ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/10973/21

У квітні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 883,90 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О. М. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять та до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують право представника позивача Ніколаєнко О. М. діяти від імені банку в порядку самопредставництва (статут, положення, трудовий договір, (контракт), а також, що Ніколаєнко О. М. є адвокатом.

У листопаді 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу за підписом представника Ніколаєнко О. М. , в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що провадження у цій справі відкрито 14 травня 2021 року, ціна позову становить 14 883,90 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до закону, а тому підписання апеляційної скарги представником, який діє на підставі довіреності, вимогам цивільного процесуального закону не суперечить. Таким чином, висновок апеляційного суду про обов`язкову участь у справі адвоката як представника АТ КБ «Приватбанк», є помилковим.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 760/10973/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.

У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 760/10973/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 листопада 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК Українидо апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК Україниюридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК Українимають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 759/3868/23 (провадження № 61-15040св23) зазначено, що: «[…] справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що Бережна Н. М. є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим».

У справі, що переглядається:

у квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 883,90 грн, у задоволення якого рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року відмовлено;

ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О. М. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року повернуто особі, яка її подала через не надання документів, що підтверджують право представника позивача Ніколаєнко О. М. діяти від імені банку в порядку самопредставництва (статут, положення, трудовий договір, (контракт), а також, що Ніколаєнко О. М. є адвокатом;

натомість, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши ціну позову у розмірі 14 883,90 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн x 100 = 268 400 грн), тобто ця справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду