ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/35081/16-ц

Зміст скарги та її обґрунтування

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)) Бойко М. Д., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Скаргу мотивовано тим, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Шевченківського у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)

Бойко М. Д. перебуває постанова Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, якою визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2

23 червня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бойко М. Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та визначено, що боржнику необхідно виконувати рішення суду шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.

Старшим державним виконавцем Бойко М. Д. було призначено контроль за виконанням боржником рішення суду на 20 липня 2021 року за адресою Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді: м. Київ, вул. Коперника, 10. О 10 годині розпочалася зустріч, але була закінчена з ініціативи боржника ОСОБА_2 об 11 годині. Після чого було складено акт державного виконавця, в якому чітко зазначено, що зустріч відбувалася протягом однієї години та у присутності матері

ОСОБА_2 , що прямо свідчить про невиконання рішення суду боржником, адже рішенням суду передбачений термін побачення 3 8:00 до 20:00 без присутності матері. Зауваження, що рішення суду не виконане та необхідно вчинити передбаченні законом дії, старший державний виконавець проігнорувала.

Вважав дії старшого державного виконавця Бойко М. Д. протиправними та такими, що не відповідають закону, оскільки рішення суду боржником не виконується. Державний виконавець відмовився накладати штрафи за невиконання рішення суду, що свідчить про бездіяльність органу ДВС та вкрай неефективний підхід до забезпечення виконання рішення суду в категорії справ про участь у вихованні дитини.

Посилаючись на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бойко М. Д. під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність старшого державного виконавця Бойко М. В. та зобов`язати, у разі відсутності повного виконання рішення суду, вживати заходи, передбачені статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у діях старшого державного виконавця не вбачається порушень законодавства під час виконання виконавчого листа № 761/35081/16-ц від 05 серпня 2019 року, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, що боржник ухилялась чи перешкоджала у виконанні рішення суду щодо побачень стягувача з дитиною або ж свідомо його не виконувала, а тому підстави для накладення штрафу на боржника у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення скарги на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Посилається, зокрема, на те, що з урахуванням норми статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, державний виконавець повинен скласти акт, метою якого є встановлення факту виконання судового рішення, або факту невиконання судового рішення. У справі № 761/35081/16-ц судом визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері. Таким чином присутність матері на зустрічах стягувача з дитиною та забезпечення неповного часового періоду суперечить порядку та способу виконання судового рішення у справі № 761/35081/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу за скаргою

ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бойко М. Д., заінтересовані особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконані у Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/35081/16-ц, виданого 05 серпня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва на підставі постанови Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, якою визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 : щовівторка та щочетверга від 8.00 до 20.00, перша та третя субота місяця від 10.00 суботи до 20.00 неділі; два тижні відпочинку влітку батька з дитиною за погодженням з матір`ю, зобов`язавши ОСОБА_1 забезпечити денний сон ОСОБА_3 , відповідно до її медичних показань.

Згідно із виконавчим провадженням № НОМЕР_1 23 червня 2020 року державним виконавцем Бойко М. Д., у відповідності до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій визначено, що боржнику необхідно виконувати судове рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.

Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року судом не визначено місце побачень батька з дитиною, а лише визначено час та тривалість.

16 липня 2020 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження виклик для вирішення питання щодо місця побачення стягувача з дитиною.

Згідно із актом державного виконавця від 22 липня 2020 року, на вимогу державного виконавця Бойко М. Д. сторони виконавчого провадження з`явились на особистий прийом до державного виконавця. За попередньою домовленістю сторін встановлено, що побачення відбудеться 11 серпня

2020 року о 17:00 год за місцем відвідування дитиною дитячого дошкільного навчального закладу.

11 серпня 2020 року здійснено вихід державного виконавця за місцем відвідування дитиною дитячого навчального закладу, за адресою: м. Київ, вул. Котарбинського, 20. Вихователь дитячого садку вивела дитину ОСОБА_3 до воріт закладу. Дитина плакала і відмовлялась підходити до батька та спілкуватись з ним. Державним виконавцем складено відповідний акт. Сторони виконавчого провадження: стягувач ОСОБА_1 та боржник

ОСОБА_2 підписали акт державного виконавця.

У подальшому державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 27 серпня 2020 року, про що направлено вимогу від 18 серпня 2020 року сторонам виконавчого провадження.

27 серпня 2020 року здійснено вихід державного виконавця за місцем відвідування дитиною дитячого навчального закладу, за адресою: м. Київ, вул. Котарбинського, 20. Керівник дитячого садку вивела дитину ОСОБА_3 до воріт закладу. Дитина плакала і відмовлялась підходити до батька та спілкуватись з ним. Державним виконавцем складено відповідний акт. Сторони (представники сторін) виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_1 та представник боржника - адвокат Самбур М. М. підписались у акті державного виконавця.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 19 листопада 2020 року, про що направлено вимогу від 23 жовтня 2020 року сторонам виконавчого провадження. Разом із тим, з метою недопущення розповсюдження СОVID-19, державний виконавець Бойко М. Д. 19 листопада 2020 року та 20 листопада 2020 року перебувала на самоізоляції.

Також державним виконавцем було призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 22 грудня 2020 року, про що направлено вимогу від 02 грудня 2020 року сторонам виконавчого провадження. Вимогу направлено сторонам виконавчого провадження 03 грудня 2020 року.

22 грудня 2020 року здійснено вихід державного виконавця за місцем відвідування дитиною дитячого навчального закладу, за адресою: м. Київ, вул. Котарбинського, 20. Вихователь дитячого садку вивела дитину до воріт закладу. Дитина плакала і відмовлялась підходити до батька та спілкуватись з ним. Державним виконавцем складено відповідний акт. Стягувач

ОСОБА_1 підписався в акті державного виконавця.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 30 березня 2021 року із залученням представників Служби у справах дітей і сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації (вимога від 23 лютого 2021 року).

26 лютого 2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, якою залучено представників (психолога) Служби у справах дітей і сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів малолітньої дитини, при перевірці виконання боржником рішення суду, яке відбудеться 30 березня 2021 року о 10:00 за адресою відвідування дитячого садка: АДРЕСА_1 .

30 березня 2021 року здійснено вихід державного виконавця за місцем відвідування дитиною дитячого навчального закладу, за адресою: м. Київ, вул. Котарбинського, 20. В приміщенні дитячого садку, в присутності представника Служби у справах дітей і сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації Третяк О. О., стягувача ОСОБА_1 , директора ДНЗ № 2 ОСОБА_4 , встановлено, що дитина ОСОБА_3 плакала, кричала і відмовлялась підходити до батька та спілкуватись з ним. Державним виконавцем складено відповідний акт.

Під час перевірки виконання рішення сторони виявили бажання змінити місце побачення з дитиною. За попередньою усною домовленістю із сторонами, державним виконавцем запропоновано наступну перевірку виконання рішення суду призначити із залученням дитячого психолога, за адресою Шевченківського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді: м. Київ, вул. Коперника, 10.

01 квітня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення представників соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для участі у проведенні виконавчих дій.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 22 квітня 2021 року (дата може бути перенесена у зв`язку з продовженням карантинних обмежень у м. Києві), із залученням дитячого психолога Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Перевірка виконання відбудеться у приміщенні Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10.

19 квітня 2021 року державним виконавцем направлено повідомлення Шевченківському районному в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та сторонам виконавчого провадження про перенесення дати перевірки виконання рішення суду на 25 травня 2021 року на 10:00.

25 травня 2021 року у приміщені Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10, у присутності дитячого психолога ОСОБА_6, у присутності матері дитини ОСОБА_2 відбулося побачення стягувача з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним виконавцем складено відповідний акт, який підписано сторонами виконавчого провадження та іншими особами, залученими до перевірки виконання рішення суду.

26 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення представників соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для участі у проведенні виконавчих дій на 08 червня 2021 року.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 08 червня 2021 року, із залученням дитячого психолога Шевченківського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

08 червня 2021 року у приміщені Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10, в присутності дитячого психолога ОСОБА_6 , у присутності матері дитини ОСОБА_2 , знову відбулося побачення стягувача з дитиною, про що державним виконавцем складено відповідний акт, який підписано сторонами виконавчого провадження та іншими особами, залученими до перевірки виконання рішення суду.

09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення представників соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для участі у проведенні виконавчих дій на 22 червня 2021 року.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 22 червня 2021 року, із залученням дитячого психолога Шевченківського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

22 червня 2021 року у приміщені Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10, у присутності дитячого психолога ОСОБА_6 , у присутності матері дитини ОСОБА_2 , відбулося побачення стягувача з дитиною, про що державним виконавцем складено відповідний акт, який підписано сторонами виконавчого провадження та іншими особами, залученими до перевірки виконання рішення суду.

23 червня 2021 року до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшли три листа Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про зустрічі, які відбувались у приміщенні Центру 25 травня 2021 року, 08 червня 2021 року та 22 червня 2021 року. Згідно із інформаціє, наданої Шевченківським районним в м. Києві центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, під час зустрічі 25 травня

2021 року психолог фіксувала наступне: дівчинка казала, що не бажає зустрічатись з батьком, психолог Центру заохочувала батька, матір та дитину до спільної гри. ОСОБА_3 спілкувалась із батьком за допомогою матері та психолога, подарунки від батька не приймала. Рекомендовано наступні зустрічі планувати у присутності матері та психолога Центру. Під час зустрічі 08 червня 2021 року психолог фіксувала наступне: дівчинка спілкується із батьком за допомогою матері та психолога, всі пропозиції батька ігнорує та відповідає словом «Ні», подарунки від батька не приймає. Рекомендовано наступні зустрічі планувати у присутності матері та психолога Центру. Під час зустрічі 22 червня 2021 року психолог фіксувала наступне: ОСОБА_3 виявила небажання спілкуватись з батьком, притискалась до матері, ігнорувала всі пропозиції батька та відповідає словом «Ні», подарунки від батька не приймає. Дитина не захотіла залишитись із батьком та психологом у кабінеті без присутності матері, при спробі матері вийти з кабінету дитина розплакалась. Пропозиції батька прогулятись на вулиці дитина не сприймає. Рекомендовано наступні зустрічі планувати у присутності матері. Також Центром у листах зазначено, що сторонам виконавчого провадження неодноразово пропонувалось пройти медіацію.

08 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення представників соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для участі у проведенні виконавчих дій на 20 липня 2021 року.

Державним виконавцем призначено перевірку виконання боржником рішення суду на 20 липня 2021 року, із залученням дитячого психолога Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

20 липня 2021 року у приміщені Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10, у присутності дитячого психолога ОСОБА_6 , у присутності матері дитини ОСОБА_2 , відбулося побачення стягувача з дитиною. Державним виконавцем складено відповідний акт, який підписано сторонами виконавчого провадження та іншими особами, залученими до перевірки виконання рішення суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ухилялась чи перешкоджала у виконанні рішення суду щодо побачень стягувача з дитиною або ж свідомо його не виконувала, то підстави для накладення штрафу на боржника у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Верховний Суд у вирішенні цього правового питання врахував, що рішенням суду, на виконання якого видано виконавчий лист, врегульовано питання щодо часу побачення батька з дитиною та визначено умову таких побачень - без присутності матері.

Надаючи оцінку правилам пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, Верховний Суд врахував, що у разі виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у побаченні з дитиною законодавець у частині другій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачив спеціальне правило про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням суду, а у разі якщо вони судовим рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. У таких висновках Верховний Суд враховує, що у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.

Верховний Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Колегія суддів зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай передбачають, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).

Захист прав дитини гарантовано статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН Про права дитини 1989 року.

Отже, будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником.

ЄСПЛ неодноразово встановлював у справах проти України, що неналежний спосіб виконання судових рішень щодо дітей був наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 46; рішення у справах «Бондар проти Україна» (Bondar v. Ukraine), заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року; «Швець проти України» (Shvets v. Ukraine), заява

№ 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, «Ген та інші проти України» (Gen and others v. Ukraine), заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 68, від 10 червня 2021 року; «Спіцин проти України» (Spitsyn v. Ukraine), заява № 52411/18, пункт 32, від 07 жовтня 2021 року та «Жупан проти України» (Zhupan v. Ukraine), заяви № 38882/18 і № 50200/19, пункт 36, від 07 жовтня 2021 року).

Відповідно до змісту резолютивної частини постанови від 19 червня

2019 року у справі № 761/35081/16-ц Київський апеляційний суд визначив ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - без присутності матері: щовівторка та щочетверга від 8.00 до 20.00; перша та третя субота місяця від 10.00 суботи до 20.00 неділі; два тижні відпочинку влітку батька з дитиною за погодженням з матір`ю, зобов`язавши ОСОБА_1 забезпечити денний сон ОСОБА_3 відповідно до її медичних показань.

Звертаючись до суду з цією скаргою ОСОБА_1 зазначав, що державний виконавець Бойко М. Д., як того вимагає стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», не наклала на боржника штраф, хоча акт від 20 липня 2021 року містить інформацію про неналежне виконання боржником судового рішення.

Актом державного виконавця Бойко М. Д. від 20 липня 2021 року встановлено, що у приміщенні Шевченківського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у м. Києві у присутності дитячого психолога ОСОБА_6, у присутності матері дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулося побачення ОСОБА_1 з дитиною. Тобто побачення відбувалось з 10:00 до 11:20 у присутності матері, а не з 08:00 до 20:00 без присутності матері, як це передбачено судовим рішенням, яке виконувалося державним виконавцем.

Наведене доводить, що і за часом призначення зустрічі, і за тривалістю побачення державний виконавець здійснював виконання рішення суду (про визначення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини) усупереч його змісту, що доводить факт порушення виконавцем спеціальних правил пункту 1 частини другої статті 18, частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Наведеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

За встановлених обставин, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки державним виконавцем не вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення суду про встановлення порядку побачення батька з дитиною.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду