ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 804/958/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2017 року частково задовольнив позов Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ПрАТ «Інгулецький ГЗК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби. Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення:

- №0000485103 від 16 серпня 2016 року про накладання штрафу в сумі 510 грн за незабезпечення зберігання первинних документів;

- №0000015103 від 16 серпня 2016 року про зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 3 381 351 629 грн;

- №0000525103 від 10 листопада 2016 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 25 010 941 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 12 505 470,50 грн;

- №0000285103 від 20 січня 2017 року в частині збільшення зобов`язання з податку на додану вартість на 64 038 836 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 32 019 417,50 грн;

- №0000295103 від 20 січня 2017 року в частині збільшення зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 574 425 788 грн, в тому числі за основним платежем - 1 335 547 479 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 238 878 309 грн.

Також суд стягнув зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати в сумі 76 340 289 грн за рахунок бюджетних асигнувань (т. 315 а.с.110-121).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2017 року повернув апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби у зв`язку з не усуненням нею недоліків апеляційної скарги (не сплатою судового збору).

28 вересня 2017 року позивач отримав виконавчий лист про стягнення судових витрат, для примусового виконання (т. 315 а. с. 175).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року на підставі заяви позивача замінив боржника у виконавчому провадженні на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби. Ухвала суду вмотивована тим, що Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2016 року № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників» (т. 315 а. с. 204).

Від ПрАТ «Інгулецький ГЗК» 5 грудня 2019 року надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження. Позивач просив замінити боржника на Офіс великих платників податків ДПС (т. 317 а. с. 116-119).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, заяву задовольнив (т. 317 а. с. 151-152, а. с. 223-224).

Судові рішення вмотивовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19 червня 2019 року № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворений як юридична особа публічного права Офіс великих платників податків ДПС шляхом приєднання до нього Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Утворені органи Державної податкової служби визнані правонаступниками реорганізованих органів Державної фіскальної служби.

Таким чином, з 28 серпня 2019 року Державна фіскальна служба припинила здійснювати повноваження і виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та здійснювати ці повноваження і виконувати перелічені функції почала Державна податкова служба.

Надалі, з 29 серпня 2019 року здійснювати повноваження і виконувати функції, які належали Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, розпочав його правонаступник Офіс великих платників податків ДПС, а тому відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Відсутність запису про припинення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби суд апеляційної інстанції визнав недостатнім для скасування законної ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Офіс великих платників податків ДПС (далі - скаржник, Офіс ВПП ДПС) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами статей 52 і 379 КАС України та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби станом на момент прийняття оскаржуваних судових рішень не було припинено, підстави для заміни сторони відповідача/боржника у цій справі були відсутні. Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині розгляду справи 17 грудня 2019 року за відсутності представника Офісу великих платників податків ДПС, який не був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, а відповідну повістку отримав лише 19 грудня 2019 року.

ПрАТ «Інгулецький ГЗК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Дніпропетровська обласна прокуратура також подала відзив, у якому підтримала вимоги касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Колегією суддів з`ясовано, що спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права.

Аналогічне питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 420/5772/18, який за наслідками касаційного перегляду ухвалив постанову від 10 вересня 2020 року, у якій, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, яке регулює питання правонаступництва юридичних осіб публічного права, зробив такий висновок.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови № 1200).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19 червня 2019 року № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

Відповідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Офіс великих платників податків ДПС. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», наказу Офісу великих платників податків ДПС від 29 серпня 2019 року №9, розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з 29 серпня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Офіс великих платників податків ДПС.

Отже, з цього моменту відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Офісу великих платників податків ДПС, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Посилання на те, що Офіс ВПП ДПС не був належним чином повідомлений про розгляд спірного у цій справі питання у суді першої інстанції спростовується наявними у матеріалах справи доказами надіслання ухвали про призначення судового засідання на 17 грудня 2019 року засобами електронного зв`язку (електронною поштою) 9 грудня 2019 року, в тому числі й скаржникові. Враховуючи стислі строки розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження (десять днів - частина друга статті 379 КАС України), колегія суддів вважає, що повідомлення судом про судове засідання у такий спосіб не є порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою скасування судового рішення з процесуального питання.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд