ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/87/22

18 серпня 2022 року «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) звернулося до Київського апеляційного суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі № 338/2020.

Заяву мотивувало тим, що 29 грудня 2017 року між «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) та дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - державним підприємством «Укроборонсервіс» укладено міжнародний контракт №К29-5.1.1/187 з метою поставки товарів. Вказувало, що згідно з пунктом 1.1 контракту продавець зобов`язаний передати у власність покупцю, а покупець оплатити поставлений товар в строк, зазначений у контракті. За змістом пункту 2.1 контракту його загальна ціна становить 640 000 дол. США. Заявник указував, що поставив ДП «Укроборонсервіс» першу партію товару на суму 248 000 дол. США, яку покупець прийняв 29 січня 2019 року, сплативши до цього 05 квітня 2018 року авансовий платіж у розмірі 192 000 дол. США. Проте, решту суми в розмірі 56 000 дол. США покупець так і не сплатив, чим порушив умови укладеного контракту.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 позовні вимоги задоволено та стягнуто з дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного підприємства «Укроборонсервіс» на користь «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) 56 000 дол. США за поставлений товар та 3 552,00 дол. США витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 59 552 дол. США.

З урахуванням викладеного «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) просило суд ухвалити рішення, яким визнати й надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 про стягнення 56 000 дол. США заборгованості за поставлений товар та 3 552,00 дол. США витрат зі сплати арбітражного збору, а також видати виконавчий лист на примусове виконання цього рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року заяву задоволено:

визнано й надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 за позовом «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) до дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 56 000 дол. США та 3 552,00 дол. США витрат зі сплати арбітражного збору;

видано виконавчий лист на примусове виконання цього рішення;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду мотивована тим, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 лютого 2021 року в справі №338/2020 набуло законної сили та є обов`язковим для виконання. При цьому необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може у випадку свавільного застосування носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Суд зазначив, що аргументи заяви фактично зводяться до незгоди з рішенням МКАС та встановленими арбітражним судом обставинами. Суд констатував, що обставини, встановлені в рішенні МКАС, жодним чином не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави, а впливають на відносини двох юридичних осіб та пов`язані з порушенням умов контракту щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим зробив висновок, що боржник не довів, що в результаті виконання судового рішення будуть вчинені дії, які прямо заборонені законодавством України або заподіють шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна в контексті порушення публічного порядку.

Посилання боржника на те, що ДП «Укроборонсервіс» має особливий статус, адже є оборонним підприємством, яке виконує термінові замовлення по виготовленню та ремонту військової техніки для потреб Міністерства оборони України, яка застосовується для відсічі збройної агресії російської федерації на території України та має надважливе значення для оборони держави, а вилучення коштів з обороту підприємства поставить під загрозу виконання стратегічних завдань щодо забезпечення безпеки держави й суперечитиме її національним інтересам, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши, що згідно пункту 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки обставини, які могли б бути підставою для відмови в задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року, відсутні, суд зробив висновок про задоволення заяви Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2022 року ДП «Укроборонсервіс» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій боржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначене рішення МКАС суперечить публічному порядку України, оскільки ДП «Укроборонсервіс» має особливий статус, є оборонним підприємством, яке виконує термінові замовлення по виготовленню та ремонту військової техніки для потреб Міністерства оборони України, яка застосовується для відсічі збройної агресії російської федерації на території України та має надважливе значення для оборони держави, а вилучення коштів з обороту підприємства поставить під загрозу виконання стратегічних завдань щодо забезпечення безпеки держави й суперечитиме її національним інтересам. Вказує, що майновий стан боржника на цей час унеможливлює сплату суми, визначеної в рішенні МКАС, а 75 % від чистого прибутку підприємства перераховується до Державного бюджету України. Посилається також на те, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року в справі №338/2020 крім первісного позову задоволено й зустрічний позов ДП «Укроборонсервіс» та стягнуто з «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) збитки в розмірі 68 544 дол. США та 3 953,41 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору. Тому вважає, що між сторонами є зустрічні однорідні вимоги, які можливо виконати шляхом їх зарахування без фінансових втрат та загрози національним інтересам у воєнний час.

У грудні 2022 року стягувач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року в справі №338/2020 не суперечить публічному порядку України, не загрожує її незалежності та цілісності, оскільки рішення ухвалене виключно стосовно обов`язків боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту й поширює свою дію виключно на боржника. При цьому згідно пункту 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, виконання рішення МКАС у цій справі буде можливим лише після закінчення воєнного стану. Вважає, що сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України. Зазначає, що посилання боржника на існування зустрічних однорідних вимог як на підставу для відмови в задоволенні заяви є недопустимим, оскільки в січні 2022 року ДП «Укроборонсервіс» звернулось до національного суду Північної Македонії з аналогічною заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України з метою отримання коштів, стягнутих з «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія).

В судовому засіданні представник «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач дочірнєпідприємство державної компанії «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс», будучи повідомленим про розгляд справи належним чином шляхом отримання судової повістки-повідомлення 30 січня 2023 року, свого представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів у силу положень частини другої статті 372 ЦПК України провела розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи

Суд установив, що 29 грудня 2017 року між «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) та дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - державним підприємством «Укроборонсервіс» укладено міжнародний контракт №К29-5.1.1/187 з метою поставки товарів.

Згідно з пунктом 1.1 контракту продавець зобов`язаний передати у власність покупцю, а покупець оплатити поставлений товар в строк, зазначений у контракті. За змістом пункту 2.1 контракту його загальна ціна становить 640 000 дол. США.

Продавець поставив ДП «Укроборонсервіс» першу партію товару на суму 248 000 дол. США, яку покупець прийняв 29 січня 2019 року, сплативши до цього 05 квітня 2018 року авансовий платіж у розмірі 192 000 дол. США. Проте, решту суми в розмірі 56 000 дол. США покупець так і не сплатив, чим порушив умови укладеного Контракту.

Арбітражна угода між сторонами міститься в контракті № К29-5.1.1/187 від 29 грудня 2017 року у вигляді арбітражного застереження, в якому у пункті 11.1 сторони передбачили, що обидві сторони докладають усіх зусиль, щоб врегулювати розбіжності та спори, які можуть виникати з цього Контракту або у зв`язку з ним, шляхом переговорів. У разі неможливості врегулювання шляхом переговорів, спори і протиріччя підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті у державі відповідача згідно його Регламенту і матеріальним правом держави відповідача.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 стягнуто з дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного підприємства «Укроборонсервіс» на користь «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) 56 000 дол. США за поставлений товар та 3 552 дол. США витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 59 552 дол. США.

Крім того, стягнуто з «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) на користь дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного підприємства «Укроборонсервіс» збитки в розмірі 68 544 дол. США та витрати зі сплати арбітражного збору в розмірі 3 953,41 дол. США, а всього - 72 497,41 дол. США.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала Київського апеляційного суду - залишенню без змін з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тлумачення статей 459, 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви щодо його визнання.

Заперечуючи проти задоволення заяви про визнання й надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020, ДП «Укроборонсервіс» послалося на те, що таке рішення порушує публічний порядок України, вказуючи при цьому, що підприємство має особливий статус, є оборонним підприємством, яке виконує термінові замовлення по виготовленню та ремонту військової техніки для потреб Міністерства оборони України, яка застосовується для відсічі збройної агресії російської федерації на території України та має надважливе значення для оборони держави, а вилучення коштів з обороту підприємства поставить під загрозу виконання стратегічних завдань щодо забезпечення безпеки держави й суперечитиме її національним інтересам.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої Судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2020 року в справі № 824/67/20 (провадження № 61-14371ав20) вказано, що: «Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що на вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не впливають посилання представника ДП «Укрхімтрансаміак» на відсутність заборгованості у зв`язку з проведенням з ПАТ «Тольяттіазот» одноособового зарахування зустрічних однорідних вимог, так як у силу наданих процесуальним законом та наведеною вище Конвенцією повноважень, Верховний Суд не має права з`ясовувати питання наявності чи відсутності інших невиконаних між сторонами зобов`язань за контрактом при розгляді питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Наведені обставини вказують на те, що правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» від 29 січня 2020 року № 106, в якій міститься також посилання на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 березня 2018 року у справі АС № 21у/2017 шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, є спірними, в обговорення яких суд загальної юрисдикції під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду не входить. Спірні правовідносини підлягають вирішенню у порядку іншого судочинства, а тому обставини щодо яких має місце спір та які є предметом судового розгляду не можуть бути покладені в основу висновку суду у цій справі. […] Крім того, сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України».

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі №338/2020 не стосується суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, не загрожує її незалежності, цілісності та обороноздатності, а ухвалене стосовно обов`язків відповідача як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту й поширює свою дію виключно на боржника.

Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), а зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не порушується.

Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора/окупанта або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа російської федерації.

Даних про те, що компанія Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є») пов`язана з державою-агресором або її громадянами матеріали справи не містять, а боржник на такі обставини не посилався та їх не доводив.

Як уже зазначалось вище, сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України. Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що майновий стан боржника унеможливлює сплату суми, визначеної в рішенні МКАС, оскільки 75 % від чистого прибутку підприємства перераховується до Державного бюджету України, не є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС на території України.

У зв`язку з викладеним суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що боржник не довів наявність підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС, зокрема в тій частині, що це рішення суперечить публічному порядку України.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що згідно пункту 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення рішенням МКАС заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу в період воєнного стану не є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання цього рішення на території України, оскільки введення воєнного стану не звільняє дочірнє підприємство ДК «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс» від обов`язку з виконання грошових зобов`язань перед контрагентами, проте таке рішення тимчасово не підлягає виконанню в зв`язку з зупиненням вчинення виконавчих дій до закінчення воєнного стану.

За таких обставин задоволення заяви «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року в справі № 338/2020 жодним чином не вплине на обороноздатність України в період воєнного стану.

Посилання боржника на те, що рішенням МКАС крім первісного позову задоволено й зустрічний позов ДП «Укроборонсервіс» та стягнуто з «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія) збитки в розмірі 68 544 дол. США та 3 953,41 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, колегія суддів не приймає, оскільки наявність чи відсутність між сторонами однорідних вимог та можливість їх взаємного зарахування не є предметом дослідження суду при вирішенні питання про визнання й надання дозволу на виконання рішення МКАС у частині стягнення з ДП «Укроборонсервіс» 56 000 дол. США за поставлений товар та 3 552,00 дол. США витрат зі сплати арбітражного збору.

Крім того, в суді першої інстанції ДП «Укроборонсервіс» не заперечувало, що в січні 2022 року звернулось до національного суду Північної Македонії з аналогічною заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2021 року в справі № 338/2020 з метою отримання коштів, стягнутих з «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія).

Встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви «Specijalna Oprema Skopje - D. O. O.» (товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціялна опрема Скоп`є», Республіка Північна Македонія).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 259, 268, 367, 375, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду