ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 466/5303/21

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що сторони з 11 січня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року (справа № 462/2896/20).

Під час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти набули такі об`єкти нерухомого та рухомого майна:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею

60,7 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат та кухні;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею

44,7 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні;

- автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 також вказував, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , у них як подружжя також виникли боргові зобов`язання на суму

85 000,00 дол. США за договорами позики грошових коштів, які укладалися позивачем в інтересах сім`ї з метою купівлі квартир, право власності на які було зареєстроване як на позивача, так і на відповідача, а тому ці боргові зобов`язання також підлягають розподілу в судовому порядку.

Через те що свої зобов`язання за вказаними договорами позики позивач не виконав у строки, встановлені договором, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі № 462/2481/20 з позивача на користь ОСОБА_4 стягнено суму боргу за вказаними договорами позики в розмірі 85 000,00 дол. США.

Оскільки в добровільному порядку вирішити спір про поділ майна подружжя сторонам не вдалося, ОСОБА_1 просив:

1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя таке рухоме і нерухоме майно:

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею

44,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1952607646101;

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею

60,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 154616464101;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706670846101;

- автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

2) визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1952607646101;

- 1/2 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 154616464101;

- 1/2 ідеальної частки в квартирі

АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706670846101;

- 1/2 ідеальної частки автомобіля марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

3) визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 ідеальну частку в квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1952607646101;

- 1/2 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 154616464101;

- 1/2 ідеальної частки в квартирі

АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706670846101;

- 1/2 ідеальної частки автомобіля марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі

42 500,00 дол. США, що станом на момент подання позовної заяви 08 червня 2021 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно

1 155 672,75 грн, як 1/2 частини зобов`язань подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі № 462/2481/20.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічний позовом мотивований тим, що за час подружнього життя, а саме з 11 січня 2007 року і до 22 травня 2020 року, позивач і відповідач набули таке майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею

60,7 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею

44,7 кв. м, вартість якої згідно з висновком про вартість майна становить

913 410,00 грн;

- квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,99 кв. м, яка була придбана ОСОБА_1 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості Грінвіль Парк Львів» на підставі попереднього договору від 02 жовтня 2018 року № 59/1. Згоду на укладення цього договору надавала ОСОБА_2 , про що вказано в пункті 8.7 договору. Вартість вказаної квартири була сплачена в період з 02 жовтня 2018 року і до 27 квітня 2020 року спільними коштами подружжя;

- автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- меблі та побутову техніку в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м.

ОСОБА_2 також вказувала, що за час подружнього життя сторони придбали меблі та побутову техніку в квартиру АДРЕСА_1 , а саме: кухонні меблі вартістю 32 000,00 грн; шафу в коридорі - 12 000,00 грн; гардеробні меблі - 17 000,00 грн; ліжко з матрацом - 18 000,00 грн; стіл комп`ютерний - 7 000,00 грн; стіл дитячий - 6 000,00 грн; холодильник - 17 000,00 грн; машину для миття посуду - 14 000,00 грн; варильну поверхню на кухню - 10 000,00 грн; духову шафу для приготування їжі - 13 000,00 грн; мікрохвильову піч - 3 500,00 грн; витяжку на кухню - 8 500,00 грн; стіл кухонний - 13 000,00 грн; пральну машину - 14 500,00 грн; душову систему із сантехнікою - 15 000,00 грн; ванну - 13 000,00 грн; умивальник - 6 500,00 грн; раковину для миття посуду на кухні із сантехнікою - 7 500,00 грн.

ОСОБА_2 вказувала, що за час шлюбу сторони набули майно на загальну суму 6 098 670,00 грн, а тому кожному з них належить рівна частина у спільному майні в розмірі 3 049 335,00 грн.

Оскільки позивач добровільно не хоче розділити майно, ОСОБА_2 просила визнати за собою в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат, вартістю 1 771 510,00 грн; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, вартістю 1 198 100,00 грн; частину побутової техніки, а саме: кухонні меблі вартістю 32 000,00 грн, гардеробні меблі вартістю 17 000,00 грн; душову систему із сантехнікою вартістю 15 000,00 грн; ванну вартістю 13 000,00 грн. На інше майно визнати право особистої власності за ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року Позовні вимоги ОСОБА_1 і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя: квартиру

АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру

АДРЕСА_5 і автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено:

- в особисту власність ОСОБА_1 - квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, вартістю 1 771 510,00 грн, з меблями та побутовою технікою загальною вартістю 190 000,00 грн, всього вартістю 1 961 510,00 грн;

- у рахунок компенсації 1/2 частини вартості квартири

АДРЕСА_5 стягнено на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 677 300,00 грн;

- в особисту власність ОСОБА_2 -квартиру

АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, вартістю 1 198 100,00 грн, квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, вартістю 913 410,00 грн, автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю

633 550,00 грн, всього вартістю 2 745 060,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав за доцільне поділити майно між сторонами в натурі. При цьому взяв до уваги його вартість, інтереси дружини, чоловіка, перебування майна в користуванні кожного з подружжя під час спільного проживання та на час розгляду справи, рід занять кожного з подружжя та інші обставини, що мають істотне значення.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від

11 вересня 2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

30 000,00 грн судових витрат за надання правничої допомоги.

Врахувавши критерій розумності і співмірність затраченого часу для підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях, що підлягають покладенню на позивача, які є неминучими при розгляді справи про поділ майна подружжя, а також заперечення відповідача, суд вважав, що розмір заявлених судових витрат на професійну допомогу позивачу в сумі

30 000,00 грн є співмірним, пропорційним і розумним.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Савки Т. В., представника ОСОБА_2 - адвоката Штендера М. В. задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя: квартиру

АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру

АДРЕСА_5 і автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя в особисту власність

ОСОБА_1 виділено:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею

60,7 кв. м, вартістю 1 771 510,00 грн, з меблями та побутовою технікою загальною вартістю 78 500,00 грн;

- автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю

633 550,00 грн.

В особисту власність ОСОБА_2 виділено:

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, вартістю 1 198 100,00 грн;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею

44,7 кв. м, вартістю 913 410,00 грн, з меблями і побутовою технікою вартістю 149 000,00 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у вигляді частини вартості боргових зобов`язань в розмірі 462 953,00 грн, які виникли з договорів позики від

11 січня 2017 року та від 14 лютого 2017 року, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Визнаючи спільним майном подружжя квартиру

АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру

АДРЕСА_4 і автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , апеляційний суд виходив із того, що це майно придбане сторонами під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, де частки кожного із них є рівними.

Виділяючи в порядку поділу спільного майна подружжя в особисту власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, вартістю 1 771 510,00 грн, з меблями та побутовою технікою загальною вартістю 78 500,00 грн; автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,вартістю 633 550,00 грн, а ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, вартістю 1 198 100,00 грн; квартиру

АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, вартістю 913 410,00 грн з меблями і побутовою технікою вартістю 149 000,00 грн, апеляційний суд врахував рівність часток подружжя у спільному майні, а також перебування майна в користуванні кожного з подружжя під час спільного проживання та на час розгляду справи.

Врахувавши кількісні та якісні характеристики об`єктів, які підлягають поділу між колишнім подружжям, з огляду на висновки щодо реального поділу між подружжям об`єктів майна, а також щодо наявності боргових зобов`язань, які також підлягають поділу з огляду на рівність часток у такому майні, яка презюмується і не спростована сторонами у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що у зв`язку з різницею у вартості майна, яке присуджене кожному з подружжя, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 462 953,00 грн.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 30 квітня

2025 року, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 09 червня 2025 року про виправлення описки, заяву представника ОСОБА_2 - Штендера М. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов?язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Врахувавши принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та результатів її розгляду, апеляційний суд вважав, що достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 8 000,00 грн.

12 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - Штендер М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року й ухвалити у справі нове судове рішення, яким:

1) визнати спільним майном подружжя: квартиру

АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру

АДРЕСА_5 і автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

2) у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити:

- в особисту власність ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, вартістю 1 771 510,00 грн з такими меблями і сантехнікою: кухонні меблі вартістю 32 000,00 грн, шафа в коридорі - 12 000,00 грн, душова система із сантехнікою - 15 000,00 грн, ванна - 13 000,00 грн, умивальник - 6 500,00 грн, загальною вартістю

78 500,00 грн; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, вартістю 1 198 100,00 грн, всього майна вартістю 3 048 110,00 грн;

- в особисту власність ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, вартістю 913 410,00 грн, автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю

633 550,00 грн, меблі та побутову техніку: ліжко з матрацом - 18 000,00 грн, стіл комп`ютерний - 7 000,00 грн, стіл дитячий - 6 000,00 грн, холодильник - 17 000,00 грн, машину для миття посуду - 14 000,00 грн, варильну поверхню на кухню - 10 000,00 грн, духову шафу для приготування їжі - 13 000,00 грн, мікрохвильову піч - 3 500,00 грн, витяжку на кухню - 8 500,00 грн, стіл кухонний - 13 000,00 грн, пральну машину - 14 500,00 грн, раковину для миття посуду на кухні - 7 500,00 грн, гардеробні меблі - 17 000,00 грн, загальною вартістю 149 000,00 грн, врахувати вартість квартири

АДРЕСА_4 в сумі 1 354 600,00 грн при розрахунку вартості майна, всього вартість 3 050 560,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно визначив вартість квартири АДРЕСА_4 , оскільки суд врахував її вартість на момент укладення попереднього договору, де визначалася вартість майнових прав на цю квартиру на етапі початку будівництва будинку. А згідно з висновками Верховного Суду вартість подібного за своїми якостями майна визначається на час розгляду справи, що згідно з консультаційним висновком становить 1 354 600,00 грн.

Заявник вказує, що при розподілі між сторонами меблів і побутової техніки апеляційний суд не визначив конкретний перелік речей за кожною із сторін. Суд не врахував той факт, що усі меблі та побутова техніка, перелічені апеляційним судом, розміщені в квартирі АДРЕСА_1 , а тому, не вказавши конкретного переліку майна, а зазначивши лише його вартість з неправильним місцезнаходженням, суд не вирішив питання щодо поділу між сторонами меблів та побутової техніки.

Здійснюючи розподіл боргових зобов`язань за розписками від 11 січня

2017 року і від 14 липня 2017 року, апеляційний суд не врахував доводів, які спростовують твердження позивача, що кошти, які нібито були отримані за вказаними договорами позики, були використані на придбання квартир. Перебування сторін на час укладення договорів позики у зареєстрованому шлюбі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був стороною правочину, обов`язків, визначених договорами позики щодо повернення суми боргу. Доказів того, що ОСОБА_2 була обізнана про договори позики та не заперечувала проти них, а також того, що кошти, отримані ОСОБА_1 за розписками, були використані в інтересах сім`ї, немає.

Заявник звертає увагу на те, що, виділяючи ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_1 , апеляційний суд не врахував інтересів спільної дитини сторін - ОСОБА_5 , який проживає разом із ОСОБА_2 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 205/4616/15-ц, від 31 січня 2023 року у справі

№ 369/1229/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 754/6033/18, від

28 червня 2023 року у справі № 712/13196/21, від 27 березня 2024 року у справі № 359/950/16, від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17, від

03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі

№ 761/17775/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, від

29 листопада 2023 року у справі № 754/1109/21, від 14 листопада 2024 року у справі № 727/1140/21, від 13 серпня 2021 року у справі № 638/20102/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, від 27 листопада 2019 року у справі № 133/9228/14, від 15 вересня 2023 року у справі № 466/10235/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 947/31704/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 675/347/18, від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від

02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18, від 15 лютого 2024 року у справі № 910/5282/23, від 04 жовтня 2023 року у справі № 567/1471/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі

№ 756/8056/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Львова.

08 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 11 січня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року розірвано.

Подружжя має сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За період перебування сторін у шлюбі вони за спільні кошти набули такі об`єкти нерухомого та рухомого майна:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат та кухні;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні;

- автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З метою визначення ціни позову на замовлення ОСОБА_1 суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_6 провів експертну оцінку спірного майна, за результатами якої складено відповідні звіти з висновками про його вартість, згідно з якими:

- ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні, становить 1 198 100,00 грн (т. 1, а. с. 92, 93);

- ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , загальною площею

44, 7 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні, становить

913 410, грн (т. 1, а. с. 90, 91);

- ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,7 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, становить

1 771 510,00 грн (т. 1, а. с. 88, 89);

- ринкова вартість автомобіля марки «Mazda», модель «CX-5», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,становить 633 550,00 грн (т. 1, а. с. 94, 95).

Сторони погодилися з такими висновками і не заперечували проводити розрахунки при вирішенні питання про поділ майна за такими цінами.

ОСОБА_2 , окрім вказаного майна, також зазначила як спільне майно подружжя:

- квартиру АДРЕСА_4 ;

- меблі у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: кухонні меблі вартістю 32 000,00 грн; шафа в коридорі - 12 000,00 грн; гардеробні меблі - 17 000,00 грн; ліжко з матрацом - 18 000,00 грн; стіл комп`ютерний - 7 000,00 грн; стіл дитячий - 6 000,00 грн; холодильник - 17 000,00 грн; машина для миття посуду - 14 000,00 грн; варильна поверхня на кухню - 10 000,00 грн; духова шафа для приготування їжі - 13 000,00 грн; мікрохвильова піч - 3 500,00 грн; витяжка на кухню - 8 500,00 грн; стіл кухонний - 13 000,00 грн; пральна машина - 14 500,00 грн; душова система із сантехнікою - 15 000,00 грн; ванна - 13 000,00 грн; умивальник - 6 500,00 грн; раковина для миття посуду на кухні із сантехнікою - 7 500,00 грн.

02 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості Грінвіль Парк Львів» (далі - ТОВ «Агенція нерухомості Грінвіль Парк Львів») і ОСОБА_1 укладено попередній договір № 59/1, предметом якого є право власності на квартиру, проєктний номер 59/1, проєктною загальною площею 44,99 кв. м, на

АДРЕСА_6 .

У пункті 8.7 цього договору зазначено, що він укладається за письмовою згодою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вартість вказаної квартири сплачена в період з 02 жовтня 2018 року до

27 квітня 2020 року спільними коштами подружжя.

27 квітня 2020 року між ТОВ «Агенція нерухомості Грінвіль Парк Львів», ОСОБА_1 і ОСОБА_7 укладено договір про заміну сторони у попередньому договорі від 02 жовтня 2018 року № 59/1. На момент укладення договору про заміну сторони вартість вказаної квартири була сплачена у повному обсязі покупцем (первісним покупцем) за рахунок спільних коштів подружжя.

В результаті вказаних дій право власності на квартиру

АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_7 , якій

ОСОБА_1 уступив права за попереднім договором.

У пункті 6 договору ро заміну сторони у попередньому договорі встановлено строк укладення основного договору - до 31 травня 2020 року за ціною

751 888,00 грн, що еквівалентно 28 304,00 дол. США.

Сторони додатково погодили, що остаточний розрахунок між сторонами з урахуанням уточнення площі квартири має бути проведено до моменту укладення основного договору (пункт 7 договору про заміну сторони у попередньому договорі).

Згідно з консультаційним висновком, зробленим суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , ринкова вартість квартир у районі новобудов на АДРЕСА_6 , подібних за своїми характеристиками об`єктів нерухомості загальною площею 43,9 кв. м, станом на 18 серпня

2021 року становить 1 354 600,00 грн (т. 1, а. с. 128-136).

Згідно розписки від 11 січня 2017 року ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_4 кошти у сумі 60 000,00 дол. США для придбання двох квартир та зобов`язався повернути отримані кошти до 31 грудня 2018 року.

Згідно розписки від 14 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_4 кошти в розмірі 25 000,00 дол. США для придбання однокімнатної квартири та зобов`язався повернути отримані кошти до

31 грудня 2018 року.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі № 462/2481/20 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 кошти за договором позики від 11 січня 2017 року у розмірі

60 000,00 дол. США.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 кошти за договором позики від 14 липня 2017 року у розмірі 25 000,00 дол. США.

18 лютого 2021 року ОСОБА_4 склав заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф. та зареєстрована в реєстрі за № 1228, якою стверджує, що на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі № 462/2481/20 він отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі

40 000,00 дол. США як часткове погашення боргу.

23 квітня 2021 року ОСОБА_4 склав заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф. та зареєстрована в реєстрі за № 318, якою стверджує, що на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі

№ 462/2481/20 він отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 1 262 700,00 грн, що еквівалентно 45 000,00 дол. США, як повне погашення боргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у справі

№ 462/2481/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ураховуючи статтю 65 СК України й названу відповідачем у відзиві на позовну заяву обставину про те, що договори позики у формі розписок укладались ним в інтересах сім`ї для придбання квартир, суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки вказані договори позики стосуються її прав та обов`язків, що підтверджено в тому числі й наявністю відкритого провадження в іншій справі № 466/5303/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з неї 1/2 частини грошових коштів, які відповідач отримав як позику і сплатив ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного рішення суду.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Здійснюючи розподіл боргових зобов`язань за розписками від 11 січня

2017 року і від 14 липня 2017 року та стягуючи різницю у вартості майна, апеляційний суд виходив із кількісних та якісних характеристик об`єктів, які підлягають поділу між колишнім подружжям, а також наявності боргових зобов`язань, незважаючи на факт скасування постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року у справі № 462/2481/20 з процесуальних підстав незалучення ОСОБА_2 до участі у справі, у якій було визнано виникнення зобов`язань за вказаними вище договорами позики у формі розписок та встановлено, що вказані договори позики були укладені ОСОБА_1 в інтересах сім?ї.

Проте з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує з частиною четвертою статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньої участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі

№ 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї (пункт 61).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 62 вказаної постанови погодилася з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження

№ 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

За таких обставин згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

При цьому суди повинні досліджувати, чи були отримані кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами.

Вирішуючи спір в частині розподілу боргових зобов`язань та зарахування цих коштів у різницю вартості майна, апеляційний суд наведеного не врахував, не дослідив та не перевірив, чи були отримані за розписками від 11 січня

2017 року і від 14 липня 2017 року кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про наявність підстав для розподілу боргових зобов`язань і, як наслідок, зарахування цих коштів у різницю вартості майна, яка підлягає стягненню.

Посилання апеляційного суду на постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у справі № 462/2481/20 є безпідставними, оскільки у вказаній справі апеляційний суд не визнавав виникнення зобов`язань за вказаними вище договорами позики у формі розписок та не встановлював, що вказані договори позики були укладені ОСОБА_1 в інтересах сім?ї, а лише вказав, що вказані договори позики стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , що підтверджено в тому числі й наявністю відкритого провадження у справі № 466/5303/21 (справа, яку переглядає касаційний суд).

Обміркувавши наведене, слід дійти висновку про те, що саме у цій справі слід встановити, чи були кошти, отримані за розписками від 11 січня 2017 року і від 14 липня 2017 року, витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, чого апеляційний суд не зробив.

Крім того, вирішуючи спір, та визнаючи спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, і здійснюючи його поділ між сторонами, апеляційний суд не вирішив питання щодо квартири

АДРЕСА_4 , відповідного висновку в оскаржуваному судовому рішення апеляційного суду немає. Апеляційний суд зазначив, що квартири АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана під час шлюбу. Проте оскільки квартира відчужена без згоди дружини, вона має право на компенсацію. Але висновків щодо стягнення половини вартості цієї квартири апеляційний суд не зробив.

Також, виділяючи ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 з меблями та побутовою технікою і автомобіль марки «Mazda», модель «CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальною вартістю 2 483 560,00 грн, а ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_2 і квартиру АДРЕСА_3 з меблями і побутовою технікою, загальною вартістю 2 260 510,00 грн, апеляційний суд не врахував різницю вказаного майна, та взагалі не вирішив питання про стягнення компенсації різниці у вартості вказаного майна.

Не встановлення фактичних обставин цієї справи щодо правової природи коштів, отриманих ОСОБА_1 за розписками від 11 січня 2017 року і від 14 липня 2017 року, а також не вирішення питання щодо поділу квартири

АДРЕСА_4 прямо впливає на різницю вартості майна, яка підлягає стягненню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам у цілому, у зв`язку із чим постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постановаВеликої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі

№ 904/8884/21).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду, то додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду