ПОСТАНОВА
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Нерубайська сільська рада Одеського району Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Бурана В. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 про скасування кадастрового номеру земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що його тітка ОСОБА_3 проживала з ним по сусідству на АДРЕСА_1 .
У квітні 2012 року вона вибула до Вінницької області за сприяння, на його переконання, незаконних дій третіх осіб, які на підставі договору довічного утримання мали намір заволодіти її земельною ділянкою та житловим будинком.
За два місяці після цього ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 червня 2012 року.
За даним фактом він звертався до правоохоронних органів.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 496/1054/15-ц за його позовом до ОСОБА_2 , Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області визнано недійсним акт від 10 грудня 2007 року встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_3 , та скасовано рішення від 26 жовтня 2007 року № 538-V Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, передача ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі договору довічного утримання та присвоєння їй кадастрового номера є незаконною.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд скасувати кадастровий номер земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не довів порушення його прав. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у позивача будь-яких майнових прав на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 .
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 є власником або землекористувачем земельної ділянки за вказаною адресою.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 у відзиві на позов підтвердив своє право власності на вказану вище земельну ділянку, апеляційний суд відхилив з огляду на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сам по собі факт визнання особою обставин, за відсутності у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження не є належним засобом доказування.
Будь яких клопотань про витребування такої інформації позивач не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
17 листопада 2023 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій самоусунулись від встановлення обставин у справі та розглянули справу за відсутності відповідачів: Нерубайської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до державних органів та органів місцевого самоврядування щодо незаконності реєстрації за ОСОБА_2 спірної земельної ділянки і порушенням ним меж земельних ділянок.
Суди проігнорували висновки експертів від 26 грудня 2014 року № 352п та від 14 жовтня 2014 року № 13428/14-41, надані позивачем на підтвердження того, що підпис у акті від 10 грудня 2007 року про встановлення границь в натурі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 496/1054/15-ц встановлені обставини незаконності встановлення (відновлення) попереднім власником ( ОСОБА_3 ) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано відповідний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 , а також рішення Нерубайської сільської ради в частині передачі у власність ОСОБА_3 та затвердження проекту відведення земельної ділянки за вказаною адресою.
З огляду на це, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру передача її у власність ОСОБА_2 на підставі договору пожиттєвого утримання є незаконними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 496/1054/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання державного акту недійсним визнано недійсним акт від 10 грудня 2007 року встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_3 , та скасовано рішення від 26 жовтня 2007 року № 538-V Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Указаним судовим рішенням установлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 23 липня 2007 року № 4531 ОСОБА_1 користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_3 за життя належала земельна ділянка площею 0,05 га, розташована на АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з рішення від 24 листопада 2006 року № 124-V Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0488 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та було внесено зміни до земельно-кадастрової документації та видано державний акт на право власності на землю, що також підтверджується додатком до вказаного рішення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 , скасування кадастрового номера на фальшованих технічній документації і акті суміжних землекористувачів з підробленим підписом позивача, виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , скасування договору довічного утримання (справа № 496/2584/21).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2022 року у справі № 496/2584/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Необхідність скасування кадастрового номеру земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обґрунтовував порушенням своїх прав як сусіднього землекористувача наявністю рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 496/1054/15-ц.
Указаним судовим рішенням установлено, що ОСОБА_3 за життя належала земельна ділянка площею 0,05 га, розташована на АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у справі № 496/1054/15-ц, суд виходив з того, що оформлення документів на земельну ділянку на території АДРЕСА_1 було проведено з порушенням законодавства України через непогодження з ним, як суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки.
Разом з цим, у вказаній справі суд встановив, що земельна ділянка за тією ж адресою та розмірами передавалась у власність ОСОБА_3 також рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24 листопада 2006 року № 124-V. Тобто існують два рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки одній особі.
На виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 496/1054/15-ц рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 22 квітня 2021 року № 110-VІІІ: визнано недійсним акт від 10 грудня 2007 року встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_3 ; скасовано рішення від 26 жовтня 2007 року № 538-V Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішено внести зміни до земельно-кадастрової документації.
Натомість звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку, позивач не надав суду доказів незаконності набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з урахуванням рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24 листопада 2006 року № 124-V, відомості про скасування якого у матеріалах справи відсутні.
Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у позивача будь-яких майнових прав на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 .
Отже, саме позивач не довів позов, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). При цьому суди належним чином дослідили та оцінили надані позивачем докази.
З огляду на це, висновки судів про недоведення позивачем порушення його прав є правильними.
Посилання заявника на те, що суди проігнорували висновки експертів від 26 грудня 2014 року № 352п та від 14 жовтня 2014 року № 13428/14-41, є безпідставними.
Указані висновки є доказами у справі № 496/1054/15-ц на підтвердження тих обставин, що підпис у акті від 10 грудня 2007 року про встановлення границь в натурі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Наявність рішення, ухваленого у справі № 496/1054/15-ц, враховано під час розгляду справи, що переглядається у касаційному порядку.
Натомість, враховуючи предмет та підстави позову, висновки експертів від 26 грудня 2014 року № 352п та від 14 жовтня 2014 року № 13428/14-41 не входять до предмета доказування у цій справі.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Предмет, підстави та зміст позову у справі № 369/1843/18, за результатами розгляду якої Верховним Судом прийнято постанову від 08 лютого 2023 року, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також у справі, яка переглядається у касаційному порядку, не є подібними.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Колегія суддів вважає, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду