання ФОП ОСОБА_1 протягом тривалого часу добровільно судового рішення, яке набрало законної сили, як і факт його звернення до суду зі скаргою у порядку, регламентованому розділом VII«Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України з порушенням правил юрисдикції, а також оскарження заявником в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, не може свідчити про необґрунтовані (недобросовісні) дії боржника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України щодо відшкодування заінтересованим особам судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеннякасаційних скаргТОВ «Еталон» та ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду