ПОСТАНОВА
суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі -ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Дениса Володимировича на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лопатіної М. Ю.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на час звернення до суду, в еквіваленті 1 825 000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду. Надіслано учасникам справи копію скарги, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
10 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду, у якій також просив повернути сплачений ОСОБА_1 при подані позовної заяви судовий збір.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Черненка Д. Ю, про повернення судового збору відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що право позивача на залишення поданого ним позову без розгляду передбачено пунктом 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду. Водночас, оскільки позовна заява залишена без розгляду за заявою позивача, то у розумінні положень пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви про повернення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву про повернення судового збору.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
16 квітня 2024 року справа № 202/16597/23 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Д. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про повернення судового збору не врахували положення пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)), а тому дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для повернення судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 50 000 доларів США, що за курсом Національного банку України в еквіваленті 1 825 000, 00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня
2023 року відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду та повернення сплачення сплаченого судового збору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Д. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року
№ 3674-VI «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на викладене, залишаючи позов без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.
Незнання чи неправильне розуміння заявником закону не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Разом з тим особі, позов якої судом залишено без розгляду за її заявою, не повертається сплачена сума судового збору за подання позовної заяви, що прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, поставлені заявником, а доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів.
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду