ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 703/2554/20

1. Описова частина

У грудні 2021 року представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» Караченцева А. Ю. - Ключинський К. Л. звернувся до суду зі скаргою на дїї державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А.

Скарга обґрунтована тим, що всупереч вимог пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» 23 листопада 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки на час відкриття провадження з 21 травня 2019 року було відкликано банківську ліцензію № 129 від 11 жовтня 2011 року та розпочато ліквідацію банку.

Окрім того, скаржник вказував, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає рішенню Смілянського міськрайонного суду від 23 червня 2021 року.

Враховуючи наведене просив суд: визнати протиправними дії державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Лісовенка В. А. у виконавчому провадженні ВП № 67622480 при прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2021 року;

визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2021 року, винесену державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві Лісовенко В. О. у виконавчому провадженні № 67622480.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що порушень вимог норм Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2021 року державним виконавцем не допущено, а тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними, а постанови неправомірною.

Відхиляючи вимоги скаржника про порушення державним виконавцем пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті виконавчого документа до провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд виходив з того, що положення даної статті мають бути застосовані в разі, коли боржником виступає саме банк, а не уповноважена особа Фонду, як є в даному випадку.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Комерційного банку «Фінансова Ініціатива» з ринку - Павликівського В. задоволено частково.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року змінено, викладено у редакції постанови.

В решті ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року залишено без змін.

Змінюючи судове рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», проте місцевим судом неправильно обґрунтовано відхилення посилання заявника на вказану норму права.

Апеляційний суд, керуючись висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16, від 06 листопада 2019 року у справі № 761/14537/15-ц, зазначив, що наявність відповідного судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, та враховуючи принцип верховенства права, обов`язковість виконання судових рішень, державний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно не повернув виконавчий лист відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива».

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи належним чином не встановили обставини, які перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, та є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому судами не враховано також, що зобов`язаною стороною за виконавчим документом є саме ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива».

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» від ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» Караченцева А. Ю. про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання права та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано поважними причини пропуску строку пред`явлення ОСОБА_1 кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на суму невиплачених грошових коштів за вкладом по договору № 372206 (вклад «Цікавий») від 11 грудня 2014 року та додаткового договору № 1 від 11 грудня 2014 року.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» Караченцева А. Ю. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на суму заборгованості за договором № 372206 (вклад «Цікавий») від 11 грудня 2014 року та додаткового договору № 1 від 11 грудня 2014 року в розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. ВП № 67622480 від 23 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 703/2554/20, виданого Смілянським міськрайонним судом 16 листопада 2021 року про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Завершальною стадією розгляду справи є виконання остаточного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» Караченцева А. Ю. про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання права та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано поважними причини пропуску строку пред`явлення ОСОБА_1 кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на суму невиплачених грошових коштів за вкладом по договору № 372206 (вклад «Цікавий») від 11 грудня 2014 року та додаткового договору № 1 від 11 грудня 2014 року.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Караченцева А. Ю. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на суму заборгованості за договором № 372206 (вклад «Цікавий») від 11 грудня 2014 року та додаткового договору № 1 від 11 грудня 2014 року в розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. ВП № 67622480 від 23 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 703/2554/20, виданого Смілянським міськрайонним судом 16 листопада 2021 року про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Подаючи скаргу на дії державного виконавця та в подальшому під час звернень до апеляційного та касаційного судів, заявник посилався на пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на час відкриття виконавчого провадження з 21 травня 2019 року на підставі рішення № 352-рш Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» було відкликано банківську ліцензію № 219 від 11 жовтня 2011 року та розпочато ліквідацію банку.

Разом із тим, як вбачається з постанови Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16 наявність норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, який змінюючи мотиви відмови у задоволенні скарги, поданої заявником, дійшов обґрунтованого висновку, що наявність відповідного судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, та враховуючи принцип верховенства права, обов`язковість виконання судових рішень, державний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно не повернув виконавчий лист відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не знайшли свого підтвердження.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зобов`язаною стороною за виконавчим документом є ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», відхиляються колегією суддів, оскільки з постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2021 року вбачається, що боржником у виконавчому провадженні є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Караченцев А. Ю.

Так, у справі № 761/20963/17 у зв`язку з неявкою представника позивача в судові засідання, призначені на 22 січня 2018 року та 23 травня 2018 року, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Караченцева А. Ю. залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до місцевого суду, касаційний суд, серед іншого, виходив із того, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, з урахуванням положень статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у якому статусі ліквідатор публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» звернувся до суду із позовом.

Отже, вбачається, що у постанові, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, порушувалось питання щодо суб`єктного складу сторін у справі, з урахуванням предмету та підстав вказаного позову. Натомість у справі, яка переглядається, заявник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, тобто у справі надається оцінка правомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави враховувати посилання заявника на висновок, який викладено у справі № 761/20963/17, оскільки справи не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводим заявника, викладеним під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, на які судами попередніх інстанцій надано змістовні та обґрунтовані відповіді, з якими погоджується колегія суддів.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду