ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/21517/25

Описова частина

1. У серпні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою, в якій просило розкрити банківську таємницю щодо фізичної особи ОСОБА_1 , яка перебуває у володінні Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).

2. На обґрунтування заяви вказувало, що 08 вересня 2022 року отримало інформацію від Державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 .

3. Зазначало, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

4. Фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області 26 лютого 2025 року, 27 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 03 березня 2025 року та 04 березня 2025 року здійснено виходи за податковою адресою платника, але сам платник за вищевказаною адресою був відсутній.

5. У зв`язку із неможливістю розпочати документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09 грудня 2021 року по 08 вересня 2022 року виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про надання банківськими установами інформації про обсяг та рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за вищевказаний період у розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів.

6. Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Запорізькій області просило суд розкрити банківську таємницю щодо фізичної особи ОСОБА_1 , яка перебуває у володінні АТ «Сенс Банк».

7. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня

2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС у Запорізькій областівідмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні заяви про розкриття банківської таємниці, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності та необґрунтованості заяви, оскільки заявник як податковий орган не вжив усіх наданих йому законом заходів для отримання необхідної інформації, зокрема заявник не надав суду доказів неможливості вручення ОСОБА_1 наказу про проведення перевірки протягом усього періоду з 21 лютого 2025 року.

9. Також судами попередніх інстанцій зауважено на неможливість розкриття у судовому порядку відомостей, які містять банківську таємницю, не щодо заінтересованої особи - платника податків, а щодо її контрагентів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у вказаній справі.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

12. У касаційній скарзі ГУ ДПС у Запорізькій області просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви.

13. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли помилкового висновку щодо відсутності у матеріалах справи документального підтвердження направлення та вручення ОСОБА_1 документів щодо проведення документальної позапланової перевірки.

15. Як вказує заявник, наявні у матеріалах справи документи підтверджують дотримання заявником як контролюючим органом вимог статей 42 та 78 ПК України, а відтак спростовують висновки судів попередніх інстанцій про відсутність будь-яких доказів вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

16. Відтак ГУ ДПС у Запорізькій області зауважує, що з метою вручення копії наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2025 року № 334-п та проведення позапланової документальної виїзної перевірки його працівники

26 лютого 2025 року, 27 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 03 березня

2025 року та 04 березня 2025 року здійснили виходи за податковою адресою платника, за якою знаходиться приватний будинок.

17. На стукіт у хвіртку ніхто не відповів, на підтвердження чого було складено ряд актів про відсутність платника податків - фізичної особи за податковою адресою, які, своєю чергою, було надано до суду.

18. Крім того, у зв`язку з описаними вище обставинами, відповідно до підпункту 1.4.5 пункту 1.4 розділу І наказу від 04 вересня 2020 року № 470 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», працівники ГУ ДПС у Запорізькій області склали акт про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків - фізичної особи за податковою адресою від 04 березня 2025 року № 600/08-01-24-08/ НОМЕР_1 у двох примірниках та надіслали другий примірник акта на податкову адресу ОСОБА_1 (поштове відправлення № 6910400078260 від 04 березня 2025 року).

19. Зазначені обставини, на переконання заявника, підтверджують неможливість вручення заінтересованій особі копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

20. Також ГУ ДПС у Запорізькій області вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості розкриття банком інформації не щодо платника податків особисто, а щодо його контрагентів, оскільки у своїй заяві порушило перед судом питання виключно про розкриття інформації про конкретну особу, зокрема про її контрагентів, та не порушувало питання про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо контрагентів заінтересованої особи.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ ДПС у Запорізькій області, датованим 21 лютого 2025 року № 334-н «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » призначено проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з

26 лютого 2025 року тривалістю 5 робочих днів (а.с.10).

22. Зі змісту копій актів ГУ ДПС у Запорізькій області, датованих 26 лютого 2025 року, 27 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 03 березня 2025 року, 04 березня 2025 року, судами встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області здійснено виходи за податковою адресою платника:

АДРЕСА_1 . Фізична особа ОСОБА_1 за вказаною адресою відсутня та зазначено про неможливість вручення ОСОБА_1 копії наказу від 21 січня 2025 року № 334-п (а.с.13-18).

23. Відповідно до листа, наданого АТ «Сенс Банк» у відповідь на запит ГУ ДПС у Запорізькій області про надання інформації, останнє вказало, що обсяг запитуваної інформації не відповідає обсягу, встановленому пунктом 4 частини першої статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» для органів Державної податкової служби, та повідомило заявника, що запитувана інформація, яка містить банківську таємницю, може бути видана лише на підставі письмового запиту або з письмового дозволу власника інформації, або за рішенням суду, засвідчену копію якого необхідно додати до запиту (а.с.34-35).

24. ГУ ДПС у Запорізькій області 04 березня 2025 року направило запит до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою. Листом від 06 серпня 2025 року запит направлено повторно (а.с.20-24).

25. Станом на момент звернення до суду із заявою відповідь на вищевказаний запит до ГУ ДПС у Запорізькій області не надходила.

26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

34. Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

35. Змістом пунктів 4 та 5 частини першої статті 348 ЦПК передбачено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

36. Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

37. Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

38. Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

39. Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

40. Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.

41. Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

42. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21, від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21, від 28 квітня 2025 року у справі № 758/4675/19, від 13 червня 2025 року у справі № 758/2238/18.

43. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

44. Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

45. Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці (постанова Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21 (провадження № 61-2485св22)).

46. Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Інформація про наявність та рух коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачено пунктом 73.3 цієї статті, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду (пункти 73.3, 73.4 статті 73 ПК України).

47. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

48. Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

49. Відповідно до підпунктів 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (постанови Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25), від 01 вересня 2025 року у справі № 757/26574/23-ц (провадження № 61-409св25), від 08 вересня 2025 року у справі № 686/31575/24 (провадження № 61-2049св25), від 22 вересня

2025 року у справі № 761/23490/24 (провадження № 61-7932св25)).

50. Як убачається зі змісту заяви ГУ ДПС у Запорізькій області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заявник, звертаючись до суду, зазначав, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2025 року № 334-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку (підстава - підпункти 20.1.4. пункту 20.1 статті 20; пункту 75.1 статті 75; підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78; підпункту 69.35-1 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) платника податків - фізичної особи

ОСОБА_1 .

51. Колегія суддів зауважує, що в силу положень абзацу другого 78.4 статті 78 право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

52. При цьому виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

53. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

54. Пунтом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

55. Відтак зазначена норма передбачає, що документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, водночас не містить положень про те, що документ вважається врученим за умови неможливості його особистого вручення платнику податків (його представнику).

56. За обставинами справи, яка є предметом касаційного перегляду, судами встановлено та не оспорюється заявником, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності ППФО ОСОБА_1 , а відтак був зобов`язаний надіслати останній або вручити особисто копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

57. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження

№ 61-6822св19), від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20), від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження

№ 61-6822св19), від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25) від 01 вересня 2025 року у справі № 757/26574/23-ц (провадження № 61-409св25).

58. Таким чином, враховуючи що ГУ ДПС у Запорізькій області не надало відповідних доказів про те, що ППФО ОСОБА_1 , щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у встановленому законом порядку, а саме із застосуванням засобів поштового зв`язку за умови відсутності заяви платника про бажання отримувати документи через електронний кабінет, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки податковим органом не підтверджено вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення вказаній особі, необхідних для проведення перевірки.

59. Крім того, колегія суддів враховує, що, звертаючись до суду із заявою, ГУ ДПС у Запорізькій областіпросило, зокрема, надати інформацію про обсяг та обіг коштів по рахункуОСОБА_1 в розрізі контрагентів із наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ, а відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, у межах цивільного провадження можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття відповідної інформації, а не щодо її контрагентів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21 (провадження

№ 61-2485св22).

60. З урахуванням вищезазначеного доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

61. Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду, відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

62. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

63. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

64. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

65. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

66. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

67. Ураховуючи, що при зверненні до суду із заявою про розкриття банківської таємниці заявник не додав доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення (направлення) документів, необхідних для проведення перевірки стосовно особи, щодо якої порушено питання про розкриття банківської таємниці, а також враховуючи, що у змісті заяви порушено питання про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо контрагентів заінтересованої особи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

68. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду