ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 128/1882/23

У травні 2023 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Якушинецької сільської ради Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позовну заяву мотивував тим, що 28 вересня 2001 року на 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з врахуванням попереднього рішення цієї ж ради від 05 червня 2001 року «Про включення до земель запасу 5,9 га земель, вилучених у СВАТ «Вінницярибгосп», було розглянуто заяви громадян про надання у приватну власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. Вирішено передати у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки громадянам України в кількості і розміром згідно з додатком, загальною площею 1,25 га. В цьому додатку під номером «12» зазначена відповідачка ОСОБА_2 (пізніше змінила прізвище на ОСОБА_3 ), якій надано 0,10 га. На підставі зазначеного рішення Якушинецької сільської ради відповідачці видано державний акт на право приватної власності від 14 червня 2002 року серії ВН № 8133, який зареєстровано в Книзі записів державних актів про право власності на землю за № 2. Вказана земельна ділянка 21 вересня 2018 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва.

Зазначав, що згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг Державного агентства водних ресурсів України від 12 квітня 2021 року за № 608/03, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, розташована в заплаві струмка «без назви» притоки р. Вишня (басейн річки Південний Буг) де наявні самовільно створені водойми (копанки). Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14 квітня 2021 року за № 0-2-0.20-43/105-21 прокуратурі надано інформацію, що відповідно до плану землекористування КСП «Правда», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, ця земельна ділянка віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради.

Наголошував, що Вінницькою окружною прокуратурою 19 квітня 2021 року направлено лист до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області щодо дотримання вимог екологічного законодавства, в ході розгляду якого 07 травня 2021 року було надано відповідь, що земельні ділянки, серед яких спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, перебувають у приватній власності та інспекцією видно невиконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Крім того, згідно з Публічною кадастровою картою України, на цих ділянках наявний струмок без назви, який впадає у водний об`єкт.

Також наголошував, що спірна земельна ділянка була передана Якушинецькою сільською ради в приватну власність незаконно, оскільки передача у власність земель водного фонду приватним особам є неможливою.

Його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання недопустимості передачі у власність особи (відповідача) земельної ділянки водного фонду, оскільки такі земельні ділянки, в силу закону, не можуть передаватись особам у власність з таким цільовим призначенням; та недопущення набуття прав на земельну ділянку без відповідної правової підстави (без прийняття компетентним органом відповідного рішення).

Переконував, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч встановленому законом порядку, існують всі правові підстави для повернення земельної ділянки у власність держави (комунальну власність).

Також переконував, що у цій справі наявний державний і суспільний інтерес. Він (прокурор) є самостійним позивачем, оскільки Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області є співвідповідачем в справі, так як саме її рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність оскаржується, що є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави. Земля, віднесена Якушинецькою сільською радою до категорії земель із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, належала до земель водного фонду. Тобто, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі та її безоплатна приватизація, що призвело до одержання вказаної земельної ділянки у власність і автоматичного її вибуття з числа земель комунальної власності. Тож спірна земельна ділянка має бути повернута відповідачем ОСОБА_1 , у власність Якушинецької територіальної громади.

За вказаних обставин прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28 вересня 2001 року «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 ;

- усунути перешкоди у здійсненні Якушинецькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, площею 0,10 га, шляхом її повернення у комунальну власність Якушинецької об`єднаної територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року у задоволенні позову заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, що на момент прийняття Якушинецькою сільською радою рішення про передачу відповідачці земельної ділянки у приватну власність ця ділянка належала до земель водного фонду, а отже не підтвердив порушення прав територіальної громади не це нерухоме майно.

Також суд першої інстанції зазначив, що висновком земельно-технічної експертизи спростовано доводи прокурора про розташування на спірній земельній ділянці струмка та встановлено, що вона не знаходиться на землях водного фонду і розміщена за межами прибережної захисної смуги. Виявлена на ділянці штучна водойма була створена після передачі земельної ділянки у власність, а доказів її існування у 2001 році матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що викопіювання з плану землекористування КСП «Правда» за 1996 рік та листи державних органів, на які посилався прокурор, не є достатніми доказами належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, оскільки містять лише загальні відомості, стосуються масиву земель та не дають можливості ідентифікувати спірну земельну ділянку як таку, що належить до земель водного фонду.

Додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Тетева-Родюк І. О., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та витрати на проведення земельно-технічної експертизи в сумі 18 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 , відмовлено.

Ухвалюючи у цій справі додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка дотрималась установленого Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) порядку заявлення вимоги про відшкодування судових витрат, надала докази їх понесення, а питання про їх розподіл не було вирішено судом під час ухвалення основного рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений відповідачкою до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 44 000,00 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому суд врахував, що окремі процесуальні дії представника відповідачки не були необхідними та неминучими, зокрема подання апеляційних скарг на ухвали суду, які не були задоволені, а також заяви про застосування позовної давності. З огляду на критерії розумності та справедливості, суд визначив, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати відповідачки на проведення земельно-технічної експертизи у сумі 18 000,00 грн підтверджені належними доказами, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи, а висновок експерта був використаний судом як доказ при вирішенні спору, з огляду на це наявні підстави для їх відшкодування.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що оскільки Вінницька окружна прокуратура, яка звернулась до суду з позовною заявою та набула прав та обов`язків позивача в цій справі, не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документа) та підпорядкована Вінницькій обласній прокуратурі, якою було сплачено судовий збір в цій справі, тому саме на Вінницьку обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені судом витрати відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи. Підстави для стягнення таких витрат з Державного бюджету України відсутні.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 рокуапеляційні скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Тетева-Родюк І. О., залишено без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року - без змін. Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Залишаючи без змін оскаржувані рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і зробив обґрунтовані висновки по суті вирішення спору. Доводи апеляційних скарг суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки апеляційна скарга заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишена без задоволення, то судові витрати відповідачки на правову допомогу у суді апеляційної інстанції мають бути частково покладені на нього.

У січні 2026 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 22 жовтня 2025 року у справі № 183/8205/22, від 17 лютого 2022 року у справі № 910/20566/20, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 15 листопада 2021 року у справі № 128/1179/18,від 20 червня 2023 року у справі № 420/4540/22, від 05 листопада 2025 року у справі № 366/3223/23 та інших постановах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що полягає в неналежній оцінці доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що згідно зі схемою вилучення земель у СВАТ «Вінницярибгосп», до земель запасу ради перейшли ділянки, зайняті ставом, лісовими насадженнями та заболоченими землями, а сама спірна ділянка була передана на підставі технічної документації без обов`язкового проекту відведення та його погодження з природоохоронними й санітарними органами;

- не врахували, що надана прокуратурою інформація Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Басейнового управління водних ресурсів України містить конкретні кадастрові номери ділянок, включаючи спірну, які розташовані в межах земель водного фонду;

- проігнорували, що спірна земельна ділянка за своїм правовим режимом і фактичним станом не є ріллею та майже повністю покрита водою;

- не надали належної оцінки технічній документації з виготовлення державного акта на право приватної власності відповідача за 2001 рік, технічній документації з відновлення меж ділянки відповідачки в натурі 2018 рік та схемі вилучення земель у СВАТ «Вінницярибгосп»;

- не звернули увагу, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 12 листопада 2024 року містить неправомірні правові висновки щодо законності рішень ради, а сам експерт не дослідив документацію із землеустрою та містобудівну документацію про первинний правовий режим земель і безпідставно відмовив у з`ясуванні питань антропогенного впливу відповідачки на русло струмка;

- не надали належної оцінки всім доводам та аргументам заявника.

Також у касаційній скарзі заступник керівника Вінницької обласної прокуратуривказав на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про виклик експерта для надання усних пояснень, чим порушив принципи верховенства права, змагальності та рівності сторін тощо

Крім того, у касаційній скарзі заступник керівника Вінницької обласної прокуратури виклав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні суду касаційної інстанції за участю представника Офісу Генерального прокурора.

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тетева-Родюк І. О., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Також у вказаному відзиві заявниця просить Верховний Суд стягнути із Вінницької обласної прокуратури на свою користь судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 18 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 січня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Вінницького районного суду Вінницької області матеріали справи № 128/1882/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У березні 2026 року матеріали справи № 128/1882/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про розгляд справи з викликом сторін; справу № 128/1882/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до копії листа голови правління ВАТ «Вінницярибгосп», правління ВАТ «Вінницярибгосп» прийняло рішення передати земельну ділянку в кількості 5,9 га, яка межує з садовоогороднім товариством «Дружба», Якушинецькій селищній раді для задоволення потреб членів садовоогороднього товариства «Дружба», зі схемою.

Рішенням 17 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 05 червня 2001 року вилучено 5,9 га із земель СВАТ «Вінницярибгосп», вилучену земельну ділянку включено в землі запасу сільської ради, надано згоду на вибір та відведення земельної ділянки загальною площею 0,72 га, садівничому товариству «Дружба», в порядку, передбаченому законодавством України.

05 червня 2001 року ОСОБА_2 подала голові Якушинецької сільської ради заяву, у якій просила виділити їй у приватну власність земельну ділянку для дачного будівництва площею 0,10 га.

Рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28 вересня 2001 року передано у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки громадянам України в кількості і розміром згідно з додатком, загальною площею 1,25 га. Зобов`язано землевпорядника сільської ради внести відповідні зміни в планово-картографічні матеріали.

Відповідно до копії додатку до рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28 вересня 2001 року, відповідачку ОСОБА_2 включено до списку громадян України, яким надавалися у приватну власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. Площа ділянки становить 0,10 га.

Згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю серії ВН 8133, зареєстрованого 14 червня 2002 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради народних депутатів від 28 вересня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Якушинецької сільської ради, для дачного будівництва.

15 червня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .

Згідно з копією листа Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 квітня 2021 року на лист Вінницької окружної прокуратури від 30 березня 2021 року, земельні ділянки, в тому числі спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:025, віднесені до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради.

Відповідно до листаБасейнового управління водних ресурсів України річки Південний Буг від 12 квітня 2021 року № 608/03 на лист Вінницької окружної прокуратури від 30 березня 2021 року, за даними Публічної кадастрової карти України, земельні ділянки, кадастрові номери, в тому числі, 0520688900:01:007:0256, розташовані в заплаві струмка «без назви», притоки р. Вишня (басейн річки Південний Буг), де візуалізуються самовільно створені водойми (копанки), що є порушенням статей 80, 82 та 86 Водного кодексу України (далі - ВК України). Ці копанки створені самовільно без отримання дозвільних документів на їх будівництво та погоджень відповідних служб.

У викопіюванні з плану землекористування КСП «Правда» наявні записи про наявність в районі масиву земель ставу, городів, резервного фонду.

Згідно з листом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 07 травня 2021 року на лист Вінницької окружної прокуратури від 19 квітня 2021 року, в ході розгляду з виїздом на місце та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами, в тому числі, 0520688900:01:007:0256, перебувають у приватній власності громадян, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва, на яких розташовані водні об`єкти (копанки), що вбачається невиконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Крім того, згідно з Публічною кадастровою картою України на даних ділянках наявний струмок «без назви», який впадає в водний об`єкт. Фактично, земельні ділянки передані у власність з недотриманням вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ВК України. За результатами розгляду направлено лист до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо проведення перевірки дотримання вимог ЗК України та ВК України при передачі у власність громадянам земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі, 0520688900:01:007:0256, а також дотримання виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. До якого долучено лист до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для проведення перевірки.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 липня 2023 року, земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 21 вересня 2018 року Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 14 червня 2018 року, ПП ЦЕП «Сервіс-Центр» та належить ОСОБА_1 на праві власності. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Відповідно до технічної документації з передачі у приватну власність громадян земельних ділянок загальною площею 1,45 га для індивідуального дачного будівництва, що складена у 2001 році Товариством «Земкадастр», яка містить викопіювання із збірного кадастрового плану виділеного масиву земель та експлікацію земель, в тому числі земельної ділянки площею 0,1000 га відповідачки ОСОБА_4 , будь-які водні об`єкти на цій земельній ділянці відсутні, а вся земельна ділянка становить сільськогосподарські землі, з них ріллі 0, 1000 га.

Згідно з Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва, ОСОБА_1 , що розроблено ПП ЦЕП «Сервіс-Центр» в 2018 році, вона розроблялась для внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи, та згідно з кадастровим планом земельної ділянки та переліку обмежень щодо її використання, має в складі багаторічні насадження, житлову забудову площею 0,0238 га, в тому числі під дворами - 0,0182 га, при цьому водоохоронних обмежень, прибережних захисних смуг, берегових смуг водних шляхів, смуг відведення тощо немає.

Відповідно до копії відповіді на запит адвоката Тетевої-Родюк І. О. від 28 липня 2023 року, наданої Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області від 01 серпня 2023 року, повноваження інспекції визначені положенням, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 року № 19. Відповідно до цього положення, віднесення земельних ділянок до земель водного фонду не належить до повноважень інспекції. Звернуто увагу, що у листі, адресованому Вінницькій окружній прокуратурі, було зазначено, що на земельній ділянці, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, наявний струмок без назви. Статтею 3 ВК України визначено, що до водного фонду України належать водотоки (річки, струмки), що дає підстави вважати, що земельна ділянка була передана у приватну власність з недотриманням вимог статей 59, 60, 61 ЗК України та статтей 88, 89 ВК України.

За результатами розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області адвокатського запиту Тетевої-Родюк І. О. від 28 липня 2023 року, управління повідомило, що інформація про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, відноситься до земель водного фонду, зазначена відповідно до картографічних матеріалів Технічної документації по паюванню земель, розробленої Вінницьким філіалом інституту землеустрою в 1996 році, а саме згідно з планом землекористування КСП «Правда» с. Якушинці, на якому місце розташування зазначеної земельної ділянки ідентифіковано на заболочених землях.

Відповідно до наявної інформації Державного земельного кадастру, жодних змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, не вносилось.

Зазначену земельну ділянку зареєстровано у відомостях Державного земельного кадастру на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до схеми відстаней від межі ділянки до струмка станом на 31 січня 2024 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, що розташована в смт Березина Вінницького району Вінницької області, виготовлену сертифікованим інженером - геодезистом ОСОБА_6 , відстань від струмка до найближчої точки земельної ділянки становить 43,25 м, при тому, що прибережна захисна смуга струмка - 25 м.

Згідно з листом Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 12 липня 2024 року, управлінню невідомо, чи розроблялася документація із землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги струмка без назви, притоки р. Вишня в районі АДРЕСА_1. Струмок без назви, притока р. Вишня в с. Березина Вінницького району має невелику протяжність, його водозбірна площа становить менше 2 000,00 кв. км, тому за класифікацією він належить до категорії малих річок. Для малих річок, струмків і потічків (в т.ч. і згаданого струмка без назви), а також ставків площею менше 3 га, ширина прибережної захисної смуги становить 25 м.

Відповідно до висновку експерта від 12 листопада 2024 року, виготовленого на замовлення відповідачки за результатами проведення у цій справі ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» судової земельно-технічної експертизи, земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, станом на 28 вересня 2001 року (на дату прийняття рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність») за наданими матеріалами не була розташована на землях водного фонду. За результатами огляду земельної ділянки, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, на території земельної ділянки струмка не виявлено. У межах місця розташування земельної ділянки, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, виявлено струмок, який ідентифіковано як струмок «без назви. Відстань від найближчої межі земельної ділянки до ідентифікованого струмка» перевищує 25 м. Земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, розміщена за межами прибережної захисної смуги струмка.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування у цій справі є встановлення правового режиму спірної земельної ділянки на момент її передачі у приватну власність, зокрема з`ясування, чи належала вона до земель водного фонду та чи існували передбачені законом обмеження щодо її передачі у приватну власність.

На підтвердження своїх позовних вимог у цій справі прокурор подав суду, зокрема, лист Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 квітня 2021 року за № 0-2-0.20-43/105-21 щодо віднесення відповідно до плану землекористування КСП «Правда» 1996 року спірної земельної ділянки до земель водного фонду (заболочених земель), а також лист Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 07 травня 2021 року, в якому зазначено, що згідно з Публічною кадастровою картою України у межах спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, розташований водний об`єкт.

Таким чином, прокурор обґрунтовував позов письмовими доказами на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду.

Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, визнав вказані докази недостатніми для підтвердження заявлених вимог та поклав в основу свого рішення про відмову у задоволенні позову прокурора висновок експерта, складений від 12 листопада 2024 року на замовлення відповідачки відповідно до статті 106 ЦПК України, згідно з яким спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:007:0256, площею 0,10 га не належить до земель водного фонду, а водойма, розташована в її межах, має штучне походження (т.3 а. с. 63-70).

Також суд першої інстанції своєю ухвалою від 15 листопада 2024 року повернув із експертної установи без виконання ухвалу суду про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, оскільки вважав, що експертиза довгий час не була проведена експертом, а стороною відповідача було подано свій експертний висновок (т.3 а. с. 75).

Такий підхід не відповідає наведеним вимогам процесуального закону щодо оцінки доказів та принципу змагальності.

Надаючи визначальне значення зазначеному висновку експерта від 12 листопада 2024 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що він є лише одним із доказів у справі, поданим відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, тоді як прокурор заперечував проти висновків експерта та посилався на інші письмові докази.

За таких обставин суди попередніх інстанцій були зобов`язані перевірити цей доказ у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, та навести мотиви, з яких саме цьому доказу надали перевагу перед іншими доказами.

Разом із тим, відхиляючи подані прокурором письмові докази, суди не навели належних мотивів, з яких дійшли висновку про перевагу висновку експерта над іншими доказами, не перевірили взаємний зв`язок усіх наявних у справі доказів та не здійснили оцінки усіх доказів у сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у наявному у справі листі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області зазначено, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України у межах спірної земельної ділянки розташований водний об`єкт, тоді як відповідно до рішення Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28 вересня 2001 року спірну земельну ділянку передано відповідачці для індивідуального дачного будівництва (т. 1 а.с. 30-31; 39-40).

Відповідно до технічної документації з передачі у приватну власність громадян земельних ділянок, загальною площею 1,45 га, для індивідуального дачного будівництва, складеної у 2001 році Командитним товариством «Земкадастр», в переважній більшості земельна ділянка передана відповідачці ОСОБА_4 становить сільськогосподарські землі, з них рілля -0,0955 га, а 0,0045 га під дорогами (т. 1 а. с. 215).

Матеріали справи не містять відомостей з Публічної кадастрової карти України, які б дали можливість суду перевірити дійсність наведених обставин та усунути суперечність інформації наявних у справі доказів про склад землі відповідачки.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір сторін, на вказане уваги не звернули, не перевірили, чи узгоджуються між собою відомості щодо категорії земель, виду угідь та фактичного стану спірної земельної ділянки за наявною у цій справі інформацією, чи можуть наведені прокурором доводи впливати на визначення її правового режиму, а отже, і на вирішення спору щодо законності передачі земельної ділянки у приватну власність.

При цьому саме встановлення правового режиму спірної земельної ділянки, її категорії земель та їх виду на момент передачі у приватну власність є визначальним для правильного вирішення цього спору.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не встановили всіх обставин, які входять до предмета доказування, не дослідили всі наявні у справі докази та не надали їм належної оцінки у їх сукупності, фактично надавши визначальне значення висновку експерта, складеному на замовлення відповідача, без належного мотивування причин відхилення інших доказів.

Такі порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскільки суди попередніх інстанцій у цій справі не з`ясували належним чином всіх фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили та не надали належної правової оцінки всім зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій з урахуванням обсягу їх повноважень, то відповідно до статті 411 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, визначити всі обставини, що входять до предмета доказування, забезпечити повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх наявних у справі доказів, надати оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, з`ясувати правовий режим спірної земельної ділянки на момент її передачі у приватну власність, перевірити доводи сторін щодо відповідності виду спірної земельної ділянки її фактичному стану, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду