ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 751/9954/24

Описова частина

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_5 заповіт не складала.

Вказував на те, що 21 серпня 2024 року він, у межах визначеного законодавством строку, звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Супліченко М. В. із заявою про прийняття спадщини. Вказана заява була зареєстрована в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів за № 6-431. У той же день ОСОБА_1 на адресу Першої чернігівської державної нотаріальної контори було направлено лист із вказаною заявою, що підтверджується описом вкладення до відправлення № 0113500019467.

Зазначав, що йому не було відомо про те, що приміщення Першої чернігівської державної нотаріальної контори зруйноване внаслідок агресії проти України навесні 2022 року, оскільки він постійно проживає у м. Києві та є військовослужбовцем. Лист із заявою про прийняття спадщини було йому повернуто 15 вересня 2024 року. У день повернення вказаного листа він направив той самий пакет документів на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори. Листом Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 18 вересня 2024 року йому повідомлено, що він пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини.

Зазначав, що він з поважних причин пропустив строк прийняття спадщини, він не прийняв спадщину у встановлений законом строк із об`єктивних причин.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визначити причини пропуску строку для прийняття ним спадщини поважними, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити йому додатковий строк три місяці для прийняття спадщини, що залишилася після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2025 року замінено первісного відповідача Чернігівську міську раду на належного відповідача - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2025 року, ухваленим у складі судді Овсієнко Ю. К., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що поважних причин, які б перешкоджали позивачу звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері у строк, визначений законом, не встановлено, і доказів наявності таких позивач суду не надав.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2025 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком у три місяці з моменту набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що наявні об`єктивні та непереборні причини, на які позивач не міг вплинути, і які створили істотні труднощі у поданні позивачем заяви про прийняття спадщини протягом визначеного законодавством строку.

Водночас апеляційний суд взяв до уваги, що позивач пропустив незначний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

У березні 2026 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , - адвокат Огородник Ю. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява позивача від 21 серпня 2024 року про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , підпис на якій посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Супліченко М. В., містить адресата: «органам нотаріату за належністю», а не конкретно визначеній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу.

Крім того, нотаріус Супліченко М. В. лише посвідчувала підпис ОСОБА_1. на заяві про прийняття спадщини.

Посилання позивача на те, що в усному порядку нотаріус йому повідомив адресу місцезнаходження Першої чернігівської державної нотаріальної контори, а саме: м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Безпідставними є посилання позивача на відсутність інформації на день подання ним заяви щодо нового місцезнаходження Першої чернігівської державної нотаріальної контори за адресою: м. Чернігів, вул. Тарнавського, 15, оскільки ця інформація міститься на сайті Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) htts://ww.sumyust.gov.ua.

Згідно з відповіддю Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 січня 2026 року, після стабілізації безпекової ситуації у м. Чернігові, Перша чернігівська державна нотаріальна контора розпочала свою роботу за новою адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна (Василя Тарнавського), 15, з 17 травня 2022 року.

Припинення роботи Першої чернігівської державної нотаріальної контори за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, відбулось у березні 2022 року, а лист із заявою про прийняття спадщини направлений позивачем у серпні 2024 року, тобто, більше як два роки Перша чернігівська державна нотаріальна контора за своїм попереднім місцезнаходженням не працювала.

Отже, у позивача за період з 21 лютого 2024 року (день відкриття спадщини) до 22 серпня 2024 року (закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини) були відсутні об`єктивні, непереборні перешкоди, які б завадили останньому дізнатись, де відкрита спадкова справа, та направити заяву про прийняття спадщини за належністю, або дізнатись про нове місцезнаходження та режим роботи Першої чернігівської державної нотаріальної контори.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Супліченко М. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Вказана заява зареєстрована в Єдиному реєстрі за № 6-431.

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 на адресу Першої чернігівської державної нотаріальної контори (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) направив лист із вказаною вище заявою, що підтверджується описом вкладення до відправлення № 0113500019467.

Лист із заявою про прийняття спадщини було повернуто ОСОБА_1 15 вересня 2024 року у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

15 вересня 2024 року ОСОБА_1 направив лист із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори (м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19) (відправлення № 0411900017421).

Листом Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 18 вересня 2024 року № 2229/01-16 ОСОБА_1 повідомлено, що він пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, та вважається таким, що не прийняв спадщину, відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України. Запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим у червні 2023 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2., яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , - адвоката Огородник Ю. О. не підлягає задоволенню.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У справі, яка переглядається, спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому встановлений законом строк для прийняття спадщини сплив 22 серпня 2024 року.

21 серпня 2024 року, тобто у строк визначений частиною першою статті 1270 ЦК України, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Вказана заява зареєстрована в єдиному реєстрі за № 6-431 і цього дня направив поштою на адресу Першої чернігівської державної нотаріальної контори (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118)лист із вказаною заявою.

15 вересня 2024 року зазначений лист повернувся позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання і того ж дня - 15 вересня 2024 року ОСОБА_1 направив заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори (м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19).

Листом Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 18 вересня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що він пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, а 05 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду