ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 201/13525/25

Описова частина

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

(далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання.

Позовну заяву мотивовано тим, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 квітня 2024 року у справі № 160/3446/24 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив.

Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 грудня 2023 року № 33/24/С-11053, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 грудня 2023 року № 33/24/С-11053, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», з урахуванням раніше сплачених сум.

Вказане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили 14 травня

2024 року.

За підрахунками відповідача сума заборгованості перед позивачем за пенсійними виплатами на підставі вказаного судового рішення за період з 01 грудня 2019 року до 01 червня 2024 року становить 300 264,91 грн, що відображено у розрахунку на доплату пенсії за вказаний період. На дату подання даного позову грошові зобов`язання з виплати сум доплат на виконання зазначеного судового рішення відповідач не виконав, позивач не отримав нараховану доплату до пенсії. Разом з тим, оскільки зобов`язання є грошовим, на підставі статті 625 ЦК України відповідач має сплатити позивачеві інфляційні втрати та три проценти річних.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області інфляційні втрати та три проценти річних у загальній сумі 62 894,60 грн.

і мотиви їх ухвалення

Соборний районний суд міста Дніпра ухвалою від 16 грудня 2025 року провадження у справі № 201/13525/25 закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснив позивачеві, що розгляд справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 27 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій 01 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим безпідставно закрили провадження у справі.

Також заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження

№ 14-591цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-78цс20), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22).

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

01 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві

Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали цивільної справи № 201/13525/25 з Соборного районного суду міста Дніпра.

У травні 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

На підставі розпорядження Верховного Суду від 03 червня 2026 року

№ 617/0/226-26 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, справу розподілено суддям Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловській І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєву С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 квітня 2024 року у справі № 160/3446/24 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив.

Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 грудня 2023 року № 33/24/С-11053, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 грудня 2023 року № 33/24/С-11053, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», з урахуванням раніше сплачених сум.

Вказане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили 14 травня

2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118394164).

Відповідно до довідки, наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 29 грудня 2023 року № 33/24-/С-11053 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 160/3446/24, позивачеві проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року в розмірі 56 % від грошового забезпечення, що становить 32 487,76 грн.

Доплата на виконання рішення суду за період з 01 грудня 2019 року до 30 червня 2024 року становить 300 264,91 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, слід звернути увагу на те, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Верховний Суд керується тим, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та / або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 08 березня

2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав послався на факт невиконання ГУ ПФУ у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного судувід 12 квітня 2024 року у справі № 160/3446/24, який зобов`язав орган пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивача та провести всі належні йому виплати. Крім того, відповідач має сплатити позивачевіінфляційні втрати та три проценти річних. Однак відповідач тривалий час не виконував покладених на нього судом обов`язків, що й стало підставою для пред`явлення цього позову.

Отже, предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про стягнення з ГУ ПФУ у Дніпропетровській області інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

(у письмовому провадженні).

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

ОСОБА_1 заявив вимоги, які є по суті вимогами за наслідками невиконання рішення про стягнення ненарахованої й недоплаченої суми пенсії за період з 01 грудня 2019 року до 30 червня 2024 року. Відповідачем за цими вимогами є Пенсійний фонд України (його територіальний орган) - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто орган, уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

Між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.

Спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому зазначені положення стосуються як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами визначеного судочинства (певної юрисдикції), так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати у суді для вирішення спору.

Таким чином, установивши, що спір до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, не може розглядатися за правилами цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, що відповідає закону та усталеній практиці Верховного Суду.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі стосовно того, що позовні заяви містять вимоги, пов`язані зі стягненням ненарахованої й недоплаченої суми пенсії, які повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

від 09 січня 2026 року у справі № 607/7273/25 (провадження № 61-11267св25), від 16 лютого 2026 року у справі № 404/4483/25 (провадження

№ 61-14310св25).

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували правових висновків, викладених:

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), в якій предметом спору є вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних;

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-78цс20), в якій предметом спору є вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення;

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), в якій предметом спору є вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності), зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди;

Великою Палатою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі

№ 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), в якій предметом заяви є вимоги про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, - відхиляються касаційним судом, оскільки вони є нерелевантними до спірних правовідносин.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок (див. зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року).

На думку судової колегії, судові рішення є достатньо мотивованими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду