ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/12449/17

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.06.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.01.2021, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2018 про відмову в позові скасував і ухвалив нове судове рішення, яким позов ТОВ «Глуско Рітейл» задовольнив.

24.05.2021 Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист про стягнення на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС судовий збір у розмірі 9897,93 грн.

ТОВ «Глуско Рітейл» звернулось до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі в порядку, передбаченого статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України згідно постановами Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та від 19.06.2019 №537.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 27.07.2021 заяву ТОВ «Глуско Рітейл» про заміну боржника у виконавчому провадженні задовольнив та замінив боржника у виконавчому листі від 24.05.2021 з Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника - Державну податкову службу України в особі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.01.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2021 скасував та в задоволенні заяви ТОВ «Глуско Рітейл» про заміну боржника у виконавчому листі у справі №826/12449/17 відмовив.

ТОВ «Глуско Рітейл» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022.

У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження товариство зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 52 і 379 КАС України, частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №420/5772/18.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, товариство, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 10.09.2020 у справі №420/5772/18, що факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень органів Державної фіскальної служби до органів Державної податкової служби, тобто, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво.

Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022.

У відзиві на касаційну скаргу Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить касаційну скаргу товариства залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій без змін. Мотивуючи свої вимоги Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вказав, що Офіс великих платників податків ДФС не відповідає ознакам вибулої сторони виконавчого провадження зважаючи на те, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань цей контролюючий орган не припинено.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу доводи, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Касаційна скарга у цій справі стосується питання застосування норм процесуального права, якими врегульовано заміна сторони виконавчого провадження, у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані іншій особі публічного права, яка не має статусу юридичної особи.

Аналогічне питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі №420/5772/18 (постанова від 10.09.2020) та у справі №804/958/17 (постанова від 06.10.2020), у яких, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, яке регулює питання правонаступництва юридичних осіб публічного права, зроблено висновок, що факт припинення (ліквідації) юридичної особи у такому випадку не є вирішальним, оскільки у даному випадку відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 (справа N804/958/17), від 03.12.2020 (справа N805/2173/16-а), від 30.12.2020 (справа 805/4361/17-а).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 №1200 утворено шляхом поділу Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу. Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 №537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2; встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

Відповідно з додатками 1, 2 Постанови №537 утворено Офіс великих платників податків ДПС. Офіс великих платників податків ДФС реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28.08.2019 №36, наказу Офісу великих платників податків ДПС від 29.08.2019 №9, розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків ДФС, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №893 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі, Офіс великих платників податків ДПС).

Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 N227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС), забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження, є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.09.2020 здійснено державну реєстрацію Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної податкової служби України.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 N755 з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 N529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови N893.

Таким чином, з 01.01.2021 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснює функції та повноваження Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС), що припиняється, з реалізації державної податкової політики щодо платників податків, які перебувають на податковому обліку в цьому управлінні.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Глуско Рітейл» знаходиться на податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ці обставини сторони не заперечують.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є процесуальним правонаступником Офісу великих платників податків ДФС у цій справі, однак, помилково визнав, що боржника у виконавчому провадженні слід замінити на ДПС в особі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу, пославшись на те, що Східне міжрегіональне управління ДПС не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом ДПС.

Водночас, з таким висновком повністю не можна погодитися, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта цієї статті).

Суд першої інстанції не врахував, що ДПС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а відтак, у межах спірних правовідносин компетенційне адміністративне правонаступництво у цій справі відбулось з Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС, а потім на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Згідно з пунктм 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частини перша, третя, четверта статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд