Цивільне·Справа № 521/19281/19·Провадження № 61-9780св25

ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/19281/19

·м. Київ·Касаційний цивільний суд ВС
Офіційний текст судового акта·62 390 симв.
|
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 липня 2026 рокум. Київ
справа № 521/19281/19провадження № 61-9780св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палубна-10», відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз» Кравець Олександр Володимирович, третя особа (позивач за об`єднаним позовом) - Одеська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Домбровської Марії Андріївни, та представника ОСОБА_2 - адвоката Самуляка Михайла Юрійовича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року у складі судді Плавича І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палубна-10» (далі - ОСББ «Палубна-10») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз» Кравця О. В., третя особа - Одеська міська рада, про знесення самочинної забудови (справа № 521/19281/19).

Позовна заява мотивована тим, що ОСББ «Палубна-10» є юридичною особою, створеною співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою захисту їх прав та інтересів, належного утримання спільного майна, забезпечення належних умов проживання.

Вказаний будинок побудовано у 1955 році на земельній ділянці, площею 1 410 кв. м.

21 вересня 2016 року Одеською міською радою прийнято рішення про передачу зазначеного будинку на баланс ОСББ «Палубна-10». 01 грудня 2016 року КП ЖКС «Черьомушки» передало ОСББ «Палубна-10» будинок на підставі акту приймання-передачі.

14 листопада 2017 року співвласниками прийнято рішення про оформлення в користування земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі та споруди, а також прибудинкову територію.

04 грудня 2017 року ОСББ «Палубна-10» звернулось до Одеського міського голови з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування багатоквартирного будинку. 30 травня 2018 року Департаментом комунальної власності надано відповідь про можливість надання земельної ділянки на умовах оренди. На даний час ОСББ «Палубна-10» здійснюються подальші дії щодо оформлення прав на земельну ділянку багатоквартирного будинку, планується розробка відповідної землевпорядної документації.

На прибудинковій території розташована тимчасова споруда (гараж), яким користується ОСОБА_1 , навколо якого влітку 2016 року останній встановив ворота, чим перегородив іншим мешканцям прохід до споруд, які знаходяться в їхньому користуванні.

У 2017-2019 роках ОСОБА_1 продовжував вчиняти протиправні дії, намагаючись відгородити частину прибудинкової території для особистого користування. Ним також перебудовано тимчасовий гараж під приміщення, встановлено двері для входу та вікна.

У липні 2019 року жителям будинку стало відомо про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зареєстрували право власності на житловий будинок, по 1/4 частки кожного, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано на підставі рішення Державного реєстратора Кравця О. В. (Одеська філія державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень») від 28 листопада 2016 року. Підставою реєстрації, згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є технічний паспорт від 11 листопада 2016 року.

22 лютого 2018 року вказані особи звертались до Одеської міської ради, як власники вказаного будинку, із заявою про надання їм у власність земельної ділянки під ним у зв`язку з набуттям власності на нього, у задоволенні якої рішенням Одеської міської ради від 06 червня 2018 року було відмовлено внаслідок невідповідності забудови цільовому призначенню земельної ділянки.

Вказаний вище будинок не був побудований та введений в експлуатацію в установленому законом порядку, а земельна ділянка під забудову не відводилась, відповідачі не отримували містобудівні умови та обмеження, не реєстрували декларацію на початок будівельних робіт, не присвоювали юридичну адресу, не отримували технічні умови на підключення до інженерних комунікацій.

Актами від 24 та 28 липня 2019 року ОСББ «Палубна-10» було обстежено земельну ділянку прибудинкової території і встановлено, що самовільно побудований будинок розташований на відстані 3 метри від фасадної стіни багатоквартирного будинку, площа зайнятої території становить приблизно 48 квадратних метрів, будова перешкоджає проходу вздовж прибудинкової території, є перешкодою для проходу до палісадника, частково знищена зелена зона. Також встановлено, що власниками будинку здійснено самовільне підключення до труби водопостачання, яка є межами будинку, а також підключення до системи каналізації.

29-30 липня 2019 року ОСББ «Палубна-10» подано скарги до Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Головного Управління ДСНС в Одеській області, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління держгеокадастру в Одеській області.

02 серпня 2019 року мешканцями будинку на загальних зборах було вирішено у зв`язку з порушенням прав мешканців забудовою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , звернутись за захистом до суду.

Відповідачами не було введено до експлуатації відповідний об`єкт нерухомого майна, не було присвоєно адресу, а будівництво здійснено самочинно на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети. Державним реєстратором, всупереч установленому законом порядку було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі технічного паспорту від 11 листопада 2016 року, який не є належним правовстановлюючим документом для реєстрації та не підтверджує виникнення права власності на новозбудований об`єкт.

Згідно зі статте 42 ЗК України ОСББ «Палубна-10» є єдиною особою, яка має право на земельну ділянку прибудинкової території. ОСББ «Палубна-10» є єдиною особою, яка має право на оформлення земельної ділянки прибудинкової території на підставі норм земельного законодавства та знаходиться у стані правомірного очікування, подавши заяву і здійснюючи дії, спрямовані на оформлення.

Ураховуючи наведене, ОСББ «Палубна-10» просило суд усунути йому перешкоди у користуванні власністю шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О. В. від 28 листопада 2016 року про реєстрацію права власності на житловий будинок площею 46,9 кв. м, житловою площею 28 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1097889551101; номери записів про право власності: 17675722, 17675848, 17675826, 17675645);

- зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , знести самочинну забудову за адресою: АДРЕСА_1 із приведенням земельної ділянки до первісного стану за власний рахунок.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСББ «Палубна-10» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання права на одержання у користування земельної ділянки в порядку відведення без згоди суміжного землекористувача.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що разом з членами своєї сім`ї з 1992 року він володіє нежитловим приміщенням - кам`яним гаражем, площею 13,9 кв. м та індивідуальним житловим будинком площею 46,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розташованими відповідно топографічного плану (геодезичної підоснови 46-А-10 1:500 Одеса) на земельній ділянці орієнтовною площею 0,12 га і закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, перше відведення якої відбувалося за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12 квітня 1948 року № 357 судноремонтному заводу імені А. Марті земельної ділянки для будівництва житлового селища та за актом передано земельну ділянку 30,9 га розташовану між вулицею Перекопської дивізії і Люстдорфською дорогою для будівництва селища.

У 2016 році за ним, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення - гараж, площею 13,9 кв. м та на житловий будинок площею 46,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 листопада 2016 року.

27 вересня 2017 року між ним і Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Одесаобленерго» укладено договір № 535931 про користування електричною енергією, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 і отримано технічні умови приєднання № 0377-2017-0130 до електричних мереж електроустановок до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У той самий день розроблено і погоджено 24 жовтня 2017 року проектну документацію зовнішнього електропостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

13 листопада 2017 року ПАТ «Одесаобленерго» здійснено технічну перевірку підключення до електричної мережі ВТГ Південного РЕМ електроустановки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що підключення відповідає нормативно-технічним документам.

23 листопада 2016 року КП «ЖКС «Черьомушки» надано згоду про використання внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_1 у нежитловому приміщенні, яке належить йому та членам його сім`ї.

17 листопада 2017 року ТОВ «Інфоксводоканал» було видано технічні умови № 5641-29/4852 на водопостачання і водовідведення житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Ним своєчасно здійснюється оплата за електроенергію на особовий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до укладеного договору, оплата за послуги водопостачання і водовідведення на особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Позивач вважав, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тому, разом з набуттям права власності на нежитлові приміщення: гараж та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до нього та членів сім`ї перейшло право власності та право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

20 грудня 2019 року члени його сім`ї та він звернулися із заявою та відповідними графічними матеріалами до Одеської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,02 га, що у подальшому є умовою для розроблення відповідної технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди.

Для відведення земельної ділянки йому необхідно погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами - ОСББ «Палубна-10» та ОСББ «Адміральський 6-А».

Проте, ОСББ «Палубна-10» відмовляється погодити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у його фактичному володінні та користуванні

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ним права на одержання її у користування у порядку відведення без погодження меж земельної ділянки суміжним землекористувачем - ОСББ «Палубна-10».

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 було прийнято до спільного розгляду з позовом ОСББ «Палубна-10».

У вересні 2023 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва (справа № 521/21039/23).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у рівних частках набули права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 19 вересня 2005 року Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради.

З огляду на вказане свідоцтво та технічний паспорт, який є додатком до нього, квартира АДРЕСА_5 розташована на другому поверсі двоповерхового багатоквартирного будинку.

У 2016 році державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та Технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. проведено ряд реєстраційних дій стосовно поділу вказаної квартири на три самостійних та окремих об`єкта нерухомості, а саме:

- квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м.;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок під літ. «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 28 кв. м;

- нежитлове приміщення - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13,9 кв. м.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внаслідок поділу квартири, яка знаходилась на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку, утворились нові об`єкти нерухомого майна - житловий будинок та нежитлове приміщення-гаражу, що фактично розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка для таких цілей не виділялась та експлуатуються за відсутності відповідних дозвільних документів.

Вказані обставини свідчать про наявність ознак самочинного будівництва.

Відповідачами здійснено самочинне будівництво житлового будинку та нежитлового приміщення-гаражу, «оформлених» як об`єкти, які виникли внаслідок поділу квартири АДРЕСА_6 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що не була відведена для таких цілей у встановленому законом порядку.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 04 травня 2023 року повідомив, що рішення щодо передачі у власність (користування) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , Одеською міською радою не приймалось.

З огляду на акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси, складеного 01 лютого 2022 року, за результатами виїзду за вищевказаною адресою уповноваженими особами Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, біля двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично знаходяться одноповерхові будівлі, огороджені металевим парканом.

Також зі вказаного акту вбачається, що відповідачами здійснено самовільне захоплення земельної ділянки шляхом оформлення права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 використовується відповідачами за відсутності документів, оформлення яких є необхідним для землекористування.

Будівництво житлового будинку та нежитлового приміщення-гаражу відбулось за рахунок земельної ділянки комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, що безпосередньо перешкоджає здійсненню правомочностей територіальної громади м. Одеси як власника такої земельної ділянки щодо володіння, користування та розпорядження нею, оскільки така земельна ділянка залишається забудованою.

Будівництво житлового будинку та нежитлового приміщення-гаражу здійснено без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту та документу, що засвідчує прийняття до експлуатації таких об`єктів.

Листом від 16 травня 2023 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило, що у Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 , замовники: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).

Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 24 квітня 2023 року повідомив, що вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) за адресою: АДРЕСА_1 не надавались.

Відповідно до Генерального плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не призначена для розташування індивідуальних садибних житлових будинків, в тому числі для будівництва спірного житлового будинку під літ. «А», загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 28 кв. м, який використовується без введення в експлуатацію у передбаченому законом порядку.

Наявність державної реєстрації права власності на спірні житловий будинок та нежитлове приміщення-гаражу, які начебто утворились після поділу квартири АДРЕСА_6 , свідчить про протиправне набуття речових прав на самочинно збудовані нові об`єкти, що безпосередньо порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій вони розташовані та створює умови для її незаконного використання.

Рішення державного реєстратора прийняті на підставі документів, які не посвідчують у відповідачів речові права на новоутворені об`єкти.

Ані технічний паспорт, ані вищевказаний висновок не є правовстановлюючими документами, які посвідчують право власності на спірні об`єкти нерухомого майна та не можуть слугувати достатньою правовою підставою для реєстрації права власності.

Державним реєстратором проігноровано те, що подані відповідачами документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та у порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що на земельній ділянці комунальної власності здійснено самочинне будівництво житлового будинку та нежитлового приміщення - гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , така земельна ділянка повинна бути звільнена шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

Ураховуючи наведене, Одеська міська рада просила суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Кравця О. В. від 28 листопада 2016 року за індексним номером: 32590497, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках (по 1/4) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та закриття розділу в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього об`єкта;

- скасувати рішення державного реєстратора Кравця О. В. від 28 листопада 2016 року за індексним номером: 32589175, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/4) на нежитлове приміщення-гаражу за адресою: АДРЕСА_1 та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього об`єкта;

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення житлового будинку, загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 28 кв. м, позначеного під літ. «А», мостіння - «І», у технічному паспорті, виготовленому 11 листопада 2016 року фізичною очобою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_5 , та нежитлового приміщення-гаражу, загальною площею 13,9 кв. м.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року справу № 521/21039/23 було об`єднано в одне провадження зі справою № 521/19281/19 для спільного розгляду та присвоєно спільний номер - № 521/19281/19.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, позови ОСББ «Палубна-10» та Одеської міської ради задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Кравця О. В. від 28 листопада 2016 року за індексним номером: 32590497, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/4) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього об`єкта (РНОНМ: 1097889551101).

Скасовано рішення державного реєстратора Кравця О. В. від 28 листопада 2016 року за індексним номером: 32589175, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/4) на нежитлове приміщення - гараж за адресою: АДРЕСА_1 , та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього об`єкта (РНОНМ:1097811151101).

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення житлового будинку, загальною площею 46, 9 кв. м, житловою площею 28 кв. м, позначеного під літ. «А», мостіння - І у технічному паспорті, виготовленому 11 листопада 2016 року ФОП « ОСОБА_5 », та нежитлового приміщення - гаражу, загальною площею 13, 9 кв. м.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСББ «Палубна-10» сплачений судовий збір по 960,50 грн з кожного. Витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 960, 50 грн компенсовано за рахунок держави.

Стягнуто із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір по 671, 00 грн з кожного. Витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 671, 00 грн компенсовано за рахунок держави.

Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок проведеної реконструкції за адресою: АДРЕСА_1 фактично було самочинно збудовано два самостійні об`єкти нерухомого майна: садибний (індивідуальний) житловий будинок, площею 46,9 кв. м з мостінням та нежитлове приміщення - гаражу, загальною площею 13,9 кв. м.

Доказів того, що вказані об`єкти нерухомості було побудовано ще до 05 серпня 1992 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надано не було. Будь-якого речового права, як на відповідні (індивідуальний) житловий будинок та гараж, так і на земельну ділянку під цим об`єктом, вони не мають та у встановленому законом порядку не оформляли.

Отже, вказані об`єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, розташовані на землі територіальної громади м. Одеси та перешкоджають реалізації громадою м. Одеси своїх повноважень як власника відповідної земельної ділянки.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, що попри твердження скаржника про те, що (індивідуальний) житловий будинок, гараж за адресою: АДРЕСА_1 було побудовано до 05 серпня 1992 року відповідачами, у порушення статей 12, 77-81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вказаних обставин відповідач суду не надає. Так, покази свідків, на які посилається ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, у розумінні вказаних статей, не є ані допустимими, ані достовірними, ані достатніми у своїй сукупності.

Щодо технічного паспорту складеного 11 листопада 2016 року на який, як на доказ вказаних вище обставин посилається скаржник, колегія суддів зазначала, що такий, зважаючи на дату його складення, у розумінні статті 77 ЦПК України, не є належним доказом обставин, що склались до 05 серпня 1992 року.

Окремо, колегія суддів зауважила, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-якого речового права, як на відповідні (індивідуальний) житловий будинок та гараж, так і на земельну ділянку під таким об`єктом.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Домбровська М. А., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів ОСББ «Палубна-10» та Одеської міської ради, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Самуляк М. Ю., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Домбровської М. А., мотивована тим, що суди не врахували сталої практики Верховного Суду про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що відповідно до статті 120 ЗК України, право користування земельною ділянкою переходить до набувача нерухомого майна, розташованого на ній, що є принципом єдності юридичної долі землі та розташованої на ній нерухомості.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду

Суди не врахували, що, фактично, спірний індивідуальний житловий будинок та гараж були побудовані ще до 05 серпня 1992 року, а тому право власності на них виникло з моменту завершення будівництва (створення майна), відповідно до чинного на той час законодавства. Суди не врахували надані письмові опитування мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що відповідачі за первісним позовом володіють спірним майном з 1992 року.

Вказує, що подання первісного позову ОСББ «Палубна-10» було ініціативою його голови правління, через неприязні відносини із ОСОБА_1 та без згоди всіх співвласників.

Посилається на надання судами попередніх інстанцій помилкової оцінки доказам у справі.

Вважає, що ОСББ «Палубна-10» та Одеська міська рада не довели факт порушення їхніх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, вважає, що ОСББ та міська рада пропустили строк позовної давності.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Самуляка М. Ю., мотивована тим, що суди не врахували, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів реагування та притягнення винної особи до відповідальності

Вказує, що позивачі повинні були довести не тільки сам факт того, що спірні будівлі є самочинними, а й порушення саме їхніх прав таким будівництвом, що, на його думку, зроблено не було.

Крім того, вказує, що ОСОБА_2 та члени його сім`ї тривалий час відкрито та вільно користуються спірним нерухомим майном, яке зареєстровано за ними у реєстрі прав власності, а тому знесення такого майна призведе до непропорційного втручання в право на мирне володіння таким майном. Тим більше, за обставин, коли позивачі не довели, що самочинне будівництво порушує їхні права. Суди не надали правової оцінки пропорційності втручання у право власності з інтересами позивачів, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У вересні 2025 року ОСББ «Палубна-10» та Одеська міська рада подали до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких вказують, що викладені в них доводи є безпідставними, не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлених ними обставин, суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, надавши належну правову оцінку обставинам справи та ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення, тому просять залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року, після усунення недоліків касаційної скарги, у складі колегії суддів: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

08 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках набули права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 19 вересня 2005 року Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради.

У 2016 році державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та Технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. проведено ряд реєстраційних дій стосовно поділу вказаної квартири на три самостійних та окремих об`єкта нерухомості, а саме:

- квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок під літ. «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 28 кв. м;

- нежитлове приміщення - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13,9 кв. м.

31 серпня 2018 року органами державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ДАБК) здійснено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої складено акт Управлінням ДАБК Одеської міської ради щодо дотримання суб`єктами місстобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 001093, відповідно до якого ОСОБА_1 виконано реконструкцію гаражу без отримання права на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його перепланування та зміни функціонального призначення, без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 1 частини першої статті 34, абзац перший частини другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзац перший пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

За результатами проведеної позапланової перевірки ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП України, притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (постанова № 598/18).

У подальшому ОСОБА_1 оскаржував відповідну постанову в судовому порядку (справа № 521/16328/18).

За результатами розгляду судами відповідного спору постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 521/16328/18 встановлено такі обставини: «Відповідно до матеріалів фотофіксації (а.с. 54-56, 119) нежитлового приміщення гараж, вбачається, що дане приміщення було реконструйовано шляхом перепланування та закладання вхідних воріт із влаштуванням на їх місці дверного та двохвіконних прорізів з одночасним оздобленням приміщення.

Так, закладання вхідних воріт вищезазначеного нежитлового приміщення із влаштуванням на їх місці дверного та двох віконних прорізів позбавляє можливості постійного або тимчасового зберігання автотранспортних та інших мототранспортних засобів, що є характерною рисою саме такого нежитлового приміщення як гараж.

Таким чином, вищезазначене свідчить про зміну функціонального призначення гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до матеріалів справи, 31 серпня 2018 року за результатами перевірки УДАБК ОМР складено акт №001093 щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч.4 ст. 96 КУпАП та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Вищезазначені документи були підписані відповідачем без заперечень.

Крім того, ані акт, ані припис ОСОБА_3 не було оскаржено, тобто з правомірністю складання даних документів позивач погодився.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконано реконструкцію гаражу за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його перепланування та зміни функціонального призначення, без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено п.1 ч.1 ст. 34, абз.1 ч.2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 1 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року. За таких обставин. За таких обставин, постанова №598/18 по справі про адміністративне правопорушення була винесена відповідачем правомірно.»

В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості стосовно реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на інформацію, надану Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, рішення стосовно передачі у власність або в оренду земельної ділянки за вищевказаною адресою Одеською міською радою не приймалося.

Рішенням Одеської міської ради від 06 червня 2018 року № 3325-УП відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із тим, що індивідуальне житлове будівництво на земельній ділянці, яка згідно із зонінгу відноситься до земель багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-5п, не відповідає затвердженій містобудівній документації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Домбровська М. А., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

-застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року в справі № 802/1318/15-а, від 19 квітня 2017 року в справі № 354/612/13-ц, від 06 вересня 2017 року в справі № 642/7110/15-ц та у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року в справі № 278/10/16-ц, від 06 лютого 2018 року в справі № 806/5392/15, від 25 квітня 2018 року в справі № 725/6305/15-ц, від 17 липня 2018 року в справі № 820/3183/16, від 31 липня 2018 року в справі № 813/6426/14, від 10 жовтня 2018 року в справі № 557/1209/16-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 725/5630/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 815/2311/15, від 06 березня 2019 року в справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року в справі № 814/2645/15, від 03 квітня 2019 року в справі № 921/158/18, від 15 травня 2019 року в справі № 813/6423/14, від 17 липня 2019 року в справі № 462/469/14-ц, від 21 травня 2020 року в справі № 726/824/15-ц, від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17, від 30 червня 2020 року в справі № 201/2886/15-ц, від 13 травня 2021 року в справі № 910/6393/20, від 02 червня 2022 року в справі № 727/7282/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

-необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 822/2149/18, від 13 грудня 2023 року в справі № 522/17307/19, від 28 грудня 2023 року в справі № 523/1749/21, які застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Самуляк М. Ю., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року в справі № 6-180цс14 та у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року в справі № 127/11492/16-ц, від 04 серпня 2020 року в справі № 638/6655/16-ц, від 11 травня 2022 року в справі № 619/282/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвокатаДомбровської М. А., та представника ОСОБА_2 - адвоката Самуляка М. Ю., підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам закону відповідають не повністю.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями частин першої-п`ятої статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У абзаці 1 пункту 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз`яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно із частиною третьою статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частини друга-сьома статті 376 ЦК України).

Зазначені поняття самочинного будівництва, умови для набуття права власності на таку нерухомість, способи захисту для власника землі неодноразово досліджувалися Великою Палатою Верховного Суду (зокрема, у справах № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24), № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), № 914/1785/22 (провадження № 12-31гс24), та інших).

Висновки судів у цій справі узгоджуються з висновками Верховного Суду.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про основи містобудування» будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що будівництво повинно здійснюватися з урахуванням вимог містобудівної документації і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін, наданим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків про те, що Одеська міська рада довела обґрунтованість своїх позовних вимог, оскільки відповідачами незаконно було здійснено побудову спірних об`єктів нерухомості на землях комунальної власності, без отримання відповідних дозвільних документів на будівництво в органах місцевого самоврядування і такими діями відповідача порушені права територіальної громади міста Одеси.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що знесення самочинної забудови є крайнім заходом впливу на забудовника та можливе лише коли використані всі інші засоби впливу на нього та неможлива перебудова, є правильними, проте, за встановлених судами обставин, висновки про те, що до відповідачів слід застосувати саме такий захід реагування, як зобов'язання своїми силами та за власний рахунок знести самовільно збудовані приміщення, є обґрунтованими, оскільки спірні будівлі є окремими приміщеннями, не з`єднаними з квартирою, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте збудовані шляхом, нібито, реконструкції квартири, яка знаходиться на другому поверсі багатоквартирного будинку, на прибудинковій території цього будинку. При цьому, сама квартира не зазнала конструктивних змін. Тому, реконструкція спірних самочинно збудованих нерухомих об`єктів, очевидно неможлива без їх повного знесення. Більше того, заявляючи про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом й можлива перебудова, відповідач не погоджувався на такі дії, а, навпаки, заявив зустрічним позов про протилежне.

Безпідставними є й посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на судову практикуВеликої Палати Верховного Суду про те, що відповідно до статті 120 ЗК України право користування земельною ділянкою переходить до набувача нерухомого майна, розташованого на ній, що є принципом єдності юридичної долі землі та розташованої на ній нерухомості, оскільки у цьому випадку мова йде про самочинну забудову, а не законне набуття права власності на майно, а відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Із цих самих підстав, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з посиланням на положення Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ про те, що суди повинні були оцінити пропорційність втручання у мирне володіння ним та членами його сім`ї нерухомим майном, оскільки у цьому випадку спір стосується саме самочинно побудованого майна, право власності на яке за наведеною нормою матеріального права у особи, яка здійснила таке будівництво, не виникає, а дії таких осіб не є добросовісними.

Послання заявника на те, що, фактично, спірний індивідуальний житловий будинок та гараж були побудовані ще до 05 серпня 1992 року, а тому право власності на них виникло з моменту завершення будівництва (створення майна), відповідно до чинного на той час законодавства, є безпідставними, оскільки ці обставини не були доведені відповідачами належними та допустимими доказами, що було їх процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України й цим доводам суд дав належну правову оцінку.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що Одеською міською радою було пропущено строк позовної давності, оскільки нею пред`явлено негаторний позов, про усунення триваючого порушення прав, а позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із зазначеним, негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення.

Отже, наведені в касаційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та Одеської міської ради, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та Одеської міської радине спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення в зазначеній частині без змін.

Однак Верховний Суд погоджується з тим, що ОСББ «Палубна-10» не довело, що його права порушені.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (див. постанови Верховного Суду: від 03 березня 2020 року у справі 910/6091/19, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, спірні об`єкти самочинного будівництва були побудовані на землі комунальної власності, тобто яка належить територіальній громаді міста Одеси, а не ОСББ «Палубна-10».

Рішень щодо передачі земельної ділянки під спірними самочинно побудованими об`єктами у власність чи у користування співмешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , або ОСББ «Палубна-10», уповноваженим органом місцевого самоврядування не приймалося.

Отже, прав ОСББ «Палубна-10» у цьому випадку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не порушено, тому його позовні вимоги є безпідставними, а належним позивачем у справі є саме Одеська міська рада.

Суди попередніх інстанції дійшли до взаємовиключних висновків про те, що забудова відбулася на землі одночасно, як комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Одеси, так і на прибудинковій території, співвласником якої є всі мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є помилковим.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили помилкові судові рішення в частині позову ОСББ «Палубна-10», з порушенням норм матеріального й процесульного права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСББ «Палубна-10».

Також підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь ОСББ «Палубна-10» та компенсації за рахунок держави судового збору.

У решті рішення районного суду, й постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Домбровської Марії Андріївни, та представника ОСОБА_2 - адвоката Самуляка Михайла Юрійовича, задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палубна-10» скасувати.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року в частині стягнення на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палубна-10» витрат на сплату судового збору скасувати.
У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палубна-10» відмовити.
У решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Склад колегії суддів
Головуючий суддяД. Д. Луспеник
Судді:
І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
Швидкий пошук за категорією справи та правовою позицією

Популярна судова практика: рішення та правові позиції ВС

72 категорій ВС
Оскарження висновків ВЛК(29)
Отримання відстрочки від мобілізації(308)
Звільнення з військової служби(47)
Стягнення бойових виплат 100 000 грн(885)
Захист за ст. 130 КУпАП (нетверезий стан)(38)
Відшкодування шкоди після ДТП(305)
Розірвання шлюбу через суд(150)
Поділ спільного майна подружжя(142)
Стягнення аліментів на дитину(470)
Визнання доказів недопустимими при обшуку(546)
Захист у справах про економічні злочини(1 025)
Спори з недобросовісними забудовниками(40)
Правові позиції Верховного Суду за галузями

Судова практика ВС за галузями права

35 галузей права
Військове право(3 490)
Автомобільне право та ДТП(2 158)
Кримінальне право(17 504)
Сімейне право(4 018)
Податкове право(12 036)
Нерухомість та земельне право(22 318)
Трудове право(9 897)
Цивільне право(40 867)
Спадкове право(2 434)
Господарське та корпоративне право(35 208)
Пенсійне та соціальне право(6 476)
Адміністративне право(38 195)