ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 466/3003/22

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

2. Позов обґрунтовано тим, що 14 травня 2018 року вона придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 .

3. Всього в будинку три квартири: дві однокімнатні квартири ( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ) на першому поверсі і її (двокімнатна) квартира АДРЕСА_3 на другому поверсі.

4. Будинок з 2007 року розміщується на земельній ділянці площею 1 500 кв. м для його обслуговування. Земельна ділянка перебуває у спільному користуванні співвласників будинку, належить до комунальної власності та розділена на три зони фактичного користування-розподілу.

5. Зазначала, що її квартира продавалась із землевпорядними документами від 2008 року, відповідно до яких їй виділено 532 кв. м земельної ділянки у фактичне користування. Як з`ясувалось пізніше, дві різні земельні ділянки, які перебували у фактичному користуванні попередніх власників квартири позивача, захоплені.

6. Позивачка, зробивши ремонт, відновлення квартири, будинка, даху, горища, немає у користуванні земельної ділянки вже протягом 4 років, що знецінює її квартиру та ускладнює обслуговування будинку.

7. Вказувала, що з неї співвласники будинку морально та фізично вимагають нові землевпорядні документи, де б вона узгодила нову, вже третю земельну ділянку до квартири, площею близько 100 кв. м, яка в п`ять разів менша за реальну земельну ділянку, з якою вона купила свою квартиру і яка відповідає її частці у праві власності на будинок.

8. На даний час майже вся прибудинкова ділянка розділена між відповідачами, вони не визнають законодавство України та її права як землекористувача, мотивуючи це довшим терміном проживання.

9. Всі квартири у будинку є окремими інвентарними одиницями, мають свої входи та комунікації, приватизовані, у липні 2007 року співвласники будинку створили ОСББ «Незалежність» з метою приватизації спільної прибудинкової земельної ділянки та подальшого виділення своїх часток із спільного майна.

10. Загальна площа будинку 109 кв. м, тому частки квартир у спільній власності становлять: квартира АДРЕСА_4 - 32,9 % - 33/100; квартира АДРЕСА_5 - 31,6 % - 32/100; квартира АДРЕСА_3 (загальна площа 38,7 кв. м) - 35,5 % - 35/100, тому земельні ділянки у користуванні власників квартир повинні бути таких розмірів: 494 кв. м, 474 кв. м та 532 кв. м відповідно, що разом становить 1 500 кв. м.

11. Рішенням № 409 від 28 лютого 2008 року Брюховицька селищна рада надала дозвіл на проведення інвентаризації прибудинкової території по АДРЕСА_6 а ОСББ «Незалежність» з метою отримання державного акту на право власності на землю.

12. У травні 2008 року ТОВ «Геоцентраль» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості та зареєстрована у Держземагенстві України земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:10:002:098.

13. Землевпорядні документи містили: акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки; абрис земельної ділянки; план земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки. Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки підписали усі співвласники будинку та зовнішні землекористувачі, власники трьох квартир будинку також узгодили і зони фактичного користування кожної квартири відповідно до частки у праві власності на будинок, ці межі користування - розподілу занесені на план ділянки і за ними планувалось після приватизації виділяти частки квартир із спільної власності, тобто це договір фактичного користування у графічному вигляді, який узгодили усі власники квартир, але співвласники будинку припинили процес приватизації ділянки з метою збереження власних коштів на земельний податок й через те, що дві родини ОСОБА_5 з квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 а були не задоволені своїми частками на плані.

14. Посилалась на те, що відповідачі не визнають землевпорядні документи та свої межі фактичного користування, не визнають її права на користування належною їй частиною земельної ділянки, оскільки бажають мати у своєму користуванні земельні ділянки більшої площі.

15. Враховуючи викладене просила суд: визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1 500 кв. м, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 , та виділити їй в користування частину земельної ділянки, яка відповідає її частці у праві власності на будинок в межах, зазначених в плані розподілу, виготовленому ТОВ «Геоцентраль», або в інших межах зі збереженням її площі;

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення огорожі на спільній межі з ОСОБА_2 , примусити забрати з ділянки автомобіль та усі інші речі, розблокувати заїзд з АДРЕСА_7 та рух по ділянці, не перешкоджати в обробленні ділянки та проведенні комунікацій і вигрібної ями.

16. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачкою не надано доказів, що відповідачі чинили перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою комунальної власності, а також не доведено, що позивачка вчиняла дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачами в позасудовому порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Відповідно до розпорядження в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 28 травня 2026 року № 580/0/226-26 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві.

21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає:

застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16 та у постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року в справі № 297/1973/16-к, від 17 лютого 2021 року в справі № 473/4829/13-ц, від 22 лютого 2022 року в справі № 577/5615/19, від 31 травня 2022 року в справі № 642/5013/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

23. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що нею надано усі докази, які є підставою для визначення порядку користування земельною ділянкою.

24. Також відсутність технічного запису судового процесу в суді першої інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин та призвело до неправильного вирішення справи.

25. У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_1 14 травня 2018 року придбала квартиру АДРЕСА_8 відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. (а. с. 10). Жодних відомостей щодо земельної ділянки в договорі купівлі-продажу квартири немає.

27. Згідно технічного паспорту від 19 вересня 2005 року на квартиру АДРЕСА_8 квартира розташована на мансардному поверсі та складається з двох кімнат, житловою площею 26,0 кв. м, загальною площею 38,7 кв. м. (а. с. 11).

28. ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_2 загальною площею 35,9 кв. м в даному будинку (свідоцтво на право власності від 18 травня 2007 року).

29. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спвіввласниками квартири АДРЕСА_2 загальною площею 34,40 кв. м (свідоцтва на право власності від 18 травня 2007 року) (а. с. 140-142).

30. 28 серпня 2007 року у вказаному будинку АДРЕСА_6 створено ОСББ «Незалежність», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 201845 (а. с. 12).

31. Рішенням Брюховицької селищної ради від 28 лютого 2008 року № 409 надано дозвіл на проведення інвентаризації прибудинкової території по АДРЕСА_6 ОСББ «Незалежність»; землекористувачам через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовити технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку; технічну документацію для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку надати на затвердження сесії Брюховицької селищної ради (а. с. 14).

32. З довідки про правовий статус земельної ділянки № 40/01-15/3220 від 19 червня 2008 року вбачається, що на звернення ОСББ «Незалежність» управління земельних ресурсів у місті Львові повідомило, що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_6 відноситься до земель селища, не наданих у власність і користування. Технічна документація на земельну ділянку ОСББ «Незалежність» в АДРЕСА_6 внесена на черговий кадастровий план за № 4610166300:10:002:0098 (а. с. 16).

33. З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18 вересня 2020 року на звернення ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:10:002:0098 державної реєстрації не проходила, інформація про державну реєстрацію правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку в Державному реєстрі земель відсутня, документація із землеустрою на згадану вище земельну ділянку у фонд зберігання технічних документацій у відділ не надходила (а. с. 16а).

34. 27 жовтня 2022 року співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_6 уклали договір фактичного користування - розподілу спільної прибудинкової земельної ділянки, до якого додано два плани-схеми розподілу, підписані позивачкою та відповідачами (а. с. 155-157).

35. Окрім того, протоколом загальних зборів членів ОСББ «Незалежність» № 1 від 07 листопада 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Косаревич О. О., співвласники будинку узгодили свої межі фактичного користування ділянкою та суперечок стосовно меж не мають; співвласники домовились встановлювати паркани між своїми частками ділянки за свій рахунок; співвласники домовились зберігати свої речі тільки в межах своїх частин ділянки відповідно до часток фактичного користування та прибрати свої речі з чужих ділянок (а. с. 158).

36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

41. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що відповідачі перешкоджають їй у користуванні земельною ділянкою, тому просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1500 кв. м, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_6 , та виділити в користування частину ділянки, яка відповідає частці у праві власності на будинок в межах, зазначених в плані розподілу, виготовленому ТзОВ « Геоцентраль», або в інших межах зі збереженням її площі.

42. Судами встановлено, що ОСОБА_1 14 травня 2018 року придбала квартиру АДРЕСА_8 .

43. Згідно зі статтею 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

44. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 ЗК України).

45. Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

46. Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку із чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

47. Відповідно до частини першої статті 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

48. Частиною п`ятою статті 319 ЦК України встановлено, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

49. При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

50. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

51. Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17.

52. Судами встановлено, що 27 жовтня 2022 року співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_6 уклали договір фактичного користування - розподілу спільної прибудинкової земельної ділянки, до якого додано два плани-схеми розподілу, підписані позивачкою та відповідачами (а. с. 155-157).

53. Окрім того, протоколом загальних зборів членів ОСББ «Незалежність» № 1 від 07 листопада 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Косаревич О. О., співвласники будинку узгодили свої межі фактичного користування ділянкою та суперечок стосовно меж не мають; співвласники домовились встановлювати паркани між своїми частками ділянки за свій рахунок; співвласники домовились зберігати свої речі тільки в межах своїх частин ділянки відповідно до часток фактичного користування та прибрати свої речі з чужих ділянок (а. с. 158).

54. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

55. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

56. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

57. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

58. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

59. З огляду на викладене та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачкою не надано доказів, що відповідачі чинили перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою комунальної власності, а також не доведено, що позивачка вчиняла дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачами в позасудовому порядку.

60. Крім того, судами правомірно враховано, що питання про передачу у власність та/або користування земельної ділянки площею 0,15 га співвласникам будинку для обслуговування вказаного житлового будинку органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не вирішувалось.

61. Враховуючи те, що відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, проте позивачка не зверталась під час розгляду справи із клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи.

62. Посилання заявниці на що відсутність технічного запису судового процесу в суді першої інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин та призвело до неправильного вирішення справи є безпідставними та спростовуються протоколами судових засідань від 22 липня 2022 року, 22 серпня 2022 року, 14 грудня 2022 року, 03 лютого 2023 року та 18 жовтня 2023 року, у яких приймала участь ОСОБА_1 .

63. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

64. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

65. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду