ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 520/13963/17

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів із цивільною справою, яка перебувала на розгляді в цьому ж суді, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог за обома позовами ОСОБА_1 зазначив, що 18 квітня 2015 року між сторонами укладений шлюб, який заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 . Донька проживає із ним, дитині забезпечені належні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, ним для найкращого забезпечення догляду за маленькою донькою найнято няню, він на відміну від відповідача може забезпечити розвиток дитини в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Він разом із донькою проживає в орендованому будинку, в якому є всі необхідні умови для проживання дитини та догляду за нею, крім того, як зазначив позивач, у його батьків у власності є також будинок, у якому знаходяться усі необхідні для нормального розвитку та виховання внучки речі. При цьому зазначав, що відповідач не може забезпечити відповідне середовище для доньки, вона не працює та не має стабільного доходу, не зацікавлена належним чином у вихованні доньки, її розвитку та піклування про неї. Він не має жодних намірів перешкоджати участі матері у вихованні дитини та більше того, він наголосив на тому, що вважає участь відповідача у піклуванні за донькою необхідною та визначальною.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року за клопотанням представника позивача до участі у справі як третіх осіб залучено Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Службу у справах дітей Одеської міської ради.

Під час розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_6 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення банківських прав залишено без розгляду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом із ним; стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом із тим, у листопаді 2017 року ОСОБА_7 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення аліментів, визначення місця проживання малолітньої дитини, відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем її проживання.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 08 серпня 2017 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , проте згідно із свідоцтвом про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2018 року об`єднано в одне провадження зазначені цивільні справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_11 зазначила, що сторони не проживають спільно з квітня 2017 року, донька постійно проживала з нею, перебувала на її утриманні та вихованні, умови проживання її та дитини (де вони разом проживали) відповідають вимогам, необхідним для виховання та розвитку дитини. 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 взяв доньку на чергову прогулянку, проте назад її не повернув. Також зазначає, що вона має постійний дохід для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому ОСОБА_1 не приділяє належної уваги вихованню дитини, не турбується про неї, своєю аморальною поведінкою створює загрозу для життя та здоров`я дитини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_11 , із урахуванням уточнення позовних вимог, просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 разом із нею, відібрати дитину від відповідача - батька дитини та повернути її матері ОСОБА_12 ; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку.

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 13 липня 2018 року (з урахуванням ухвал від 25 липня та від 16 серпня 2018 року про виправлення описок у цьому рішенні) позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини задовольнив частково.

Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 . Стягнув з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 аліменти у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішив питання розподілу судових витрат.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_11 відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує, та беручи до уваги, що протилежного відповідачем не доведено, діючи в інтересах малолітньої дитини, суд вирішив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, у зв`язку з чим відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 у цій частині. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_3 та її представник не надали доказів, які б підтвердили, що батько дитини не виявляв щодо неї батьківського піклування; ухилявся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводився б із дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдався би до будь-яких видів експлуатації дитини, примусив би її до жебракування та бродяжництва, у зв`язку з чим вирішив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про відібрання дитини від батька. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 аліменти на дитину у розмірі 3 000,00 грн щомісячно з тих підстав, що місце проживання дитини визначено разом із батьком, а ОСОБА_11 має можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 у зазначеній частині, суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційний суд Одеської області постановою від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінив в частині його мотивування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, перш за все, необхідно звертати увагу на специфіку правовідносин, які виникли між сторонами та категорію справи, що розглядається. У цьому випадку при вирішенні спору в основу покладаються два фактори: врахування інтересів дитини та рівність батьків при визначенні місця проживання дитини. При цьому будь-яких пріоритетів, виключень, спеціальних умов тощо жодному з батьків не надається. У тому випадку, якщо спір щодо визначення місця проживання дитини вирішується судом, враховуються всі особливості щодо процесу вирішення такого спору, включаючи всі принципи судочинства, закріплені діючим законодавством, у тому числі змагальність. Тобто, кожна із сторін повинна належним чином довести всі обставини, на які вона посилається, надати відповідні докази, застосувати всі передбачені законом можливості щодо доведення належності та переконливості відповідних доказів, своєї позиції та, власне, позовних вимог, адже законодавець чітко встановив рівність сторін у судовому процесі. Окремо апеляційний суд звертав увагу на те, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції надана виписка з історії хвороби ОСОБА_6 , у якій поряд із діагностуванням хвороб зазначені рекомендації лікарів, серед яких, зокрема, покращення клімату в родині. Апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що інтереси дитини повинні бути пріоритетом у будь-якому випадку для обох батьків, тобто батьки повинні всебічно піклуватися, захищати, забезпечувати свою дитину, дбати про її належні умови, що включає в себе створення для дитини спокійних, комфортних, безпечних умов існування та життєдіяльності. Дбайливе та пріоритетне відношення до інтересів дитини обох із батьків має само по собі виключати виникнення подібного роду спорів. При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд взяв до уваги висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком».

Верховний Суд постановою від 24 квітня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_13 задовольнив частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, виходили з того, що на час розгляду справи дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує,у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 у цій частині. Однак суди не в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для визначення найкращих інтересів дітей, не встановили поведінку кожного з батьків по відношенню до дитини, не взяли до уваги, що ОСОБА_6 із моменту свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до жовтня 2017 року проживала разом із матір`ю, що не заперечується сторонами у справі, відвідувала різного роду дитячі розвиваючі гуртки, проходила відповідні обстеження у лікарів та відповідно до свого віку отримувала щеплення, натомість, судами не встановлено, чи відвідує дитина дитячий садок чи інші розвиваючі гуртки за місцем її проживання разом із батьком у м. Одесі, в якій лікарні м. Одеси дитина перебуває на обліку та чи звертався батько протягом часу, коли дитина проживає із ним, до лікарів щодо стану здоров`я дитини, чи отримувала дитина щеплення. Також не встановили, хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини, не встановили, проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, не надали оцінку доводам ОСОБА_3 про те, що під час проживання дитини разом із нею вона самостійно займалася її вихованням та розвитком, разом із дитиною відвідувала розвиваючі гуртки, проте на час проживання дитини з її батьком вихованням дитини займається чужа людина, яка на підставі відповідного договору, укладеного з ОСОБА_1 , є нянею, особу якої суди належним чином не перевірили, а також не встановили, які відносини у дитини з кожним із батьків та чи є у неї прихильність до одного з них та з урахування цих обставин не вирішили питання призначення альтернативного висновку органу опіки та піклування на предмет визначення місця проживання дитини з урахуванням її якнайкращих інтересів. Також судами не перевірено та не надано оцінку, як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини.

У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:

- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної суботи з 14:00 до 18:00 год. у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури м. Одеси;

- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм «Zооm», «Skyре».

В обґрунтування заяви зазначала, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває справа № 520/13963/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Неповнілітня дитина з моменту розлучення батьків до жовтня 2017 року проживала з матір`ю, однак у жовтні 2017 року батько умисно та насильно забрав дитину у матері, вивіз її у невідомому напрямку та перешкоджає матері у будь-якому зв`язку з дитиною. Забороняє побачення, не повідомляє її місцезнаходження, не дає поговорити з дитиною.

На письмові звернення батько не реагує та продовжує обмежувати матір у праві на виховання дитини, що суперечить в першу чергу інтересам дитини, позбавляючи її повністю спілкування з рідною матір`ю.

Київського районний суд м. Одеси ухвалою від 05 квітня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа розглядається майже з жовтня 2017 року, нормальне спілкування матері з дитиною було припинено, поновлення її контакту вимагає від усіх учасників справи та процесу максимально виважених дій з урахуванням психічного розвитку дитини та всіх на цей час наявних обставин. Крім того, суд зауважив, що в разі наявності спору щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, такі вимоги повинні бути окремим предметом розгляду та розглядатися як позовні, з урахуванням висновків компетентних органів та спеціалістів.

Одеський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року скасував.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнив частково.

Зобов`язав ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм «Zооm», «Skyре».

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовив.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_3 та зобов`язуючи ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Тому суд дійшов висновку, що у цьому випадку спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, врахувавши правову природу спору та тривалість розгляду справи судом першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 кожної суботи з 14:00 до 18:00 год. у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури м. Одеси, апеляційний суд виходив із того, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки заздалегідь не зможе бути виконана по об`єктивним обставинам, а саме у зв`язку з тим, що під час воєнного стану ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 виїхав за межі України.

10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що судове рішення апеляційної інстанції суперечить висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 та у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 490/1087/21, від 09 червня 2021 року в справі № 755/5133/20, від 04 квітня 2018 року в справі № 344/16653/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при винесенні оскаржуваної постанови не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання позивачем контактам дитини з матір`ю, чи не заперечує проти таких зустрічей дитина, а також не дослідив висновки судової психологічної експертизи. Відповідач не з`ясувала місце проживання чи перебування дитини та її розпорядок дня, зайнятість батька, чи має він можливість забезпечити у відповідний час для відповідача можливість спілкування із донькою.

Задоволення заяви відповідача про вжиття заходів забезпечення позову щодо її спілкування з дитиною після спливу 5-ти років без проведення відповідної підготовки доньки та у супроводі відповідного спеціаліста призведе до травми дитини та порушення її прав та інтересів.

Також зазначає, що оскаржувана постанова порушує право на повагу до приватного і сімейного життя. У цьому випадку йдеться про малолітню дитину, яка потребує особливого підходу, психоемоційної підтримки та створення відчуття безпеки у будь-якій ситуації, а тим більше, що мати протягом 5 років не проявляла інтересу до побачення з дитиною та не заявляла будь-якої заяви про забезпечення побачень із нею.

На час подання заяви про забезпечення позову відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо участі матері у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а до суду відповідач із такими вимогами не зверталася. Такий висновок не був наданий і під час подання апеляційної скарги, щодо розв`язання спору, який має значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити відповідач.

Відповідачем не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих представником відповідача заходів забезпечення позову може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову.

Крім того, позивач вказує на те, що він разом із дитиною з часу повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перебуває за межами України. Тому встановлений порядок участі матері у спілкуванні з донькою виконати неможливо.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Одеси.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 .

Донька сторін після народження проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

13 травня 2017 року ОСОБА_14 уклала договір оренди квартири АДРЕСА_2 , в яку й переїхала разом із донькою.

16 травня 2017 року ОСОБА_14 через свого представника ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_1 про зміну місця проживання разом із донькою.

08 серпня 2017 року ОСОБА_14 уклала шлюб із ОСОБА_16 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_17 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_9 змінила ім`я на ОСОБА_3 .

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_16 . ОСОБА_3 разом із чоловіком та малолітньою дитиною ОСОБА_6 стали мешкати за адресою: АДРЕСА_3 , без реєстрації, що підтверджується довідкою ТОВ «Компанія управління житлової експлуатації «Новосервіс» від 15 листопада 2017 року № 530.

До жовтня 2017 року малолітня дитина проживала разом із матір`ю, а потім батько дитини ОСОБА_1 забрав дитину до себе за місцем свого проживання у м. Одесі та 01 листопада 2017 року уклав із ОСОБА_18 договір про надання послуг догляду за дитиною.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23 листопада 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

09 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з заявою про встановлення місцезнаходження її малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 березня 2018 року підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки від 21 листопада 2017 року № 553/11, виданої ТОВ «Карат», ОСОБА_1 з 03 листопада 2008 року працює на посаді начальника юридичного відділу, форма працевлаштування - основна.

Відповідно до характеристики, наданої за основним місцем роботи ТОВ «Карат», ОСОБА_1 за час роботи на займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони.

Згідно з довідками про доходи, виданими ТОВ «Карат», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період із листопада 2016 року до жовтня 2017 року складає 88 224,44 грн, за період із травня 2017 року до жовтня 2017 року - 47 444,44 грн, при цьому за період із 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року отримав дивіденди у розмірі 565 371,13 грн.

Відповідно до характеристики, виданої ст. лейтенантом поліції ДОП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має вищу освіту, неодружений, працевлаштований, раніше не судимий, мешкає спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_4 , за час проживання зарекомендував себе з позитивного боку, за час проживання за цією адресою заяв і скарг від родичів та сусідів за фактами конфліктів не надходило, не підтримує зв`язків з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя.

Крім того, у нотаріально посвідчених заявах ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 від 12 січня 2018 року характеризують ОСОБА_1 як позитивну людину та гарного батька для малолітньої дочки ОСОБА_23 .

Відповідно до довідки від 02 листопада 2017 року № 0211/2017, виданої ТОВ «ДАСА ТРЕЙД», ОСОБА_3 із 02 листопада 2017 року працює в ТОВ «ДАСА ТРЕЙД» за основним місцем роботи та займає посаду радника з адміністративних питань, її посадовий оклад становить 19 000,00 грн.

Згідно із характеристикою, наданою ТОВ «ДАСА ТРЕЙД», ОСОБА_3 за місцем своєї роботи зарекомендувала себе як кваліфікований фахівець, є порядною, відповідальною, врівноваженою, комунікабельною, виконавчою, дисциплінованою, цілеспрямованою та ініціативною людиною, проявила себе як спокійна, доброзичлива і чуйна людина, яка має правильні життєві орієнтири і цінності.

У заяві Міністр інфраструктури України ОСОБА_24 зазначив, що знайомий з ОСОБА_3 із осені 2014 року, вона працює радником на громадських засадах у сфері PR та роботи з прес-службою Міністерства та безпосередньо Міністра, він знає її як добру, врівноважену, ввічливу людину, порядну жінку та люблячу і турботливу матір.

У матеріалах справи також міститься позитивна характеристика ОСОБА_3 від політичного діяча, лідеру партії «Рух» ОСОБА_25 .

Крім того, ОСОБА_26 , яка є педагогом малолітньої ОСОБА_27 пояснила, що ОСОБА_3 є люблячою, турботливою матір`ю, приділяє багато часу своїй доньці, відвідувала зайняття разом із донькою та брала у них активну участь, на підтвердження чого надала копії фотокарток, зроблених на заняттях.

Відповідно до характеристики від 22 лютого 2018 року № 22/02-11, виданої ТОВ «Європейська школа дизайну», ОСОБА_3 проходила навчання в школі у період із 25 березня 2016 року до 01 червня 2017 року на курсі «Дизайн інтер`єру», успішно захистила випускний проект, за період навчання проявила себе як відповідальна та допитлива людина. Навчання успішно поєднувала з вихованням доньки.

Також у матеріалах справи міститься характеристика ОСОБА_3 , надана ОСОБА_28 (друг сім`ї), який характеризує її та її чоловіка ОСОБА_29 позитивно, як дружню та люблячу родину, ОСОБА_30 (сусід за адресою: АДРЕСА_5 ), який зазначив, що неодноразово бачив ОСОБА_31 з дитиною, а ОСОБА_32 часто був відсутнім у м. Києві.

Крім того, заступником Міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції Чуркіним О. від 05 листопада 2018 року та Міністром інфраструктури ОСОБА_24 від 30 жовтня 2018 року також надана позитивна характеристика на ОСОБА_3 , яка в свою чергу є головою правління ГО «Українські люди» та Президентом ГО «Всеукраїнське об`єднання-Захист Прав Матерів». Також у матеріалах справи містяться копії сертифікатів та дипломів про освіту, проходження курсів ОСОБА_3 за період 2013-2018 років.

Згідно з характеристикою психолога дитячого центру розвитку «KinderWill» ОСОБА_33 від 06 листопада 2017 року Емілі за час відвідування дитячого центру (вересень-жовтень 2017 року) зарекомендувала себе як життєрадісна та емоційна дитина. Приводила та забирала дівчинку мама ОСОБА_3 . Дівчинка легко і швидко встановлює контакт, в неї активно розвиваються комунікативні навики, з`являються нові слова, вдосконалюється вимова, що свідчить про те, що рівень опанування мовленнєвими навиками відповідає віку, розвиток імітативних навиків, дрібної та крупної моторики дівчинки також відповідає віку. Емілі охайна, має необхідні для її віку навики самообслуговування. Відмічалася характерна для її віку прив`язаність до мами.

Відповідно до виписки з історії розвитку ОСОБА_6 , наданої Амбулаторно-поліклінічним закладом «Київський міський дитячий діагностичний центр» від 13 вересня 2018 року № 5/422, дитина знаходиться на диспансерному обліку; 15 травня та 15 червня 2017 року проходила консультації у лікаря-невролога; 19 червня 2017 року проходила консультацію у лікаря-психолога, який поставив діагноз: неврозоподібний стан з підвищеною збудженістю, затримка психомовленнєвого розвитку та надав відповідні рекомендації: покращення клімату в родині, заняття з логопедом, корекційним педагогом; 23 червня 2017 року - консультація логопеда, діагноз - затримка мовленнєвого розвитку, рекомендації: покращення клімату в родині, корекційне заняття з логопедом у міському мовленнєвому центрі; 10 липня 2017 року під час обстеження лікар поставив діагноз: атопічний дерматит, неврозоподібний стан з підвищеною збудженістю, затримка психомовленнєвого розвитку, синдром м`язового гіпертонусу нижніх кінцівок, рекомендації: до покращення психоемоційного стану та здоров`я дитини рекомендовано догляд дитини матір`ю, спостереження лікарем-алергологом дитячим, лікарем-неврологом дитячим, лікарем-психологом, корекційні заняття з логопедом.

Також у матеріалах справи містяться карта профілактичних щеплень ОСОБА_6 , висновок ЛКК № 8/2017; консультаційні висновки спеціалістів щодо захворювань та рекомендацій ОСОБА_6 в АПЗ «Київський міський дитячий діагностичний центр», консультативне заключення педіатра ТОВ «ЛДЦ «Адоміс плюс», згідно з яким у дитини діагностували гіперзбудженість, порушення сну, рекомендації: лікування в невролога, уникнення стресу, додавання до раціону риби та спостереження в динаміці; висновок дитячого офтальмолога від 15 вересня 2016 року, діагноз - дальнозоркий астигматизм обох очей.

Згідно з висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24 квітня 2018 року № 312/01-11 визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1 .

Під час винесення вказаного висновку працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі встановлені наступні обставини.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі, встановлено, що житло розміщене на першому та другому поверсі двохповерхового будинку. Для проживання дитини виділено окрему кімнату. В будинку зроблений ремонт. У наявності всі комунікації. Для виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідні умови.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, належне виконання батьківських обов`язків за вказаним висновком підтверджують показання свідків, за місцем роботи зарекомендував себе позитивно, як висококваліфікований спеціаліст, має постійний прибуток, за обліками МВС України Департаменту інформаційних технологій останній на території України станом на 27 червня 2017 року до кримінальної відповідальності не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. На момент зайнятості батька на роботі за малолітньою ОСОБА_6 доглядає ОСОБА_18 , яка працює нянею за договором про надання послуг із догляду за дитиною від 01 листопада 2017 року.

Малолітня ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати дитини ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 06 листопада 2017 року працівниками Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, встановлено, що житло знаходиться на шостому поверсі багатоповерхового будинку, квартира орендована, з усіма комунальними зручностями, складається з трьох кімнат, для проживання дитини відведена окрема кімната, за місцем проведення обстеження створені всі необхідні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку дитини.

За місцем роботи ОСОБА_3 (радник із адміністративних питань ТОВ «ТРІГО ТРЕЙД») зарекомендувала себе як кваліфікований фахівець, має постійний прибуток. Має у власності житловий будинок АДРЕСА_6 на підставі договору дарування від 06 лютого 2018 року.

27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 зверталася до Печерського УП ГУ НП із заявою про те, що її колишнім чоловіком ОСОБА_1 викрадено її малолітню доньку ОСОБА_6 , про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Вказане кримінальне провадження закрито 21 грудня 2017 року.

ОСОБА_3 надіслала письмове пояснення, відповідно до якого вона категорично заперечує проти того, щоб її позбавляли батьківських прав та встановлювали місце проживання малолітньої дитини разом із батьком.

На засіданнях ради опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, які відбулися 15 лютого та 15 березня 2018 року, був присутній батько дитини ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_3 на засідання ради не з`являлася, про час, місце та дату слухання була повідомлена належним чином. На засідання ради 29 березня 2018 року ОСОБА_3 надала заяву з проханням розгляду питання про визначення місця проживання малолітньої доньки в її присутності, розгляд засідання ради просила відкласти, посилаючись на хворобу, яку було задоволено, а розгляд справи призначено на 12 квітня 2018 року. При цьому 12 квітня 2018 року на засідання ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду питання була сповіщена належним чином. На жодному із засідань ради опіки та піклування мати присутньою не була.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що з 2017 року відповідач із незалежних від неї причин не має можливості вільно спілкуватися зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6 , що призводить до втрати зв`язку між матір`ю та дитиною.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року в справі № 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22.

Установивши наявність обставин, які позбавляють відповідача можливості спілкуватися з малолітньою дочкою, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 щодо забезпечення позову та зобов`язання позивача забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт матері з малолітньою донькою шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм «Zооm», «Skyре», правильно застосував норми процесуального права з урахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на необхідність поновлення та підтримання контакту матері з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Спілкування матері з дочкою мали б сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків відповідача з малолітньою донькою, що відповідатиме законним інтересам дитини.

Крім того суд апеляційної інстанції правильно врахував предмет спору, який виник між сторонами, та дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Також, враховуючи те, що під час воєнного стану ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 виїхав за межі України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову та зобов`язання позивача забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт матері з малолітньою донькою шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм «Zооm», «Skyре».

Отже, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати відповідач, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.

При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Посилання в касаційній скарзі на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 та у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 490/1087/21, від 09 червня 2021 року в справі № 755/5133/20, від 04 квітня 2018 року в справі № 344/16653/16-ц, не може бути прийнято колегією судів до уваги, оскільки у зазначених справах інші встановлені фактичні обставини справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду