ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 496/2584/21

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування реєстрації місця проживання, виселення, скасування кадастрового номеру, скасування договору довічного утримання.

2. Позов обґрунтований тим, що у його матері була рідна сестра - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала з ним по сусідству.

3. У квітні 2012 року його тітку ОСОБА_5 шахраї та рейдери вивезли до Вінницької області з метою захоплення її земельної ділянки та житлового будинку на підставі договору довічного утримання.

4. За два місяці після цього його тітка померла, за цим фактом він звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення.

5. Також зазначав, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року визнано недійсним акт від 10 грудня 2017 року, встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_5 . Скасовано рішення № 538-V від 26 жовтня 2007 року Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

6. На думку позивача, передача земельної ділянки та житлового будинку у власність ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання була незаконною.

7. Посилаючись на положення статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зазначав, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

8. Водночас вказував, що неодноразово звертався до сільської ради із заявами про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , проте листом від 21 травня 2021 року орган місцевого самоврядування відмовив в задоволенні його заяви.

9. Позивач вважав, що така відмова є протиправною та порушує його права.

10. Враховуючи викладене просив суд:

- зобов`язати Нерубайську сільську раду Одеського району Одеської області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати кадастровий номер на фальшованих технічній документації і акті суміжних землекористувачів з підробленим його підписом;

- виселити з захопленого житлового будинку проживаючих ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та інших рейдерів шахраїв Вінницької області;

- скасувати договір довічного утримання.

11. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пред`явлено позов до Нерубайської сільської ради, яка є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

13. При цьому, мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та виселення останніх, судом зазначено, що заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання третіх осіб не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем заявлено не було.

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування кадастрового номеру на фальшованій технічній документації і акті суміжних землекористувачів з його підробленим підписом, а також скасування договору довічного утримання, суд виходив з того, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано письмових доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

15. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

16. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

17. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

18. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пред`явлені до неналежного відповідача, а саме Нерубайської сільської ради, оскільки така вимога безпосередньо стосується прав учасників справи, визначених позивачем третіми особами, проте клопотань про залучення до участі у справі належних відповідачів заявлено не було.

19. Разом із тим, змінюючи мотиви відмови у задоволенні решти позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, щоне встановлено порушення прав ОСОБА_1 , а судовому захисту підлягає лише порушене суб`єктивне право, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

22. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Нерубайську сільську раду скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16, від 10 травня 2023 року у справі № 405/1117/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» віднесено до повноважень сільської ради питання щодо обліку або зміни реєстрації місця проживання особи, в тому числі і скасування місця реєстрації.

25. Вказує, що неодноразово звертався із заявами до Нерубайської сільської ради із заявами про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та осіб, які незаконно зареєстрували своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

26. Проте, листом від 21 травня 2021 року сільська рада відмовила йому у знятті з реєстрації вказаних осіб.

27. Заявник незгодний із висновками судів щодо визначення ним неналежного суб`єктного складу учасників справі, вважає, що він правильно визначив відповідача, хоча місцевий суд не пропонував йому здійснити заміну відповідачів.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію), виданої Нерубайською сільською радою від 16 вересня 2020 року за № 2951 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та який належить ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, завіреного Біляївською нотаріальною конторою від 15 вересня 2010 року, зареєстровані: ОСОБА_2 , 1980 року народження, ОСОБА_4 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_5 , 1935 року народження, яка померла згідно актового запису № 83 від 26 червня 2012 року (а. с. 16).

29. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 24 січня 2020 року, визнано недійсним акт від 10 грудня 2017 року, встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_5 . Скасовано рішення № 538-V від 26 жовтня 2007 року Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же рішенням, судом серед іншого, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку, АДРЕСА_1 (а. с. 10-14).

30. Згідно витягу з рішення № 100-VII від 22 квітня 2021 року Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області органом місцевого самоврядування прийнято рішення, яким: «визнано недійсним акт від 10 грудня 2017 року, встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я - ОСОБА_5 . Скасовано рішення №5 38-V від 26 жовтня 2007 року Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я гр. ОСОБА_5 » (а. с. 15).

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

36. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником оскаржуються судові рішення в частині незадоволених позовних вимог про зобов`язання сільської ради скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , тому в іншій частині позовних вимог судові рішення не переглядаються.

37. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині виходив із того, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача.

38. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

39. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 відповідачем у справі щодо всіх позовних вимог визначив Нерубайську сільську раду.

40. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

41. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

42. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

43. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

44. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 вказано, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні, та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов`язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».

45. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

46. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

47. У справі, яка переглядається, у позивача з органом місцевого самоврядування, яким є Нерубайська сільська рада Одеського району Одеської області відсутній будь-який спір цивільно-правового характеру, а відтак сільська рада не є належним відповідачем.

48. Разом з цим, позивач пред`явив позов лише до органу місцевого самоврядування, позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (як власника будинку та членів його родини і осіб, яких слід зняти з реєстрації) не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів не заявляв.

49. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача.

50. При цьому колегією суддів також враховано, що позивач не є власником будинку, з реєстрації у якому він просив зняти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

51. Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд не запропонував йому залучити до участі у справі належних відповідачів, відхиляються колегією суддів, оскільки статтею 51 ЦПК України визначено, що саме за клопотанням позивача, тобто за його ініціативою, а не за пропозицією суду, відбувається заміна відповідача у справі. Саме позивач як особа, права якої потребують захисту, визначає склад відповідачів та способи захисту своїх прав. При цьому, колегіє суддів враховано, що подаючи касаційну скаргу, позивач продовжує наполягати правильності визначеного ним складу відповідачів, оскільки його позовні вимоги стосуються зобов`язання Нерубайської сілької ради скасувати реєстрацію місця проживання осіб, визначених ним третіми особами. Разом із тим, в поясненнях щодо позову, поданих представником третіх осіб до місцевого суду (а. с. 38-41), останній наголошував, що в позові піднімається питання про житлові права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказані пояснення були отримано позивачем, про що він зазначив під час підготовчого засідання 25 жовтня 2021 року (а. с. 73).

52. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

53. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

54. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду