ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 940/448/23

1. У провадженні Володарського районного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 18 серпня 2016 року по 14 лютого 2022 року вони з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 .

4. Вказувала, що дитина в Україні не мала зареєстрованого місця проживання. Після розірвання шлюбу дитина проживала з нею і вона не чинила перешкод батькові дитини з приводу побачень з донькою. Після початку повномасштабного воєнного вторгнення російської федерації вона вивезла дитину спочатку у західну частину України, а потім з 12 березня 2022 року знайшла прихисток в Німеччині.

5. Посилалася на те, що 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 із застосуванням обману вивіз малолітню ОСОБА_4 з Німеччини в Україну.

6. Зауважувала, що вона повернулася в Україну 22 квітня 2023 року та

25 квітня 2023 року звернулася до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про викрадення дитини.

7. Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області від 17 липня 2023 року № 161 «Про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 » визначено порядок участі матері у спілкуванні з дитиною. Однак, зазначене рішення ОСОБА_5 не виконує, її спілкуванню з дитиною перешкоджає.

8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею, за її фактичним місцем проживання.

9. 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила тимчасово до вирішення судом питання про місце проживання дитини забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Також просила зобов`язати відповідача забезпечити надання дитини ОСОБА_6 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

10. Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланням на те, що відповідач не виконує рішення органу опіки та піклування про порядок участі матері у вихованні та спілкуванні з донькою. Водночас, поки триває судовий розгляд, донька страждає через втрату зв`язку з матір`ю, чим завдається значна шкода її психічному здоров`ю.

11. З огляду на тривалий процес розгляду судової справи, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, оскільки через обмеження батьком у спілкуванні з матір`ю дитина втрачає контакт з нею.

12. Вважала, що такі зустрічі матері з донькою будуть підтримувати їх зв`язок та дозволять перебувати у звичних для дитини умовах, у той же час не будуть порушувати права батька на спілкування з дитиною. Зобов`язання відповідача надати дитину для спілкування без присутності батька є співмірним із заявленими нею вимогами. Можливі негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову переважають негативні наслідки, які можуть настати від не вжиття таких заходів.

13. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини чи наявності перешкод у спілкуванні та побаченні з донькою. Більш того, суд першої інстанції вважав, що забезпечення позову в спосіб, який просить позивачка, фактично призводить до вирішення спору по суті.

15. Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

16. Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви.

17. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по

10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

18. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зауважено, що вимога про зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Задля безпечного, спокійного та всебічного розвитку має бути забезпечено спілкування дитини з обома батьками. Зустрічі матері з донькою, на переконання апеляційного суду, будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою донькою і ця обставина відповідатиме найкращим її інтересам.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 01 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватиухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про повернення заяви ОСОБА_1 забезпечення позову без розгляду.

21. Підставою касаційного оскарження ухвали Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року ОСОБА_2 зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції порушено приписи частини шостої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», також вказує на неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

22. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_7 зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права тафактично проігноровано відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Відсутність доказу сплати заявницею судового збору при поданні заяви про забезпечення позову є підставою для повернення заяви на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України.

23. Також посилається на те, що вимоги, зазначені у заяві про забезпечення позову від 30 серпня 2023 року, відмінні від вимог, зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для їх розгляду.

24. У той же час вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, що зазначений вид забезпечення позову стає по суті підміною рішення суду, не є співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того, зі змісту заяви ОСОБА_1 реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини не вбачається. Доводи заявниці в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на її припущеннях.

25. Зосереджує увагу на тому, що він не перешкоджає

ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою. Зауважує, що позивачка самоусунулась від виконання її батьківських обов`язків самостійно та усвідомлено.

26. Вважає, що належним способом захисту прав матері є звернення до суду з окремим позовом, чим вона і скористалася, заявивши зустрічний позов у справі № 364/547/23. Вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову є по суті тотожними заявленим у вказаній справі вимогам.

27. Посилається на не врахування судом апеляційної інстанції факту вчинення позивачкою домашнього насильства у присутності дитини, а також фізичного насильства щодо неї, що негативно позначилося на її психологічному стані. Вважає, що дитина більш прихильна до нього та між ними є стійкий психоемоційний контакт, на відміну від стосунків з матір`ю.

28. Вважає, що зміна місця проживання ОСОБА_6 є недоцільною та може привезти до психотравмування. Посилається на те, що дитина висловлює бажання проживати саме з батьком. Налагодження контакту між матір`ю та дитиною повинно відбуватись поступово, з необхідністю забезпечення перехідного періоду, участі психолога, опорного об`єкта дитини (батька) та за її бажанням. Зазначене підтверджується численними дослідженнями психологів, яким суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки.

29. Акцентує увагу на тому, що задоволення заяви про забезпечення позову суперечить інтересам дитини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 940/448/23, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії(виконання) постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження. Також витребувано з Володарського районного суду Київської області копії матеріалів цивільної справи № 940/448/23 (у електронній або паперовій формі), необхідних для розгляду касаційної скарги на судові рішення про забезпечення позову.

31. 06 червня 2024 року до Верховного Суду надійшли копії матеріалів цивільної справи.

32. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 рокусправу № 940/448/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

33. 27 травня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

34. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною, що відповідатиме найкращим інтересам дитини. Встановлення графіку зустрічей матері з дитиною вважає співмірним заходом забезпечення позову, ураховуючи, що спір виник з сімейних правовідносин. Зауважує, що відповідачем не надано обґрунтованих доказів, що зустрічі матері з дитиною можуть привезти до негативних наслідків для дитини. Органом опіки та піклування рекомендовано такий порядок участі матері у вихованні та спілкуванні з донькою.

35. Посилається на недостовірність відомостей про вчинення нею домашнього та фізичного насильства або здійснення неналежного догляду за дитиною. Вважає, що саме дії батька, який незаконно вивіз дитину на територію України та повідомляє їй, що матір її кинула, наносять дитині психологічну травму. Надані відповідачем експертні висновки вважає необґрунтованими, оскільки в їх основі покладені лише відомості, надані ОСОБА_2 . Водночас від проведення судово-психологічної експертизи за участю матері ОСОБА_2 ухиляється.

36. Акцентує увагу, що відповідач продовжує вчиняти дії для унеможливлення її спілкування з донькою. Постійні зміни фактичних місць проживання, ухилення від виконання рішень органів опіки та піклування, переховування дитини від матері свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

37. Застосований судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту матері з дитиною. У той час коли дії батька спрямовані на відчуження дитини від неї.

38. Додатково зауважує, що нею самостійно усунуто недоліки заяви про забезпечення позову та сплачено судовий збір за її подання.

Фактичні обставини справи

39. З18 серпня 2016 року по 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі.

40. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3

41. Після розірвання шлюбу дитина проживала разом з матір`ю, яка після початку повномасштабного вторгнення держави-агресора вивезла дитину спочатку у західну частину України, а потім з 12 березня 2022 року до Німеччини.

42. 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 без згоди матері вивіз малолітню ОСОБА_4 з Німеччини в Україну.

43. 22 квітня 2023 року ОСОБА_1 повернулася в Україну.

44. 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького УП ГУНП у м. Києві з заявою про викрадення дитини.

45. Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області від 17 липня 2023 року № 161 «Про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 » визначено порядок участі матері у спілкуванні з дитиною, а саме з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

46. Як вбачається з ухвали Володарського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року, на підставі розпорядження голови Тетіївського районного суду Київської області на виконання пункт 2 частини першої, частини четвертої статті 31 ЦПК України та з огляду на наявний в матеріалах справи зустрічний позов, судом вирішено відкрити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Прийняти до свого провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, об`єднавши його в одне провадження з первісним позовом.

47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

48. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

49. Частиною першою статті 400 ЦПК Українипередбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

52. Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

53. Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі

54. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

55. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

56. Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

57. Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

58. Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

59. У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.

60. Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine(заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).

61. У рішенні від 04 вересня 2018 року у справі Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14 ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, з встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом трьох років і п`яти місяців, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного iсiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (§33-34).

62. У § 127 рішення ЄСПЛ Eberhard and M. v. Slovenia від 01 грудня 2009 року, заяви № 8673/05, 9733/05, наголошено що стаття 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз`єднання їх зі своїми дітьми та зобов`язання національних органів влади сприяти такому возз`єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення статті 8 Конвенції.

63. Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України).

64. Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

65. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

66. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

67. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

68. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

69. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

70. Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

71. У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) Верховний Суд дійшов висновку, що заборона батькові та бабусі вчиняти дії, спрямовані на вчинення перешкод матері у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином з встановленням графіку перебування дитини з матір`ю за місцем її реєстрації без присутності батька та бабусі є співмірним заходом забезпечення позову. Верховний Суд мотивував судове рішення тим, що існує необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час достатньо тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Водночас доцільно надати можливість безперешкодного спілкування та побачень матері з дитиною, участі у її вихованні, недопущення розриву сталого психологічного зв`язку протягом певного проміжку часу.

72. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.

73. У справі № 203/3174/22 (постанова від 17 квітня 2023 року) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і зобов`язання батька передавати малолітнього сина матері для особистого спілкування без обмеження місць перебування, без присутності батька у визначений час, а також зобов`язання батька надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку.

74. У справі № 467/403/22 забезпечено позов матері шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини, 2016 року народження, за місцем проживання матері у м. Одеса з 14:00 години кожної першої п`ятниці до 18:00 години кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п`ятниці до 18:00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов`язано батька дитини передавати малолітню дитину її матері за місцем проживання дитини. Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2023 року у цій справі наголошено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

75. У справі № 490/2077/23 (постанова від 05 грудня 2023 року) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права. Судом враховано, що з січня 2021 року позивач через дії матері не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином, що призводить до втрати зв`язку між батьком та дитиною.

76. У справі № 752/1253/22 (постанова від 26 жовтня 2022 року) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доцільності забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дитини з матір`ю з 19:30 год. до 21:00 год. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі за місцем реєстрації матері, без присутності батька та бабусі. Судом ураховано наявність обставин, які позбавляють матір можливості спілкуватися з малолітнім сином.

77. Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23).

78. Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні по відношенню до дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці по відношенню до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

79. Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

80. Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

81. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на створення їй відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_9 , просила суд визначити місце проживання дитини з нею, за її фактичним місцем проживання. Відповідач, не погоджуючись із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами, подав зустрічний позов про визначення місця проживання їх спільної доньки з ним.

82. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи існує спір щодо спільної участі батьків у вихованні їх малолітньої доньки.

83. Органом опіки та піклування було прийнято рішення про порядок участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

84. Сторони визнають факт невиконання зазначеного рішення органу опіки та піклування.

85. Заперечуючи проти визначеного органом опіки та піклування порядку участі матері у вихованні та спілкуванні з донькою, ОСОБА_2

25 липня 2023 року подав позов про зміну способу участі матері у вихованні малолітньої дитини, встановленого зазначеним рішенням органу опіки та піклування (справа № 364/547/23). У той же час, ОСОБА_1 подала зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та встановлення графіку побачень з дитиною, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_6 . Справа перебуває у провадженні Ставищенського районного суду Київської області та, згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, на час перегляду справи в касаційному порядку не вирішена по суті.

86. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв`язку між матір`ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні.

87. Вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним.

88. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками органу у справах дітей, викладеними у рішенні виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області від 17 липня 2023 року № 161.

89. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що батько не має права штучно створювати перешкоди матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні і піклуванні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

90. Незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між матір`ю та шестирічною донькою, що не відповідає інтересам дитини. Отже негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з малолітньою донькою, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі.

91. За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.

92. Саме лише небажання батька передавати дитину для проведення батьківського часу з матір`ю й намір визначити місце проживання доньки лише з ним не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітньої дитини.

93. Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, зобов`язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітньої дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

94. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким апеляційний суд надав належну та обґрунтовану правову оцінку. Водночас, значна частина доказів, на які посилається особа, яка подала касаційну скаргу, підлягає оцінці судом при вирішенні спору по суті.

95. Вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню за результатами вирішення спору по суті. Водночас, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

96. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

97. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

98. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявником підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 403, 406, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду