ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/555/22-ц

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року позов задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . Стягнено з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Королем В. Р., задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасовано. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року залишено в силі. Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 816,00 грн на відшкодування судових витрат.

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Короля В. Р. подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

До касаційної інстанції подано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанцій, а саме: договір про надання правової допомоги від 15 березня 2023 року № 01-15/03/22, акти приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг) від 28 квітня 2023 року № 1, від 14 грудня 2023 року № 2 і № 3.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

15 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Король і компанія» укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі, який визначається за домовленістю сторін на підставі рахунку-фактури. Оплата послуг адвокатського бюро здійснюється протягом трьох робочих днів від моменту отримання клієнтом рахунку-фактури адвокатського бюро про сплату гонорару.

Відповідно до пункту 4.8 договору у разі досягнення позитивного вирішення спору судом на користь клієнта, він сплачує адвокатському бюро «гонорар успіху» у сумі 10% від суми, стягненої на користь клієнта, а у справах з немайновими позовними вимогами еквівалент від 200 до 500 доларів США в залежності від складності справи.

Згідно з актом приймання-передання від 28 квітня 2023 року № 1Адвокатське бюро «Король і компанія» в особі адвоката Короля В. Р. надало ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 березня 2023 року № 01-15/03/22, зокрема, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 757/555/22-ц - 3 000,00 грн; судове засідання в Київському апеляційному суді у справі № 757/555/22-ц 25 квітня 2023 року. Загальна вартість послуг - 5 000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передання від 14 грудня 2023 року № 2 Адвокатське бюро «Король і компанія» в особі адвоката Короля В. Р. надало ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 березня 2023 року № 01-15/03/22, зокрема, складання та подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 757/555/22-ц (з урахуванням аналізу практики Верховного Суду) - 10 000,00 грн; складання та подання відповіді на відзив на касаційну скаргу - 1 500,00 грн. Загальна вартість послуг - 11 500,00 грн.

Згідно з актом приймання-передання від 14 грудня 2023 року № 3 Адвокатське бюро «Король і компанія» в особі адвоката Короля В. Р. надало ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 березня 2023 року № 01-15/03/22, зокрема, досягнення позитивного вирішення спору судом на користь клієнта («гонорар успіху») - 7 400,00 грн (враховуючи категорію та складність справи, сторони домовились встановити мінімальний розмір «гонорару успіху», а саме еквівалент 200 доларів США, що станом на 14 грудня 2023 року становить 7 400,00 грн).

Відповідно до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції: позивачка через адвоката Короля В. Р. подала відзив на 5 арк., адвокат брав участь у судовому засіданні від 25 квітня 2023 року (тривалість 16 хвилин); у суді касаційної інстанції: адвокат Король В. Р. як представник позивачки подав касаційну скаргу на 10 арк., відповідь на відзив - 3 арк., клопотання про ухвалення додаткового рішення та про долучення доказів про надання правничої допомоги - 5 арк.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Заява відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу до Верховного Суду не надійшла.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду цієї справи постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, задоволення вимог касаційної скарги, обсяг наданих заявниці послуг, відсутність клопотань відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 23 900,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Керуючись статтями 141, 270, 416, 419 ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,