ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 712/3494/25

1. Описова частина

У березні 2025 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його вихованні;

визначити такі способи участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

необмежене спілкування діда та баби з дитиною телефоном та в режимі онлайн з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини;

спілкування з онуком у вівторок, четвер та неділю щотижня: по чотири години в день з 16:00 до 20:00, у тому числі з можливістю прогулянок по місту Черкаси і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування;

побачення щороку у дні народження діда та баби з онуком в позашкільний час без присутності матері;

побачення діда та баби з онуком двічі на місяць, з п`ятниці у позашкільний час до 12:00 неділі год без присутності матері, з ночівлею за місцем перебування діда та баби;

побачення діда та баби з онуком щороку наступного дня після його дня народження у позашкільний час до 20:00 год без присутності матері; щороку у період канікул надати діду та бабі додаткові дні побачень з онуком, із ночівлею за бажанням дитини, можливість виїзду на відпочинок, екскурсії без присутності матері; мати побачення з онуком у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу, можливість супроводжувати онука на додаткові заняття та гуртки;

у разі хвороби дитини (підтвердженої записом педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.

На обґрунтування заявлених вимог позивачі вказували, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2024 року розірвано. У період шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Руськополянської сільської ради визначено застосування спільної опіки з почерговим проживанням дитини, ОСОБА_6 , у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком, визначеним за погодженням батьків.

Позивачі є рідними бабусею та дідусем ОСОБА_6 по батьковій лінії, і між ними склалися дуже дружні та теплі відносини. Оскільки обоє батьків військові, дід з бабою допомагали у вихованні ОСОБА_7 , піклувалися про його навчання, водили на підготовчі заняття, до репетиторів, лікарів тощо. Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 20 січня 2025 року ОСОБА_5 призначено з 03 лютого 2025 року на посаду чергового коменданта Посольства України в Республіці Кенія на час довготривалого відрядження. Після того як батько дитини поїхав у довготривале відрядження, відповідач забрала дитину проживати до себе і категорично відмовляється надавати позивачам можливість спілкуватися та бачитися з онуком. У договірному порядку вирішити питання щодо участі у вихованні онука не вдалося.

Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 03 вересня 2025 року позов задовольнив частково. Визначив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спосіб спілкування з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснення участі у його вихованні, таким чином:

необмежене спілкування діда та баби з дитиною телефоном, іншими видами зв`язку у зручний для дитини час, з у рахуванням режиму його дня;

побачення щороку у дні народження діда та баби з онуком в позашкільний час;

побачення діда і баби з онуком щороку наступного дня після його дня народження у позашкільний час до 20:00 год без присутності матері;

побачення з онуком у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу, можливість супроводжувати онука на додаткові заняття та гуртки за попереднім погодження з матір`ю ОСОБА_3 ;

спілкування з онуком у вівторок, четвер (перший і третій тиждень місяця) з 16:00 до 20:00, у тому числі з можливістю прогулянок по місту Черкаси і відвідування розважальних закладів з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування;

перебування у діда та баби двічі на місяць з п`ятниці у позашкільний час до 12:00 неділі (другий і четвертий тиждень місяця) за місцем їх проживання без присутності матері;

щороку у період канікул визначити додаткові дні для відпочинку або екскурсії за попереднім погодженням із матір`ю;

у разі хвороби дитини (підтвердженої записом педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.

Надав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 можливість зміни способу участі у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_6 , в тому числі часу та місця побачень та спілкувань - за взаємною згодою сторін та з урахуванням інтересів дитини. У разі відсутності взаємної згоди - керуватись вищевказаним графіком.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване правом баби, діда спілкуватися зі своїм онуком. ОСОБА_8 зараз не має з бабою та дідом стійкого психоемоційного зв`язку, а тому у такому випадку встановлення довірливих стосунків з ним має бути поступовим та на початкових етапах проводитись в присутності близької людини - матері. Наведені позивачами способи участі у спілкуванні та вихованні онука є обтяжливими для дитини, яка в такому віці має налагоджений щоденний режим і його дотримання має значення для фізичного розвитку та емоційного стану.

Черкаський апеляційний суд постановою від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 вересня 2025 року змінив у частині визначення перебування ОСОБА_4 у діда та баби двічі на місяць з п`ятниці у позашкільний час до 12:00 неділі (другий і четвертий тиждень місяця) за місцем їх проживання без присутності матері. Визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб спілкування та здійснення участі у вихованні з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:перебування ОСОБА_6 у діда та баби один раз на місяць з п`ятниці у позашкільний час до 12:00 неділі (кожний другий тиждень місяця) за місцем їх проживання без присутності матері. В решті рішення суду залишив без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що перебування дитини у діда з бабою по два дні з ночівлею двічі на місяць може негативно вплинути на дитину.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 вересня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2026 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22; суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки малолітньої дитини, яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди прийняли рішення про права свободи та обов`язки малолітнього сина, який не був залучений до участі у справі. Суди не з`ясовували думку дитини щодо її спілкування з дідом і бабою. Відповідач є військовослужбовцем, однак суди не врахували обов`язок зупинити провадження у справі у зв`язку із цією обставиною та порушили права відповідача.

В квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Руденко Ю. В. як представника ОСОБА_1 , мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

16 квітня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У ОСОБА_5 і. ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 17 січня 2025 року орган опіки та піклування вважає доцільним визначити застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини ОСОБА_6 у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком, визначеним за погодженням батьків.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2025 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є бабусею та дідусем ОСОБА_6 .

Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 20 січня 2025 року № 100-ос ОСОБА_5 з 03 лютого 2025 року призначено на посаду чергового коменданта Посольства України в Республіці Кенія на час довготермінового відрядження.

У висновку виконавчого комітету Руськополянської сільської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 20 червня 2025 року № 163, зазначено, що дитина проживає з матір`ю. ОСОБА_3 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини погодилася на необмежене спілкування діда і баби з дитиною телефоном у зручний для дитини час за його бажанням; на побачення щороку у дні народження діда та баби з онуком в позашкільний час; побачення діда і баби з онуком щороку наступного дня після його дня народження у позашкільний час до 20:00; побачення з онуком у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу.

Встановлено за доцільне визначити такий порядок участі діда, баби у вихованні онука, ОСОБА_6 : необмежене спілкування діда та баби з дитиною телефоном, іншими видами зв`язку у зручний для дитини час з урахуванням режиму його дня; побачення щороку у дні народження діда та баби з онуком в позашкільний час; побачення діда і баби з онуком щороку наступного дня після його дня народження у позашкільний час до 20:00 без присутності матері; побачення з онуком у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу, можливість супроводжувати онука на додаткові заняття та гуртки за попереднім погодженням з матір`ю ОСОБА_3 ; спілкування з онуком у вівторок, четвер (перший і третій тиждень місяця) з 16:00 до 20:00, у тому числі з можливістю прогулянок по місту Черкаси і відвідування розважальних закладів з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування; перебування у діда та баби двічі на місяць з п`ятниці у позашкільний час до неділі до 12:00 (другий і четвертий тиждень місяця) за місцем їх проживання без присутності матері; щороку у період канікул визначити додаткові дні для відпочинку або екскурсії за попереднім погодженням із матір`ю; у разі хвороби дитини порядок участі може бути перенесено або змінено на іншу погоджену дату.

На виконання ухвали суду Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради надала Акт бесіди з дитиною ОСОБА_9 , відповідно до якого вбачається, що дитина негативно відгукується про бабу ОСОБА_10 та діда ОСОБА_11 , бажання з ними спілкуватися не виявив та зазначив, що мама не дозволяє до них їздити.

2. Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

У справах зі спорів щодо участі баби, діда у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Повага до приватного і сімейного життя є важливим правом, захист якого гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки вони можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

У цій справі суди встановили, що дитина проживає разом із матір`ю.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що вони мають теплі стосунки з онуком, бажають спілкуватись із ним і брати участь у його вихованні.

Суд першої інстанції, з висновками якого в частині погодився апеляційний суд, правильно виходив із необхідності забезпечення права діда і баби на спілкування з онуком та участь у його вихованні, враховуючи інтереси дитини, її вік, необхідність дотримання розпорядку дня, режиму харчування та відпочинку, емоційну прихильність дитини до матері, та визначив графік спілкування позивачів з онуком.

Апеляційний суд, зменшуючи періодичність перебування дитини у діда та баби без присутності матері з двох разів до одного разу на місяць, забезпечив справедливий баланс між правом діда і баби на спілкування й участь у вихованні онука та найкращими інтересами дитини.

Відповідно до частини третьої статті 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. На момент розгляду справи у судах Марку було 8 років і дитина в такому віці є достатньо вразливою і чутливою до впливу різних життєвих обставин та маніпуляцій зі сторони дорослих, тому суди обґрунтовано не надали вирішального значення висловленій дитиною думці.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди порушили права відповідача, не зупинивши провадження у справі у зв`язку з проходженням нею військової служби відповідно до пункту 2 статті 251 ЦПК України, є безпідставними.

Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Ця норма покликана забезпечити об`єктивний розгляд справи.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 зазначив «на переконання суду, фактична поведінка відповідача свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків при вирішення питання щодо матеріального утримання його малолітньої дитини. Систематичне подання до суду процесуальних документів, їх особисте підписання, а також активне використання права на звернення з клопотаннями до судів різних інстанцій та права на апеляційне оскарження підтверджують об`єктивну можливість участі відповідача у розгляді справи та свідчать про відсутність обставин, які перешкоджають реалізації ним права на справедливий судовий розгляд.

За наявності обставин, які свідчать про можливість та фактичну участь відповідача, який проходить військову службу, у проведенні відповідних процесуальних дій, відсутні достатні підстави для зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на дитину…».

У цій справі під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач реалізовувала свої процесуальні права через представника, а також особисто подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Такі обставини свідчать про наявність у ОСОБА_3 реальної можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді, а також про її волевиявлення щодо подальшого розгляду справи.

Касаційна скарга не містить мотивів щодо незгоди з визначеним судами попередніх інстанцій графіком спілкування та участі діда й баби у вихованні онука.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду