ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 580/358/25

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2024 року №18/д, в частині пункту 18 щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та призначити одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача, у вигляді протоколу від 05 липня 2024 року №18/д, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивач подала необхідний пакет документів на підтвердження свого права щодо отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі чоловіка, з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу - загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , в тому числі рішення суду щодо проживання позивачки із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2024 року №18/д, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 . Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт спільного проживання ОСОБА_1 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 02 червня 2017 року до дня його загибелі встановлений рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі №705/3247/23, яке набрало законної сили. Суди зазначили, що вказаним судовим рішенням підтверджено ведення позивачкою та загиблим спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, а отже, на їх переконання, належність позивачки до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про безпосереднє зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, оскільки відповідач не вирішив це питання по суті, а повернув документи на доопрацювання, у зв`язку із чим суд вважав належним способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про виплату допомоги з урахуванням висновків суду.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 58 Конституції України, статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), статті 21 Сімейного кодексу України (далі -СК України), пункту 2 постанови КМУ №168, порушили положення статті 242 КАС України.

7. Міністерство оборони України зазначає, що суди безпідставно застосували положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ. Ця редакція набрала чинності 29 березня 2024 року, тобто через рік після загибелі військовослужбовця (ІНФОРМАЦІЯ_1), і згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями має зворотну дію виключно щодо прав дітей, зачатих за життя загиблого, але не щодо осіб, які проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Скаржник наголошує, що правовідносини мають регулюватися законодавством, чинним на дату смерті особи.

8. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття «шлюб» та «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу». Відповідно до статті 21 СК України, шлюбом є союз, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, а фактичне проживання не є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Статус дружини особа набуває лише через офіційну реєстрацію шлюбу, тому встановлення факту спільного проживання судом не може легітимізувати правове становище неодруженої пари як подружньої.

9. У скарзі також зазначено, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, містить імперативну вимогу. Для виплати допомоги дружині обов`язково подається свідоцтво про шлюб, а даний порядок не передбачає альтернативи у вигляді рішення суду про проживання однією сім`єю. Водночас позивачкою таке свідоцтво надано не було.

10. Щодо неврахування висновків Верховного Суду, скаржник посилається на постанову від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, у якій зазначено, що хоча учасники фактичних шлюбних стосунків можуть визнаватися членами сім`ї в окремих сферах, це не є рівнозначним поняттю «подружжя». Встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу не легітимізує правове становище пари як подружньої, оскільки цей статус набувається тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/12904/23.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 01 квітня 2026 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/358/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 580/358/25 задоволено. Зупинено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 580/358/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 серпня 2026 року.

15. Відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України від позивачки не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 13 травня 2026 року отримано позивачкою 20 травня 2026 року згідно з даними про доставку поштового відправлення з ідентифікатором R067173575227.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем і смерть, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , була пов`язана із захистом Батьківщини.

17. 25 вересня 2023 року та 01 січня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу Департаменту соціального забезпечення Міноборони надійшли документи членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 щодо розгляду питання стосовно призначення їм та виплати одноразової грошової допомоги, а саме батькові ОСОБА_3 , матері ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_5 (отримувач частки колишня дружина ОСОБА_6 ), синові ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

18. За результатами розгляду документів, поданих вказаними особами, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про призначення одноразової грошової допомоги батьку, матері, сину та дочці загиблого штаб-сержанта ОСОБА_2 у розмірі 4/5 частин від загального розміру допомоги (15 000 000 грн), що становить 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень, по 3 000 000 гривень у рівних частках кожному.

19. Вказане рішення оформлено відповідним протоколом Комісії від 12 січня 2024 року № 5/168.

20. За результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 . Комісією прийнято рішення про повернення їх на доопрацювання з підстав, викладених у протокольному рішенні від 05 липня 2024 року № 18/д, що лише шлюб, зареєстрований у встановленому законом порядку свідчить про виникнення у осіб прав та обов`язків подружжя. Крім того, документів, які свідчать про перебування позивачки на утриманні у загиблого військовослужбовця на розгляд Комісії не надано.

21. Позивачка не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернулася з позовом до суду.

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року не відповідають, а доводи касаційної скарги Міністерства оборони України є обґрунтованими з огляду на таке.

27. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

28. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

29. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

30. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини. Обставина пов`язаності його загибелі із захистом Батьківщини учасниками справи не заперечувалася.

31. У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , посилаючись на факт проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначений факт установлено рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі №705/3247/23, яке набрало законної сили.

32. За результатами розгляду поданих позивачкою документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом від 05 липня 2024 року №18/д, яким документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, що підтверджують її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Комісія виходила з того, що позивачка не належить до категорії «один із подружжя», оскільки шлюб між нею та ОСОБА_2 не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а доказів наявності у неї статусу утриманця не подано.

33. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт проживання ОСОБА_1 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 02 червня 2017 року до дня його загибелі встановлено рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі №705/3247/23, яке набрало законної сили. На переконання судів, зазначена обставина підтверджує належність позивачки до членів сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому вимога Міністерства оборони України надати документи на підтвердження її перебування на утриманні ОСОБА_2 є необґрунтованою.

34. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що зміни до статті 16-1 Закону №2011-XII, внесені протягом 2022- 2024 років, не змінили суті правового регулювання, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги належить членам сім`ї загиблого, до яких суд відніс також жінку, з якою військовослужбовець проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення цього факту рішенням суду, яке набрало законної сили.

35. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та наполягає на тому, що коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, повинно визначатися законодавством, чинним на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця. Скаржник наголошує, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 положення статті 16-1 Закону №2011-XII не відносили жінку, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійної категорії отримувачів допомоги, а статус «одного із подружжя» передбачав наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку шлюбу.

36. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

37. Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

38. Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

39. Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

40. Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції такого змісту:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»

41. Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

42. Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

43. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

44. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

45. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

46. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

47. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

48. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

49. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

50. Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

51. З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168, Порядком № 975 та Порядком № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

52. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

53. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

54. Подальші зміни законодавства не можуть змінювати коло отримувачів одноразової грошової допомоги, право на яку виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає іншого. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

55. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

56. Крім того, аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 28 липня 2026 року у справі №240/4561/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

57. Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

58. Водночас пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX прямо передбачає застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, лише стосовно дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, і лише за визначених цим пунктом умов. Натомість поширення нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII на жінку або чоловіка, які проживали із загиблою особою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, законодавець не передбачив, що виключає можливість застосування цієї редакції до спірних правовідносин.

59. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

60. Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності, оскільки дозволяло б змінювати після виникнення права визначене законом коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

61. Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

62. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів добросовісність позивачки, реальність її сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту близьких осіб загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка особи та фактична наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

63. Зазначений висновок узгоджується з доводами касаційної скарги, тоді як висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги з урахуванням редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, яка набрала чинності після смерті військовослужбовця, а також їх висновок про те, що відповідні законодавчі зміни лише деталізували раніше чинне правове регулювання, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

64. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково надали встановленому судовим рішенням факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу значення юридичної підстави для віднесення її до кола отримувачів одноразової грошової допомоги, фактично прирівнявши такий факт до наявності статусу члена сім`ї у розумінні статті 16-1 Закону №2011-XII.

65. Аналізуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає таке.

66. Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

67. Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

68. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

69. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу підтверджує відповідні фактичні обставини (спільний побут, ведення господарства, наявність взаємних прав та обов`язків) та існування між позивачкою та загиблим сімейних відносин у розумінні сімейного законодавства, проте не створює статусу подружжя та не замінює встановлених спеціальним законом умов набуття права на одноразову грошову допомогу.

70. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

71. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом тлумачення чи застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим.

72. Натомість суди попередніх інстанцій, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом «члена сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону №2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

73. У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що встановлений судовим рішенням факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним перебуванню таких осіб у шлюбі та не надає їм статусу подружжя. Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, тоді як згідно із частиною другою цієї статті проживання однією сім`єю без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

74. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17 та від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, відповідно до яких жінка та чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать до категорії подружжя для цілей застосування спеціального законодавства про соціальне забезпечення. Подібний підхід щодо неможливості автоматичного набуття спеціального правового статусу лише на підставі встановлення факту спільного проживання викладено також у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17. Наведені висновки підтверджують необхідність розмежування фактичних сімейних відносин і юридичного статусу подружжя, з яким спеціальний закон пов`язує право на відповідну виплату

75. Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

76. Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

77. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку таких осіб.

78. Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання (рішення ЄСПЛ «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC], заява № 53080/13, п. 113). Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону.

79. Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання документів на підтвердження її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.

80. Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

81. Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

82. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до категорії одного з подружжя або утриманця, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

83. Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

84. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

85. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

86. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

87. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд